Ухвала суду № 43475167, 17.03.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 755/9950/14-ц Головуючий у суді першої інстанції: ЯровенкоН.О.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3161/15 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Котули Л.Г., Слюсар Т.А.

при секретарі Круглик В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Кочіна Геннадія Івановича - представника Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 грудня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа: ОСОБА_6 про визнання угоди недійсною та припинення договору поруки.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання угоди недійсною та припинення договору поруки, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 21.03.2008 було укладено кредитний договір між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 про надання споживчого кредиту. З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов′язань ОСОБА_6 перед банком між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 був укладений договір поруки. Дніпровським районним судом м. Києва розглядалася справа про стягнення з нього та ОСОБА_6 заборгованості по кредитному договору. З матеріалів справи він дізнався про існування додаткової угоди № 1 до договору поруки, яку він не підписував, а тому є недійсною, внаслідок чого порука є припиненою.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24 грудня 2014 року позов ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк», 3-я особа: ОСОБА_6 про визнання угоди недійсною та припинення договору поруки задоволено. Визнано додаткову угоду № 1 від 16 грудня 2011 року до Договору поруки № 189786 від 21 березня 2008 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 недійсним. Визнано договір поруки № 189786 від 21 березня 2008 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_5, припиненим. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (код ЕДРПОУ 09807750) на корить ОСОБА_5 243 грн. 60 коп. судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, представник відповідача подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвали нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа: ОСОБА_6 про визнання угоди недійсною та припинення договору поруки відмовити, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено на підставі обставин, що не були доведені належними та допустимими доказами, в той час як суд вважав їх доведеними, при неповному вивченні обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, з невідповідністю висновків фактичним обставинам справи та з порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції дійшовши до висновку про збільшення обсягу відповідальності поручителя у порушення ст. 214 ЦПК України, оскільки не звернув уваги на те, що відповідальність поручителя визначається як за умовами договору поруки, так і за умовами кредитного договору. Так, погодження поручителя зі змінами до кредитного договору, які визначають конкретні умови, порядок та обсяг збільшення відповідальності боржника, висловлене шляхом відповідної згоди у договорі поруки. Таким чином, суд першої інстанції належним чином не перевірив та не дав належної правової оцінки договору поруки від 21.03.2008, що призвело до передчасного висновку про задоволення позову про припинення договору поруки на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України, зазначивши, що банк без згоди поручителя змінив умови кредитного договору. Також судом першої інстанції не надано належної оцінки рішенню Дніпровського районного суду м. Києва від 04.04.2014 по справі № 755/4333/14-ц. щодо стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_6, ОСОБА_5 заборгованості. Вказаним рішенням обставина щодо дії та дійсності договору поруки та додаткової угоди, встановлено судом та сторонами по справі не заперечувалась. Отже, судом вже була встановлена наявність зобов'язань позивача за договором поруки і додаткової угоди до нього, що спростовує доводи позивача та звільняє відповідача від доказування вказаних обставин в цій частині з огляду на приписи ч. 3 ст. 61 ЦПК України.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи судом повідомлена у встановленому законом порядку. У відповідності до вимог статті 74, 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у її відсутність.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.03.2008 між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 був укладений договір споживчого кредиту № 11318618000, згідно з умовами якого ОСОБА_6 отримала кредит у сумі 130 000 доларів США, що еквівалентно 656 500 грн., за сплатою 11,9 % процентів річних за користування кредитом і зі строком повернення не пізніше 22.03.2038 року (а.с.5-11). В якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 21.03.2008 укладено договір поруки № 19786, відповідно умов якого позивач зобов'язався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_6 за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору (а.с. 12-13).

Пунктом 2.2. вказаного договору передбачено, що у випадку невиконання боржником своїх зобов′язань за основним договором кредитор має право пред′явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов′язковими до виконання поручителем на 10-й робочий день з дати відправлення йому такої вимоги.

Сторонами договору поруки погодженого, що кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя - п. 2.1.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, що 16.12.2011 до договору поруки було укладено додаткову угоду № 1, відповідно до умов якої збільшилась сума кредитного договору з 656 500 грн. до 1 874 097 грн. 60 коп. та з 16.12.2011 збільшилась процентна ставка з 11,9 % до 14,40 %.

Заперечуючи проти підписання вищезазначеної додаткової угоди позивач заявив клопотання про призначення судово- почеркознавчої експертизи.

За результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 6835\6836\14-32 від 22.08.2014 вбачається, що підпис від імені ОСОБА_5 у графі «Поручитель» під прізвищем «ОСОБА_5» в додатковій угоді № 1 від 16.12.2011 до договору поруки № 189786 від 21.03.2008, представленому на дослідження, виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою (а.с.62-69).

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що поручителем не укладалась додаткова угода № 1 від 16.12.2011 до договору поруки № 189786 від 21.03.2008.

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК Україниза договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Із конструкції ст. 554 ЦК України випливає, що хоча поручитель і пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, він є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Це підтверджується його правом висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 цього Кодексу).

За положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови у договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Таким чином, у справі, яка переглядається, суд першої інстанції з урахування встановлених обставин справи дійшов правильного висновку про те, що збільшення суми кредиту та процентної ставки за кредитним договором, яке у порушення умов договору поруки відбулося без згоди поручителя, внаслідок чого відбулося збільшення обсягу його відповідальності, є підставою для припинення поруки відповідно до вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що відповідальність поручителя визначається як за умовами договору поруки, так і за умовами кредитного договору, а тому погодження поручителя зі змінами до кредитного договору, які визначають конкретні умови, порядок та обсяг збільшення відповідальності боржника, висловлене шляхом відповідної згоди у договорі поруки не є зміною умов кредитного договору без згоди поручителя, колегія судді виходить з наступного:

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Із укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 договору поруки № 19786 від 21.03.2008 встановлено, що кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Під «згодою поручителя» слід розуміти візування поручителем змін до основного договору та/або отримання його письмової згоди з такими змінами та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та/або укладення поручителям додаткової угоди до цього договору щодо внесення відповідних змін.

Оскільки умовами договору поруки чітко узгоджений порядок внесення змін до умов основного договору, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі про ненадання судом першої інстанції належної оцінки рішенню Дніпровського районного суду м. Києва від 04.04.2014 по справі № 755/4333/14-ц щодо стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 заборгованості, яким встановлені обставини щодо дії та дійсності договору поруки та додаткової угоди та не заперечувались сторонами безпідставні. Так, судом першої інстанції при дослідженні рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04.04.2014, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17.09.2014, встановлено, що в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 заперечуючи проти позову стверджував, що ОСОБА_5 не підписував додаткової годи № 1 до договору поруки, але не надав жодного доказу. Таким чином, встановивши, що під час розгляду іншої справи не встановлювалася та обставина, що додаткова угода не підписувалася ОСОБА_5 з призначенням експертизи, тому суд першої інстанції правильно вважав, що дійсність додаткової угоди № 1 рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 04.04.2014 не встановлена.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Кочіна Геннадія Івановича - представника Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: