Постанова № 43312696, 27.03.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2015 р. Справа № 906/1821/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Мамченко Ю.А. ,

суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Яцюку В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маграт Капітал Лімітед", Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 12.02.2015 року у справі № 906/1821/13 (суддя Омельян О.С.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг"

до Публічного акціонерного товариства Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит"

про банкрутство

за участі представників:

ТзОВ "Маграт Капітал Лімітед" - Чернишова Т.В., за довіреністю

ТзОВ "УніКредит Лізинг" - Букова Ю.В., за довіреністю

ТзОВ "ОТП Факторинг Україна" - Попадюк І.В.,

арбітражний керуючий - Моісеєв Ю.О.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду № 906/1821/13 від 26.03.2015 року змінено склад колегії суддів у справі № 906/1821/13, утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Огороднік К.М., суддя Мамченко Ю.А., суддя Коломис В.В.

В судовому засіданні 27.03.2015 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Житомирської області перебуває справа про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" (далі - ПАТ "ОГЗК "Кварцит", боржник).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 12.02.2015 року, зокрема, визнано вимоги ТзОВ "УніКредит Лізинг" до боржника на суму 3743173,77 грн. основного боргу (шоста черга) та 399280,93 грн. неустойки (шоста черга), які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів окремо і задоволенню тільки у ліквідаційній процедурі, 1218,00 грн. судового збору (перша черга); відхилено вимоги ТзОВ "УніКредит Лізинг" до боржника у сумі 11287,58 грн.; відхилено вимоги ТзОВ "Маграт Капітал Лімітед" до боржника на суму 538066024,98 грн.; відмовлено у задоволенні скарги ТзОВ "Маграт Капітал Лімітед" на дії розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Моісеєва Ю.О.; затверджено реєстр вимог кредиторів ПАТ Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" з включеними до нього вимогами наступних кредиторів: ТзОВ "УніКредит Лізинг" на суму 2725168,83 грн. основного боргу (четверта черга), 6953,00 грн. судового збору (перша черга); Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на суму 736529,60 грн. основного боргу (третя черга); ПрАТ "Товкачівський ГЗК" на суму 456539,69 грн. основного боргу (четверта черга) 1218,00 грн. судового збору (перша черга); ТзОВ "Вольтех" на суму 273428,31 грн. основного боргу (четверта черга), 1218,00 грн. судового збору (перша черга); ТзОВ "ГЕМІ" на суму 1322490,46 грн. основного боргу (четверта черга), 1218,00 грн. судового збору (перша черга); ДП "Придніпровська залізниця" на суму 1609,50 грн. основного боргу (четверта черга), 1218,00 грн. судового збору (перша черга); ПАТ "Перший український міжнародний банк" на суму 12860736,19 грн. основного боргу (четверта черга), 1218,00 грн. судового збору (перша черга); ТзОВ "ОТП Факторинг Україна" на суму 428555615,48 грн. основного боргу (четверта черга), 1218,00 грн. судового збору (перша черга); ТзОВ "МАЙР-АСТХ" на суму 1218,00 грн. судового збору (перша черга); включено в реєстр вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу неустойку (штраф, пеню) наступних кредиторів: Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області до боржника на суму 1780,43 грн. штрафних санкцій та 294415,57 грн. пені; ДП "Придніпровська залізниця" на суму 46010,00 грн. штрафу; ПАТ "Перший український міжнародний банк" на суму 734452,73 грн. пені; ТзОВ "ОТП Факторинг Україна" на суму 3353220,36 грн. пені.; включено в реєстр вимог кредиторі окремо вимоги, які підлягають задоволенню тільки у ліквідаційній процедурі, наступних кредиторів: Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області до боржника на суму 130387,36 грн. основного боргу (шоста черга); Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області до боржника на суму 701094,85 грн. основного боргу (друга черга); ТзОВ "УніКредит Лізинг" на суму 3743173,77 грн. основного боргу (шоста черга) та 399280,93 грн. неустойки (шоста черга); ТзОВ "МАЙР-АСТХ" до боржника на суму 4139178,12 грн. основного боргу (шоста черга).

Не погодившись із вказаною ухвалою, ТзОВ "Маграт Капітал Лімітед" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду, подавши апеляційну скаргу, в якій просить змінити ухвалу господарського суду Житомирської області від 12.02.2015 року у справі № 906/1821/13 в частині визнання кредиторських вимог ТзОВ "Маграт Капітал Лімітед" та задоволення скарги щодо незаконних дій арбітражного керуючого.

Скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю викладених в оскарженій ухвалі висновків дійсним обставинам справи.

В судовому засіданні представник скаржника ТзОВ "Маграт Капітал Лімітед" доводи скарги підтримав, просив її задоволити. Крім того, подав доповнення до апеляційної скарги, в яких просить змінити ухвалу господарського суду Житомирської області від 12.02.2015 року у справі № 906/1821/13 в частині визнання кредиторських вимог ТзОВ "Маграт Капітал Лімітед" в загальному розмірі 750731634,14 грн. та задоволення скарги щодо незаконних дій арбітражного керуючого.

Також не погодившись із вказаною ухвалою, ТзОВ "УніКредит Лізинг" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду, подавши апеляційну скаргу, в якій просить змінити ухвалу господарського суду Житомирської області від 12.02.2015 року у справі № 906/1821/13 в частині включення кредиторських вимог ТзОВ "УніКредит Лізинг" в сумі 4153742,28 грн. до шостої черги та включити кредиторські вимог ТзОВ "УніКредит Лізинг" в сумі 4153742,28 до четвертої черги.

Скарга мотивована тим, що господарським судом Житомирської області не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник апелянта ТзОВ "УніКредит Лізинг" доводи скарги підтримав, просив її задоволити.

В судовому засіданні апеляційної інстанції арбітражний керуючий Моісеєв Ю.О. доводи апеляційних скарг заперечив, просив не брати їх до уваги, скарги залишити без задоволення, оскаржену ухвалу суду як законну та обґрунтовану - без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ТзОВ "ОТП Факторинг Україна" доводи апеляційних скарг заперечив.

Інші учасники провадження у справі в судове засідання апеляційної інстанції представників не направили, про причини неприбуття суд не повідомили.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За приписами ч. 2 ст. 4-1 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з урахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону про банкрутство), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України та чинного цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "ОГЗК "Кварцит" оприлюднено 05.02.2014 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України. Таким чином, строк на звернення до господарського суду кредиторів із заявами з вимогами до боржника закінчився 07.03.2014 року.

08.04.2014 року до господарського суду надійшла заява ТзОВ "УніКредит Лізинг" з вимогами до боржника на суму 4153742,28 грн. Згідно з відбитком штемпеля на описі вкладення у цінний лист, надісланий на адресу господарського суду Житомирської області, вказана заява надіслана до суду 04.04.2014 року, тобто з пропущенням тридцятиденного строку на звернення кредиторів з вимогами до боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги кредитора до боржника виникли на підставі наступного.

29.02.2008 року між ТзОВ "УніКредит Лізинг" (лізингодавець) та ПАТ "ОГЗК "Кварцит" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 419-LD, відповідно до умов якого кредитор взяв на себе зобов'язання придбати у власність від продавця предмет лізингу.

Згідно з п. 1.1 вказаного договору ціна предмету лізингу становить еквівалент 753267,45 доларів США, у т.ч. ПДВ. На виконання умов вказаного договору кредитор придбав та передав у користування боржнику предмет лізингу, що підтверджується актами приймання-передачі від 02.06.2008 року та 29.08.2008 року. Згідно з поясненнями ТзОВ "УніКредит Лізинг" при складанні вказаного акту було помилково вказано не правильну дату договору фінансового лізингу, а саме 21.02.2008 року замість 29.02.2008 року.

Відповідно до графіку лізингових платежів у додатку № 2/1 до цього договору дата першого лізингового платежу - до 07.03.2008 року, другого лізингового платежу - 10.05.2008 року, періодичних лізингових платежів з 30.06.2008 року по 30.05.2011 року, у додатку № 2/2 до цього договору дата першого лізингового платежу - до 28.02.2008 року, другого лізингового платежу - 10.06.2008 року, третього лізингового платежу - 31.10.2008 року періодичних лізингових платежів з 31.10.2008 року по 30.09.2011 року. Згідно з поясненнями представника ТзОВ "УніКредит Лізинг" у додатку № 2(2) до вказаного договору фінансового лізингу допущено помилку, а саме: вказано неправильну дату договору фінансового лізингу № 419-LD - 21.02.2008 року замість 29.02.2008 року.

Разом з тим, ПАТ "ОГЗК "Кварцит" за вказаним договором фінансового лізингу лізингові платежі не сплачувалися відповідно до графіку лізингових платежів у додатку № 2/1 з 28.02.2009 року, відповідно до графіку лізингових платежів у додатку № 2/2 з 30.06.2009 року, внаслідок чого у боржника виникла заборгованість по лізинговим платежам у сумі 3017408,09 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингооодержувачу)на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) в користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбанелізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Згідно з ч. 1 ст. 16 вказаного Закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 вказаного Закону лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов розділу "Визначення" ціна предмету лізингу визначається в гривнях, перерахована з суми в доларах США за курсом передачі, перший лізинговий платіж - в гривнях, перерахований по курсу на день підписання договору, лізингові платежі та будь-які інші суми, які підлягають сплаті або залишаються несплаченими, згідно з договором - в гривнях, перераховані з суми євро за курсом платежу. Курс платежу означає офіційний курс гривні до євро/долара США, встановлений Національним банком України, який діє на дату платежу. При цьому дата платежу означає дату сплати будь-якого лізингового платежу, визначеного в додатку № 2 до цього договору.

Згідно з п. 7.5 вказаного договору лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в додатку № 2 до цього договору на рахунок, зазначений в розділі 15 цього договору, в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж.

Відповідно до п. 7.4 вказаних договорів лізингодавець письмово повідомлятиме лізингоодержувача про суму лізингового платежу, що належить до сплати, згідно з цим договором за три робочих дні до кожної чергової дати платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 11.6 вказаного договору фінансового лізингу при настанні випадку невиконання та припинення дії договору фінансового лізингу лізингоодержувачем, лізингоодержувач зобов'язаний передати предмет лізингу лізингодавцю у місці, зазначеному лізингодавцем, протягом 3 (трьох) робочих днів, починаючи з дати відповідної вимоги лізингодавця, якщо про інше сторони не домовляються письмово додатково. Демонтаж та передача предмета лізингу до місця передачі, визначеного лізингодавцем, повинні бути здійснені за рахунок та на ризик лізингоодержувача. у випадку несвоєчасного демонтажу та повернення предмета лізингу з вини лізингоодержувача, останній зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нараховану на суму еквівалента ціни предмета лізингу за період такого прострочення.

Згідно з поясненнями кредитора вказана договірна санкція узгоджена сторонами за аналогією із тією, що передбачена для орендних правовідносин в ст. 785 ЦК України.

Відповідно до п. 11.6 вказаного договору фінансового лізингу сторони узгодили майнову відповідальність лізингоодержувача за порушення ним обов'язку вчинити дії щодо повернення майна, яке підлягає поверненню у зв'язку з припиненням права користування ним, а саме неустойку, яка підлягає сплаті у випадку прострочення виконання речово-правового зобов'язання, розмір якої залежить від тривалості порушення зобов'язання та яка обчислюється в порядку іншому, ніж передбачено ст. 549 Цивільного кодексу України, тобто за період такого прострочення, незважаючи на те, що прострочене зобов'язання не є грошовим, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п. 5.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", застосовуючи приписи ст. 785 ЦК України у розгляді спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів ст. 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин (право на яку виникає в орендодавця у разі несвоєчасного повернення орендованого майна орендарем) та підлягає стягненню за весь час прострочення зобов'язання щодо повернення речі, що виключає можливість застосування шестимісячного строку нарахування, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки нормами закону (ч. 2 ст. 785 ЦК України) встановлено нарахування неустойки за весь час прострочення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України у справах № 16/31 від 20.01.2011 року та № 16/35 від 02.11.2011 року.

Листом вих. № 1718 від 11.10.2011 року боржника було повідомлено про місце повернення предмету лізингу та дату повернення - 20.10.2011 року, який було вручено боржнику 19.10.2011 року, про що свідчить копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Разом з тим, згідно з поясненнями представника кредитора предмет лізингу не було повернуто боржником кредитору 20.10.2011 року, у зв'язку з чим ТзОВ "УніКредит Лізинг" з 21.10.2011 року нараховано відповідну неустойку.

ТзОВ "УніКредит Лізинг" були понесені витрати, пов'язані зі страхуванням предметів лізингу за договорами фінансового лізингу, укладеними з боржником, а саме:

- страхові премії згідно з укладеним з ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" Генеральним договором добровільного страхування будівельно-монтажних ризиків № 42-0101 від 01.02.2010 року, пов'язаного із страхуванням предметів лізингу за договором фінансового лізингу № 41-LD від 19.12.2006 року на загальну суму 39473,60 грн., з яких: 13086,04 грн. згідно з додатком № 34 від 04.04.2010 року; 13189,24 грн. згідно з додатком № 0014 від 04.04.2012 року; 13198,32 грн. згідно з додатком № 0047 від 04.04.2013 року, що підтверджується копією листа ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" від 31.07.2014 року вих. № 03/5123;

- страхові премії згідно з укладеними з ТзДВ "Альянс Україна" Генеральними договорами добровільного страхування будівельної техніки № 3511.00.02155774 від 01.02.2012 року та № 211.0160213 від 28.11.2008 року, що пов'язані із страхуванням предметів лізингу за договорами фінансового лізингу № 419-LD від 21.02.2008 року та № 247-LD від 04.10.2007 року на загальну суму 201486,38 грн., з яких: 29337,39 грн. згідно зі страховим свідоцтвом № 3511.00.0215574-69 від 28.08.2012 року, 27853,00 грн. згідно зі страховим свідоцтвом № 3511.00.0215574-114 від 26.12.2012 року, 32751,70 грн. згідно зі страховим свідоцтвом № 211.0160213-253 від 04.12.2009 року, 30789,25 грн. згідно зі страховим свідоцтвом № 211.0160213-427 від 03.12.2010 року, 29322,43 грн. згідно зі страховим свідоцтвом № 211.0160213-576 від 28.12.2011 року, 22258,73 грн. згідно зі страховим свідоцтвом № 211.0160213-121 від 01.07.2009 року, 29173,88 грн. згідно зі страховим свідоцтвом № 211.0160213-523 від 30.08.2011 року, що підтверджується копією листа ТзДВ "Альянс Україна".

Відповідно до п. 8.1 договору фінансового лізингу № 41-LD від 19.12.2006 року лізингоодержувач сплачує чи відшкодовує лізингодавцю всі витрати, що пов'язані з витратами на страхування предмету лізингу, підготовкою, веденням переговорів, оформленням, виконанням та застосуванням фінансових документів, включаючи (але не виключено): реєстраційні та судові платежі, мито, податки, які стягуються щодо предмета лізингу, згідно з законодавством України.

Згідно з п.п. 7.1 та 8.1 договорів фінансового лізингу відповідно № 419-LD від 21.02.2008 року та № 247-LD від 04.10.2007 року лізингоодержувач сплачує чи відшкодовує лізингодавцю додаткові документально підтверджені витрати. що пов'язані з виконанням фінансових документів та не передбачені іншими умовами даного договору, включаючи (але не виключно): реєстраційні (щодо предмета лізингу, якщо реєстрація предмета лізингу здійснювалась за рахунок лізингодавця) та судові платежі (щодо примусового виконання договору), державне мито (за виключенням мита, яке сплачується під час імпорту предмета лізингу), податки, які стягуються щодо предмета лізингу, згідно з законодавством України, а також документально підтверджені витрати лізингодавця, понесені ним внаслідок настання будь-якого з випадків невиконання, передбачених п. 12.1 цього договору, або внаслідок невиконання лізингоодержувачем зобов'язань за цим договором, щодо: сплати/відшкодування вартості ремонту або відновлення предмета лізингу, транспортних витрат і платежів, витрат і видатків на оплату нотаріальних послуг щодо примусового виконання цього договору, обгрунтованих документально підтверджених витрат та видатків у зв'язку зі збереженням прав власності лізингодавця (якщо внаслідок порушення лізингоодержувачем умов договору виникла реальна загроза щодо порушення права власності лізингодавця на предмет лізингу) і поверненням предмета лізингу (у випадках, передбачених даним договором).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Житомирської області від 27.01.2014 року у справі № 906/1671/13 постановлено стягнути з боржника на користь кредитора 11287,58 грн. судового збору за подання до суду позову про визнання права власності на предмет лізингу за договором фінансового лізингу № 41-LD від 19.12.2006 року. Вказане рішення набрало законної сили 14.02.2014 року, що підтверджується копією наказу на примусове виконання вказаного рішення суду № 906/1671/13 від 19.02.2014 року та не заперечується представником ТзОВ "УніКредит Лізинг".

Загальна сума заявлених кредитором вимог до боржника становить 4153742,28 грн., з яких: 3017408,09 грн. заборгованість по сплаті лізингових платежів за вказаним договором фінансового лізингу, що підтверджується відповідними розрахунками заборгованості; 251375,65 грн. 3% річних за період з 01.03.2009 року по 13.02.2013 року, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості; 317757,00 грн. інфляційні втрати за період з 01.03.2009 року по 01.01.2013 року, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості; 399280,93 грн. неустойка за прострочення повернення предмету лізингу за період з 21.10.2011 року по 13.02.2013 року, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості; 156633,03 грн. витрати, пов'язані зі страхуванням предметів лізингу; 11287,58 грн. судовий збір, сплачений при подачі позову про визнання права власності на предмет лізингу.

Таким чином, кредитором заявлено до боржника вимоги у сумі 3754461,35 грн. основного боргу (3017408,09 грн. заборгованість по сплаті лізингових платежів + 251375,65 грн. 3% річних + 317757,00 грн. інфляційні втрати + 156633,03 грн. витрати, пов'язані зі страхуванням предметів лізингу + 11287,58 грн. судовий збір, сплачений при подачі позову про визнання права власності на предмет лізингу) та 399280,93 грн. неустойки.

Суд прийшов до висновку про необхідність відхилити вимоги ТзОВ "УніКредит Лізинг" до боржника на суму 11287,58 грн. основного боргу на підставі наступного. Ухвалою господарського суду Житомирської області від 04.02.2014 року порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит", введено процедуру розпорядження майном боржника. Рішенням господарського суду Житомирської області від 27.01.2014 року у справі № 906/1671/13 постановлено стягнути з боржника на користь кредитора 11287,58 грн. судового збору за подання до суду позову про визнання права власності на предмет лізингу за договором фінансового лізингу № 41-LD від 19.12.2006 року. Вказане рішення набрало законної сили 14.02.2014 року, що підтверджується копією наказу на примусове виконання вказаного рішення суду № 906/1671/13 від 19.02.2014 року та не заперечується представником ТзОВ "УніКредит Лізинг". З огляду на викладене, вказане рішення господарського суду Житомирської області вступило в законну силу 14.02.2014 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство боржника. Наказ на примусове виконання вказаного рішення суду № 906/1671/13 було видано 19.02.2014 року. Таким чином, право вимоги кредитора до боржника на суму 11287,58 грн. судового збору виникло після порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

Відповідно до абз. 9 ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Стосовно вимог ТзОВ "УніКредит Лізинг" до боржника на суму 3743173,77 грн. основного боргу (3754461,35 грн. загальна сума основного боргу - 11287,58 грн. сума відхилених вимог) та 399280,93 грн. неустойки господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частинами 1, 4 статті 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

При цьому за приписами вказаної статті відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, тобто першим днем перебігу цього строку є день, наступний за днем офіційного оприлюднення такого оголошення, що також узгоджується з вимогами ч. 3 ст. 50 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.08.2014 року у справі № 906/273/13-г.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника оприлюднено 05.02.2014 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України. Таким чином, строк на звернення до господарського суду кредиторів із заявами з вимогами до боржника закінчився 07.03.2014 року.

08.04.2014 року до господарського суду Житомирської області надійшла заява ТзОВ "УніКредит Лізинг" з вимогами до боржника на суму 4153742,28 грн. Згідно з відбитком штемпеля на описі вкладення у цінний лист, надісланий на адресу господарського суду Житомирської області, вказана заява надіслана до суду 04.04.2014 року, що не заперечується представником кредитора.

У зв'язку із викладеним господарський суд прийшов до висновку, що заяву ТзОВ "УніКредит Лізинг" з вимогами до боржника на суму 4153742,28 грн. подано до господарського суду з пропуском тридцятиденного строку на заявлення грошових вимог до боржника.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 23 Закону про банкрутство особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону про банкрутство відповідне правило не поширюється на вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

Вимоги ТзОВ "УніКредит Лізинг" на суму 3743173,77 грн. основного боргу та 399280,93 грн. неустойки не відносяться до вимог, на які не поширюється правило, визначене абз. 1 ч. 4 ст. 23 Закону про банкрутство.

З огляду на викладене, господарським судом не приймаються доводи ТзОВ "Унікредит Лізинг" стосовно подання заяви з вимогами до боржника у встановлений Законом про банкрутство строк у зв'язку із зупиненням ухвалою господарського суду від 17.02.2014 року провадження у справі про банкрутство та відповідно зупиненням, на думку представника кредитора, незакінченого тридцятиденного строку на подання конкурсними кредиторами заяв з вимогами до боржника. Вказаний тридцятиденний строк не є процесуальним, а відтак на нього не поширюється дія ст. 79 ГПК України.

Таким чином, вимоги кредитора до боржника на суму 3743173,77 грн. основного боргу та 399280,93 грн. неустойки з урахуванням абз. 1 ч. 4 ст. 23 Закону про банкрутство не є конкурсними та можуть бути погашені в шосту чергу тільки у ліквідаційній процедурі.

З урахуванням викладеного, господарський суд прийшов до висновку, що вимоги ТзОВ "УніКредит Лізинг" обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають визнанню господарським судом на суму 3743173,77 грн. основного боргу та 399280,93 грн. неустойки з віднесенням до шостої черги реєстру вимог кредиторів боржника, які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів окремо і задоволенню тільки у ліквідаційній процедурі, а також 1218,00 грн. судового збору - до першої черги реєстру вимог кредиторів боржника. Вимоги ТзОВ "УніКредит Лізинг" у сумі 11287,58 грн. слід відхилити.

Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК України у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 4-1, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу , або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом про банкрутство особливостей.

Згідно зі ст. 4- ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Положеннями ст. 1 Закону про банкрутство визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Нормами цієї ж статті передбачено, що грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

У силу ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відтак, грошові вимоги кредитора до боржника повинні бути підтверджені відповідними доказами.

Слід зазначити, що у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.

Як вбачається з матеріалів справи, оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника оприлюднено 05.02.2014 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України. Таким чином, строк на звернення до господарського суду кредиторів із заявами з вимогами до боржника закінчився 07.03.2014 року.

14.03.2014 року до господарського суду надійшла заява ТзОВ "Маграт Капітал Лімітед" з вимогами до боржника на суму 538066024,98 грн. Вказана заява була надіслана на адресу господарського суду Житомирської області 07.03.2014 року, про що свідчить штемпель поштового відділення на описі вкладення у цінний лист, тобто у встановлений Законом про банкрутство строк на звернення кредиторів з вимогами до боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги ТзОВ "Маграт Капітал Лімітед" до боржника виникли на підставі Договору поруки № 241212 (далі - Договір поруки), який 24.12.2012 було укладено між ТзОВ "Маграт Капітал Лімітед" (кредитор) та боржником (поручитель).

П. 1.1. Договору поруки визначено, що за цим договором поручитель поручається перед кредитором за виконання зобов'язань, вказаних в ст. 2 цього Договору.

Із ст. 2 Договору поруки випливає, що порукою забезпечується виконання зобов'язань боржників перед кредитором:

1. За договором позики від 01.08.2007 року, укладеним між кредитором і ТзОВ "НКТ "Данко". У відповідності до пункту 2 Додаткової угоди № 2 від 17.04.2012 до вказаного договору, строк виконання зобов'язань - 30.12.2021 року.

2. За договором позики від 01.08.2007 року, укладеним між кредитором і ТзОВ "Схід-ресурс". Згідно пункту 1 Додаткової угоди № 3 від 28.11.2013 до зазначеного договору, строк виконання зобов'язань - 30.12.2021 року.

3. За договором позики від 22.10.2007 року, укладеним між кредитором і ТзОВ "Данко-ізол". Пунктом 1 Додаткової угоди № 3 від 17.04.2012 строк виконання зобов'язань визначено не пізніше 30.12.2021.

4. За договором позики від 03.09.2007 року, укладеним між кредитором і ТзОВ "Данко базальт". Відповідно до пункту 2 Додаткової угоди № 2 від 17.04.2012 до Договору позики від 03.09.2007 строк повного повернення позики не пізніше 30.12.2021 року;

5. За договором позики від 10.03.2010 року № 01/10, укладеним між кредитором і ТзОВ "Данко базальт". Згідно пункту 5 Додаткової угоди № 1 від 17.04.2012 до Договору позики від 10.03.2010 строк повного повернення позики не пізніше 30.12.2021 року;

6. За договором позики від 17.06.2010 року № 02/10, укладеним між кредитором і ТзОВ "Данко технолоджис". У відповідності до пункту 5 Додаткової угоди № 2 від 17.04.2012 до Договору позики № 02/10 від 17.06.2010 строк повного повернення позики не пізніше 30.12.2021 року.

7. За договором позики від 17.04.2008 року, укладеним між кредитором і ТзОВ "Інфоком інвест". Згідно умов договору, строк повного виконання зобов'язань за цим договором 30.12.2021 року.

8. За договором позики від 12.09.2008 року, укладеним між кредитором і ТзОВ "Інфоком інвест". Згідно умов вказаного договору, строк повного виконання зобов'язань за цим договором 12.09.2015 року. 01.06.2013 року здійснено заміну боржника ПАТ "Новоукраїнський кар'єр";

9. За договором позики від 28.03.2011 року, укладеним між кредитором і ТзОВ "Садове товариство "Мізгард". Згідно умов вказаного договору, строк повного виконання зобов'язань за цим договором 28.03.2016 року. 01.06.2013 року здійснено заміну боржника ПАТ "Новоукраїнський кар'єр";

10. За договором позики від 06.01.2010 року, укладеним між кредитором і ТзОВ "Данко Констракшн Матириалз". Згідно пункту 1 Додаткової угоди № 5 від 01.12.2011 року, строк повного виконання зобов'язань за цим договором не пізніше 31.12.2021 року. 01.06.2013 року здійснено заміну боржника ПАТ "Новоукраїнський кар'єр";

11. За договором позики від 03.12.2007 року, укладеним між кредитором і ТОВ "Данко-корпорет менеджмент". У відповідності до пункту 1 Додаткової угоди від 15.11.2010 року до Договору позики від 03.12.2007 року, дата повного повернення позики не пізніше 29.12.2015 року. 01.06.2013 року здійснено заміну боржника ТзОВ "Прибузький гранітний кар'єр";

12. За договором позики від 12.09.2008 року, укладеним між кредитором і ТОВ "Данко-корпорет менеджмент". Згідно умов вказаного договору, строк повного виконання зобов'язань за цим договором 30.12.2021 року. 01.06.2013 року здійснено заміну боржника ТзОВ "Прибузький гранітний кар'єр";

13. За договором позики від 11.05.2007 року, укладеним між кредитором і ПАТ "ОГЗК "Кварцит", після чого здійснено заміну боржника на ТзОВ "Данко Капітал", яке перейменовано на ТзОВ "Маграт Україна". Відповідно до умов Договору позики від 11.05.2007 року, строк повного виконання зобов'язань за цим договором 30.12.2021 року.

14. За договором позики від 04.04.2008 року, укладеним між кредитором і ТзОВ "Данко капітал", яке перейменовано на ТзОВ "Маграт Україна". Згідно пункту 4 Додаткової угоди № 3 від 17.04.2012 року, строк повного виконання зобов'язань за цим договором 30.12.2021 року.

Також, вимоги ТзОВ "Маграт капітал лімітед" засновані на договорі позики від 31.03.2008 року, який було укладено між кредитором і ТзОВ "Данко-ізол", у якому замінено первісного боржника та ПАТ "ОГЗК "Кварцит" 01.07.2013 року шляхом укладення договору заміни боржника. Пунктами 1 та 3 Додаткової угоди № 3 від 17.04.2012 встановлено строк виконання зобов'язань визначено не пізніше 30.12.2021 року.

З вищевказаних договорів вбачається, що позичальником і позикодавцем узгоджено строк виконання зобов'язань, на які ТОВ "Маграт Каптіла Лімітед" набув права вимоги за Договором поруки. Проте строк виконання жодного з цих зобов'язань ще не настав.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 526 ЦК України встановлює обов'язок виконувати зобов'язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як вбачається із заяви, ТзОВ "Маграт капітал лімітед" пов'язує момент права вимоги дострокового виконання зобов'язання за договорами позики та договором поруки із порушенням провадження в справі про банкрутство, введенням процедури розпорядження майном та призначення розпорядника майна, що випливає із розділу 13 та п. 5.3. Договорів позики, тобто вимоги ТзОВ "Маграт капітал лімітед" виникли після 04.02.2014 року, а саме після порушення справи про банкрутство ПАТ "ОГЗК "Кварцит".

Оскільки строк виконання зобов'язань не настав, тому у ТзОВ "Маграт Капітал Лімітед" не виникло право вимоги до боржника.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що відповідальність поручителя настає тільки тоді, коли наступає відповідальність основного боржника. В будь-якому випадку вимога до поручителя не може бути заявлена раніше, ніж наступить строк вимоги до основного боржника і буде встановлено, що останній не виконав своє зобов'язання або виконав його неналежним чином.

Відсутність права вимоги унеможливлює звернення ТзОВ "Маграт Капітал Лімітед" з конкурсними вимогами до Боржника.

У відповідності до абз. 9 ч. 1 ст. 1 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Оскільки, вимоги ТзОВ "Маграт капітал лімітед" до ПАТ "ОГЗК "Кварцит" згідно Договору поруки виникли після порушення провадження у справі про банкрутство боржника, тому заявник є поточним кредитором.

Наразі в справі про банкрутство ПАТ "ОГЗК "Кварцит" триває процедура розпорядження майном та постанова про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарським судом не прийнята.

Таким чином, можна зробити висновок, що ТзОВ "Маграт капітал лімітед" передчасно подало до господарського суду заяву з вимогами до боржника.

Посилання ТзОВ "Маграт капітал лімітед" на порушення справ про банкрутство ПАТ "Новоукраїнський кар'єр" та ТзОВ "Прибузький гранітний кар'єр" апеляційним господарським судом до уваги не приймаються, оскільки як вбачається із матеріалів справи, за договорами позики 8-12 було здійснено заміну боржників з первинних, за яких поручався ПАТ "ОГЗК "Кварцит" на нових боржників.

Відповідно до ч. 3 ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

За умовами п. 1.1. Договору поруки ПАТ "ОГЗК "Кварцит", зокрема, поручився перед кредитором за виконання зобов'язань, передбачених Договорами позики 8-12. Однак, ПАТ "ОГЗК "Кварцит" не поручався за виконання зобов'язань ПАТ "Новоукраїнський кар'єр", ТзОВ "Прибузький гранітний кар'єр", які є новими боржником у зобов'язаннях за Договорами позики 8-12 на підставі Договорів заміни боржників у зобов'язанні від 01.06.2013 року.

Тому, фактично порука в частині обов'язку виконання зобов'язань ПАТ "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" за первинних боржників, передбачених Договорами позики 8-12 є припиненою.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до умов договору позики № б/н від 31.03.2009 року з внесеними змінами, боржником за яким є ПАТ "ОГЗК "Кварцит", визначено дату повного повернення позики не пізніше 30.12.2021 року. За вказаним договором позики ПАТ "ОГЗК "Кварцит" є одночасно боржником та відповідно до умов договору поруки № 241212 від 24.12.2012 року - поручителем.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Таким чином, ТзОВ "Маграт Капітал Лімітед" не доведено тих обставин, на які воно посилається, як на підставу своїх вимог та заявлені вимоги непідтверджені належними і допустимими доказами.

Щодо відмови у задоволенні скарги ТзОВ "Маграт Капітал Лімітед" на дії розпорядника майна апеляційний господарський суд зазначає наступне.

В обґрунтування поданої скарги ТзОВ "Маграт Капітал Лімітед" посилається на те, що розпорядником майна боржника арбітражним керуючим Моісеєвим Ю.О. подано до Вищого господарського суду України заяву № 78-01/14 від 10.10.2014 року про відмову від касаційної скарги боржника у справі № 906/1323/13 за позовом ПАТ "ОГЗК "Кварцит" до ПАТ "ОТП Банк" та ТзОВ "ОТП Факторинг Україна" про визнання припиненим зобов'язання за договором іпотеки № PL 08-452/29-1 від 26.06.2008 року, визнання відсутності права на предмет іпотеки, визнання договору недійсним, діючи при цьому в інтересах ТзОВ "ОТП Факторинг Україна" та порушивши права та інтереси інших кредиторів у справі про банкрутство боржника. У скарзі зазначено, що вказаний іпотечний договір було укладено для забезпечення повного, належного та своєчасного виконання зобов'язань за кредитними договорами від 24.06.2008 року № CR 08-296/29-1, № CR 08-297/29-1, № CR 08-297/29-1, № CR 08-299/29-1 26.06.2008 р., на яких ґрунтуються вимоги ТзОВ "ОТП Факторинг Україна" до боржника. В рахунок погашення заборгованості боржника за кредитними договорами від 24.06.2008 року № CR 08-296/29-1, № CR 08-297/29-1, № CR 08-297/29-1, № CR 08-299/29-1, 17.01.2013 року Реєстраційною службою Овруцького районного управління юстиції Житомирської області зареєстровано за ТзОВ "ОТП Факторинг Україна" право власності на предмет іпотеки. ТзОВ "Маграт Капітал Лімітед" вважає, що у разі задоволення Вищим господарським судом України касаційної скарги боржника у справі № 906/1323/13 предмет іпотеки було б повернуто боржнику та віднесено до ліквідаційної маси, що забезпечило б можливість задовольнити вимоги усіх інших кредиторів боржника. Також ТзОВ "Маграт Капітал Лімітед" вважає, що розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Моісеєв Ю.О. виконує свої повноваження несумлінно, недобросовісно, зловживає своїми правами, чим завдає шкоду боржнику та кредиторам. При цьому, ТзОВ "Маграт Капітал Лімітед" посилається на те, що розпорядником майна боржника арбітражним керуючим Моісеєвим Ю.О. не підтримано клопотання про вжиття заходів забезпечення позову та подано заяву про відкликання позовної заяви у справі № 826/11168/14, що знаходилася у провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва, за позовом боржника до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу № 181 від 12.06.2014 року "Про надання спеціальних дозволів на користування надрами" в частині 5 Додатку № 4 до наказу, а саме, надання спеціального дозволу ТзОВ "Овруч Стоун" на видобування кварцитів в Овруцькому родовищі Товкачівської ділянки в Житомирській області строком до 31.10.2033 року, оскільки право на видобування кварциту в цьому родовищі належало боржнику. За твердженням ТзОВ "Маграт Капітал Лімітед", право на видобування кварциту в Овруцькому родовищі Товкачівської ділянки в Житомирській області є майновим активом боржника, який можна реалізувати з метою задоволення вимог кредиторів боржника.

Відповідно до ч. 3 ст. 98 Закону про банкрутство арбітражний керуючий під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.

Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 114 Закону про банкрутство усунення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від виконання ним своїх обов'язків здійснюється господарським судом за клопотанням комітету кредиторів, органу, уповноваженого управляти державним майном (для державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків) або за власною ініціативою у разі:

1) невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

2) зловживання правами арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

3) подання до суду неправдивих відомостей;

4) відмови в наданні допуску до державної таємниці або скасування раніше наданого допуску;

5) припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

6) наявності конфлікту інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Житомирської області від 04.02.2014 року порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "ОГЗК "Кварцит", призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Моісеєва Ю.О.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 10.07.2014 року усунуто керівника боржника від посади та тимчасово покладено виконання обов'язків керівника боржника на розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Моісеєва Ю.О.

Згідно з інформацією, що міститься на веб-сайті Єдиного державного реєстру судових рішень режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/, судом встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 22.10.2013 року у справі № 906/1323/13 за позовом ПАТ "ОГЗК "Кварцит" до ПАТ "ОТП Банк" та ТзОВ "ОТП Факторинг Україна" про визнання припиненим зобов'язання за договором іпотеки, визнання відсутності права на предмет іпотеки, визнання договору недійсним, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 року апеляційну скаргу ПАТ "ОГЗК "Кварцит" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 22.10.2013 року у справі № 906/1323/13 - без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.09.2014 року прийнято до провадження касаційну скаргу боржника на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 року у справі №906/1323/13.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.10.2014 року прийнято відмову ПАТ "ОГЗК "Кварцит" від касаційної скарги на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 року у справі № 906/1323/13, касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою припинено.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали Вищого господарського суду України від 15.10.2014 року у справі № 906/1323/13, Вищим господарським судом України встановлено, що відмова від касаційної скарги не суперечить чинному законодавству.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-6 ГПК України касаційна інстанція має право не прийняти відмову від скарги з підстав, зазначених у ч. 6 ст. 22 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що відмова розпорядника майна боржника тимчасово виконуючого обов'язки керівника боржника арбітражного керуючого Моісеєва Ю.О. від касаційної скарги у справі № 906/1323/13 прийнята Вищим господарським судом України та не суперечить чинному законодавству, не порушує права і охоронювані законом інтереси третіх осіб.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.08.2014 року у справі № 826/11168/14 за позовом боржника до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу № 181 від 12.06.2014 року "Про надання спеціальних дозволів на користування надрами" в частині 5 Додатку № 4 до наказу, а саме, надання спеціального дозволу ТзОВ "Овруч Стоун" на видобування кварцитів в Овруцькому родовищі Товкачівської ділянки в Житомирській області строком до 31.10.2033 року, відмовлено боржнику у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.08.2014 року у справі № 826/11168/14 задоволено клопотання боржника про відкликання позовної заяви, залишено позовну заяву ПАТ "ОГЗК "Кварцит" без розгляду.

Згідно із поясненнями, наданими арбітражним керуючим Моісеєвим Ю.О. право боржника на видобування кварциту в Овруцькому родовищі Товкачівської ділянки в Житомирській області закінчилося у 2013 році, у зв'язку з чим наказом Державної служби геології та надр України № 181 від 12.06.2014 року "Про надання спеціальних дозволів на користування надрами" в частині 5 Додатку № 4 до наказу, а саме, надання спеціального дозволу ТзОВ "Овруч Стоун" на видобування кварцитів в Овруцькому родовищі Товкачівської ділянки в Житомирській області строком до 31.10.2033 року, не було порушено чи скасовано право боржника на видобуток кварциту у вказаному родовищі у зв'язку з відсутністю у боржника такого права з 2013 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 155 КАС України особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Апеляційним господарським судом не встановлено неналежного виконання обов'язків розпорядника майна боржника, покладених на арбітражного керуючого Моісеєва Ю.О., у зв'язку з поданням до Вищого господарського суду України відмови від касаційної скарги боржника у справі № 906/1323/13 та до Окружного адміністративного суду м. Києва клопотання про відкликання позовної заяви у справі № 826/11168/14 та, відповідно, підстав для усунення арбітражного керуючого Моісеєва Ю.О. від виконання обов'язків розпорядника майна боржника.

На підставі наведеного, суд прийшов до висновку відмовити у задоволенні скарги ТзОВ "Маграт Капітал Лімітед" на дії розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Моісеєва Ю.О.

Також, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ч. 3 ст. 101 ГПК України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, тому апеляційна скарга переглядається лише щодо вимог ТзОВ "Маграт Капітал Лімітед" до боржника на суму 538066024,98 грн.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду першої інстанції винесена із врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для її зміни чи скасування.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Маграт Капітал Лімітед" без задоволення, а ухвалу господарського суду Житомирської області від 12.02.2015 року у справі № 906/1821/13 в частині визнання та відхилення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг", відхилення вимог ТзОВ "Маграт Капітал Лімітед", відмови у задоволенні скарги ТзОВ "Маграт Капітал Лімітед" на дії розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Моісеєва Ю.О. - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Коломис В.В.