Постанова № 43077020, 11.03.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2015 р.Справа № 923/340/13 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді Жекова В.І.,

Суддів Таран С.В., Аленіна О.Ю.

(Склад колегії суду змінено згідно з розпорядженням голови суду №79 від 10.03.2015р.)

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

За участю представників учасників процесу:

Від ПАТ "ПриватБанк" - Сухінін С.В.

Від ПАТ "Імексбанк" - Кульбаба В.В.

Інші представники учасників процесу у судове засідання не з'явились. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялись належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства КБ "ПриватБанк"

на ухвалу Господарського суду Херсонської області

від 19.01.2015 р. (про повернення заяви про додаткові грошові вимоги без розгляду)

у справі №923/340/13

за заявою Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго"

до боржника: Спільного сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Насіння-Сервіс"

за участю кредиторів:

1.Нововоронцовське відділення Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської ДПС

2.Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"

3.Малого приватного підприємства фірма "Ерідон"

4.Управління Пенсійного фонду України в Нововоронцовському районі Херсонської області

5.Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк"

6.Приватного підприємства "Кемілайн Агро"

7.Публічного акціонерного товариства "Банк Демарк "

8.Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс"

9.Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера"

10.Публічного акціонерного товариства "БТА БАНК"

11.Публічного акціонерного товариства "Банк Форум"

12.Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг"

13.Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції"

14.Публічного акціонерного товариства "ПриватБанк"

15.Публічного акціонерного товариства "Імексбанк"

за участю розпорядника майна, арбітражного керуючого: Дудкіна Р.А.

про визнання банкрутом

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.02.2015р., яка надіслана учасникам процесу 09.02.2015р. апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 23.02.2015р.

За правилами ст.ст. 69, 77 ГПК України розгляд справи продовжувався та відкладався.

Учасники судового процесу відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялись про час і місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.102 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановляння ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

В судовому засіданні, що відбулось 11.03.2015 р. відповідно до вимог ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

15.01.2015р. Публічне акціонерне товариство КБ «ПриватБанк» звернулось до Господарського суду Херсонської області з додатковою заявою з забезпеченими вимогами до боржника Спільного Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Насіння-Сервіс» в порядку передбаченому ст. 22 ГПК України, ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, яка діє з 19.01.2013р.), в якій просило визнати додатково заявлені ПАТ КБ «ПриватБанк» забезпечені грошові вимоги до боржника у сумі 2 286 649, 66 грн. та внести їх окремо до реєстру вимог кредиторів Спільного Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Насіння-Сервіс», а також внести окремо до реєстру вимог кредиторів Спільного Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Насіння-Сервіс» відомості про майно боржника, яке є предметом застави за договором застави майна №КТ 7 Г-ДЗ від 21.10.2005р.: багаторічні молоді насадження: дерева черешні, кількістю 1800 од., розташовані на площі 5 га - 2005 року посадки, сорт Казка, Великоплідна, Мелітопольська, Валерій Чкалов; дерева вишні кількістю 2300 од., розташовані на площі 3 га - 2005 року посадки, сорт Шалунья, Тургеньевка, Мелітопольська десертна; дерева персиків кількістю 6550 од., розташовані на площі 8,4 га - 2004 року посадки, сорт Ред. Хевен; дерева абрикоси кількістю 5 800 од., розташовані на площі 11, 6 га - 2003 року посадки, сорт Мелітопольський ранній, Червонощокий, Кримський амур, Косинський, Поліський великоплідний; дерева яблунь, кількістю 24 627, розташовані на площі 31 га - 2005 року посадки, сорт Ренет, Семеренко, Вільмут, Галамаст, Чемпіон, Айдаред, Голден Делішес, Джона Гольд; кущі винограду, розташовані на площі 24 га-2004 року посадки, кущі винограду, розташовані на площі 6 га - 2005 року посадки, - всього 37500 кушів, сорт Восторг, Страшенський, Кеша -1, Лора, Плевен, Молдова, Надежда АЗОС, Подарунок Запоріжжя, а також - зрошувальне обладнання краплинного типу на 89 га в комплекті (згідно Додатку 1 до договору застави майна №КТ7 Г-ДЗ від 21.10.2005р.).

В обґрунтування заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» посилається на те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» є кредитором боржника відповідно до Кредитного договору №КС-55 Г від 26.04.2006р., що підтверджується ухвалою Господарського суду Херсонської області від 18.07.2013р. по справі №923/340/13, якою вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» були визнані та включені до реєстру вимог кредиторів в наступному розмірі: 1 147, 00 грн. - судовий збір - 1 черга, 2 316 404, 66 грн. - 4 черга, 1 020 870, 27 грн. - пені - 6 черга.

Обґрунтовуючи заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що він є кредитором, вимоги якого забезпечені заставою майна ССГ ТОВ НВФ «Насіння-Сервіс», - на підставі Кредитного договору №КТ 7 Г від 21.10.2005р., укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», як Банком, і Малим приватним підприємством «Таврія», як позичальником, та договором застави майна №КТ 7 Г-ДЗ від 21.10.2005р., укладеним між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк»), як заставодержателем, та ССГ ТОВ НВФ «Насіння-Сервіс», як заставодавцем.

Також, ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що в порушення абзацу 2 ч.8 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги кредитора ПАТ КБ «ПриватБанк», які забезпечені вищезазначеною заставою майна боржника, арбітражним керуючим не були внесені до реєстру вимог кредиторів ССГ ТОВ НВФ «Насіння-сервіс» згідно з даними обліку боржника, а також -відомості про вищезазначене майно боржника, яке є предметом застави, не були окремо внесені до реєстру.

На думку Публічного акціонерного товариства КБ "ПриватБанк" ці обставини і стали підставою для звернення до Господарського суду Херсонської області з додатковою заявою з забезпеченими вимогами до боржника Спільного Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Насіння-Сервіс» в порядку передбаченому ст. 22 ГПК України, ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, яка діє з 19.01.2013р.).

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 19.01.2015р. (суддя Пінтеліна Т.Г.) заява Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про додаткові грошові вимоги в сумі 2 286 649, 66 грн. до Спільного сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Насіння-Сервіс" та внесення до реєстру окремо відомостей про майно боржника, яке є предметом застави, повернута заявнику без розгляду.

Ухвала мотивована тим, що ПАТ КБ "Приватбанк" до заяви не додано відомостей з державного реєстру застав, не додано ухвали у справі №5/112-Б-10 про банкрутство МПП "Таврія", якою вже визнані його грошові вимоги у розмірі 2 286 649, 66 грн., та усіх додатків до договору застави, а також не сплачено судовий збір за подання заяви відповідно до пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір " (підпункт14).

Не погодившись із вказаною ухвалою, Публічне акціонерне товариство КБ «ПриватБанк» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права та враховуючи уточнення до апеляційної скарги від 10.03.2015р. просить скасувати ухвалу Господарського суду Херсонської області від 19.01.2015р. по справі №923/340/13 про повернення додаткової заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» з забезпеченими вимогами до боржника від 08.01.2015р. №08/01-1 без розгляду та повернути справу №923/340/13 про банкрутство Спільного сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Насіння-Сервіс» до суду першої інстанції на стадію прийняття до розгляду додаткової заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» з забезпеченими вимогами до боржника від 08.01.2015р. №08/01-1.

Звертаючись з апеляційною скаргою апелянт посилається на те, що при прийнятті оскаржуваної ухвали господарським судом першої інстанції в неповному обсязі були дослідженні всі фактичні обставини справи, які суттєве значення мали для вирішення питання щодо прийняття до розгляду додаткових заявлених ПАТ КБ «ПриватБанк» забезпечених грошових вимог до боржника Спільного сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Насіння-Сервіс».

В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт зазначає, що приймаючи оскаржувану ухвалу судом першої інстанції зроблено помилковий висновок щодо того, що кредиторські вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», що витікають з додаткової заяви з забезпеченими вимогами до боржника від 08.01.2015р. №08/01-1 за своєю правовою природою є конкурсними вимогами, що за таких обставин свідчить про невідповідність висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт також зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не було враховано, що Законом передбачена сплата судового збору за подання заяви з конкурсними вимогами (після оголошення про порушення справи про банкрутство) та за подання заяви з поточними грошовими вимогами (після повідомлення про визнання боржника банкрутом), тобто за заявою з забезпеченими вимогами, як додаткової до заяви з конкурсними вимогами, - сплата судового збору Законом України «Про судовий збір» не передбачена, а отже висновок суду в цій частині також є необґрунтованим та безпідставним.

Також, в обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не було враховано те, що у разі не подання до заяви певних документів, то таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 ГПК України, оскільки у процесі підготовки справи до розгляду суддя має право ухвалою витребувати ці докази від учасників процесу.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство КБ «ПриватБанк» звернулось до Господарського суду Херсонської області з додатковою заявою з забезпеченими вимогами до боржника Спільного Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Насіння-Сервіс» у розмірі 2 286 649, 66 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 4-1 ГПК України провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно з абзацом 2 ч.2 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діє з 19.01.2013р.) забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Відповідно з абзацу 2 ч.8 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, яка діє з 19.01.2013р.) розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що забезпечений кредитор не зобов'язаний, а лише має право звернутися до суду з заявою з забезпеченими вимогами до боржника, а обов'язок окремо внести до реєстру вимог кредиторів вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, покладається Законом на арбітражного керуючого.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що зі змісту додаткової заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що забезпечені вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ССГ ТОВ НВФ «Насіння-Сервіс» є вимогами, що виникли на підставі кредитного договору №КТ 7 Г від 21.10.2005р. та договору застави майна №КТ 7 Г-ДЗ від 21.10.2005р., - як до майнового поручителя Малого приватного підприємства «Таврія», щодо якого господарським судом Херсонської області також розглядається справа про банкрутство №5/112-Б-10, при розгляді якої були визнані грошові вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором №КТ 7Г від 21.10.2005р. станом на 05.11.2010р. (дату порушення справи №5/112-Б-10 про банкрутство МПП «Таврія») у розмірі 2 286 649, 66 грн., що складається з: заборгованості за кредитом - 994 500, 00 грн.; заборгованості за відсотками - 826 332, 84 грн.; пеня 465 816, 82 грн.

Згідно абз.2 ч.6 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, яка діє з 19.01.2013р.) в імперативному порядку закріплено, що заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у том числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

З правового аналізу вищенаведеної норми вбачається, що вимоги забезпечених кредиторів підлягають обов'язковому розгляду господарським судом.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що законодавцем в Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачено конкретного процесуального строку в межах якого забезпечений кредитор повинен подати до суду свої забезпечені кредиторські вимоги до боржника, та не передбачено правових наслідків для забезпеченого кредитора у разі подання ним до господарського суду своїх забезпечених вимог до проведення попереднього засіданні суду і затвердження реєстру вимог кредиторів, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що заява забезпеченого кредитора може бути розглянута господарським судом на будь-якій стадії справи про банкрутство.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що кредиторські вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», що витікають з додаткової заяви з забезпеченими вимогами до боржника від 08.01.2015р. №08/01-1 є конкурсними, оскільки зі змісту вищевказаної заяви вбачається, що зазначені вимоги є забезпеченими.

Що стосується висновку суду першої інстанції щодо того, що ПАТ КБ "ПриватБанк" до заяви не додано відомостей з державного реєстру застав, не додано ухвали у справі №5/112-Б-10 про банкрутство МПП "Таврія", якою вже визнані його грошові вимоги у розмірі 2 286 649, 66 грн., та усіх додатків до договору застави, що є також підставою для повернення заяви на підставі п.3 ст. 63 ГПК України, колегією суддів апеляційної інстанції зазначається наступне.

З правового аналізу п.3 ч.1 ст. 63 ГПК України вбачається, що підставою повернення заяви може бути лише випадок, коли у заяві не вказано обставин та докази, на яких ґрунтуються вимоги кредитора.

В свою чергу, згідно з абзацом 7 п.3.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 ГПК України. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребуває ці докази від позивача чи відповідача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що недодання ПАТ КБ «ПриватБанк» до додаткової заяви з забезпеченими вимогами до боржника від 08.01.2015р. №08/01-1 відомостей з державного реєстру застав, ухвали попереднього засідання у справі №5/112-Б-10 про банкрутство МПП «Таврія» та усіх додатків до договору застави, - згідно з п. 3 ч.1 ст. 63 ГПК України не є підставою для повернення заяви забезпеченого кредитора.

Що ж стосується сплати судового збору, то з цього приводу, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з пп.14, п.2, ч.2 ст. 14 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом - встановлюється у розмірі - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що Законом передбачена сплата судового збору за подання заяви з конкурсними вимогами (після оголошення про порушення справи про банкрутство) та за подання заяви з поточними грошовими вимогами (після повідомлення про визнання боржника банкрутом), тобто за заявою з забезпеченими вимогами, як додаткової до заяви з конкурсними вимогами, - сплата судового збору Законом України «Про судовий збір» не передбачена.

Не передбачена Законом й сплата судового збору за подання заяви з конкурсними й забезпеченими вимогами, що виникли до дати порушення справи про банкрутство, - у розмірі, більшому, ніж 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваної ухвали не було надано належної правової оцінки тому факту, що на момент звернення із додатковою заявою з забезпеченими вимогами до боржника від 08.01.2015р. №08/01-1 ПАТ КБ «ПриватБанк» вже був конкурсним кредитором боржника відповідно до кредитного договору №КС-55Г від 26.04.2006р., і ухвалою господарського суду Херсонської області від 18.07.2013р. по справі №923/340/13 вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» вже були визнані та включені до реєстру вимог кредиторів в наступному розмірі: 1 147, 00 грн. - судовий збір - 1 черга; 2 316 404, 66 грн. - 4 черга; 1 020 870, 27 грн. - пені - 6 черга.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваної ухвали не надано належної правової оцінки тому факту, що заява від 08.01.2015р. №08/01-1 не є окремою заявою, а є доповненням до заяви про визнання грошових вимог від 14.06.2013р. й при зверненні з заявою від 14.06.2013р. з конкурсними вимогами до боржника ПАТ КБ «ПриватБанк» вже був сплачений судовий збір в сумі 1147, 00 грн. (1 розмір мінімальної заробітної плати, який був визначений на дату сплати судового збору).

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що повторна сплата судового збору за забезпеченими вимогами ПАТ КБ «ПриватБанк», що виникли до дати порушення провадження у справі про банкрутство суперечить пп. 14 п.2 ч.2 ст.14 Закону України «Про судовий збір», а отже ПАТ КБ «ПриватБанк» не має обов'язку щодо сплати судового збору за подання додаткової заяви з забезпеченими вимогами до боржника від 08.01.2015р. №08/01-1, що не було взято до уваги судом першої інстанції при поверненні вищевказаної заяви банку.

Наведене вище свідчить про необґрунтованість прийнятої оскаржуваної ухвали суду, оскільки саме відповідні процесуальні дії суду, що передумовлені п.п.3, 4 ст. 63 ГПК України не виконані у повному обсязі.

З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що оскаржувана ухвала суду прийнята з порушенням норм процесуального права, а відтак підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд до господарського суду Херсонської області.

Керуючись ст.ст. 77, 85, 99, 101-106 ГПК України,

колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Господарського суду Херсонської області від 19.01.2015р. у справі № 923/340/13 - скасувати, справу передати на розгляд до господарського суду Херсонської області.

Постанова відповідно до вимог ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 12.03.2015р.

Головуючий суддя Жеков В.І. Судді Таран С.В. Аленін О.Ю.