Ухвала суду № 42103972, 24.12.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/578/14 Головуючий у І інстанції Зінченко О. М.Провадження № 22-ц/780/7033/14 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н.В.Категорія 42 23.12.2014

УХВАЛА

Іменем України

23 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Поліщука М.А., Малорода О.І.,

при секретарі : Лопатюк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 9 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що він є користувачем квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_2 є його сином та починаючи з 30 липня 2008 року набув право користування вказаним жилим приміщенням. Враховуючи, що тривалий час відповідач без поважних причин не проживає у квартирі, не сплачує комунальні платежі, не бере участь в її утриманні та взагалі втратив будь-який інтерес до неї, позивач просив суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 9 квітня 2014 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою суду від 11 листопада 2014 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 21 листопада 2014 року відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 вказав, що суд першої інстанції необґрунтовано керувався нормами ст.ст. 71, 72 ЖК України, оскільки він періодично з'являвся до спірної квартири і там знаходяться його речі. Зазначає про те, що його не було належним чином повідомлено про дату та час судового засідання, тому він був позбавлений можливості подати докази, що мають значення вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не проживав у спірному житловому приміщенні без поважних причин понад строки, встановлені ст. 71 ЖК України.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі ордеру на жиле приміщення № 132, виданого виконавчим комітетом Козинської сільської ради 28 квітня 2006 року, позивачу надано в користування двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Починаючи з 30 липня 2008 року, відповідач, який являється сином позивача, набув право користування вказаним жилим приміщенням шляхом реєстрації свого місця проживання.

Згідно акту про встановлення місця проживання від 4 грудня 2013 року, складеного комісією в складі представника Козинської селищної ради та жителів суміжних будинків, відповідач ОСОБА_2 не проживав в АДРЕСА_1 з 2006 року по дату здійснення перевірки.

15 березня 2014 року члени комісії також склали акт про те, що ОСОБА_2 не проживає у вказаному житловому приміщенні.

Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст.ст. 71, 72 ЖК України, на підставі яких вирішено спір, наймач або члени його сім'ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилою площею, зокрема, коли вони в ньому не проживають без поважних причин понад 6 місяців.

Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад 6 місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймачем, а в разі спору - судом.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених правових норм член сім'ї наймача (колишній член сім'ї) може бути визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням, з підстав відсутності понад шість місяців у цьому жилому приміщенні, якщо він був відсутній протягом цього строку підряд без поважних причин, і саме ці факти повинні бути встановлені судом при вирішенні спору згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України.

Ураховуючи вимоги ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач не проживає у спірній квартирі з 2006 року без поважних причин та дійшов обгрунтованого висновку про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 на підставі ст.ст. 71, 72 ЖК України.

Твердження відповідача про те, що він періодично з'являвся до спірної квартири та провідував батька не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. Такі посилання лише підтверджують факт відсутності відповідача без поважних на те причин протягом досить тривалого терміну часу за місцем своєї реєстрації.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано доказів на підтвердження вчинення йому будь-яких перешкод у користуванні спірним житловим приміщенням, починаючи з 2006 року.

Разом з тим колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не повідомлено належним чином про дату та час розгляду справи, чим порушено принцип змагальності сторін, проте, в силу вимог ч. 3 ст. 309 України вказані порушення норм процесуального права не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, адже це порушення не призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Слід зазначити, що в ході розгляду заяви про перегляд заочного рішення в суді першої інстанції, а також в апеляційному порядку, обґрунтованих заперечень проти позову, які заслуговували б на увагу, або ж належних доказів, які б спростовували висновки суду, відповідачем не надано.

Відповідно до п. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

За таких обставин доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про те, що судом при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313 - 315, 316 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 9 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді