Рішення № 41667527, 02.12.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/5716/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Янголь Є. В.Номер провадження 22-ц/788/2106/14 Суддя-доповідач - Бойко В. Б. Категорія - 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Бойка В. Б.,

суддів - Білецького О. М. , Шевченка В. А.

за участю секретаря судового засідання -

Кияненко Н.М.,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства « Укрсоцбанк » на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 30 жовтня 2014 року

в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства « Укрсоцбанк » до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А :

В серпні 2014 року ПАТ « Укрсоцбанк » ( далі - ПАТ ) звернулося до Зарічного районного суду м. Суми з даним позовом і свої вимоги мотивує тим, що 22 січня 2008 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ, та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №750/4-5192, згідно з умов якого останній було видано кредит в сумі 352 080 грн. 00 коп., зі сплатою 14 % річних за користування кредитом, строком до 20 травня 2030 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором, 22 січня 2008 року відповідачкою ОСОБА_4 в іпотеку банку було передано нерухоме майно - трикімнатну квартиру, загальною площею 111, 95 кв.м., що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1. Оскільки позичальник - ОСОБА_5 взяті на себе зобов'язання не виконує, ПАТ просило звернути стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 30 жовтня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ПАТ, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Вказує, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не враховано те, що невиконання позичальником зобов'язання забезпеченого заставою є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки. Зазначає, що сума боргу в позові була зазначена у гривні, а дія Закону України « Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті » ( далі - Закон №1304-VII ) поширюється лише на споживчі кредити, надані в іноземній валюті.

Окрім того, зазначає, що суд, за наявності підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, міг вирішити питання про відстрочення виконання рішення на строк дії вказаного Закону.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ПАТ, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника відповідачки, який проти задоволення скарги заперечує, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до приписів ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване рішення суду відповідає не в повній мірі.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 січня 2008 року між ПАТ та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №750/4-5192, згідно з умов якого останній було видано кредит в сумі 352 080 грн. 00 коп., зі сплатою 14% річних за користування кредитом, строком до 20 травня 2030 року ( а.с. 6-11 ). Кредит видавався на фінансування будівництва квартири, отже є споживчим, виходячи зі змісту ст. 1 Закону України « Про захист прав споживачів «.

Додатковою угодою №1 від 22 серпня 2008 року, до договору №750/4-5192 від 22.01.2008 року, здійснено перерахунок заборгованості за кредитним договором, що за курсом 458 грн. 00 коп. за 100 доларів США становить 76 675, 36 доларів США ( а.с. 19-20 ), тобто було змінено валюту кредитування на іноземну.

За додатковою угодою №2 від 01 грудня 2009 року, строк виконання основного зобов'язання змінено на 20 травня 2035 року ( а.с. 13-18 ).

В забезпечення виконання зобов'язань, за вказаним кредитним договором, 22 січня 2008 року, відповідачкою ОСОБА_4 в іпотеку банку було передано нерухоме майно - трикімнатну квартиру, загальною площею 111, 95 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 21-24 ).

Згідно зі ст.ст. 525-526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Станом на 28 січня 2014 р. заборгованість за кредитним договором від 22 січня 2008 р. становить 107 840, 39 доларів США, що за курсом НБУ становить 861 968 грн. 26 коп. ( а.с. 31-35 ), в тому числі:

72 769, 36 доларів США ( 581 654 грн. 60 коп. ) - заборгованість за кредитом;

30 957, 11 доларів США ( 247 440 грн. 18 коп. ) - заборгованість за відсотками;

944,62 доларів США ( 7 550 грн. 31 коп. ) - пеня за несвоєчасне повернення кредиту;

3 169,31 доларів США ( 25 332 грн. 27 коп. ) - пеня за несвоєчасне повернення відсотків;

Відповідачем доказів погашення боргу надано не було.

Статтею 589 ЦК України та ч. 1 ст. 33 Закону України « Про іпотеку » передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 4.1 іпотечного договору від 22 січня 2008 року встановлено, що в разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені заставою вимоги, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість за кредитним договором виникла в іноземній валюті, площа спірної квартири не перевищує 140 кв.м., використовується відповідачем, як місце постійного проживання, іншого житла вона не має та не надає згоди на відчуження цієї квартири, тому підпадає під дію Закону №1304-VII.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 1 п. 1 даного Закону протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Отже, з викладеного слідує, що вказаним Законом введено мораторій на примусове відчуження житлових приміщень, які є предметом іпотеки та забезпечують виконання зобов'язань позичальниками за валютними кредитами.

Відчуження - це перехід права власності від однієї особи до іншої. Примусове відчуження майна можливе лише в порядку, визначеному чинним законодавством, зокрема Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до положень цього Закону, таке примусове відчуження полягає у реалізації майна з прилюдних торгів.

Мораторій - це відстрочення виконання зобов'язань на певний термін або до закінчення будь-яких певних подій.

За положеннями ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 1 ЦПК України визначено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до ст. 3 цього Кодексу, а також ст.ст. 15-16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 33 Закону України « Про іпотеку « передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно зі ст. 39 даного Закону, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду, крім іншого, зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки та початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Способом реалізації предмета іпотеки може бути реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ( у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої статтею 41 Закону України « Про іпотеку » ) або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Процесуальні питання, пов»язані з виконанням судових рішень у цивільних справах врегульовані Розділом VI ЦПК України, а також Законом України « Про виконавче провадження «.

Зокрема, Законом України « Про виконавче провадження « передбачено, що :

· виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, сукупністю дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів ( посадових осіб ), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами ( ст. 1 );

· звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації ( ч. 1 ст. 52 );

· звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя ( ч. 1 ст. 54 ).

Окрім того, у п.п. 1 п. 1 Закону №1304-VII йде мова про неможливість примусового стягнення на предмет іпотеки саме без згоди власника. Отже, законодавець не виключає, що така згода може бути отримана, внаслідок чого мораторій не застосовується.

Пункт 3 даного Закону вказує на тимчасовість обмежень у примусовому стягненні нерухомого майна боржника.

З урахуванням вищенаведених норм, колегія суддів приходить до висновку про те, що мораторій поширюється лише на стадію звернення стягнення на майно боржника примусово, у виконавчому провадженні та не є перешкодою для захисту порушеного права іпотекодержателя судом шляхом задоволення заявлених позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

На стадії виконання рішення суду, можливе застосування відстрочки виконання рішення в порядку ст. 373 ЦПК України та ст. 36 Закону України « Про виконавче провадження «.

Як вбачається зі змісту позову, ПАТ зазначає про спосіб реалізації предмета іпотеки саме шляхом проведення прилюдних торгів.

В п. 42 постанови №5 пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів що виникають з кредитних правовідносин » роз'яснено, резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись : загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

З урахуванням того, що позичальник не виконує взятих на себе зобов'язань забезпечених заставою, існує значна заборгованість за кредитним договором, а тому є підстави, визначені ЦК України, Законом України « Про іпотеку » та іпотечним договором, для звернення стягнення на предмети іпотеки.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та, у відповідності до пунктів 3) та 4) ч. 1 ст. 309 ЦПК України, ухвалення нового рішення про звернення стягнення на спірну квартиру для погашення заборгованості за кредитним договором від 22 січня 2008 року, укладеного між ПАТ та ОСОБА_5, шляхом продажу на прилюдних торгах.

При вирішенні питання щодо початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, колегія суддів виходить з того, що від часу укладення іпотечного договору пройшло майже 7 років. Внаслідок інфляційних процесів, а також зміни курсу національної валюти до долара США ( валюти зобов»язання ), вартість предмета іпотеки, вказана у договорі, істотно змінилася в сторону її збільшення у гривневому вираженні. Таким чином, продаж на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, для забезпечення балансу прав та інтересів обох сторін, повинен бути вчиненим за початковою ціною не нижче за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на час проведення виконавчих дій.

Сторони та матеріали справи свідчать, що рішення суду про стягнення кредитної заборгованості з позичальника не ухвалювалося, тому судовий збір по справі повинен визначатися за ставками як для вимог майнового характеру.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України, необхідно вирішити питання про розподіл судових витрат, стягнувши на користь ПАТ з відповідача 3 654 грн. 00 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 121 грн. 80 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Окрім того, належить достягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1 705 грн. 20 коп. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, оскільки апелянт при подачі скарги сплатив судовий збір не у повному обсязі, а апеляційна скарга була задоволена.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 313-316 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 30 жовтня 2014 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк » задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки : трикімнатну квартиру загальною площею 111,95 кв.м., житловою площею 58,1 кв.м., що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_4 для погашення заборгованості ОСОБА_5 перед Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк » за кредитним договором №750/4-5192 від 22 січня 2008 року в сумі 861 968 гривні 26 копійок, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, з початковою ціною не нижче за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк » 3 654 гривні 00 копійок судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 121 гривню 80 копійок судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 1 705 гривень 20 копійок за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Рішення апеляційного суду набрало законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -