Рішення № 4856729, 07.09.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.09.09 р. Справа № 28/166

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

присекретарі судового засідання Дорохової Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м. Маріуполь

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування”, м. Маріуполь

про стягнення 72858 грн. 24 коп.

Представники:

Від позивача: Тасбаш Л.О.

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

В судовому засіданні оголошувалась

перерва з 19.08.2009р. по 07.09.2009р.

Відкрите акціонерне товариство „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м. Маріуполь, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування”, м. Маріуполь, про стягнення 72858грн.24коп., в тому числі заборгованість за відвантажені плити перекриття у сумі 34944 грн.00коп., пеню в розмірі 37914грн.24 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №363т від 07.08.2008р., протокол розбіжностей від 27.08.2008р. до договору, специфікацію №1 до даного договору, накладні на відпуск матеріалів на сторону, рахунок на передоплату №129 від 29.08.2008р., рахунок б/н від 15.10.2008р., довіреність на отримання ТМЦ серія НБМ №586007/1807 від 19.09.2008р., виписку з банку, претензію №16/19-2621 від 10.11.2008р., листи №506/39 від 18.12.2008р., №506/39 від 18.12.2008р., № 16/19-3014 від 22.12.2008р., податкові накладні.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 16.07.2009р. порушив провадження у справі № 28/166 та призначив її розгляд на 03.08.2009р.

Позивач в судових засіданнях підтримав вимоги викладені в позовній заяві.

Відповідач надав відзив на позовну заяву №523/2045 від 18.08.2009р. та заперечує проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

07.08.2008р. між позивачем, Відкритим акціонерним товариством „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м. Маріуполь та відповідачем, Відкритим акціонерним товариством „Маріупольський завод важкого машинобудування”, м. Маріуполь укладено договір №363т (договір), відповідно з яким постачальник (позивач) зобов`язується виготовити і поставити, а покупець (відповідач) прийняти продукцію в асортименті, кількості, в строки і по цінам відповідно специфікації №1 (додаток №1), яка є невід`ємною частиною даного договору (п.1.1 договору).

Договір підписаний з протоколом розбіжностей.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

П. 4.1. договору передбачено, що поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах FСА - склад постачальника п.Донське, відповідно „Інкотермс 2000”.

Строк поставки продукції – протягом 30 календарних днів з моменту надходження 50% передоплати на банківський рахунок постачальника. Фактом отримання заявки вважається виставлення рахунку постачальником. По узгодженню сторін допускається дострокова поставка товару (п. 4.3. договору).

Відповідно до п. 4.2. договору постачальник разом з товаром надає наступні документи: рахунок-фактуру, сертифікат якості, видаткову накладну, податкову накладну.

Загальна сума договору: 387780 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20% - 64630 грн. 00 коп. (п. 5.2. договору).

Специфікацією №1 до договору №363т від 07.08.2008р. сторони визначили найменування продукції, кількість та ціну, яка складає разом із ПДВ 387780 грн.00коп. Дана специфікація є невід’ємною частиною договору, підписана сторонами та скріплена печатками підприємств у встановленому порядку.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2009р.(п.11.1 договору).

На виконання умов договору позивач виготовив продукцію та поставив її відповідачу, що підтверджується накладними на відпуск матеріалів на сторону, наявними в матеріалах справи, за період з 19.09.2008р. по 08.10.2008р. на загальну суму 114972 грн. 00 коп. В зазначених накладних на відпуск матеріалів на сторону є посилання на договір №363 т від 07.08.2008р.

Факт отримання товару підтверджується підписом представника відповідача на накладних в графі „Получил”, який діяв на підставі довіреності серія НБМ №586007/1807 від 19.09.2008р.

Суду також надані відповідні податкові накладні, де умовою поставки є договір №363 т від 07.08.2008р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що поставка продукції здійснювалась саме за договором №363 т від 07.08.2008р.

Відповідно до п. 6.1. договору розрахунок за постачаємий товар покупець здійснює банківським платежем на розрахунковий рахунок постачальника шляхом 50% передоплати на підставі рахунка, виставленого постачальником і 50% оплати протягом 5 банківських днів з моменту поставки товару на склад покупця. Після передоплати ціна на товар зміні не підлягає.

Згідно з п. 6.2. зазначено, що оплата здійснюється при наявності наступних документів: рахунок-фактура, сертифікат якості.

При цьому суд зазначає, що 50% оплати товару повинно здійснюватись протягом 5 банківських днів з моменту поставки товару на склад покупця, а не з моменту отримання документів.

Відповідно до відзиву на позовну заяву відповідач наполягає на тому, що він не отримував рахунки та сертифікати якості від позивача, в зв’язку з чим його обов’язок по сплаті товару не настав.

Згідно з п. 3.6. договору прийомка товару по кількості і якості здійснюється відповідно з вимогами Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення по кількості №П-6 від 15.06.1965р. і Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення по якості №П-7 від 25.04.1966р., затверджена Держарбітражем с наступними змінами і доповненнями.

Згідно п. 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 № П-7 приймання продукції по якості і комплектності виробляється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними й Особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність що поставляється продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якості, рахунок-фактура, специфікація і т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідних актів суду не надано. При отриманні товару покупцем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов’язань з поставки продукції.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України).

Відповідно до ст. 690 Цивільного кодексу України якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов'язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача з якістю, кількістю та асортиментом поставленої продукції, не надано доказів відмови від всього поставленого об’єму продукції, за вказаними накладними та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що покупець погодився з поставкою продукції та документи, зазначені в п. 4.2., 6.2. договору отримав.

За твердженням позивача, їм був виставлений рахунок на передоплату №129 від 29.08.2008р. на загальну суму 80028 грн. 00 коп., який був сплачений відповідачем, що підтверджується банківською випискою від 18.09.2008р., де призначенням платежу є договір №363 т від 07.08.2008р.

На сплату отриманої продукції позивачем на адресу відповідача виставлений рахунок б/н від 15.10.2008р. на суму 114972 грн.00коп., копія якого наявна в матеріалах справи. В претензії позивача № 16/19-2621 від 10.11.2008р., направленій на адресу відповідача, позивач зазначив, що їм був пред’явлений рахунок від 15.10.2008р. відповідачу. В листі № 506/39 від 18.12.2008р. відповідач запропонував графік погашення заборгованості, заперечення з приводу отримання рахунку в зазначеному листі відсутні.

На підставі вищевикладеного, та з урахуванням ст.ст. 666, 688, 690 Цивільного кодексу України суд погоджується з тим, що рахунок б/н від 15.10.2008р. був отриманий відповідачем.

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком оплати отриманого товару, з урахуванням 50% сплаченої вартості товару, за кожною окремою накладною на відпуск матеріалів на сторону є:

- за накладною на відпуск матеріалів на сторону №268094 від 19.09.2008р. – 26.09.2008р.;

- за накладною на відпуск матеріалів на сторону №265990 від 22.09.2008р. – 29.09.2008р.;

- за накладною на відпуск матеріалів на сторону №265991 від 23.09.2008р. – 30.09.2008р.;

- за накладною на відпуск матеріалів на сторону №268080 від 24.09.2008р. – 01.10.2008р.;

- за накладною на відпуск матеріалів на сторону №268046 від 25.09.2008р. – 02.10.2008р.;

- за накладною на відпуск матеріалів на сторону №268047 від 26.09.2008р. – 03.10.2008р.;

- за накладною на відпуск матеріалів на сторону №268048 від 29.09.2008р. – 06.10.2008р.;

- за накладною на відпуск матеріалів на сторону №268049 від 30.09.2008р. – 07.10.2008р.;

- за накладною на відпуск матеріалів на сторону №268052 від 01.10.2008р. – 08.10.2008р.;

- за накладною на відпуск матеріалів на сторону №268051 від 02.10.2008р. – 09.10.2008р.;

- за накладною на відпуск матеріалів на сторону №268095 від 03.10.2008р. – 10.10.2008р.;

- за накладною на відпуск матеріалів на сторону №268096 від 06.10.2008р. – 13.10.2008р.;

- за накладною на відпуск матеріалів на сторону №268097 від 07.10.2008р. – 14.10.2008р.;

- за накладною на відпуск матеріалів на сторону №268202 від 08.10.2008р. – 15.10.2008р.

Заборгованість в сумі 34944 грн. 00 коп. так і залишилась неоплаченою.

У зв`язку з зазначеним, позивачем на адресу відповідача направлена претензія №16/19-2621 від 10.11.2008р. з вимогою про погашення виниклої заборгованості (докази відправлення претензії додані до матеріалів справи). Відповідно до листа №506/39 від 18.12.2008р. відповідач запропонував позивачу сплачувати суму заборгованості в розмірі 34944 грн. 00 коп., відповідно до графіку, викладеного в даному листі, а позивач, Відкрите акціонерне товариство „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м. Маріуполь погодився з даним графіком, відповідно до листа №16/19-3014 від 22.12.2008р.

Однак, доказів погашення заборгованості в сумі 34944 грн. 00 коп. відповідач не представив, у зв’язку з чим господарський суд робить висновок, що на момент прийняття рішення грошове зобов’язання відповідача перед позивачем залишилось невиконаним, що є порушенням норм статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м. Маріуполь в частині стягнення основного боргу в розмірі 34944 грн. 00 коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем були заявлені вимоги про стягнення пені в розмірі 37914грн.24 коп. за період з 21.10.2008р. по 25.05.2009р.

Як зазначалось, договір був підписаний з протоколом розбіжностей.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №523/2045 від 18.08.2009р., заперечує щодо стягнення пені та зазначає, що сторони в протоколі розбіжностей не узгодили п.8.3. договору, який регулює сплату пені відповідачем в зв’язку з невиконанням останнім умов договору щодо своєчасної оплати поставленого товару.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає заперечення відповідача безпідставними з огляду на наступне:

Відповідно до абзацу 2 п.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Із протоколу розбіжностей від 27.08.2008р. до спірного договору вбачається дві різні редакції п.8.3. договору:

в редакції постачальника (позивача) п.8.3 виключити, та доповнити розділ 8 п. 8.3. договору наступним:

- у випадку порушення строків оплати за поставлений товар покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% за кожен день прострочки оплати;

в редакції покупця (відповідача) п.8.3 за текстом, а саме:

- у випадку грубого порушення постачальником взятих на себе, відповідно до даного договору, зобов’язань, покупець має право застосувати до постачальника, за своїм розсудом, наступні оперативно-господарські санкції: однобічна відмова від виконання свого зобов’язання; відмова від оплати за зобов’язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано без згоди покупця; встановлення в однобічному порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов’язань, передбачених п. 3 ст. 236 ГПК України; відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин.

Вказаний протокол розбіжностей підписаний сторонами, підписи представників сторін завірені печатками.

Загальний порядок укладання господарських договорів визначений ст. 181 ГК України.

Відповідно до названої статті господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором (частина 4 ст. 181 ГК України).

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони (частина 5 ст. 181 ГК України).

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо) (частина 6 ст. 181 ГК України).

Із наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що проект договору №363 т від 07.08.2008р. був запропонований позивачу відповідачем. Як вказувалось вище, частиною 4 статті 181 Господарського кодексу України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Як свідчать матеріали справи, 27.08.2008р. позивачем було складено протокол розбіжностей до вказаного договору відповідно до якого, зокрема, п. 8.3. договору виключений та запропонована нова редакція даного пункту.

При цьому, пропозиції позивача стосовно умов п. 8.3. договору (щодо відповідальності відповідача за прострочку платежу у вигляді пені в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення оплати), викладених у протоколі розбіжностей, відповідачем були прийняті, що засвідчує печатка відповідача та підпис комерційного директора Горчакова В.Ю. на цьому протоколі.

Наведене свідчить про досягнення сторонами згоди щодо окремих умов договору купівлі-продажу, зазначених у протоколі розбіжностей, враховуючи положення ст. 181 ГК України, у тому числі щодо відповідальності відповідача у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати отриманого товару.

За таких обставин, підстав вважати, що сторонами за договором № 363т від 07.08.2008р. не досягнуто згоди стосовно відповідальності відповідача у вигляді пені, на чому наполягає відповідач, немає.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оскільки Господарський кодекс України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у Цивільному кодексі України.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язань. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Одночасно, згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, виходячи з того, що договором №363 т від 07.08.2008р. не встановлено іншого порядку припинення нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення виконання сторонами своїх зобов’язань за вказаним договором, до даного спору застосовуються положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, тобто нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Суд встановив наступний період нарахування пені по неоплаченим накладним:

- за накладною на відпуск матеріалів на сторону №268048 від 29.09.2008р. – з 21.10.2008 р. по 06.04.2009р.;

- за накладною на відпуск матеріалів на сторону №268049 від 30.09.2008р. – з 21.10.2008 р. по 07.04.2009р.;

- за накладною на відпуск матеріалів на сторону №268052 від 01.10.2008р. – з 21.10.2008 р. по 08.04.2009р.;

- за накладною на відпуск матеріалів на сторону №268051 від 02.10.2008р. – з 21.10.2008 р. по 09.04.2009р.;

- за накладною на відпуск матеріалів на сторону №268095 від 03.10.2008р. – з 21.10.2008 р. по 10.04.2009р.;

- за накладною на відпуск матеріалів на сторону №268096 від 06.10.2008р. – з 21.10.2008 р. по 13.04.2009р.;

- за накладною на відпуск матеріалів на сторону №268097 від 07.10.2008р. – з 21.10.2008 р. по 14.04.2009р.;

- за накладною на відпуск матеріалів на сторону №268202 від 08.10.2008р. – з 21.10.2008 р. по 15.04.2009р.

Крім того, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення виконання грошового зобов’язання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Водночас, частина 1 вказаної правової норми зазначає, що законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Статтями 1 та 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, наразі розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Норми статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” є імперативними та такими, що кореспондуються з нормами статей 231-232 Господарського кодексу України.

Суд вважає, що умови пункту 8.3. договору (відповідно до протоколу розбіжностей від 27.08.2008р. до договору №363 т від 07.08.2008р.) можуть бути застосовані судом лише в частині, що не суперечить чинному законодавству України, тобто, нарахування штрафних санкцій (пені) повинно здійснюватися у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов’язання.

Здійснивши перерахунок пені, судом встановлено, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 3954грн.51коп. за період з 21.10.2008р. по 15.04.2009р. (з урахуванням кожної неоплаченої накладної).

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на сторони пропорційно задоволених вимог відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

07.09.2009р. до канцелярії господарського суду надійшла телеграма, відповідно до якої відповідач просить суд відкласти судове засідання 07.09.2009р., в зв’язку з находженням представника Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування”, м. Маріуполь у відрядженні і неможливістю відрядити іншого представника відповідача для участі в судовому засіданні 07.09.2009р. Суд відмовляє в задоволенні даного клопотання на підставі наступного.

За приписом ст.28 Господарського процесуального кодексу України представництво інтересів юридичних осіб в господарському процесі здійснюється через їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника (керівника). Наведена норма не обмежує можливість представництва інтересів іншими особами, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Крім того, відповідачем не надано доказів, що представник відповідача, знаходиться у відрядженні, і що на підприємстві не має більш працівників, які могли би бути направлені до судового засідання.

Розгляд справи № 28/166 згідно ухвал суду відкладався, відповідач був присутній в судовому засіданні 19.08.2009р. та надав відзив № 523/2045 від 18.08.2009р., крім того строк розгляду справи минає.

Враховуючи викладене, а також достатність зібраних по справі документів для вирішення спору по суті, клопотання відповідача судом залишено без задоволення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись, ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 34, 49, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м. Маріуполь, до Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування”, м. Маріуполь, частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський завод важкого машинобудування”, м. Маріуполь (87535, Донецька область, м. Маріуполь, вул.Машинобудівників,1, р/р 26001302526771 у філії “Іллічівське головне відділення ПІБ” м.Маріуполь, МФО 334442, ЄДРПОУ 20355550) на користь Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь (87504, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Левченка, 1, ЄДРПОУ 00191129, р/р №26002301510044 у філії “Іллічівське головне відділення ПІБ” м.Маріуполь, МФО334442) заборгованість в сумі 34944грн.00коп., пеню в розмірі 3954грн.51коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 388 грн. 99 коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 168 грн. 18 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 07.09.2009р. оголошено повний текст рішення.

Суддя