Ухвала суду № 43549802, 09.04.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/940/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 27 Демчик Р. В. Доповідач в апеляційній інстанції Дмитренко М. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоДмитренка М. І.суддівНовікова О. М. , Храпка В. Д. при секретаріПосипайко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 26 лютого 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_8, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

У березні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на підставі договору про надання не відновлювальної кредитної лінії №895/06-034-25 від 29 січня 2007 року банк надав ОСОБА_8 в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 55 000,00 дол. СІІІА зі сплатою 12,25 % річних, з кінцевим строком повернення кредиту до 20 січня 2022 року.

Позивач зазначав, що свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши позичальнику грошові кошти в сумі 55 000 дол. США.

В свою чергу, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, зокрема, порушив умови повернення кредиту та погашення процентів за користування кредитом.

Станом на 06 червня 2013 року загальна заборгованість по кредиту склала 86 234,76 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на день складання розрахунку становить 689 274,45 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 54 204,43 дол. США., що еквівалентно 433 256 грн., заборгованість по сплаті процентів за використання кредиту - 26 837,95 дол. США., що еквівалентно 214 515, 75 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 1764,02 дол. США, що еквівалентно 14099,84 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів в розмірі - 3428, 36 дол. США., що еквівалентно 27402,87 грн.

Крім того, позивач вказував, що 04 березня 2009 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком, позичальником та ОСОБА_6 укладено договір поруки № 1-895/06-034-132, за яким остання зобов'язалася перед позивачем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливої неустойки.

Направлена 16 грудня 2013 року на адресу відповідачів вимога про сплату заборгованості залишилися ними без виконання.

З врахуванням викладеного позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за договором про надання не відновлювальної кредитної лінії №895/06-034-25 від 29 січня 2007 року в сумі 86 234,76 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на день складання розрахунку становить 689 274,45 грн. та судовий збір.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 лютого 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, внаслідок неповного з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором кредиту та ухвалити нове рішення в цій частині, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором 13.03.2014 року, тоді як останній платіж був здійснений 20.01.2010 року. Тобто, порука є припиненою в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами 6 місячного строку, а саме, по зобов'язаннях, що виникли з 13.09.2013 року. Крім того, банк не звернувся до суду протягом року з моменту пред'явлення вимоги до боржника про дострокове повернення кредиту, що є підставою для припинення договору поруки.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 лютого 2015 року відповідає таким вимогам.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог банку, суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а тому позичальник та поручитель повинні солідарно відповідати по взятих на себе зобов'язаннях по кредитному договору.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що, встановивши дійсні обставини справи, суд надав належної оцінки зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, та ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Судом встановлено, що згідно договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №895/06-034-25 від 29 січня 2007 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк») зобов'язався надати ОСОБА_8 в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 55 000,00 дол. СІІІА зі сплатою 12,25 % річних, з кінцевим строком повернення кредиту до 20 січня 2022 року.

В забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором між банком, позичальником та ОСОБА_6 було укладено договір поруки №1-895/06-034-25 від 04 березня 2009 року, за умовами якого ОСОБА_6, як поручитель зобов'язалася перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених договором невідновлювальної кредитної лінії.

Договором поруки визначено зміст забезпеченого зобов'язання: повернення кредиту в розмірі 55 000 доларів США з порядком погашення заборгованості за кредитом, визначеним в договорі кредиту, з кінцевим терміном погашення до 20.01.2022 року зі сплатою відсотків за використання кредиту в порядку та в строки визначені договором кредиту у розмірі 14,25 % процентів річних.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

У порушення умов кредитного договору позичальник не виконав у повному обсязі взятого на себе зобов'язання щодо погашення кредиту, оплати відсотків, в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, що призвело до виникнення простроченої заборгованості.

