Ухвала суду № 42434445, 16.01.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

Іменем України

16 січня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючої - Кожух О.А..

суддів - Леска В.В., Кондора Р.Ю.,

при секретарі - Марчишак Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" на рішення Рахівського районного суду від 13 листопада 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки,-

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі по тексту - Банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позов обґрунтовано тим, що 15.08.2007 між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11198588000, згідно якого останній отримав кредит на суму 16500 швейцарських франків. Виконання зобов"язань за кредитом забезпечено договором іпотеки від 15.08.2007, укладеним між Банком та ОСОБА_2, предметом якого є двохкімнатна квартира загальною площею 38.70 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Боржник своїх зобов'язань за кредитним договором не виконував належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість, загальна сума якої станом на 11.09.2014 склала 7144.26 швейцарських франків (99289.61 грн.), яку банк просив стягнути з ОСОБА_1. Також Банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки, встановивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження. Подавши в подальшому відповідне клопотання, Банк просив відстрочити в цій частині виконання рішення суду до втрати чинності Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (а.с.89-90).

Рішенням Рахівського районного суду від 13 листопада 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість по кредитному договору в сумі 7144.26 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 11.09.2014 еквівалентно 99289.61 грн. У задоволенні решти вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі Банк просить змінити рішення суду, ухваливши рішення про задоволення вимог Банку в частині звернення стягнення на предмет іпотеки. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що введений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій не встановлює підстав для відмови в позові кредитора. Зазначеним Законом не вносилися відповідні зміни в ЦК України щодо способу захисту порушених прав, та Законом України «Про іпотеку» і Законом України «Про заставу». Звертає увагу на те, що боржник порушив умови кредитного договору, а відтак згідно приписів ЦК України та Закон України «Про іпотеку» наявні всі підстави для задоволення позову.

Представник Банку надіслав до апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки він бере участь у судовому засіданні Мукачівського міськрайонного суду. Таке клопотання судова колегія відхилила, оскільки в матеріалах справи містяться довіреності, якими Банк уповноважував представляти свої інтереси і інших осіб (а.с. 4-6, 59-60). Також судовою колегією було відхилено клопотання представника Банку витребувати з реєстраційної служби Рахівського РУЮ інформацію щодо майнового стану відповідачів, оскільки ухвалою місцевого суду така інформація витребовувалась (а.с.84-85), та судом була отримана (а.с.87).

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, позицію ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів, відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в цій частині.

Судом встановлено, що 15.08.2007 між АКІБ „УкрСиббанк" та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11198588000, згідно якого Банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 16500 швейцарських франків, а позичальник зобов'язався сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 8.99% річних та повернути кошти до 15.08.2018 (а.с10-14).

З метою забезпечення виконання зобов'язань по даному кредитному договору, 15.08.2007 між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, предметом якого стало нерухоме майно, а саме: квартира, площею 38.70 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с.23-27). Квартира належить ОСОБА_2, що підтверджується витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно, який був виданий комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» Рахівської районної ради 01.08.2007 (а.с.30).

Своїх зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість, яка згідно розрахунку Банку, станом на 11.09.2014 становила 7144.26 швейцарських франків, що еквівалентно 99289.61 грн. (а.с.42-51).

Визначений розмір заборгованості ОСОБА_1 не оспорює та рішення суду в цій частині не оскаржує.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки суд виходив з підстав, передбачених Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки такий ґрунтується на нормах матеріального права.

07 червня 2014 року набув чинності Закону України N 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі - Закон N 1304-VII) і п.1 ч.1 цього Закону передбачено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті за умовами, що: таке нерухоме житлове майно використовується за місцем постійного проживання позичальника (майнового поручителя) або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно, і загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири.

Квартира, площею 38.70 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, виступає як забезпечення зобов'язань ОСОБА_1 за споживчим кредитом в іноземній валюті. ЇЇ загальна площа становить 38.70 кв.м.. Відповідачі проживають в цій квартирі, що підтверджується інформацією Рахівського районного відділу ГУ ДМС України в Закарпатській області (а.с.54). Іншого нерухомого майна ОСОБА_2, як майновий поручитель, не має (а.с.86). Відповідачка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, не є суб'єктом Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Відповідно до ст. 3 Закону N 1304-VII, цей Закон втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості. В той же час, відповідно до ст. 4 Закону N 1304-VII, протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Тому судова колегія не погоджується з позицією банку, що Закон N 1304-VII є лише процесуальним, оскільки його норми містять і норми матеріального права.

А тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову Банку в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Зважаючи на викладене, судова колегії вважає, що підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - немає. Рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 304, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313, п.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" - відхилити.

Рішення Рахівського районного суду від 13 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня на брання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча

Судді