Рішення № 48213865, 05.08.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.08.2015 Справа № 908/3266/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський фарфоровий завод»до проТовариства з обмеженою відповідальністю «Фартрейд» стягнення 1263494,40 рос. руб. за участю представників:

від позивачане з'явилисьвід відповідача не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський фарфоровий завод» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фартрейд» заборгованості у розмірі 1263494,40 російських рублів.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Контрактом ВЭД № 18 від 10.12.2009 щодо здійснення повної оплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 1263494,40 російських рублів.

21.07.2015 до господарського суду Донецької області від відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, а також заява про визнання позовних вимог у повному обсязі.

26.06.2015 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. В судовому засіданні 05.08.2015 вказане клопотання судом задоволено.

Як вбачається з матеріалів справи та із змісту позовних вимог, даний спір виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по Контракту ВЭД № 18 від 10.12.2009.

Згідно з п. 9.2 Контракту ВЭД № 18 від 10.12.2009 в редакції Додаткової угоди № 5 від 20.05.2013 усі суперечки сторін, по яким сторони не можуть достягнути згоди шляхом переговорів один з одним, підлягають розгляду в Господарському суді Донецької області.

До відносин сторін, що випливають з даного Контракту, застосовується матеріальне право України (п. 9.3 Контракту).

Відповідно до ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадку, коли якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

У відповідності з ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 19.12.1992 компетентні суди держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи, якщо про це є письмова угода сторін про передачу спору до суду.

Враховуючи викладене, умови п. 9.2, 9.3 Контракту від 10.12.2009, дана справа підвідомча та підсудна господарському суду Донецької області.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

10.12.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дружківський фарфоровий завод» (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фартрейд» (покупець, відповідач) підписано Контракт ВЭД № 18 (далі - Контракт).

Сторонами неодноразово підписувались додаткові угоди до Контракту, якими вносились зміни до Контракту.

Згідно з п. 10.6 Контракту в редакції Додаткової угоди № 4 від 22.04.2013 даний Контракт вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.12.2018.

Відповідно до п. 1.1 Контракту продавець продає посуд фарфоровий (далі - товар) у асортименті згідно попередньої заявки, а покупець купує та оплачує товар на умовах даного Контракту.

Згідно з п. 2.1 Контракту в редакції Додаткової угоди № 4 від 22.04.2013 загальна сума контракту складає 200000000 (двісті мільйонів) російських рублів.

Асортимент, кількість та ціна продукції зазначені у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного контракту та узгоджуються на кожну окрему партію товару (п. 2.2 Контракту).

11.02.2015 між позивачем та відповідачем підписано Специфікацію № 133 до Контракту, в якій сторонами погоджено асортимент та кількість поставки товару на суму 1263494,00 російських рублів.

Пунктом 3.5 Контракту визначено, що поставка здійснюється на умовах FCA - м.Дружківка (Інкотермс 2000).

Валютою платежу є: російський рубль (п. 6.1 Контракту).

Пунктом 6.2 Контракту в редакції Додаткової угоди № 4 від 22.04.2013 встановлено, що покупець зобов'язаний зробити 100% оплату вартості кожної партії товару протягом 90 календарних днів з моменту відвантаження товару продавцем на транспортний засіб наданий покупцем, згідно специфікації на партію товару або рахунку-фактури. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з рахунку покупця. Датою відвантаження партії товару вважається дата повного митного оформлення на території України.

На виконання умов Контракту, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1263494,40 російських рублів, визначений у специфікації №133 від 11.02.2015, що підтверджується декларацією №700020000/2015/000840 від 13.02.2015, міжнародною товаротранспортною накладною СМR №000114 від 13.02.2015.

Позивач свої зобов'язання щодо поставки товару за Контрактом виконав належним чином.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі Контракту, не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що поставка товару позивачем відповідачу на підставі вищевказаних документів здійснювалась на виконання Контракту ВЕД №18 від 10.12.2009.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та підпадає під правове регулювання норм статей 655-697 Цивільного кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач, в порушення умов Контракту, вартість отриманого від позивача товару у сумі 1263494,40 рос. рубл. позивачу не оплатив. Сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 1263494,40 рос. рубл., яка повністю визнана відповідачем у заяві про визнання позовних вимог.

Крім того, в матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків станом на 15.06.2015, підписаний обома сторонами, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 1263494,40 рос. рубл.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 1263494,40 російських рублів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судом враховано, що абз. 2 п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення. Суд зазначає, що станом на 05.08.2015 заборгованість в сумі 1263494,40 рублів за офіційним курсом НБУ (http://www.bank.gov.ua; 3,4512 грн за 10 рос. рублів) на цю дату складає 436057,19 грн. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).

Враховуючи те, що боржником за позовом є особа нерезидент України, то задоволення позовних вимог за зовнішньоекономічним контрактом можливе шляхом стягнення іноземною валюти, а саме російських рублів.

Статтею 3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що мова господарського судочинства визначається статтею 14 Закону України «Про засади державної мовної політики».

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» судові документи складаються державною мовою.

За таких обставин, рішення у справі складено українською мовою.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості станом на час вирішення спору відповідачем суду не надано.

Беручи до уваги викладене, позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку із задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фартрейд» (432072, Російська федерація, м. Ульянівськ, вул. 40-річчя Перемоги, 9, ОГРН 1077328007085, ІНН 7328511344, КПП 732801001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський фарфоровий завод» (84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Педагогічна, 18, ідентифікаційний код 32616997) основний борг у розмірі 1263494 (один мільйон двісті шістдесят три тисячі чотириста дев'яносто чотири) російських рублів 40 коп. та судовий збір у розмірі 10317 (десять тисяч триста сімнадцять) грн 95 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Повне рішення складено: 10.08.2015

Суддя М.В. Сажнева