Рішення № 42103975, 22.12.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1007/13058/2012 Головуючий у І інстанції Білик Г.О.Провадження № 22-ц/780/7264/14 Доповідач у 2 інстанції Воробйова Н.С.Категорія 26 22.12.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

22 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Воробйової Н.С.

суддів: Верланова С.М., Березовенко Р.В.

при секретарі Бобко О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року позивач звернувся в суд із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 24 жовтня 2007 року між банком і відповідачем ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, згідно якого банк надав позичальниці кредит для придбання квартири в розмірі 290 567 доларів США з терміном погашення до 10 жовтня 2034 року із розрахунку 11,95% річних, а відповідач зобов'язалася повернути отриманий кредит та сплатити відсотки за його користування. Поручителями позичальника за кредитним договором є відповідачі ОСОБА_5 і ОСОБА_2, які за договорами поруки від 24 жовтня 2007 року зобов'язалися відповідати перед банком за виконання позичальником зобов'язань по поверненню кредиту.

Вказував, що за умовами кредитного договору позичальник ОСОБА_4 мала повертати кредит щомісячними платежами, однак не виконує цих обов'язків та має прострочену заборгованість. Письмова вимога банку про дострокове погашення всієї суми кредиту від 05 березня 2012 року залишена позичальницею і поручителями без реагування. Посилаючись на ч.2 ст.1050, ст.1054 ЦК України та умови кредитного договору, просив достроково стягнути солідарно з відповідачів на користь банку кредитні кошти станом на 18 вересня 2012 року в розмірі 2 487 625,18 грн., з яких 2 106 995,08 грн. - заборгованість по кредиту, 362 677,58 грн. - заборгованість по відсоткам, 17 952,52 грн. - підвищені відсотки та судові витрати.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2013 року позов задоволено.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 06 березня 2014 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 липня 2014 року задоволено касаційну скаргу ОСОБА_5 частково, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2013 року та ухвала апеляційного суду Київської області від 06 березня 2014 року скасовано в частині позову ПАТ «Універсал банк» до ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором скасовано і справу передано в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 вересня 2014 року в задоволенні вищевказаних позовних вимог відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26 листопада 2014 року відхилено апеляційну скаргу ПАТ «Універсал Банк», рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 вересня 2014 року залишено без змін.

Щодо решти судові рішення не оскаржувалися та предметом перегляду не були (ст. 318, 335 ЦПК України).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати рішення суду в частині стягнення з неї боргу в солідарному порядку, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. В силу ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено судом першої інстанції, 24 жовтня 2007 року між банком і відповідачем ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, згідно яких банк надав позичальниці кредит для придбання квартири в розмірі 290 567 доларів США з терміном погашення до 10 жовтня 2034 року із розрахунку 11,95% річних, а відповідач зобов'язалася повернути отриманий кредит та сплатити відсотки за його користування. Поручителями позичальника за кредитним договором є відповідачі ОСОБА_5 і ОСОБА_2, які за договорами поруки від 24 жовтня 2007 року зобов'язалися відповідати перед банком за виконання позичальником зобов'язань по поверненню кредиту.( т.1 а.с. 9-14).

Договором встановлений строк кредитування по 10 жовтня 2034 року, що є датою остаточного погашення всієї суми кредиту.

Повернення кредиту відповідно до п.2.4 кредитного договору та додатку №2 (графік платежів) передбачено шляхом внесення позичальником щомісячних платежів до 10 числа за кредитом і відсотками ( т.1 а.с. 17-20).

Відповідно до п. 5.2.5 кредитного договору у випадку прострочення платежів банк вправі вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту в повному обсязі.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 належним чином свої кредитні зобов»язання не виконувала, в результаті чого має прострочену заборгованість, яка становить 2 487 625, 18 грн.

Крім того, судом встановлено, що поручителями ОСОБА_4 за вказаним кредитним договором є співвідповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_2, які за договорами поруки від 24 жовтня 2007 року та додатковими угодами від 24 березня 2010 року зобов'язалися відповідати за виконання позичальником зобов»язань по поверненню кредиту ( т.1 а.с.21-26).

Як видно з матеріалів справи, рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2013 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором №047-2914/840-0334 від 24 жовтня 2007 року в сумі 311225,47 дол.США, що за офіційним курсом НБУ становить 2487625,18 грн. та судовий збір в сумі 3219 грн. ( т.1 а.с.115-118).

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 06 березня 2014 року відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_5, рішення суду першої інстанції залишено без змін ( т.1 а.с.177-180).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 липня 2014 року задоволено касаційну скаргу ОСОБА_5 частково, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2013 року та ухвала апеляційного суду Київської області від 06 березня 2014 року скасовано в частині позову ПАТ «Універсал банк» до ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором скасовано і справу передано в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції (т.1. а.с.224-226).

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 вересня 2014 року в задоволенні позовних вимог в частині позову ПАТ «Універсал банк» до ОСОБА_5 про стягнення солідарно боргу відмовлено (т.2 а.с..5-8). Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26 листопада 2014 року відхилено апеляційну скаргу ПАТ «Універсал Банк», рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 вересня 2014 року в частині позову ПАТ «Універсал банк» до ОСОБА_5 залишено без змін (т.2 а.с.23-27).

Щодо решти судові вимог рішення суду не оскаржувалися та предметом перегляду не були (ст. 318, 335 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, скасовуючи рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2013 року в частині стягнення солідарно боргу з поручителя ОСОБА_5 та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 06 березня 2014 року в касаційному порядку, ВССУ України зазначено, що зі змісту договору поруки вбачається, що строк її припинення не встановлено, тому згідно з вимогами ЦК України, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, настання строку виконання зобов'язання в повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково не пред»явить вимоги поручителя. Вирішуючи спір по суті суди не звернули увагу на зазначені обставини та дійшли передчасного висновку про можливість стягнення кредитної заборгованості в солідарному порядку із поручителя, з урахуванням того, що позовна вимога до поручителя заявлена банком після збігу шести місяців від дня виконання основного зобов'язання, який настав 14 травня 2012 року, з врахуванням вимоги банку та наданим строком - шістдесят один день з моменту отримання вимоги, тоді як з таким позовом банк звернувся 23 листопада 2012 року, а шестимісячний строк сплинув 14 листопада 2012 року (т.1 а.с.49, 226). Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 29 січня 2014 року № 6-155цс13, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів (т.1 а.с. 226).

Задовольняючи позовні вимоги позивача в частині стягнення солідарно з поручителя ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, суд виходив з обґрунтованості вимог позивача та дійшов висновку про необхідність задоволення позову в цій частині у повному обсязі.

Проте, з даним висновком погодитися у повній мірі неможливо.

Як видно з матеріалів справи, письмові вимоги банку про необхідність погашення заборгованості та наслідки їх невиконання у вигляді дострокового стягнення кредиту, направлені позичальнику та поручителям 05 березня 2012 року і 16 липня 2012 року були залишені без задоволення (т.1 а.с. 31-36, 37-43). З тексту вимог, адресованих ОСОБА_2 видно, що банк вимагав сплатити прострочену заборгованість та відсотки за користування кредитом, а у випадку невиконання цієї вимоги термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав достроково на шістдесят перший день з моменту отримання цієї вимоги. (т.1 а.с.35).

Зазначену вимогу ОСОБА_2 отримала 12 березня 2012 року, про що свідчить її особистий підпис за зворотному повідомленні ( т.1 а.с. 36).

Згідно із ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Згідно із ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Загальні умови виконання зобов'язання зазначені у ст. 526 ЦК України.

Згідно із ст.554 ЦК України у разі порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 5 від 30 березня 2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково ( абзац другий пункту 24 із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 7 від 07.02.2014 року).

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому, сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань, не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як видно зі змісту договору поруки від 24 жовтня 2007 року строк її припинення не встановлений, тому виходячи з аналізу і вимог вищевказаних норм матеріального права, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання, настання строку виконання зобов'язання в повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково не пред'явить вимоги до поручителя.

Як вже зазначалося, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 липня 2014 року, якою скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду Київської області в частині позову банку до поручителя ОСОБА_5, зазначено, що суди в порушення вимог ст.ст. 212-214, ЦПК України не звернули уваги на умови договору поруки, прийшли до передчасного висновку про можливість стягнення кредитної заборгованості в солідарному порядку із поручителя ОСОБА_5, з урахуванням того, що позовна вимога до поручителя заявлена банком після збігу шести місяців від дня виконання основного зобов'язання який настав 14 травня 2012 року, з врахуванням вимоги банку та наданим строком - шістдесят один день з моменту отримання вимоги, тоді як з таким позовом банк звернувся 23 листопада 2012 року, а шестимісячний строк сплинув 14 листопада 2012 року ( т. 1 а.с. 49).

Зазначені обставини стосуються безпосередньо і поручителя ОСОБА_2

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду в частині вимог про стягнення солідарно з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому в цій частині рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким слід відмовити позивачу у задоволені позивних вимог в цій частині позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 318 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2013 року в частині позову Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення солідарно боргу за кредитним договором скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.

У задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення солідарно боргу за кредитним договором - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: