Ухвала суду № 42103989, 18.12.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/8890/14-ц Головуючий у І інстанції Чирка С.С.Провадження № 22-ц/780/6255/14 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л.А.Категорія 58 18.12.2014

УХВАЛА

Іменем України

18 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

при секретарі Химинець Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2014 року у справі за поданням головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта, -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2012 року головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області Роздобудько Ю.О., звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_3 в праві на виїзд за межі України, без вилучення паспорта до виконання ним завданого виконавчого провадження №25798404 про стягнення з ВАТ «ПМК-13» боргів на загальну суму 482 610 грн. 70 коп., на підставі виконавчих документів.

З метою забезпечення повного та своєчасного виконання виконавчих документів суб'єкт подання просив обмежити право ОСОБА_3 на виїзд за межі України до погашення останнім зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2012 року подання головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області Роздобудько Юлії Олександрівни задоволено.

Тимчасово обмежено виїзд за межі України без вилучення паспорта ОСОБА_3 до виконання ним заведеного виконавчого провадження №25798404 про стягнення з ВАТ "ПМК-13" боргів на загальну суму 482 610,70 грн. на підставі виконавчих документів.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 18 серпня 2014 року ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2012 року скасовано та передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2014 року подання головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції про тимчасове обмеження ОСОБА_3 в праві на виїзд за межі України, без вилучення паспорта, залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, головний державний виконавець подав апеляційну скаргу у якій вважає ухвалу такою, що постановлена з порушенням вимог п. 5 ч. 1 ст. 295 ЦПК України, а саме судом не у повному обсязі встановлено обставини, що мають значення для справи, тому просив ухвалу суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області знаходиться заведене виконавче провадження №25798404 про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "ПМК-13" боргів на загальну суму 482 610,70 грн.

Постановляючи ухвалу про залишення подання без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем не доведено ухилення боржника від виконання зобов'язання.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон є ухилення громадянина від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.

Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до узагальнення Верховного Суду України судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 року "ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 ЗУ "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" та у п. 18 ч. 3 ст. 11 ЗУ "Про виконавче провадження", позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

На думку ВСУ, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки це не буде доведено.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання".

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 377-1 зазначеного вище Кодексу, згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування.

Колегія, дослідивши обставини справи та наявні докази, дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано залишив подання державної виконавчої служби без задоволення, оскільки державним виконавцем не надано доказів, які свідчили б про те, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судом.

Сам факт наявності заборгованості не є підставою для застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції є законною та обгрунтованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 312 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції відхилити.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2014 року залишити без змін.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: