Постанова № 47026811, 16.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2015 р. Справа№ 910/9741/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гарник Л.Л.

суддів: Доманської М.Л.

Шипка В.В.

за участю представників:

від державного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія»: Колєсін М.М. (довіреність від 20.03.2015 №16), Чалий О.О. (довіреність №02 від 09.02.2015);

розпорядник майна державного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія» арбітражний керуючий Швачка С.В.;

від публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»: Колісник О.В. (довіреність від 24.11.2014 №19-11/159);

від державного концерну «Укроборонпром»: Архіпова Н.О. (довіреність від 12.01.2015 №Д-004/2015);

від військової частини 2269 НГУ: Єрмоленко Ю.О. (довіреність від 29.01.2015 №188);

від United Aviation Servise: Сидоренко Р.В. (довіреність б/н від 10.01.2013);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю "Едвайс"

на ухвалу господарського суд міста Києва від 27.05.2015

у справі № 910/9741/13 (суддя Івченко А.М.)

за заявою товариство з обмеженою відповідальністю "Залар"

до державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 17.04.2014 у справі №910/9741/13 затверджено реєстр вимог кредиторів державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" на загальну суму 119 833 201,67 грн., серед інших визнано кредитором товариство з обмеженою відповідальністю "Едвайс" на суму 54 704 092 грн. вимог IV черги.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 ухвалу попереднього засідання господарського суду міста Києва від 17.04.2014 скасовано в частині визнання кредитором товариства з обмеженою відповідальністю "Едвайс" на суму 54 704 092,00 грн. вимог IV черги та прийнято в цій частині нове рішення про відхилення відповідних вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2014 названі судові акти скасовано в частині розгляду вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Едвайс" до державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія", справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована наступним.

Визнавши заявлені до боржника вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Едвайс", суд першої інстанції в межах справи про банкрутство на стадії попереднього засідання фактично вирішив речово-правовий спір, який виник з приводу здійснення правових наслідків недійсності контракту №UCA/ЛТ/293-07 від 28.09.2007, надав цим вимогам, які мають речово-правовий характер, статус грошових, чим порушив як норми матеріального права, так і положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки заявлені вимоги можуть отримати статус грошових лише внаслідок їх трансформації на підставі рішення суду, прийнятого у порядку позовного провадження, або домовленості сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням (новація), і саме з моменту прийняття вказаного рішення чи укладання угоди про новацію виникають грошові вимоги.

Крім того, суд першої інстанції, визнавши вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Едвайс" конкурсними, без встановлення при цьому моменту їх виникнення, не врахував, що для набуття кредитором статусу конкурсного трансформація його речово-правових вимог в грошові, у будь-якому випадку, виходячи з вимог статей 23, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мала бути здійснена до порушення провадження у справі про банкрутство.

Суд апеляційної інстанції вищенаведеного також не врахував, повторно її розглянув без належного застосування спеціальних норм закону про банкрутство (ст.ст.1, 23, 25 Закону), лише вдавшись до з'ясування наявності у товариства з обмеженою відповідальністю "Едвайс" прав у відносинах із застосуванням реституції, що виходить за межі повноважень господарського суду на стадії розгляду у попередньому засіданні заяв кредиторів з вимогами до боржника, оскільки встановлення наявності або відсутності у товариства цих прав, поряд із встановленням неможливості повернення індивідуально визначеного майна, у даному випадку, авіаційного обладнання, та реальної вартості цього майна, як зазначалося вище, є компетенцією господарського суду виключно під час розгляду у позовному провадженні вимог про застосування наслідків недійсності правочину.

З наведених підстав Вищий господарський суд України зазначив, що при новому розгляді справи суду першої інстанції належить врахувати вищевикладене, з'ясувати чи реалізувало товариство з обмеженою відповідальністю "Едвайс" набуте, як ним стверджується, право вимоги проведення реституції за недійсним контрактом №UCA/ЛТ/293-07 від 28.09.2007, тобто, чи зверталося товариство до суду за захистом свого майнового права та інтересу у визначений законом спосіб, яким є реституція (частина перша статті 216 ЦК України), шляхом вчинення прямого речово-правового позову до боржника, і чи приймалося судом відповідне рішення до дня порушення провадження у справі про банкрутство про зобов'язання боржника відшкодувати заявнику вартість авіаційного обладнання.

Ухвалою господарського суд міста Києва від 27.05.2015 відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "Едвайс" у визнанні кредитором державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" на суму 54 704 092 грн.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, товариство з обмеженою відповідальністю "Едвайс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та визнати його грошові вимоги в сумі 54 704 092 грн. як вимоги IV черги та 18 422 342 грн. як вимоги VI черги.

Скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права - статті 216 Цивільного кодексу України, статей 1, 9, 10, 11, 16, 17, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник та розпорядник майна державного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія» арбітражний керуючий Швачка С.В., представники публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», державного концерну «Укроборонпром», військової частини 2269 НГУ, United Aviation Servise висловилися за відхилення апеляційної скарги

Інші учасники провадження у справі в судове засідання апеляційної інстанції представників не направили, про причини неприбуття суд не повідомили. Враховуючи те, що інші учасники провадження у справі про слухання справи повідомлені належним чином, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд ухвали місцевого господарського суду в даній справі за наявними матеріалами справи та без участі їх представників

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до вимог ст.1 цього Закону, сторонами у справі є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника;

конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;

поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство;

забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Отже, необхідною ознакою набуття статусу конкурсного кредитора у справі про банкрутство, виходячи з вимог абзаців 4, 7 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є наявність на момент порушення провадження справи про банкрутство саме зобов'язань грошового, тобто фінансового характеру.

