Рішення № 43880155, 29.04.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 753/16279/14-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/4959/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Кириченко Н.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А.

29 квітня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Семенюк Т.А

Суддів - Ратнікової В.М., Шиманського В.Й.,

при секретарі - Аршакян Р.Т.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа: ОСОБА_4 про розірвання кредитного договору, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» суму боргу в розмірі 8 010,65 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22 серпня 2014 року складає 105 041,96 грн.

Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про розірвання кредитного договору відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Відповідно до ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе слухати справу у відсутність особи, яка не з'явилася.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що у вересні 2014 року звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 23 вересня 2005 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 27-5RT/09-2005И, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 26 250,00 доларів США, на строк до 23 вересня 2026 року.

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань 23 вересня 2005 року між Банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки. У зв'язку із неналежним виконанням умов договору у відповідачів виникла заборгованість перед Банком, яка станом на 22 серпня 2014 року становить 8 010,65 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22 серпня 2014 року складає 105 041,96 грн., з яких кредитна заборгованість в сумі 7 386,95 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22 серпня 2014 року становить 96 863,52 грн.; заборгованість по процентам в сумі 623,28 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22 серпня 2014 року становить 8 172,94 грн.; пеня за прострочення сплати кредиту в сумі 0,42 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22 серпня 2014 року становить 5,50 грн.

У зв'язку із викладеним, просив суд стягнути з відповідачів солідарно на користь Банку 8010,65 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22 серпня 2014 року складає 105 041,96 грн.

21 січня 2015 року ОСОБА_3 подала до суду зустрічний позов до ПАТ «УкрСиббанк» про розірвання кредитного договору та просила визначити наслідки розірвання кредитного договору - визнати всі зобов'язання сторін за кредитним договором №27-5RT/09-2005И від 23 вересня 2005 року припиненими, а заборгованість відсутньою, визнати договір поруки №27-5RT/09-2005И від 23 вересня 2005 року припиненим; визнати договір іпотеки №27-5RT/09-2005И від 23 вересня 2005 року припиненим, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що кредитним договором № 27-5RT/09-2005И від 23 вересня 2005 року, укладеного нею та ПАТ «УкрСиббанк» передбачено, що кредит наданий за цільовим призначенням: для придбання квартири АДРЕСА_1. Оскільки судовим рішенням її позбавлено права власності на квартиру, яка придбана за кредитні кошти, з урахуванням викладених обставин, вважає, що кредитний договір має бути розірваний.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 вересня 2005 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 27-5RT/09-2005И, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 26 250,00 доларів США, на строк до 23 вересня 2026 року зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 12,5 % річних.

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань 23 вересня 2005 року між Банком та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки №27-5RT/09-2005И та договір поруки № 27-5RT/09-2005И.

11 липня 2014 року відповідачам направлено вимоги про погашення заборгованості, однак вимоги залишені без задоволення.

23 вересня 2005 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2008 року вищезазначений договір купівлі-продажу визнано недійсним.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 29 жовтня 2010 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2008 року в цій частині залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 10 червня 2011 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 29 жовтня 2008 року залишено без змін.

Судом встановлено, що з січня 2014 року ОСОБА_3 припинила належним чином виконувати свої зобов'язання за кредитним договором.

З розрахунку заборгованості вбачається, що внаслідок невиконання ОСОБА_3 умов договору щодо повернення кредитних коштів, виникла заборгованість, яка станом на 22 серпня 2014 року становить 8 010,65 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22 серпня 2014 року складає 105 041,96 грн., з яких кредитна заборгованість в сумі 7 386,95 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22 серпня 2014 року становить 96 863,52 грн.; заборгованість по процентам в сумі 623,28 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22 серпня 2014 року становить 8 172,94 грн.; пеня за прострочення сплати кредиту в сумі 0,42 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22 серпня 2014 року становить 5,50 грн.

За положенням ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок договору, в даному випадку - кредитного договору.

За змістом до ст. 1054 ЦК України, кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Частиною 1, 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з положеннями ч.3, ч.4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Задовольняючи первісні позовні вимоги суд першої інстанції вважав їх обґрунтованими.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 пропущено строк позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Проте, з таким висновком суду повною мірою погодитись не можна.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 за пропуском строку позовної давності, не встановив порушення її цивільного права, не навів цьому обґрунтувань.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення, суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами.

У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Зазначеним вимогам в повній мірі судове рішення не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 вересня 2005 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 27-5RT/09-2005И, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 26 250,00 доларів США, на строк до 23 вересня 2026 року зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 12,5 % річних.

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань 23 вересня 2005 року між Банком та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки №27-5RT/09-2005И та договір поруки № 27-5RT/09-2005И.

23 вересня 2005 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2008 року вищезазначений договір купівлі-продажу визнано недійсним.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 29 жовтня 2010 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2008 року в цій частині залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 10 червня 2011 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 29 жовтня 2008 року залишено без змін.

У зустрічній позовній заяві позивач зазначив, що кредитним договором передбачено, що кредит наданий за цільовим призначенням: для придбання вищевказаної квартири. Оскільки судовим рішенням її позбавлено права власності на квартиру, яка придбана за кредитні кошти, з урахуванням викладених обставин, вважає, що Кредитний договір має бути розірваний.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною 2 ст. 652 ЦК України передбачено, що в разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладанні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована особа.

Отже, для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідно наявність усіх перелічених умов одночасно.

Не можна вважати доведеною умову, визначену п. 3 ч.2 ст. 652 ЦК України - виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, оскільки, як встановлено судом, банк свої зобов'язання перед позичальником виконав, грошові кошти, передбачені договором, позивач отримав. Тобто, не можна говорити, що позивач не отримав того, на що розраховував при укладенні кредитного договору.

Умова п.4 ч.2 ст. 652 ЦК України - із суті договору або звичаїв ділового обороту випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона, взагалі відсутня.

Необхідно зауважити, що правовідносини, які склалися між сторонами випливають з договірних відносин щодо виконання грошового зобов'язання, а відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, судом першої інстанції не взято до уваги, що позивачем не доведено наявність одночасно всіх умов для застосування ст. 652 ЦК України, а фактичні обставини та умови кредитного договору свідчать про відсутність підстав для розірвання або зміни умов кредитного договору.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору з визначенням наслідків розірвання договору задоволенню не підлягають.

За таких обставин, висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 з підстав пропуску нею строку позовної давності є хибним.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що справу розглянуто у відсутність ОСОБА_3 та її представника, що призвело до порушення її прав, її було позбавлено можливості надати свої докази та заперечення, оскільки, з матеріалів справи вбачається, що справа призначалась до розгляду неодноразово, відповідачка надавала суду як зустрічну позовну заяву, так і заперечення проти позову ПАТ «УкрСиббанк», тобто, вона не була позбавлена можливості надати свої докази та заперечення проти первісного позову та докази та пояснення за зустрічною позовною заявою.

Також колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції не перевірив розрахунок заборгованості, не з'ясував порядок нарахування відсотків, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи.

З розрахунку заборгованості, який надано позивачем вбачається, що ОСОБА_3 з січня 2014 року не сплачувала заборгованість по тілу кредиту та відсоткам за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 22 серпня 2014 року становить 8 010,65 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22 серпня 2014 року складає 105 041,96 грн., з яких кредитна заборгованість в сумі 7 386,95 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22 серпня 2014 року становить 96 863,52 грн.; заборгованість по процентам в сумі 623,28 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22 серпня 2014 року становить 8 172,94 грн.; пеня за прострочення сплати кредиту в сумі 0,42 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22 серпня 2014 року становить 5,50 грн.

Розмір відсотків та порядок їх нарахування відповідає умовам кредитного договору. ОСОБА_3 та її представником не надано належних та допустимих доказів на спростування даного розрахунку.

Разом з цим, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задоволено у розмірі 105041 грн. 96 коп., проте з відповідачів стягнуто на користь банку по 1820 грн. з кожного.

За ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору у позовних заявах майнового характеру встановлюється у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати. В даному випадку розмір судового збору становить 1050 грн. 41 коп., відтак з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача судові витрати в розмірі по 525 грн. 21 коп. з кожного.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає зміні та зменшенню суми, яка підлягає стягненню до 1050 грн. 41 коп., - по 525 грн. 21 коп. з кожного з відповідачів.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості постановлене з дотриманням норм чинного законодавства, висновки суду в цій частині відповідають встановленим обставинам та не спростовуються доводами апеляційної скарги, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду в цій частині.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення наступного змісту.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа - ОСОБА_4 про розірвання кредитного договору відмовити.

Рішення суду в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 525 грн. 21 коп. судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 525 грн. 21 коп. судових витрат.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді