Постанова № 42983315, 02.03.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2015 року Справа № 924/159/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі Мухомеджанов Д.Ю.

за участю представників сторін:

від кредитора (ОСОБА_1.): представник не з'явився;

від боржника: представник не з'явився;

від арбітражного керуючого: представник не з'явився;

від Заявника: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу боржника

Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 15.01.15р. у справі № 924/159/14 (суддя Яроцький А.М.)

за заявою ОСОБА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр"

про визнання банкрутом

(за заявою Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", за дорученням якої діє Хмельницька філія національної акціонерної компанії "Украгролізинг")

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 27 лютого 2014 року (за спільною заявою Національної акціонерної компанії «Украгролізинг» в особі Хмельницької філії Національної акціонерної компанії «Украгролізинг», ОСОБА_1, ОСОБА_5 порушено провадження у справі № 924/159/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Октант-центр» (далі - Боржник) у порядку загальних норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22 грудня 2011 року N 4212-VI, далі - Закон про банкрутство; а.с. 43-45), та визнано безспірними грошові вимоги ініціюючих кредиторів: ОСОБА_1 в сумі 399 464 грн. 42 коп.; ОСОБА_5 в сумі 88 969 грн. 17 коп.; Національної акціонерної компанії «Украгролізинг» в сумі 361 467 грн. 17 коп., призначено розпорядника майна.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 1 квітня 2014 року (судді: Коломис В.В. (головуюча), Тимошенко О.М., Огороднік К.М.) вказану ухвалу залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18 червня 2014 року (а.с. 47-48) касаційну скаргу Боржника задоволено частково. Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 27 лютого 2014 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 1 квітня 2014 року у справі № 924/159/14 скасовано. Справу № 924/159/14 передано на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області на стадію підготовчого засідання в іншому складі суду.

Суд касаційної інстанції у своїй постанові від 18 червня 2014 року по справі № 924/159/14 вказав на необхідність дослідження обставин заміни сторони - боржника у виконавчому провадженні, на підставі якого ініційовано справу про банкрутство. Також, Також Вищим господарським судом України зазначено, що суди попередніх інстанцій помилково включили до складу безспірних вимог кредиторів суми штрафних санкцій, які відповідно до статті 1 Закону про банкрутство не підлягають включенню до складу грошового зобов'язання боржника.

При новому розгляді справи ухвалою господарського суду Хмельницької області від 24 липня 2014 року (суддя Яроцький А.М.) за результатами підготовчого засідання було порушено провадження у справі про банкрутство Боржника та визнано грошові вимоги ініціюючих кредиторів до боржника в загальній сумі 789 819 грн. 70 коп.. При цьому, здійснено оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про порушення господарським судом Хмельницької області справи № 924/159/14 про банкрутство Боржника.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15 вересня 2014 року (судді: Бригинець Л.М - головуючий, Мельник О.В., Грязнов В.В.) ухвалу господарського суду від 24 липня 2014 року залишено без змін (а.с. 90-94).

Постановою Вищого господарського суду України від 29 жовтня 2014 року касаційну скаргу Боржника задоволено частково. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15 вересня 2014 року у справі № 924/159/14 змінено та викладено пункт 3 її резолютивної частини в наступній редакції: « 3. Визнати безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора гр. ОСОБА_1 до боржника в сумі 399 464,42 грн.» В решті постанову апеляційного господарського суду залишено без змін.

У своїй постанові від 29 жовтня 2014 року суд касаційної інстанції вказав, що грошові вимоги кредиторів Національної акціонерної компанії «Украгролізинг» та гр. ОСОБА_10 до Боржника не підлягають розгляду та визнанню у підготовчому засіданні, тому висновки місцевого господарського суду у частині визнання цих вимог у якості безспірних є передчасними, здійснені без урахування обов'язкових вказівок суду касаційної інстанції та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

З огляду на винесення вищезазначеної постанови Вищого господарського суду України, котрою було виключено зі складу ініціюючих кредиторів грошові вимоги Національної акціонерної компанії «Украгролізинг» (надалі - Заявник) в площинні порушення провадження у справі про банкрутство Боржника саме за заявою ОСОБА_1 (шляхом включення її вимог до реєстру кредиторів), суд констатує, що з матеріалів справи вбачається, що Заявник звернувся до господарського суду Хмельницької області із заявою від 26 листопада 2014 року № 86 (а.с. 95-96) про визнання та включення в якості конкурсних вимог, відповідно до встановленої законом заборгованості, в реєстр вимог кредиторів грошові вимоги Заявника в сумі 361 467 грн. 17 коп., з яких: 301 386 грн. 11 коп. - сума основного боргу, 60 081 грн. 06 коп. - неустойка.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 15 січня 2015 року (а.с. 108-110) визнано грошові вимоги Заявника в розмірі 362 685 грн. 17 коп., з яких 301 386 грн. 11 коп. основна заборгованість, 60 081 грн. 06 коп. неустойка, 1 218 грн. судовий збір, та зобов'язано розпорядника майна боржника включити зазначені вимоги до реєстру (зокрема: 1 218 грн. - до вимог, які підлягають погашенню в першу чергу; 301 386 грн. 11 коп. - до вимог, які підлягають погашенню в четверту чергу; 60 081 грн. 06 коп. - до вимог, які підлягають погашенню в шосту чергу).

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Боржник звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду України з апеляційною скаргою (а.с. 118-120), в якій просить ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким вимоги Заявника в сумі 301 386 грн. 11 коп. включити до вимог, які підлягають погашенню в шосту чергу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що дана ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, Боржник як на підставу скасування ухвали суду посилається на те, що ініціюючим кредитором Заявником не дотримано встановленого частиною 3 статті 10 Закону про банкрутство трьохмісячного строку для звернення із заявою про порушення справи про банкрутство, оскільки, на думку апелянта, такий строк у даному випадку повинен обчислюватися із моменту здійснення заміни сторони у виконавчому провадженні. Також, апелянт зазначає, що звернення заявника як ініціюючого кредитора із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Боржника було передчасним та необґрунтованим, що підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 29 жовтня 2014 року, а тому, як вважає Боржник, Заявником пропущено строк на звернення в порядку статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 29 січня 2015 року (а.с. 116) було прийнято апеляційну скаргу Боржника до провадження та призначено розгляд скарги на 10 лютого 2015 року на 15 годину 00 хвилин.

Водночас, колегією суддів було подано заяву про самовідвід у зв'язку із тим, що постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 1 квітня 2014 року у справі № 924/159/14 скасовано постановою Вищого господарського суду України від 18 червня 2014 року (при цьому, зазначається, що апеляційний розгляд в обох випадках стосується вимог Заявника, яким колегією суддів вже надавалась оцінка).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 10 лютого 2015 року (а.с. 152) заяву про самовідвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Тимошенко О.М., судді Коломис В.В., Огороднік К.М. у справі № 924/159/14 було задоволено.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2015 року у справі № 01-07/32 (а.с. 154), у зв'язку із задоволенням заяви про самовідвід, призначено повторний автоматичний розподіл справи та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., судді Бучинська Г.Б., Філіпова Т.Л..

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 16 лютого 2015 року апеляційну скаргу Боржника було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 2 березня 2015 року на 14 годину 10 хвилин.

Заявник подав відзив на апеляційну скаргу (а.с. 140-142), в якому з підстав висвітлених в цьому відзиві, заперечує проти доводів зазначених в апеляційній скарзі та просить залишити ухвалу господарського суду Хмельницької області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Арбітражний керуючий Сибаль А.М. підтримав доводи апеляційної скарги Боржника щодо включення вимог Заявника до боржника в сумі 362 685 грн. 17 коп., як таких, що підлягають погашенню в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Представники Божника та Кредитора, Арбітражного керуючого та в судове засідання від 2 березня 2015 року не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 163-164). Причини неявки своїх представників Кредитор та Арбітражний керуючий не повідомили. Жодних клопотань від Кредитора та Арбітражного керуючого щодо відкладення розгляду справи до господарського суду апеляційної інстанції не надходило.

Пунктами 3.9.1-3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 встановлено, що: особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України; у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Водночас, в матеріалах справи міститься клопотання Боржника (а.с. 158), в котрому з підстав, висвітлених у даному клопотанні, Боржник просить відкласти розгляд апеляційної скарги на іншу дату.

Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи колегія суду дійшла висновку про його відхилення.

При цьому колегія суду констатує неможливість задоволення такої заяви з огляду на те, що 3 березня 2015 року закінчується п'ятнадцятиденний строк розгляду апеляційної скарги на оскаржувану ухвалу, котрий не може бути перевищенним.

Разом з тим, відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 передбачено, що: у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Водночас, судом враховано і факт того, що явка представників учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком учасників апеляційного провадження. В той же час суд констатує, що в матеріалах справи є апеляційна скарга, в котрій висвітлена позиція Боржника з приводу оскаржуваної ухвали.

Відтак, враховуючи усе вищеописане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників Боржника, Кредитора та Арбітражного керуючого (які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання), за навними матеріалами.

В судовому засіданні від 2 березня 2015 року представник Заявника заперечив проти доводів висвітлених в апеляційній скарзі Боржника, з підстав вказаних у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши пояснення представника Заявника, розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги Боржника слід відмовити, а оскаржувану ухвалу господарського суду Хмельницької області залишити без змін, виходячи з наступного.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 24 липня 2014 року (суддя Яроцький А.М.) за результатами підготовчого засідання було порушено провадження у справі про банкрутство Боржника. При цьому, даною ухвалою місцевим господарським судом було визнано грошові вимоги ініціюючих кредиторів до боржника в загальній сумі 789 819 грн. 70 коп.; здійснено оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про порушення господарським судом Хмельницької області справи № 924/159/14 про банкрутство Боржника; визнано вимоги ініціюючих кредиторів - ОСОБА_1 в сумі 399 464 грн. 42 коп., ОСОБА_5 в сумі 88 969 грн. 17 коп., Національної акціонерної компанії «Украгролізинг» в сумі 301 386 грн. 11 коп..

24 липня 2014 року на офіційному веб - сайті Вищого господарського суду України розміщено оголошення (повідомлення) про порушення провадження у справі № 924/159/14 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Октант-центр» (м. Хмельницький, вул. Озерна, 20, код 30145299) і призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Сибаля Андрія Михайловича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 свідоцтво № НОМЕР_2 від 2 квітня 2013 року, E-mail ІНФОРМАЦІЯ_1).

26 листопада 2014 року на адресу місцевого господарського суду надійшла заява Заявника, з кредиторськими вимогами до Боржника в розмірі 362 685 грн. 17 коп.. До заяви додано документи в обґрунтування обставин викладених в заяві.

Колегія суду розглянувши заяву Заявника в контексті доданих до неї в підтвердження своїх грошових зобов'язань доказів, зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до абзаців 2-3 частини 6 статті 23 та частини 2 статті 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»: у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; за наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Як визначено абзацом 7 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», конкурсні кредитори це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Статтею 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено черговість задоволення вимог кредиторів, а саме передбачено, що: у першу чергу задовольняються вимоги на оплату судового збору; у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника; у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Дослідивши подану заяву та доданих до неї документів Рівненським апеляційним господарським судом встановлено наступне:

· рішенням господарського суду Хмельницької області від 27 липня 2011 року по справі № 14/5025/1110/11 стягнуто з ЗАТ "Октант" на користь Заявника 9 538 грн. 03 коп. основного боргу, 511 грн. пені (а.с. 6-8);

· рішенням господарського суду Хмельницької області від 22 листопада 2010 року по справі № 5/1922-10 стягнуто з ЗАТ "Октант" на користь Заявника 139 781 грн. 29 коп. боргу, 3 585 грн. 57 коп. пені (а.с. 11-13);

· постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14 березня 2011 року по справі № 5/1922-10, якою рішення господарського суду Хмельницької області від 22 листопада 2010 року скасовано та прийнято нове рішення, згідно з яким стягнуто 139 781 грн. 29 коп. боргу, 3 585 грн. 57 коп. пені (а.с. 19-21);

· рішенням господарського суду Хмельницької області від 22 листопада 2010 року по справі № 5/1921-10 стягнуто з ЗАТ "Октант" на користь Заявника 58 917 грн. 52 коп. боргу, 3 340 грн. 72 коп. пені (а.с. 16 - 18);

· постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2011 року по справі № 5/1921-10, якою рішення господарського суду Хмельницької області від 22 листопада 2010 року скасовано та прийнято нове рішення, згідно з яким стягнуто 58 917 грн. 52 коп. боргу, 3 340 грн. 72 коп. пені (а.с. 19-21);

· рішенням господарського суду Хмельницької області від 20 лютого 2012 року у справі № 12/5025/2231/11 стягнуто з ЗАТ "Октант" на користь Заявника 93 149 грн. 27 коп. заборгованості, 4 025 грн. 95 коп. пені та 48 622 грн. 82 коп. штрафу (а.с. 24-27).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вищевказаних рішень судів видано наступні накази: наказ від 24 листопада 2011 року про примусове виконання рішення від 27 липня 2011 року по справі № 14/5025/1110/11 (а.с. 9); наказ від 14 червня 2011 року про примусове виконання рішення від 14 березня 2011 року по справі № 5/1922-10 (а.с. 14); наказ від 8 квітня 2011 року про примусове виконання рішення від 22 листопада 2010 року по справі № 5/1921-10 (а.с. 22); наказ від 12 березня 2012 року про примусове виконання рішення від 20 лютого 2012 року по справі № 12/5025/2231/11 (а.с. 28).

Вищевказані накази суду Заявником були пред'явлені до виконання Державній виконавчій службі Головного управління юстиції у Хмельницькій області, внаслідок чого державним виконавцем винесено наступні постанови про відкриття виконавчих проваджень: постанова про відкриття виконавчого провадження від 30 листопада 2011 року ВП № 30119332 (а.с. 10); постанова про відкриття виконавчого провадження від 4 листопада 2011 року ВП № 29700522 (а.с. 15); постанова про відкриття виконавчого провадження від 26 липня 2011 року ВП № 27823437 (а.с. 23); постанова про відкриття виконавчого провадження від 10 квітня 2012 року ВП № 32115404 (а.с. 29).

В подальшому сторону виконавчих проваджень замінено з Закритого акціонерного товариства «Октант» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Октант-центр», що підтверджується наступними ухвалами суду (а.с. 75-80): ухвалою від 5 листопада 2013 року № 5/1922-10; ухвалою суду від 26 лютого 2014 року № 5/1921-10; ухвалою суду від 26 лютого 2014 року № 12/5025/2231/11; ухвалою суду від 18 листопада 2013 року № 14/5025/1110/11.

Відповідно дані зміни привели до заміни сторони у відповідних виконавчих провадженнях, що вбачається з наступних постанов (а.с. 81-84): постанова про заміну сторони виконавчого провадження від 21 липня 2014 року ВП № 27823437; постанова про заміну виконавчого провадження від 23 листопада 2013 року ВП № 30119332; постанова про заміну виконавчого провадження від 11 листопада 2013 року ВП № 29700522; постанова про заміну виконавчого провадження від 26 лютого 2014 року ВП № 32115404.

Також до матеріалів справи Заявником додано лист державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області від 17 січня 2014 року № 114 та довідку від 21 січня 2014 року № 29, довідку від 14 лютого 2014 року № 74, довідку від 22 липня 2014 року № 258 (а.с. 74), довідку від 22 липня 2014 року № 258 та довідку від 25 листопада 2014 року № 407 (а.с. 100) про стан виконання судових наказів.

Відповідно до листів державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області від 29 січня 2014 року № 313 та від 17 січня 2014 року № 114, а також довідок від 29 січня 2014 року № 29 та від 22 липня 2014 року № 258, кошти по зазначеним виконавчим документам не стягувались та Заявнику не перераховувались.

З врахуванням вищеописаного та в розрізі приписів законодавства України про банкрутство, колегія суду констатує, що докази повного або часткового погашення вимог Заявника в матеріалах справи відсутні. При цьому, вимоги Заявника до Боржника в частині основного боргу складають 301 386 грн. 11 коп., неустойка становить 60 081 грн. 06 коп., що підтверджується: рішенням господарського суду Хмельницької області від 27 липня 2011 року по справі № 14/5025/1110/11; рішенням від 20 лютого 2012 року по справі № 12/5025/2231/11; постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2011 року по справі № 5/1921-10; постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14 березня 2011 року по справі № 5/1922-10.

Як уже зазначалося вище в даній судовій постанові, ухвалою господарського суду Хмельницької області від 24 липня 2014 року (за результатами підготовчого засідання) було порушено провадження у справі про банкрутство Боржника та визнано грошові вимоги ініціюючих кредиторів до боржника в загальній сумі 789 819 грн. 70 коп.. При цьому стосовно вимог Заявника по стягненню 11 458 грн. 24 коп. пені та 48 622 грн. 82 коп. штрафу (60 081 грн. 06 коп. неустойка), встановлено, що вони до безспірних вимог Заявника не відносяться, оскільки відповідно до статті 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до складу безспірних грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Згідно з частиною 5 статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»: розпорядник майна боржника не пізніше ніж на десятий день з дня, наступного після закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку, з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення в поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторами.

Як визначено частинами 1, 2 статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»: конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство; відлік, строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство; зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Кредитор, за заявою якого порушено провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті.

З огляду на вищеописане, колегія суду зазначає, що для заявлення грошових вимог Заявника в частині визнання 11 458 грн. 24 коп. пені та 48 622 грн. 82 коп. штрафу, які не віднесені ухвалою суду від 24 липня 2014 року до безспірних вимог кредиторів, строк для заявлення почався з дня офіційного оприлюднення (24 липня 2014 року) та закінчився через тридцять днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»: особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Оскільки, (як вбачається з описаного вище в дані судовій постанові) вимоги про визнання 11 458 грн. 24 коп. пені та 48 622 грн. 82 коп. в межах встановленого частиною 1 статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» строку не заявлялись, то їх належить віднести до вимог, які не є конкурсними.

Відтак, колегія суду вважає, що грошові вимоги Заявника з яких 60 081 грн. 06 коп. неустойка є обґрунтованими та підставними, а тому визнає дані грошові вимоги та зобов'язує Розпорядника майна включити грошові вимоги в сумі 60 081 грн. 06 коп. у реєстр вимог кредиторів Боржника відповідно до черговості визначеної статтею 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме до вимог, які підлягають погашенню в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Що ж стосується вимог Заявника про визнання 301 386 грн. 11 коп. заборгованості, то колегія суду враховує наступне.

Ухвалою місцевого господарського суду від 24 липня 2014 року про порушення провадження у справі про банкрутство Боржника вказані вимоги Заявника визнані та віднесені до складу вимог ініціюючих кредиторів.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15 вересня 2014 року дану ухвалу господарського суду від 24 липня 2014 року залишено без змін.

Отже, на момент закінчення визначеного частиною 1 статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» строку зазначені вимоги були визнані судом, а в подальшому підлягали включенню до реєстру вимог кредиторів, а тому не підлягали додатковому заявленню в межах справи про банкрутство Боржника.

Аналогічна позиція міститься в пункті 45 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18 грудня 2009 року «Про судову практику в справах про банкрутство», за змістом котрого визначено, що: кредитор (кредитори), за заявою якого (яких) порушено справу про банкрутство, не подає (подають) заяв після опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення цієї справи; вимоги ініціюючих кредиторів вважаються визнаними і після їх перевірки у підготовчому засіданні підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру.

Поряд з тим, Постановою Вищого господарського суду України від 29 жовтня 2014 року змінено постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15 вересня 2014 року в справі № 924/159/14, виклавши пункт 3 резолютивної частини в наступній редакції:"3. Визнати безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора гр. ОСОБА_1 до боржника в сумі 399 464,42 грн."

З наведеного змісту постанови вбачається, що з 29 жовтня 2014 року вимоги Заявника в сумі 301 386 грн. 11 коп. виключено зі складу безспірних грошових вимог саме ініціюючих кредиторів, а тому останні набули статусу конкурсних вимог , а відтак лише з 29 жовтня 2014 року в Заявника (з огляду на зазначене вище в постанові касаційної інстанції) виникла необхідність та встановлене право подачі окремої заяви для визнання грошових вимог Заявника в межах справи про банкрутство.

Окрім того, Законом про банкрутство не врегульовано подальшого статусу вимог ініціюючого кредитора у разі їх виключення з таких вимог.

Водночас, в розрізі статей Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», колегією суду приймається до уваги також і те, що звернення до господарського суду з грошовими вимогами до Боржника у справі про банкрутство - це право, а не обов'язок кредитора (крім випадків, прямо передбачених Законом), адже суд не може включити відповідні грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів поза волею кредитора.

При цьому, колегія суду відхиляє твердження Боржника, зазначені в апеляційній скарзі, щодо того, що вимоги Заявника подані з пропуском встановленого для подання строку та підлягають погашенню в саме в шосту чергу, оскільки: по-перше, законодавство розмежовує грошові вимоги ініціюючих кредиторів (дані в свою чергу, заявляються під час вирішення питання щодо порушення провадження у справі про банкрутство саме за заявою ініціюючих кредиторів, вимоги котрих визнаються у встановлених розмірах в ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство і є безспірними) та грошові вимоги конкурсних кредиторів (котрі заявляються уже після порушення провадження у справі про банкрутство, але виникають до порушення провадження у справі про банкрутство, та не є безспірними, так як до їх складу можуть включатися вимоги про стягнення неустойки); по-друге, з матеріалів справи вбачається, що грошові вимоги Заявника були заявлені уже після порушення провадження у справі про банкрутство (але виникли до порушення провадження у справі про банкрутство); по-третє, Заявник звертаючись первинно в статусі ініціюючого кредитора із заявою до суду про порушення провадження у справі про банкрутство (вимоги котрого були прийняті судом та винесено ухвалу про порушення провадження у справі), не міг знати на майбутнє, що таку ухвалу суду буде скасовано в подальшому при повторному її перегляді Вищим господарським судом України; по-четверте, з огляду на виключення Заявника зі статуту ініціюючих кредиторів, Заявник апріорі був позбавлений процесуальної можливості щодо своєчасного звернення із заявою до суду з незалежних від його волі обставин; по-п'яте, доводи Боржника, щодо включення вимог Заявника в шосту чергу є безпідставними, документально не підтвердженими та такими, що суперечать вимогам статті 45 Закону.

Враховуючи усе вищевстановлене в даній судовій постанові та в аспекті встановленого вище в зазначеній постанові Вищого господарського суду України від 29 жовтня 2014 року (щодо можливості того, що - вимоги Заявника до Боржника можуть бути заявлені у якості конкурсних у порядку, встановленому статтею 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та, у разі їх обґрунтованості, підлягають розгляду та визнанню судом у попередньому засіданні), колегія суду вважає грошові вимоги Заявника у сумі 301 386 грн. 11 коп. обґрунтованими та підставними, а тому визнає дані грошові вимоги та зобов'язує Розпорядника майна включити грошові вимоги в сумі 301 386 грн. 11 коп. у реєстр вимог кредиторів Боржника відповідно до черговості визначеної статтею 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме в четверту чергу.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що за звернення до суду з заявою про грошові вимоги до боржника Заявником було сплачено 1 218 грн. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням № 606 від 25 листопада 2014 року (а.с. 99).

У зв'язку з розглядом заяви Заявника та визнанням вимог у сумі 36 1467 грн. 17 коп., колегія суду вважає за належне віднести до грошових вимог Заявника, які підлягають погашенню в першу чергу 1 218 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 606 від 25 листопада 2014 року за подання заяви до місцевого господарського суду.

З огляду на усе зазначене вище Рівненський апеляційний господарський приходить до висновку про наявність законних підстав для визнання грошових вимог Заявника та включення їх в реєстр вимог кредиторів, відповідно до черговості визначеної саме статтею 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Інші твердження апелянта викладені в апеляційній скарзі до уваги судом не беруться, оскільки вони є безпідставні, спростовані усім вищеописаним в даній судовій постанові, і є недоведені належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, колегія суду констатує, що в оспорюваній ухвалі місцевий господарський суд прийняв аналогічне рішення, до висновків про законність і підставність котрого прийшов і апеляційний господарський суд.

Враховуючи усе вищевказане у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що ухвалу господарського суду Хмельницької області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Боржника - без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Боржником.

Керуючись статтями 1, 23, 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», 49, 99, 101, 103-105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товаритсва з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" - залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 15 січня 2015 року в справі № 924/159/14 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу № 924/159/14 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.