Частиною 1 ст. 23 Закону встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно із частиною 6 ст. 23 Закону заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається, зокрема, розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів.

Отже, обов'язковими умовами для звернення конкурсного кредитора з вимогами до боржника є наявність у нього, по-перше, підтверджених належними документами розміру саме грошових вимог та підстав їх виникнення, а по-друге, доведеність факту того, що ці грошові вимоги виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство. Саме ці обставини є предметом дослідження господарським судом під час розгляду у попередньому засіданні заяв кредиторів з вимогами до боржника, результатом якого є, у разі їх доведеності, визнання судом кредитора конкурсним і внесення його вимог до реєстру кредиторів.

Заява товариства з обмеженою відповідальністю "Едвайс" з вимогами до боржника обґрунтована невиконанням останнім встановленого частиною 1 ст. 216 ЦК України обов'язку повернути одержане ним за недійсним контрактом №UCA/ЛТ/293-07 від 28.09.2007 майно, а саме: авіаційне обладнання, яке, як вбачається з матеріалів справи, є індивідуально визначеним майном у розумінні ст. 184 ЦК України.

Внаслідок неповернення вказаного майна, за твердженням заявника, у боржника виникло зобов'язання відшкодувати його вартість.

Відповідно до частини 1 ст.216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вказана стаття кореспондується із статтями 1212, 1213 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, а частиною 3 цієї статті передбачено, що положення цієї глави застосовуються, зокрема, до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ч. 2 ст. 1213 ЦК України).

В силу статей 215, 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного договору недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Правовий аналіз вказаних статей дає підстави для висновку, що у разі визнання судом правочину недійсним без застосування правових наслідків його недійсності, одна із сторін зобов'язання має право заявити вимогу про застосування реституції, що є самостійним способом захисту цивільного права, яка, як і вимога про визнання правочину недійсним, підлягає розгляду судом за правилами позовного провадження.

Тобто, закон не надає стороні зобов'язання (потерпілому) можливості вільного вибору способу виконання другою стороною зобов'язання з повернення у натурі всього, що вона одержала на виконання недійсного правочину (повернення безпідставно набутого майна), за виключенням встановлення факту неможливості такого повернення.

Тому, сторона зобов'язання (потерпілий) не може заявити вимогу про відшкодування вартості того, що одержано за недійсним правочином (безпідставно набутого майна), до того моменту, поки не буде встановлена неможливість такого повернення. При цьому ця обставина має встановлюватися судом або в межах вирішення майнового спору у порядку позовного провадження щодо повернення у натурі одержаного за недійсним правочином (повернення безпідставно набутого майна), або під час розгляду заяви про заміну способу виконання такого судового рішення (з майнового на грошове), і лише у випадку доведеності факту неможливості його повернення, судом приймається рішення про відшкодування вартості цього майна.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що заява товариства з обмеженою відповідальністю "Едвайс" з грошовими вимогами до боржника на суму 54 704 092,00 грн. надійшла до суду 23.07.2013 та обґрунтована наступними обставинами.

28.09.2007 компанією "Innovative Trading Co. FZC" укладено з боржником контракт №UCA/ЛТ/293-07, за умовами якого компанія продала, а боржник придбав авіаційну техніку, обладнання та комплектуючі частини для літаків та вертольотів.

Відповідно до угоди про відступлення права вимоги від 22.12.2008 компанія "Innovative Trading Co. FZC" передала свої права та обов'язки за контрактом №UCA/ЛТ/293-07 від 28.09.2007 компанії "Globest FZC".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2011 у справі № 8/221 позов Компанії „Globest FZC" про визнання вищезазначеного недійсним контракту №UCA/ЛТ/293-07 від 28.09.2007 задоволено.

Постанова набрала законної сили та у касаціоному порядку оскаржена не булла.

14.04.2011 товариством з обмеженою відповідальністю "Едвайс" та компанією "Globest FZC" укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого остання передала свої права та обов'язки за контрактом №UCA/ЛТ/293-07 від 28.09.2007 товариству з обмеженою відповідальністю "Едвайс".

Як зазначає товариство з обмеженою відповідальністю "Едвайс", відчужене за контрактом №UCA/ЛТ/293-07 майно не перебуває у володінні боржника, не може бути ним повернуто за результатами визнання недійсним контрактом №UCA/ЛТ/293-07 від 28.09.2007, у зв'язку з чим ним в межах даної справи подано заяву про застосування реституції за недійсним контрактом, що виражена у грошовій формі та дорівнює вартості неповернутого авіаційного обладнання, яка станом на 12.07.2013 становить 54 704 092 грн.

У цьому зв'язку заслуговує на увагу з'ясування місцевим господарським судом тої обставини, що в ході позовного провадження у справі № 8/221 реституція судом не застосовувалася, а товариство з обмеженою відповідальністю "Едвайс" з відповідним позовом про витребування майна, переданого на виконання недійсного правочину, не зверталося.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, яким згідно оскарженої ухвали залишено без задоволення вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Едвайс" за відсутності рішення про зобов'язання боржника відшкодувати заявнику вартість авіаційного обладнання до дня порушення провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія".

Доводи апеляційної скарги з урахуванням встановлених обставин справи, правильності висновку суду не спростовують.

За насідками системного аналізу фактичних обставин справи та норм чинного законодавства колегія суддів доходить висновку про те, що порушення норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до скасування оскарженої ухвали господарського суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Едвайс" залишити без задоволення, ухвалу господарського суду міста Києва від 27.05.2015 у справі № 910/9741/13 залишити без змін.

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Л.Л. Гарник

Судді М.Л. Доманська

В.В. Шипко