Рішення № 42434443, 13.01.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 січня 2015 року м. Ужгород

Судова колегія палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючої - судді Кожух О.А.

суддів - Леска В.В., Чужі Ю.Г.,

за участю секретаря - Марчишак Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" на рішення Рахівського районного суду від 19 листопада 2014 року по справі за позовом ПАТ "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року ПАТ „Акцент-Банк" (далі по тексту - Банк) звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № AN4WRX48200176 від 05.08.2011, що станом на 05.08.2014 складала 39582.51 грн., з яких: 2297.65 грн. - заборгованість за кредитом, 2.84 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 1869.03 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 33051.92 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання, та штрафи: 500,00 грн. - фіксована частина і 1861.07 грн. - процентна складова. Позов мотивовано тим, що згідно укладеного договору № AN4WRX48200176 від 05.08.2011, ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 3129.84 грн. зі сплатою 0,12 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач свої зобов'язання виконувала не в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість, яку позивач просив стягнути, та стягнути судові витрати по справі.

Рішенням Рахівського районного суду від 19 листопада 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Акцент - Банк» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 4169.03 грн., та судові витрати в розмірі 243,60 грн. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафів та пені - відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Банк подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду в частині застосування позовної давності - змінити, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зазначає, що п.5.5. Умов, які є невід'ємною частиною договору, сторони погодили, що терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлені тривалістю 5 років.

Відповідач в судове засідання у визначений час не з'явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення судової повістки (а.с. 87). Клопотання про відкладення розгляду справи від неї не надходило. Судова колегія, відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглянула справу за відсутності відповідача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, позицію представника Банку, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

За змістом ст.ст. 11, 509, 526, 611, 614, 623, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, цивільно-правові зобов'язання виникають з договорів і повинні виконуватися належним чином; позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором; в разі прострочення повернення чергової частини позики позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів; особа відповідальна за порушення зобов'язання, позичальник, який уклав і не виконує кредитний договір, повинен відшкодувати кредитору збитки в повному обсязі. Виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою (ст. 549 ЦК України). Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням зобов'язання (ст. 550 ч. 1).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 05.08.2011 між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № AN4WRX48200176, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 3129.84 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12% річних з кінцевим терміном повернення 04.08.2013 (а.с.6-8).

Згідно з умовами укладеного між сторонами договору він складається із заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (стандарт) (далі - Умови).

Свою згоду з Умовами ОСОБА_1 висловила у своїй заяві, яку власноручно підписала (а.с. 4).

За умовами договору погашення кредиту здійснюється позичальником частинами - щомісячними платежами.

Проте відповідач свої зобов'язання за договором виконувала не в повному обсязі, у зв'язку із чим виникла заборгованість. Банком подано розрахунок, відповідно до якого станом на 05.08.2014 загальна сума заборгованості відповідача становила 39582.51 грн., з яких 2297.65 грн. - заборгованість по кредиту, 2.84 грн. - по процентам, 1869.03 грн. - по комісії, 33051.92 грн. - по пені, 500,00 грн. штраф (фіксована сума), 1861.07 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до заперечення проти позову від 15.10.2014 до вимог про стягнення пені та штрафу ОСОБА_1 просила застосувати позовну давність (а.с.38-39).

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що позивачем був пропущений спеціальний строк позовної давності для звернення з позовом до суду в частині стягнення пені та штрафу.

Однак судом першої інстанції не враховано положення ст. 259 ЦК України, згідно яких позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Правило даної статті має загальний характер і поширюється без виключення на всі правовідносини.

Пунктом 5.5. Умов за домовленістю сторін позовна давність, в тому числі і по вимогам про стягнення штрафів та пені, збільшена до 5 років (а.с. 10 на звороті). Таким чином, сторони досягли згоди та уклали договір, в якому передбачили, що позовна давність, установлена законом, збільшена за домовленістю сторін до п'яти років, а отже Банк дотримався строків позовної давності по всіх позовних вимогах.

Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року в справі № 6-144цс14, що відповідно до ч. 1 ст.360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх судів України.

Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув та безпідставно відмовив у стягненні штрафів та пені у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

За несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів Позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 1,25 процентів від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки платежу (п. 5.1 Умов). Крім того, при порушенні Позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених Договором більш ніж на 30 днів, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн + 5% від суми заборгованості (п.5.3 Умов).

Виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою - пенею та штрафом, і право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням зобов'язання (ст.ст. 549, 550 ч. 1 ЦК України).

Таким чином, Договором кредиту передбачено відповідальність боржника за порушення виконання зобов'язання у вигляді пені та штрафу, і Банком було правомірно пред'явлено відповідну вимогу про стягнення штрафних санкцій.

Проте судова колегія не погоджується з вимогами Банку в частині стягнення пені та процентної складової штрафу.

З наданого Банком розрахунку вбачається, що основна заборгованість по кредитному договору становить 2297.65 грн., заборгованість по процентах - 2,84 грн., в той же час як розмір пені становить 33051.92 грн., що більше як в чотирнадцять разів перевищує розмір основної заборгованості та більше як в десять разів перевищує суму кредиту, отриману відповідачкою.

Відповідно до вимог ч.3. ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 у справі № 6-100 цс 14, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що розмір пені, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 підлягає зменшенню до 2 000 грн.

Також судова колегія вважає, що позивач, проводячи нарахування процентної складової штрафу, безпідставно включив до сум, з яких обчислено такий штраф, і пеню, розмір якої визначено позивачем в сумі 33051,92 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, і є способом забезпечення виконання зобов'язання. Нарахування пені та сплати штрафу передбачено в Умовах у розділі «Відповідальність сторін». Пунктом 5.3 Умов передбачено нарахування процентної складової штрафу від суми заборгованості. За змістом ч. 1 ст. 549 ЦК України та розділу 5 Умов пеня, що нараховується позичальником, не є заборгованістю і не може бути включена до сум, на які проводиться нарахування процентної складової штрафу. Виходячи з того, що заборгованість відповідача становить 4169,52 грн. (заборгованість по основному боргу - 2297,65 грн., по відсоткам - 2,84 грн., по комісії - 1869,03), з відповідача слід стягнути на користь Банку фіксовану частину штрафу в сумі 208,48 грн. - 5 % від суми заборгованості.

Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення штрафів та пені через невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права (п.п.3,4. ст. 309 ЦПК України) слід скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши частково апеляційну скаргу.

Керуючись ст. 304, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ "Акцент - Банк" - задовольнити частково.

Рішення Рахівського районного суду 19 листопада 2014 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення штрафів та пені - скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Акцент - Банк» 2000 (дві тисячі) гривень пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, та штрафи: 500(п'ятсот) гривень - фіксована частина і, 208 (двісті вісім) гривень 48 коп. -- процентна складова.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча:

Судді: