Рішення № 4838196, 17.04.2008, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 2-649/2008р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2008 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі: головуючої - судці Ротар М. М.

при секретарі - Попенко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Вознесенську цивільну справу за позовом Закритого Акціонерного товариства „ВОЗКО" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення витрат на навчання

встановив:

18.02.2008 року позивач ЗАТ „ВОЗКО" звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3про стягнення витрат на навчання в сумі 21 976, 77 гривень. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та ОСОБА_1 був укладений договір на цільову підготовку спеціаліста № 18/14 від 01.09.2001 року в Київському державному університеті технології та дизайну на факультет „хімічних технологій". Відповідно до умов договору відповідач після закінчення навчання повинен був відпрацювати на підприємстві не менш 5 років. Після закінчення ВУЗу відповідач ОСОБА_1 був прийнятий на ЗАТ „ВОЗКО" в дубільний цех майстром, однак 07.08.2007 року він був звільнений за прогули по п.4 ст. 40 КЗпП України. Посилаючись на те, що невиконання зобов'язань по договору спричинило розірвання договору відповідачем з ЗАТ „ВОЗКО" , останній просив стягнути з відповідачів всі витрати по його навчанню з урахуванням індексу інфляції, що складають 21 976, 23 гривень.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3з позовним вимогами не погодилися повністю , посилаючись на те, що позивачем були порушенні умови договору №. 18/14 від 01.09.2001 року, оскільки він не забезпечив йому відповідне місце роботи та оплату праці.

Представник відповідачів з позовними вимогами не погодився, зазначив, що відповідачем умови договору не були порушенні, оскільки трудовий договір, який був укладений між відповідачем ОСОБА_1 та позивачем припинив свою дію ще 01.08.2007 року.

Вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.

01.09.2001 року між відповідачем ОСОБА_1 та позивачем ЗАТ „ВОЗКО" був укладений договір № 18/14 на цільову підготовку спеціаліста. Відповідно до умов договору позивач зобов'язувався оплатити навчання відповідача, сплачувати відповідачу стипендію та надати йому роботу, яка буде відповідати його спеціальності та рівнем кваліфікації. В свою чергу

відповідач зобов'язався закінчити навчання та після закінчення ВУЗа відпрацювати на підприємстві не менше п'яти років.

Крім цього п.3.4. вищезазначеного договору відповідач у випадку не виконання зобов'язань по договору зобов'язувався відшкодувати підприємству всі витрати по його навчанню, з урахуванням коефіцієнта інфляції. Відповідальність за повернення суми за навчання відповідача ОСОБА_1, відповідно до умов договору несуть його батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_3

В судовому засіданні було встановлено, що у 2006 року відповідач закінчив Київський національний університет технології та дизайну і отримав повну вищу освіту за спеціальністю „Технологія обробки шкіри та хутра" та здобув кваліфікацію інженера - хіміка-технолога, що підтверджується копією диплома, який відповідач отримав 26.06.2006 року.

Із матеріалів справи вбачається і ніким із сторін не оспорюється, що позивачем було сплачено витрат на навчання відповідача ОСОБА_1 у вигляді стипендії в сумі 21 976, 23 гривень з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до витягу з наказу від 31.07.2006 року № 103-к відповідач ОСОБА_1 був прийнятий в дубільний цех ВАТ „ВОЗКО" на посаду майстра з 01.08.2006 року. Наказом від 21.08.2006 року відповідач ОСОБА_1 був переведений технологом в групу експериментальних робіт до 01.08.2007 року.

Наказом від 13.08.2007 року № 108-к відповідач ОСОБА_1 був звільнений за п.4 ст. 40 КЗпІІ України з 07.08.2007 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з боку відповідача відбулося порушення умов договору № 18/14 від 01.09.2001 року, оскільки на підприємстві позивача він відпрацював лише один рік, тоді як позивач умови договору виконав у повному обсязі, про що свідчить копія диплому про вищу освіту та наказ про прийняття на роботу.

Що стосується заперечень відповідачів та їх представника стосовно того, що з відповідачем ОСОБА_1 був укладений строковий трудовий договір^ дія якого припинилася 01.08.2007 року, а тому звільнення його 07.08.2007 року за п.4 ст. 40 КЗпП України ( за прогул без поважних причин) було незаконне, то судом вони не можуть бути взяті до уваги, оскільки предметом розгляду справи є невиконання відповідачем умов договору на цільову підготовку спеціаліста, а не законність його звільнення з підприємства.

Доказів невиконання позивачем умов вищезазначеного договору суду не надано.

Таким чином, враховуючи вимоги ст. 526 ЦК України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат на навчання в сумі 21 976, 23 гривні обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Але, що стосується стягнення витрат на навчання з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, то суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для стягнення з них вищезазначених витрат. При цьому суд виходить з наступного. Сторонами даного договору є ЗАТ „ВОЗКО" та

відповідач ОСОБА_1, який взяв на себе відповідні зобов'язання. Враховуючи те що на момент укладення договору ОСОБА_1 набув повної цивільної дієздатності і таким чином відповідно до ст. 30 ЦК України мав здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Таким чином, оскільки відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є сторонами договору № 18/14 від 01.09.2001 року, то позовні вимоги про стягнення з них витрат на навчання безпідставні та задоволенню не підлягають.

Відповідно до С1..88 ЦПК України на користь позивача з відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню сплачені ним та документально підтверджені судові витрати в тому числі: судовий збір в розмірі 219, 77 гривні, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 гривень.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Закритого Акціонерного товариства „ВОЗКО" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення витрат на навчання в сумі 21 976, 23 гривні задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Закритого Акціонерного товариства „ВОЗКО" (р/р 26009301150675, МФО 326289 код 00310781 в відділенні ШБ м. Вознесенська) витрати на навчання в сумі 21976, 23 грн.( двадцять одна тисяча дев'ятсот сімдесят шість гривень 23 копійки), а також понесені ним судові витрати в розмірі 249, 77 (двісті сорок дев'ять грн. 77 копійки) гривень. Всього підлягає стягненню 22 226 (двадцять дві тисячі двісті двадцять шість) гривень.

В задоволенні позовних ЗАТ , ВОЗКО" про стягнення витрат на навчання з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.