Ухвала суду № 44873557, 28.05.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Чернушенка А.В.

суддів Глиняного В.П., Приндюк М.В.

з участю секретаря Саєнко Д.О.

прокурора Тищенка Я.І.

представників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги представника ПрАТ «Нафтогазвидобування» та компанії «Актовент Інвестмент Лімітед» ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 квітня 2015 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС управління з розслідування особливо важливих справ ГСУ Генеральної прокуратури України ОСОБА_4, погоджене старшим прокурором першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України ОСОБА_5, та накладено арешт на:

акції ПрАТ «Нафтогазвидобування» в кількості 1711970 шт.;

свердловини № 1, 2, 3, 4, 5, 51, 52 Мачухського і № 1, 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 16, 17, 51, 60, 62, 63, 64, 70 Семиренківського родовищ в Полтавській області та заборонено використовувати або відчужувати видобуті вуглеводні.;

видаткову частину рахунків ПрАТ «Нафтогазвидобування»: № 260431569 (грн.), № 260011280 (грн.), № 260011280 (євро), № 260011280 (рос.рубль), № 260011280 (дол.), № 261021923 (грн.), № 260511874 (грн.), відкриті в ПАТ «ПУБМ» (МФО 334851); № 26001000046811 (євро), № 26002000046809 (грн.), № 26002000046810 (дол.), відкриті у ПАТ «Укрсоцбанк» (МФО 300023); № 26043031529004 (грн.), відкритий в АТ «Брокбізнесбанк» (МФО 300249); № 26000023677001 (грн.), відкритий в Київська ФПАТБК «Південкомбанк», м. Київ (МФО 320876); № 26009013018478 (грн.), відкритий в АТ «Сбербанк Росії» (МФО 320627); № 37517000075337 (грн.), відкритий у Казначейство України (електронне адміністрування податку) (МФО 899998); № 2600670021137 (грн.), відкритий у ПАТКБ «ПРАВЕКС-БАНК».

Відповідно до ухвали, врахувавши наявність доказів, що свідчать про вчинення злочинів, дані про належність майна, на яке слідчий просив накласти арешт та з метою забезпечення відшкодування завданих збитків, можливої конфіскації майна або цивільного позову, з метою всебічного, повного й неупередженого розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, слідчий суддя задовольнив клопотання слідчого та наклав арешт на майно ПрАТ «Нафтогазвидобування».

В апеляційних скаргах представник ПрАТ «Нафтогазвидобування» та компанії «Актовент Інвестмент Лімітед» просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна, зобовязати слідчого негайно виконати ухвалу апеляційного суду. Зазначає, що ухвала слідчого судді винесена з порушенням норм матеріального, процесуального права та є необґрунтованою. Зокрема, апелянт вказує на те, що висновки слідчого в клопотанні щодо обставин кримінального провадження не підтверджуються долученими до клопотання матеріалами. Також апелянт посилається на відсутність правових підстав для арешту акцій товариства, оскільки товариство та його посадові особи не мають жодного відношення до розслідуваних у кримінальному провадженні злочинів. Крім того, апелянт посилається на те, що слідчим суддею при розгляді клопотання не враховано, що у кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру і арештоване майно не має ознак, визначених ч. 2 ст. 167 КПК України. Вказує апелянт і на те, що слідчим суддею не встановлено і не доведено розмір майнової шкоди, завданої злочином, не досліджено питання співрозмірності та розумності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Крім того, в судовому засідання представник ПрАТ «Нафтогазвидобування» надала суду для дослідження лист за підписом потерпілого у кримінальному провадженні ОСОБА_6, в якому останній зазначив, що відносно нього не вчинялися злочини, передбачені ч. 1 ст. 115 та ч. 5 ст. 191 КК України, йому не завдавалася будь-яка шкода та він заперечує проти застосування щодо майна ПрАТ «Нафтогазвидобування» заходів забезпечення кримінального провадження.

Заслухавши доповідь судді; пояснення представників ПрАТ «Нафтогазвидобування», які підтримали апеляційну скаргу ПрАТ «Нафтогазвидобування», просили її задовольнити та скасувати ухвалу слідчого судді про накладення арешту; пояснення представника компанії «Актовент Інвестмент Лімітед», яка відмовилася від апеляційної скарги та просила закрити апеляційне провадження в частині розгляду її апеляційної скарги, а також пояснення представників ПрАТ «Нафтогазвидобування», які не заперечували проти закриття апеляційного провадження в частині розгляду апеляційної скарги представника компанії «Актовент Інвестмент Лімітед»; думку прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги ПрАТ «Нафтогазвидобування» та не заперечував проти закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника компанії «Актовент Інвестмент Лімітед»; вивчивши матеріали судового провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги представника ПрАТ «Нафтогазвидобування» та доводи заяви про відмову від апеляційної скарги представника компанії «Актовент Інвестмент Лімітед», колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу представника ПрАТ «Нафтогазвидобування» слід задовольнити частково, а апеляційне провадження в частині розгляду апеляційної скарги представника компанії «Актовент Інвестмент Лімітед» - закрити.

Відповідно до ст. 403 КПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду. Якщо немає заперечень інших осіб, які подали апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції своєю ухвалою закриває апеляційне провадження.

Враховуючи ті обставини, що під час апеляційного розгляду представник компанії «Актовент Інвестмент Лімітед» ОСОБА_1 відмовилася від своєї апеляційної скарги та інші особи, які подали апеляційну скаргу, не заперечувати проти закриття провадження, апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника компанії «Актовент Інвестмент Лімітед» ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 квітня 2015 року підлягає закриттю в порядку ст. 403 КПК України.

З приводу доводів апеляційної скарги представника ПрАТ «Нафтогазвидобування» колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів судової справи, Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12012000000000077 за ч. 1 ст. 115, ч. 5 ст. 191 КК України.

В клопотанні слідчий зазначив, що 03 лютого 2012 року невстановленими особами із застосуванням зброї викрадено голову правління ПрАТ «Нафтогазвидобування» ОСОБА_6, який володів 10 % акцій вказаного товариства. Власниками акцій товариства на момент викрадення ОСОБА_6 були кіпрські компанії: «Актовент Інвестмент Лімітед», «ОСОБА_7 Лімітед», «Фолукс Консалтинг Лімітед», «Ведістон Менеджмент Лімітед», Вінбург Інвестментс Ліміьед», «Уолфорд Ходінгз Лімітед», які належали ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Між вказаними особами існував розподіл прибутків за схемою: ОСОБА_9 60%, ОСОБА_8 30 %, ОСОБА_6 10 %. Зазначеним розподілом займався безпосередньо ОСОБА_6 За деякий час до викрадення ОСОБА_6, останній з дозволу ОСОБА_9 нарахував собі ще 10 % прибутку, зменшивши цим частку ОСОБА_8 до 20 %. Після викрадення ОСОБА_6 між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 була досягнута домовленість щодо розподілу акцій 50% на 50 %. І в послідуючому вказані особи продали по 25 % акцій товариства компанії ДТЕК.

За даним фактом органом досудового розслідування здійснюється кримінальне провадження за ч. 1 ст. 115 КК України та слідство вважає, що викрадення ОСОБА_6 відбулося з метою незаконного заволодіння його часткою в підприємстві.

Також до клопотання долучено витяг з ЄРДР про здійснення досудового розслідування за ч. 5 ст. 191 КК України, відповідного до якого працівники ПрАТ «Нафтогазвидобування» упродовж 2010-2014 років заволоділи чужим майном в особливо великих розмірах, а саме грошовими коштами в сумі понад 160 млн. грн.

Посилаючись на зазначені обставини, а також на вимоги ч. 2 ст. 170, ч. 2 ст. 167 КПК України, слідчий просив накласти арешт на майно ПрАТ «Нафтогазвидобування», оскільки щодо нього є достатні підстави вважати, що воно є предметом розслідуваного злочину.

Слідчий суддя задовольнив клопотання слідчого про арешт майна, вказавши, що такий арешт необхідний з метою забезпечення відшкодування завданих збитків, можливої конфіскації майна або цивільного позову, та встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з відповідним рішенням слідчого судді в повному обсязі.

Виходячи з обставин кримінального провадження, з приводу яких на даний час здійснюється досудове розслідування, вбачаються підстави лише для арешту акцій ПрАТ «Нафтогазвидобування», які, як правильно зазначив слідчий, посилаючись на вимоги ч. ст. 170, ч. 2 ст. 167 КПК України, можуть мати ознаки предмету злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Саме акції товариства могли були обєктом злочинного посягання, тому на них може бути накладено арешт майна на підставі передбаченій ч. 2 ст. 170 КПК України, яка по суті являє собою форму забезпечення доказів, а тому сприятиме встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню,та, на відміну від таких правових підстав як забезпечення цивільного позову і конфіскація майна, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні.

Будь-яке інше майно ПрАТ «Нафтогазвидобування» та з будь-яких інших правових підстав у межах зазначеного кримінального провадження не може бути арештовано.

Так, відповідно до змісту ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт на майно може бути накладено з метою забезпечення можливої конфіскації майна і цивільного позову.

При цьому слід зазначити, що з метою забезпечення виконання вироку в частині конфіскації майна та цивільного позову, арешт може бути накладено лише на майно підозрюваного чи осіб, які за законом несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, а також на майно юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, оскільки лише на цих осіб в подальшому може бути покладено обов'язок відшкодування шкоди за цивільним позовом та лише їх особисте майно може бути конфісковано. Іншого законом не передбачено.

Проте, згідно матеріалів кримінального провадження, на даний момент органом досудового розслідування жодній особі не повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115 та ч. 5 ст. 191 КК України та кримінальне провадження щодо юридичної особи не здійснюється. Відповідно, є юридично невстановленою (невідомою) особа, яка буде нести цивільну відповідальність у кримінальному провадженні та майно якої може бути конфісковано за вироком суду, а отже клопотання про накладення арешту з метою забезпечення цивільного позову та конфіскації майна слід вважати безпредметним та внесеним передчасно.

Крім того, ст. 170 КПК України імперативно визначає, що арешт накладається з метою забезпечення цивільного позову, тобто того позову, який наявний в матеріалах кримінального провадження як відповідний процесуальний документ, а не з метою забезпечення «можливого цивільного позову», як перспективи звернення з позовом в майбутньому. Про це також свідчать ті обставини, що відповідно до вимог ст. 173 КПК України слідчий суддя при вирішенні питання про арешт майна повинен врахувати розмір цивільного позову, тобто того, який заявлений у справі в порядку ст. 128 КПК України, з тією метою, щоб обмеження права власності було розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження.

Однак, в матеріалах кримінального провадження, в межах якого подано клопотання про арешт майна, цивільний позов взагалі не заявлено, що також підтверджує передчасність внесення відповідного клопотання.

Не може бути накладено арешт з метою забезпечення конфіскації майна також з тих підстав, що санкція ч. 1 ст. 115 КК України не передбачає такого покарання як конфіскація. Що стосується злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за якою також проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, то обєктивна сторона цього злочину у клопотанні взагалі не викладена і не описана відповідним чином. Тобто зміст клопотання слідчого щодо обставин вчинення цього злочинуне характеризуються наявністю сукупності фактів, які б в обовязковому порядку охоплювали всі істотні обставини кримінального провадження і містили аналітичну привязку до конкретних осіб та подій. Як вказано в ЄРДР, працівники ПрАТ «Нафтогазвидобування» заволоділи чужим майном на суму 160 млн. грн. Однак, віднайти логічний і правовий взаємозвязок між обставинами вчинення цього злочину та злочину, передбаченогоч. 1 ст. 115 КК України, за матеріалами клопотання не видається можливим. В клопотанні слідчого відсутні дані як про подію вчинення цього злочину, так і про те, за яких обставин його було вчинено, кому належали кошти, якими, нібито, незаконно заволоділи працівники товариства, хто конкретно ними заволодів та яким способом; також не встановлено причинно-наслідковий звязок між подією вбивства та заволодінням працівниками ПрАТ «Нафтогазвидобування» коштами на суму 160 млн. грн., з обґрунтуванням тих обставин, що дані про вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, внесено до ЄРДР через два роки після викрадення потерпілого. З клопотання слідчого вбачається, що сума коштів в розмірі 160 млн. грн. в ньому жодного разу не зазначається і з розміром шкоди, завданої злочином, також не повязується.

Таким чином необхідність арешту не може бути мотивовано обставинами вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Більше того, у даному кримінальному провадженні відсутні юридичні документи, які б свідчили про те, що арештоване майно належить особам, яким в подальшому може бути повідомлено про підозру у вчиненні злочинів. А отже на даний час відсутні правові підстави вважати, що за рахунок майна ПрАТ «Нафтогазвидобування» може бути задоволено цивільний позов чи виконано вирок в частині конфіскації майна щодо цих осіб.

З урахуванням викладеного у цьому кримінальному провадженні на даному етапі його розслідування не може бути накладено арешт на майно ПрАТ «Нафтогазвидобування» з підстав, передбачених ч. 3 ст. 170 КПК України, а саме з метою забезпечення можливої конфіскації майна та цивільного позову. Накладення арешту за відповідних обставин вважатиметься таким, що не відповідатиме його законній меті і більш того, слідчий не ставив питання про необхідність застосування вказаних правових підстав під час арешту майну та слідчий суддя не мав права виходити за його межі.

Що стосується підстав, передбачених ч. 2 ст. 170, ч. 2 ст. 167 КПК України, при їх застосуванні щодо рахунків товариства та свердловин, то слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні дані про те, що вказане майно ПрАТ «Нафтогазвидобування» коли-небудь належало потерпілому, відсутні дані про те, що ним незаконно заволоділи, та, відповідно, відсутні дані про осіб, які заволоділи цим майном та у який спосіб. Відсутні і дані про механізми можливого перетворення майна чи про те, що вказані свердловини і кошти на рахунках є доходами від вчиненого злочину. Згідно пояснень апелянта, які не були спростовані прокурором та слідчим, грошові кошти, які знаходяться на рахунках товариства, надійшли в результаті правомірної господарської діяльності, а видобуток вуглеводнів на свердловинах здійснюється на підставі виданих у встановленому порядку спеціальних дозволів. Більше того, в матеріалах провадження не має жодних даних про те, що отримання майнових прав на свердловини та кошти підприємства хоч в одному із випадків здійснювався з порушенням вимог закону і відповідні права у встановленому законом порядку ніким не оспорюється. Таким чином, вказане майно не має ознак ні предмету злочину, ні будь-яких інших, визначених ч. 2 ст. 167 КПК України, а отже і не може бути арештоване з цих підстав.

В сукупності з вищезазначеним слід також зазначити, що в порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 173 КПК України, постановляючи рішення про арешт майна, слідчий суддя не перевірив розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та не врахував положення ч. 4 ст. 173 КПК України, відповідно до якої у разі задоволення клопотання про арешт майна слідчий суддя зобовязаний застосувати такий спосіб арешту, який не призведе до зупинення чи надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності.

Як вбачається з вимог клопотання слідчого, які були задоволені слідчим суддею в повному обсязі, в них ставилося питання про арешт всіх, використовуваних підприємством свердловин та всіх належних підприємству розрахункових рахунків.

Однак, слідчий суддя не звернув уваги на те, що в клопотанні взагалі не зазначено, який розмір шкоди завдано, внаслідок вчинення розслідуваних злочинів, як того вимагає п. 3 ч. 2 ст. 173 КПК України, що автоматично позбавило суд можливості зясувати чи є співрозмірним мета, яку намагається досягти слідство при розслідуванні даного злочину, шляхом арешту вказаного майна підприємства, та шкода, яка могла бути завдана внаслідок такого арешту.

Крім того, як вбачається з матеріалів клопотання та пояснень апелянта, на сьогоднішній день ПрАТ «Нафтогазвидобування» здійснює законну підприємницьку діяльність та внаслідок арешту свердловин та рахунків заблоковано роботу товариства, яке, в звязку з цим, несе чисельні збитки, не може здійснювати виробничу діяльність, повязану з видобутком дефіцитного для України газу, виконувати цивільні зобовязання, сплачувати заробітну плату, соціальні платежі і податки. Зокрема, згідно довідки керівника департаменту ПрАТ «Нафтогазвидобування» лише за квітень 2015 року недоотримані ресурси компанії склали близько 800 млн. гривень, а подальший арешт майна призведе до повної зупинки інвестиційних проектів та очікуються втрати в межах 5 млрд. гривень. Однак слідчий суддя не дав належної оцінки цим обставинам, що призвело до прийняття ним незаконного рішення. Тим більше, слідчий суддя не дав належної оцінки і тим обставинам, що кримінальна справа розслідується більше трьох років та в ній не повідомлено про підозру жодній особі, що може призвести до обмеження правомірної діяльності товариства на невизначений період та настання непоправних матеріальних наслідків, які будуть явно не співрозмірними з тими, що, по версії слідства, могли настати внаслідок вчинення даного злочину.

Тобто рішенням суду застосовано такий спосіб арешту, який призвів до фактичного зупинення господарської діяльності ПрАТ «Нафтогазвидобування», яка здійснюється на законних підставах, що само по собі є підставою для скасування ухвали слідчого судді та відмови в задоволенні клопотання слідчого в цій частині.

В сукупності з вищезазначеним звертає на себе увагу і та обставина, що вимоги клопотання слідчого про накладення арешту на розрахункові рахунки товариства не узгоджені з положеннями ст. 170 КПК України, яка не передбачає можливості накладення арешту на банківські рахунки. Вказана стаття визначає можливість арешту грошових коштів, які знаходяться на рахунку, однак не самого банківського рахунку. Слідчий суддя, в свою чергу, в ухвалі зазначив, що накладає арешт на видаткову частину рахунків, в той час, коли закон взагалі не передбачає такого поняття як «видаткова чи інша частина рахунку», а отже і рішення суду з цього приводу є незаконним.

Залишились не перевіреними слідчим та слідчим суддею також дані про суму коштів, які знаходяться на рахунках товариства та обєми видобутих вуглеводнів, що підлягають арешту, як того вимагають ч. 2 ст. 171 та ч. 5 ст. 173 КПК України.

Взагалі є невмотивованим, чому питання накладення арешту на майно товариства постало саме на даному етапі кримінального провадження та які обставини зумовили слідство дійти висновку про доцільність застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження через три роки після ймовірного вчинення злочину.

З урахуванням викладених обставин, апеляційний суд вважає, що ухвалу слідчого судді слід скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого частково, накласти арешт на акції ПрАТ «Нафтогазвидобування» та відмовити у задоволенні клопотання слідчого в частині арешту рахунків товариства та використовуваних ним свердловин і вуглеводнів.

Керуючись ст.ст. 132, 170, 171, 173, 309, 376, 403, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ПрАТ «Нафтогазвидобування» ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 квітня 2015 року скасувати.

Клопотання старшого слідчого в ОВС управління з розслідування особливо важливих справ ГСУ Генеральної прокуратури України ОСОБА_4, погоджене старшим прокурором першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України ОСОБА_5, задовольнити частково.

Накласти арешт на прості іменні акції ПрАТ «Нафтогазвидобування» (код ЄДРПОУ 32377038, ISIN UAНОМЕР_1), які обліковуються на наступних рахунках у цінних паперах депозитарних установ, відкритих у центральному депозитарії: ПАТ «ПУМБ», код ЄДРПОУ 14282829, в кількості 1198378 шт; АТ «ОСОБА_10 Аваль», код ЄДРПОУ 14305909, в кількості 342395 шт; АТ «ОТП ОСОБА_10», код ЄДРПОУ 21685166, в кількості 85598 шт; ТОВ «Фондова компанія Фаворит», код ЄДРПОУ 23730178, в кількості 85599шт.

У задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС управління з розслідування особливо важливих справ ГСУ Генеральної прокуратури України ОСОБА_4, погодженого старшим прокурором першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України ОСОБА_5, в частині вимог:

про накладення арешту на видаткову частину рахунків ПрАТ «Нафтогазвидобування»: № 260431569 (грн.), № 260011280 (грн.), № 260011280 (євро), № 260011280 (рос.рубль), № 260011280 (дол.), № 261021923 (грн.), № 260511874 (грн.), відкриті в ПАТ «ПУБМ» (МФО 334851); № 26001000046811 (євро), № 26002000046809 (грн.), № 26002000046810 (дол.), відкриті у ПАТ «Укрсоцбанк» (МФО 300023); № 26043031529004 (грн.), відкритий в АТ «Брокбізнесбанк» (МФО 300249); № 26000023677001 (грн.), відкритий в Київська ФПАТБК «Південкомбанк», м. Київ (МФО 320876); № 26009013018478 (грн.), відкритий в АТ «Сбербанк Росії» (МФО 320627); № 37517000075337 (грн.), відкритий у Казначейство України (електронне адміністрування податку) (МФО 899998); № 2600670021137 (грн.), відкритий у ПАТКБ «ПРАВЕКС-БАНК»;

про накладення арешту на свердловини № 1, 2, 3, 4, 5, 51, 52 Мачухського і № 1, 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 16, 17, 51, 60, 62, 63, 64, 70 Семиренківського родовищ в Полтавській області;

та про заборону ПрАТ «Нафтогазвидобування» використовувати або відчужувати видобуті на свердловинах № 1, 2, 3, 4, 5, 51, 52 Мачухського і № 1, 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 16, 17, 51, 60, 62, 63, 64, 70 Семиренківського родовищ в Полтавській області вуглеводні, відмовити.

Апеляційне провадження в частині апеляційної скарги представника компанії «Актовент Інвестмент Лімітед» ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 квітня 2015 року закрити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: А.В. Чернушенко

Судді: В.П. Глиняний

ОСОБА_11

Справа № 11-сс/796/1338/2015 Категорія ст. 172 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції ОСОБА_12В

Доповідач Чернушенко А.В.