Рішення № 48213864, 06.08.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.08.2015 Справа № 905/374/15

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Купченко Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м.Маріуполь, Донецька область,

до відповідача: Державного підприємства "Донецька залізниця", м.Донецьк,

про:стягнення 15507грн. 25коп.

за участю уповноважених представників:

від Позивача: не з’явився;

від Відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м.Маріуполь, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства "Донецька залізниця", м.Донецьк про стягнення збитків, які виникли у зв'язку з несхоронністю вантажу при перевезенні у розмірі 15507грн. 25коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у виконання зобов'язань за договором №МДМ-13.50-14-1291/127 від 31.12.2014р., який укладений між позивачем та ТОВ «Метінвест Холдінг», на адресу позивача за накладною №50304294 від 22.03.2015 р. відправив вантаж у вагоні №56396336, однак, на станції Маріуполь-Сортувальний залізницею виявлено недостачу вантажу, про що був складений комерційний акт БН 723666/291 від 05.04.2015р.

Ухвалою суду від 17.06.2015р. провадження у справі було порушено та призначено до розгляду на 06.08.2015р.

Представник позивача у судове засідання 06.08.2015р. не з'явився, 08.07.2015 р. через канцелярію суду надав клопотання, в якому просить суд розглянути справу за відсутністю представника позивача, зазначає, що наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позові та надає документи, витребувані ухвалою суду від 17.06.2015 р.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 06.08.2015р., не з’явився, вимоги ухвали суду від 17.06.2015р. не виконав.

Ухвала суду надсилалася на адресу відповідача, яка вказана позивачем у позові та за адресою відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, розміщених на офіційному сайті розпорядника ЄДР – Міністерства юстиції України, за безкоштовним запитом станом на 06.08.2015р., однак працівниками відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) складений акт про неможливість направлення поштової кореспонденції суду на адресу Державного підприємства “Донецька залізниця”.

Згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Про необхідність витребування від сторін будь–яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося. Ухвалою суду від 17.06.2015р. явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов’язковою.

Оскільки судом вжито всіх заходів для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1290/14 від 12.09.2014р., що підтверджується актом господарського суду Донецької області від 18.06.2015р., витягами з журналу обліку вихідної електронної пошти, телефонограмою та розміщенням оголошенням про час та місце розгляду справи на електронній сторінці господарського суду Донецької області, яка міститься на офіційному веб-порталі "Судова влада в Україні", виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Між та ТОВ «Метінвест Холдінг» (продавець) та Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу договором №МДМ-13.50-14-1291/127 від 31.12.2014р., на підставі якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити продукцію, номенклатура, кількість, якість, ціни, строки та умови поставки вказується в специфікаціях до даного договору. Так, сторонами 01.03.2015р. була складена специфікація №4 до вказаного договору, де вони дійшли згоди щодо кількості, якості, ціни товару, порядку розрахунку та умов поставки.

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

22.03.2015 за накладною №50304294 публічне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод», (вантажовідправник) зі станції відправлення Авдііївка Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці відвантажив на адресу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (вантажоотримувач) у вагоні №56396336 вантаж – кокс доменний у вологому стані. При оформленні вказаної залізничної накладної відправником вказано масу вантажу нетто 41300кг. Відповідно до накладної вантаж маркований, поверхня вантажу вище бортів «шапка».

Під час прибуття вагону на станцію призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, на підставі ст. 24 Статуту залізниць України, була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній.

Так, на вказаній станції, з посиланням на складені цією ж станцією акт загальної форми №1-056 від 05.04.2015р., було здійснено комісійне переважування спірного вагону, за результатами якого складений комерційний акт БН 723666/291 від 05.04.2015р., відповідно до якого за наслідками комісійної перевіски вагону №56396336, виявилось: брутто – 59950кг, тара з брусу 22000кг., нетто 37950кг., що менше документа на 3350кг.

У комерційному акті також відображено, що навантаження нижче рівня бортів на 300-400мм, шапкоподібне. По ходу потяга з правого боку з 1 по 6 люка наявне поглиблення розміром 1200мм х 2000мм в ширину та на 300-600мм в глибину вагону. Маркування порушено. Вагон прибув у технічному відношенні справний. На станції Маріуполь-Сортувальний течі вантажу немає. Під час повторної перевіски нестача підтвердилася. В акті є відомості про те, що завідуючого вантажним двором немає по штату.

Комерційний акт підписаний належними особами згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002р.

Згідно із ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами за визначенням статей 32-36 ГПК України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов’язується доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Статтею 12 Закону України “Про залізничний транспорт” та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Ст.23 Закону “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічний припис міститься у ст.113 Статуту, ч.2 ст.924 Цивільного Кодексу України.

Суд приймає до уваги встановлені актом сліди доступу до вантажу, порушення маркування у спірному вагоні. Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Відповідач не довів суду, що недостача вантажу відбулася не з вини залізниці.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст.129 Статуту.

Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належним доказом - комерційним актом БН 723666/291 від 05.04.2015р.

Вказаний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Норми природної втрати та граничного розходження у визначені маси нетто встановлені п.27 Правил видачі вантажу.

Недостача згідно вищезазначеного комерційного акту складає 3350кг. В матеріалах справи наявний рахунок ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод», (вантажовідправник) №90157861 від 22.03.2015р.

Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, вартість недостачі розрахована позивачем з урахуванням норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 2% маси, зазначеної в перевізному документі, та заявлена у розмірі 15507грн. 25коп. Суд, перевіривши розрахунок позовних вимог встановив, що розрахунок є арифметично вірним.

З огляду на викладене, з урахуванням даних, зазначених в комерційному акті, своїх зобов’язань за договором перевезення відповідач не виконав належним чином, оскільки не забезпечив збереження довіреного йому вантажу. Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи, у зв’язку з чим суд вважає, що вимоги позивача обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 110, 113, 114, 127, 129 Статуту залізниць України, ст. ст.23, 26 Закону України „Про залізничний транспорт”, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м.Маріуполь, Донецька область, до Державного підприємства "Донецька залізниця", м.Донецьк, про стягнення збитків, які виникли у зв'язку з несхоронністю вантажу при перевезенні у розмірі 15507грн. 25коп.- задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства “Донецька залізниця” (83062, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957, р/р 2600101511508 в Укрєксімбанку м. Донецька, МФО 334817) на користь Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченко, 1, код ЄДРПОУ 00191129; р/р 26002962487612 у ПАТ «ПУМБ» м. Київ, МФО 334851, ЄДРПОУ банку 14282829) суму збитків у розмірі 15507грн. 25коп., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1827грн.00коп.

В судовому засіданні 06.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, у строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 07.08.2015р.

Суддя Ю.В. Макарова