Рішення № 43586650, 01.04.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1744/15

Головуючий у першій інстанції Нікітіна С. Й.

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Драгомерецького М.М.,

суддів: Панасенкова В.О.,

Громіка Р.Д.,

при секретарі: Добряк Н.І.,

за участю: відповідача ОСОБА_3

та представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 05 листопада 2014 року за позовом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", ОСОБА_6 про визнання поруки припиненою,-

В С Т А Н О В И Л А:

13 травня 2014 року ПАТ "УкрСиббанк" звернувся до суду із позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості.

Посилаючись на те, що відповідно до кредитного договору укладеного 14.11.2006 року між АКІБ "Укрсиббанк" (правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк") та ОСОБА_6 банк надав останній споживчий кредит на суму 277 000 доларів США під 11,30% річних, а ОСОБА_6 зобов'язалась повернути кредитні кошти та сплатити проценти відповідно до графіку погашення кредиту (Додаток №1 до Договору).

З метою забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору з ОСОБА_8 укладено договір поруки №58171 від 14.11.2006 року, з ОСОБА_4 укладено договір поруки №59701 від 14.11.2006 року, з ОСОБА_3 укладено договір поруки №59651 від 14.11.2006 року.

У зв'язку з невиконанням боржником своїх зобов'язань по вказаному вище кредитному договору, сума боргу станом на 22.04.2014 року складає 1 563 526,10 гривень, які банк просить стягнути солідарно з боржника та поручителів.

В судовому засіданні представник банку вимоги позову ПАТ "УкрСиббанк" підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи сповіщались належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_4 позов банку не визнав, звернувся до суду з зустрічним позовом в якому просив визнати договір поруки № 59701 від 14 листопада 2006 року, укладений між ПАТ "УкрСиббанк", ОСОБА_6 та ОСОБА_4 припиненим з 15 листопада 2007 року. Мотивуючи це тим, що за умовами договору строк припинення поруки не встановлено, а строк виконання основного зобов'язання визначено моментом пред'явлення вимоги, а також те, що кредитор - ПАТ "УкрСиббанк" протягом року з дня укладання вказаного договору поруки не пред'явив позову до поручителя, тому існують підстави для визнання договору поруки припиненим.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов банку не визнала, просила відмовити у його задоволенні щодо стягнення з неї суми заборгованості, посилаючись на ті обставини, що банк пропустив строк звернення до неї, як поручителя, з подібними позовними вимогами.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 05 листопада 2014 року позов ПАТ "УкрСиббанк" - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом в сумі 1 563 526, 10 гривень. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Вимоги зустрічного позову задоволено у повному обсязі, визнано договір поруки № 59701 від 14 листопада 2006 року, укладений між ПАТ "УкрСиббанк", ОСОБА_6 та ОСОБА_4 припиненим з 15 листопада 2007 року.

В апеляційній скарзі ПАТ "УкрСиббанк" просить рішення суду першої інстанції змінити в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про солідарне стягнення кредитної заборгованості та в частині задоволення зустрічного позову. В цій частині просить постановити нове рішення, яким вимоги первісного позову задовольнити у повному обсязі, у задоволенні вимог зустрічного позову відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін. Та стягнути з відповідачів на користь ПАТ "УкрСиббанк" суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 827 гривень.

У судове засідання не з'явились представник позивача за первісним ПАТ "УкрСиббанк" та відповідачі за первісним позовом ОСОБА_6 і ОСОБА_7, однак вони неодноразово сповіщались про розгляд справи, про що є відповідні данні пошти, які містяться в матеріалах справи, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає подальшому розгляду справи, та їх доступі до апеляційного суду.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно п.3 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати або змінити рішення суду.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Відповідно до вимог ст.214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правових відносин та інші.

Судом встановлені наступні обставини у справі.

Відповідно до умов кредитного договору №11074431000, який був укладений 14.11.2006 року між АКІБ "УкрСиббанк" (правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк") та ОСОБА_6 банк надав останній споживчий кредит на суму 277 000,00 доларів США під 11,30% річних, а відповідачка зобов'язалась повернути кредитні кошти та сплатити проценти відповідно до графіку погашення кредиту (Додаток №1 до Договору). З метою забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору з ОСОБА_7 укладено договір поруки №58171 від 14.11.2006 року, з ОСОБА_4 укладено договір поруки №59701 від 14.11.2006 року, з ОСОБА_3 укладено договір поруки №59651 від 14.11.2006 року. У зв'язку з невиконанням ОСОБА_6 своїх зобов'язань по вказаному кредитному договору, сума боргу станом на 22.04.2014 року складає 1563526,10 гривень, які банк просить стягнути солідарно з боржника та поручителів.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції правильно дійшов висновку про визначення суми заборгованості за кредитним договором і її стягнення з позичальника ОСОБА_6, та задоволення зустрічного позову про припинення договору поруки, проте колегія суддів не погоджується з висновком місцевого суду щодо застосування по аналогії до поручителів ОСОБА_7 і ОСОБА_3, підстав для припинення договору поруки.

Так до суду з зустрічним позовом звернувся ОСОБА_4 про припинення договору поруки на підставі ч.4 статті 559 ЦК України. Суд першої інстанції повно і всебічно розглянувши докази по справі дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що договір поруки №59701 від 14.11.2006 року укладений між ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ПАТ "УкрСиббанк" підлягає визнанню припиненим, так як умовами договору строк припинення поруки не встановлено, а строк виконання основного зобов'язання визначено моментом пред'явлення вимоги, а також те, що кредитор - ПАТ "УкрСиббанк" протягом року з дня укладання вказаного договору поруки не пред'явив позову до поручителя.

Оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст. 212 ЦПК України з врахуванням положень ст. ст. 57-66 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Крім того, у главі треті Цивільного Кодексу України "Захист цивільних прав та інтересів" у ст. 16 цього Кодексу передбачено право на захист цивільних прав та інтересів судом

При цьому, Верховний Суд України в аналізі практики застосування судами ст.16 ЦК України від 01.04.2014 року зазначив, що законодавець у ч.1 ст.16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч.2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Таким чином, у розумінні закону, об'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи і правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які і порушують це право.

Оспорювання суб'єктивного цивільного права відображає такий стан правовідносин, коли суб'єктивне цивільне право заперечується в юрисдикційному органі. Якщо таким органом є суд, то особа, чиє право оспорюється, може вимагати його визнання шляхом звернення із зустрічним позовом, що і було зроблено відповідачем ОСОБА_4 внаслідок пред'явлення зустрічного позову.

Виходячи з аналізу чинного законодавства України та правової позиції Верховного Суду України, судова колегія приходить до висновку, що питання оскарження цивільно-правових відносин між кредитором ПАТ "УкрСиббанк" та поручителями ОСОБА_7 та ОСОБА_3 лежить виключно у бажанні зазначених осіб звертатись чи ні за захистом своїх прав та інтересів. Таким чином, рішення суду першої інстанції щодо примінення аналогії у відношенні до поручителів ОСОБА_7 та ОСОБА_3 про стягнення з них суми заборгованості за кредитним договором як поручителів не має жодних правових підстав, оскільки відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_3 з позовом про визнання недійсним договору поруки не звертались, а отже суд ухвалюючи судове рішення у справі, яким відмовив у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителів вийшов за межі заявлених позовних вимог.

Таким чином, місцевий суд, розглядаючи цивільну справу у порядку позовного провадження, повинен повно і всебічно з'ясувати фактичні обставини справи, однак не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог та тієї доказової бази, яка сформована за рахунок доказів, поданих до суду самими учасниками процесу.

Згідно до п.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Отже, суд розглядає позовні вимоги лише в тих межах, в яких їх заявили позивачі за первісним та зустрічним позовом, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для відмови у стягнення з ОСОБА_7 і ОСОБА_3, суми заборгованості за кредитним договором, так як зазначені вимоги сторонами не заявлялися, з позовами щодо захисту своїх прав ОСОБА_7 і ОСОБА_3, не зверталися, також ОСОБА_9 і ОСОБА_3 письмову заяву про застосування строку позовної давності до суду не подавали.

Відповідно до ч. 2 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Тому колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, а тому рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову відносно поручителів ОСОБА_7 і ОСОБА_3, як солідарних боржників.

За таких обставин на думку судової колегії відповідачі ОСОБА_7 і ОСОБА_3, як поручителі повинні відповідати за порушення виконання умов спірного кредитного договору на рівні з боржником ОСОБА_6, оскільки ними у встановлений законом спосіб не було спростовано правові підстави за яких було подано первісний позов.

Оскільки, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель,(ч.ч.1,2 ст. 553 ЦК України).

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Солідарна відповідальність - у зобов'язальному праві відповідальність кількох боржників перед кредитором, при якій кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов'язання у повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо. Повне виконання зобов'язання одним із солідарних боржників звільняє інших боржників від відповідальності перед кредитором. Солідарна відповідальність застосовується у випадках, коли боржниками є кілька осіб за умови, що гака відповідальність передбачена договором або встановлена, зокрема, при неподільності предмета зобов'язання. Кредитор, який не одержав повного задоволення від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане з решти солідарних боржників.

Крім того, порука як вид забезпечення носить виключно особистий характер, коли поручитель відповідає особисто за виконання позичальником його зобов'язання перед кредитором.

З врахування вище наведеного, судова колегія вважає, що відповідальність поручителів ОСОБА_7 і ОСОБА_3 визначена як солідарна, а тому зазначені поручителі є солідарними боржниками перед ПАТ "УкрСиббанк", внаслідок чого заборгованість за спірним кредитним договором слід стягнути як з боржника, так і з поручителів, які не спростували підстави заявленого до них первісного позову.

Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати або змінити рішення суду. Підставою для скасування, зміни рішення суду є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для часткового скасування рішення суду, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, п.2, 3 ч.1 ст.307, п.п. 3,4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 05 листопада 2014 року в частині задоволення первісного позову змінити й ухвалити нове рішення.

Резолютивну частину рішення Приморського районного суду м.Одеси від 05 листопада 2014 року викласти в наступній редакції:

Стягнути солідарно з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Одеси, реєстраційний номер картки платника податків: НОМЕР_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м.Одеси, реєстраційний номер карки платника податків: НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки м.Одеси, реєстраційний номер картки платника податків: НОМЕР_3, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", код ЄДРПОУ 09807750, зареєстроване місце знаходження: 61050 м.Харків пр.Московський, 60, суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту №11074431000 від 14.11.2006 року в розмірі 144 614,41 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 1 626 540,29 гривень, з яких: кредитна заборгованість - 114 723,49 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 1 290 347,06 гривень, заборгованість по процентам - 24 288,08 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 273 179,04 гривень та заборгованість по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів за кредит в розмірі 63 014,19 гривень та судові витрати у розмірі 3 654 гривень.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак воно може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області: (підпис) М.М. Драгомерецький

(підпис) В.О. Панасенков

(підпис) Р.Д.   ГромікМ.