Станом на 06 червня 2013 року загальна заборгованість по кредиту склала 86 234,76 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на день складання розрахунку становить 689 274,45 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 54 204,43 дол. США., що еквівалентно 433 256 грн., заборгованість по сплаті процентів за використання кредиту - 26 837,95 дол. США., що еквівалентно 214 515, 75 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 1764,02 дол. США, що еквівалентно 14099,84 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів в розмірі - 3428, 36 дол. США., що еквівалентно 27402,87 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду рішення суду в частині стягнення з позичальника вказаної заборгованості.

Згідно із частиною першою статті 553, частиною першою статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Судом встановлено, що останній платіж по кредитному договору позичальник зробив 20.01.2010 року на суму 42,57 доларів США.

В зв'язку з порушенням позичальником п.п.3.3.7., 3.3.8, 4.2. договору кредиту, а саме строків повернення кредиту із нарахованими процентами, за фактичний час його використання, банк 01 липня 2010 року направив на адресу поручителя вимогу про сплату простроченої заборгованості в сумі 5398,66 доларів США та 1228,42 доларів США, яка залишилася без виконання.

Суд першої інстанції зробив вірний висновок, що банк звернувся із вимогою до поручителя про погашення лише простроченої на той час заборгованості, а не з достроковим поверненням кредиту, тобто строк виконання основного зобов'язання не змінився і є 20 січня 2022 рік.

Не отримавши від відповідача задоволення у 30 денний термін своєї вимоги, банк 31 січня 2011 року звернувся до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису.

Пунктом 3.1.2. договору поруки передбачено, що поручитель зобов'язаний протягом тридцяти робочих днів від дати отримання повідомлення кредитора про невиконання позичальником забезпеченого порукою зобов'язання, виконати відповідне зобов'язання шляхом перерахування непогашеної суми кредиту, несплаченої суми процентів та/або комісій, а також суми штрафних санкцій на рахунок кредитора.

Письмовим повідомленням №19.301-86/7275 від 16 грудня 2013 року (а.с.13) позивач скористався вказаним вище правом та повідомив поручителя про необхідність дострокового виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором на суму 85 183,39 доларів США.

Згідно правової позиції, викладеної у п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Враховуючи положення ст. 559 ЦК України та правову позицію Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Поручитель повинен відповідати за порушення зобов'язань боржником. Зобов'язання по погашенню кредиту має виконуватися належним чином у визначений договором строк виконання основного зобов'язання - 20 січня 2022 року. Несплата чергового платежу по графіку погашення кредиту не може вважатися настанням строку виконання основного зобов'язання. Банк у відповідності до умов кредитного договору та вимог ЦК України звернувся до поручителя з вимогою №19.301-86/7275 від 16 грудня 2013 року про повернення заборгованості по кредиту у межах дії договору, чим використав своє право на дострокове повернення кредиту. Надалі у межах 6-ти місячного строку позивач звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення заборгованості з поручителя та позичальника.

Тому, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апелянта щодо припинення поруки, внаслідок непред'явлення банком вимоги у шестимісячний строк по грошових зобов'язаннях, що виникли до 13.09.2013 року є безпідставним.

Крім того, відповідно до правового висновку ВСУ від 23.01.2015 у справі №6-190цс14, який в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати. Таким чином, у разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

Із вказаного висновку ВСУ слідує, що пред'явлення кредитором вимоги про дострокове виконання позичальником своїх зобов'язань, передбаченої кредитним договором, що мало місце у даному випадку, змінюється строк виконання зобов'язання, який обраховується з дня її пред'явлення.

Оскільки вимогу про дострокове повне повернення кредиту банк пред'явив 16.12.2013 року, і у межах шестимісячного строку звернувся до суду із позовом, то вірним є висновок суду, що поручитель повинен солідарно з позичальником відповідати перед банком за зобов'язаннями.

Зважаючи на те, що апелянт в ході розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог про безпідставність вимог банку, суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не знаходить підстав для скасування законного і обґрунтованого рішення суду. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 лютого 2015 року по даній справі - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :