Рішення № 43187018, 17.03.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/3599/14-ц Головуючий у 1-й інст. Кузнєцов Д. В.

Категорія 27 Доповідач Заполовський В. Й.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Заполовського В.Й.,

суддів: Забродського М.І., Снітка С.О.,

за участю секретаря судового засідання Кучерявого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 грудня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2014 року ПАТ «УкрСиббанк» (надалі - Банк) звернувся до суду даним позовом.

В обґрунтування позову зазначав, що 21.10.2005 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання поновлюваної кредитної лінії. Відповідно до умов договору Банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті в сумі 49 625 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 13% річних з кінцевим терміном погашення кредиту 21.10.2012 року.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника, 21.10.2005 року між Банком та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 були укладені договори поруки.

Відповідач ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов'язання за кредитним договором. У зв'язку з чим утворилася заборгованість в сумі 9 934,60 дол. США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 08.07.2013 року складає 71 414,26 грн.

За наведених обставин позивач просив постановити рішення суду, яким стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за Кредитним договором в розмірі 9 934,60 доларів США, що еквівалентно 71 414,26 грн. та понесені судові витрати.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 10 грудня 2014 року позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 8 934,60 дол.США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 08.07.2013 року складає 71 414 грн. 26коп.

Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» стосовно стягнення з нього заборгованості за кредитним договором і судового збору скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові в цій частині відмовити.

Зокрема зазначає, що відносини поруки, котрі існували між ним та Банком за договором поруки від 21 жовтня 2005 року на момент вирішення справи в суді були припиненими, оскільки додатковою угодою від 20 червня 2006 року без його як поручителя згоди було збільшено суму кредиту, що потягло за собою збільшення обсягу зобов'язань поручителя.

Також вважає, що порука, встановлена договором поруки від 21.10.2005 року припинилася, оскільки Банк протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до нього як поручителя.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах визначених ст. 303 ЦПК України колегія суддів визнає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановив суд та підтверджено матеріалами справи, 21.10.2005 року між АКІБ „УкрСиббанк" та ОСОБА_1 був укладений договір про надання поновлюваної кредитної лінії. Відповідно до умов договору Банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті в сумі 30 000 дол. США з кінцевим терміном погашення кредиту по 21.10.2012 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 13% (а.с.34 - 38).

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника, 21.10.2005 року між Банком та ОСОБА_3, а також ОСОБА_2 були укладені договори поруки. При цьому, в пункті 1.2. даного Договору поруки від 21 жовтня 2005 року, укладеному Банком з ОСОБА_3 зазначена сума кредиту - 30 000 доларів США (а.с.35, 49 - 55).

В подальшому, а саме 20 червня 2006 року Банк уклав з позичальником ОСОБА_1 додаткову угоду до кредитного договору, забезпеченого порукою, відповідно до якої суму кредиту було збільшено до 49 625,00 (сорока дев'яти тисяч шестиста двадцяти п'яти) доларів США (а.с.42).

Матеріалами справи також підтверджено, що зазначене збільшення суми кредиту, котре тягне за собою збільшення обсягу зобов'язань поручителя, було здійснено без згоди поручителя ОСОБА_3

За змістом ч.1 ст.559 ЦК України - порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Під змінами основного зобов'язання, в результаті яких збільшується відповідальність поручителя, вважаються такі умови і обставини, що тягнуть або можуть потягти за собою негативні наслідки для поручителя, поява для нього інших нових ризиків, відмінних від тих, з якими він попередньо погодився при укладенні договору поруки, погіршення його майнового становища.

Особливістю припинення поруки з підстав зміни зобов'язання без згоди поручителя є те, що поручитель у разі зміни зобов'язання без його згоди не лише не відповідає за повернення боржником збільшеної суми боргу, а й з моменту такого збільшення його обов'язок за договором поруки повністю припиняється - перестає існувати.

Також, у пункті 22 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України в постанові від 20 лютого 2013 року у справі №6-172 цс 12, в якій, зокрема, зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення міру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Разом з тим, відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Пунктом 24 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснено, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як слідує з п.1.2.2 Договору про надання поновлюваної кредитної лінії від 21.10.2005 року, датою остаточного повернення всіх наданих в межах кредитної лінії коштів є 21.10.2012 року. Тобто, строком виконання основного зобов'язання є зазначена дата - 21.10.2012 року.

Пунктом 3.2. Договору поруки від 21.10.2005 року визначено, що порука припиняється з припиненням всіх зобов'язань Позичальника по вищеназваному кредитному договору.

Однак, виходячи з правових позицій Верховного Суду України та вище наведених роз'яснень постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року, таке положення договору поруки не свідчать про те, що ним було встановлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Тому, у даному випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Враховуючи, що строком виконання основного зобов'язання у даному випадку є визначена кредитним договором дата - 21.10.2012 року, то відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України кінцевий термін пред'явлення вимоги Банком поручителю про погашення зобов'язань кредитора є 21 квітня 2013 року (протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання).

Банк же пред'явив письмову вимогу до поручителя ОСОБА_3 лише 25 липня 2013 року, а звернувся до суду з даним позовом - 03.03.2014 року, тобто після спливу встановленого законом шестимісячного терміну, протягом якого можливе пред'явлення такої вимоги (а.с. 2, 69).

З огляду на наведене колегія суддів визнає, що порука ОСОБА_3 за договором поруки від 21.05.2005 року на момент пред'явлення письмової вимоги до нього, а також на момент подання позову до суду про повернення боргу є такою, що припинена на підставі ч.1 ст.559 ЦК України та ч.4 ст.559 ЦК України (зміна зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до поручителя).

Тобто, його обов'язок за договором поруки повністю припинився - перестав існувати.

Відтак, передбачені законом підстави для задоволення позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором, укладеного з ОСОБА_1, відсутні.

При вирішенні спору суд першої інстанції не врахував наведеного, що призвело до неправильне вирішення позову.

Тому, відповідно до ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, а саме про стягнення з ОСОБА_3 у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

В решті судове рішення сторонами не оскаржується, а тому не є предметом перевірки його законності апеляційним судом.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 грудня 2014 року в оскаржуваній частині про стягнення з ОСОБА_3 у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: