Рішення № 41667510, 26.11.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №585/1174/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Шульга В. О.Номер провадження 22-ц/788/2067/14 Суддя-доповідач - Дубровна В. В. Категорія - 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Дубровної В. В.,

суддів - Лузан Л. В. , Сибільової Л. О.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11 вересня 2014 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_6

про стягнення кредитної заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

25 березня 2014 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_6, у якому просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № 014/9870/82/78025 від 24 вересня 2007 року в сумі 72 682,76 грн. та судові витрати в сумі 726,82 грн. Свої вимоги мотивував тим, що 24 вересня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3 укладений кредитний договір №014/9870/82/78025, відповідно умов якого останній наданий кредит в сумі 90 000 грн. зі сплатою 13,5% річних, строком до 24 вересня 2017 року. В забезпечення виконання зобов'язань за даним договором був укладений договір поруки № 014/9870/82/78025 від 24 вересня 2007 року з ОСОБА_6, який згідно умов п.3.1. укладеного договору несе солідарну відповідальність з боржником на на всю суму заборгованості. Кредит позичальнику ОСОБА_3 надавався на умовах його забезпечення, строковості, повернення та сплати за користування. Позивач своє зобов'язання виконав, перерахувавши кредитні кошти на поточний рахунок ОСОБА_3 За умовами п. 5.1. кредитного договору № 014/9870/82/78025 від 24 вересня 2007 року позичальник зобов'язаний до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, здійснювати часткове погашення кредиту та відсотків за користування коштами згідно з графіком погашення кредиту. За порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення (п.10.1). В зв'язку з тим, що позичальник ОСОБА_3 не виконувала умов кредитного договору, банк звернувся до суду і 02 серпня 2012 року рішенням Роменського міськрайонного суду вимоги банку задоволені і звернуто стягнення на квартиру, яка була предметом іпотеки за кредитним договором. Вказане рішення виконане, проте коштів від реалізації квартири для погашення заборгованості виявилося недостатньо. Станом на 31 січня 2014 року заборгованість за кредитним договором становить 72 682,76 грн., з яких: 2292,81 грн. - сума відсотків, що підлягає сплаті та 70 389,95 грн.- пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11 вересня 2014 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволений.

Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в солідарному порядку на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість у розмірі 72 682,76 грн. за кредитним договором № 014/9870/82/78025 від 24 вересня 2007 року.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_6 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» по 363,41 грн. судового збору з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, про відмову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у задоволенні позову.

При цьому зазначає, що суд при вирішенні справи не застосував п.3 ст.551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшеним за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.У даному ж випадку має місце завищена неустойка, а саме: тіло кредиту повністю погашене, невеликий розмір відсотків у сумі 2 292 грн. 81 коп. та величезна неустойка у сумі 70 389 грн. 95 коп. Крім того, вважає, що договір поруки у справі є припиненим, оскільки відповідачка порушила умови кредитного договору 11 лютого 2011 року, Банк відправив вимогу до поручителя 12 березня 2014 року, а звернувся до суду з позовом лише 24 березня 2014 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3- ОСОБА_4, який апеляційну скаргу підтримує з мотивів у ній викладених, вивчивши матеріали справи, перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню частковому задоволенню, а рішення суду - зміні, виходячи з наступного.

Вирішуючи наявний спір та задовольняючи позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що банк довів порушення його прав відповідачами, оскільки відповідачка - позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором не виконує, допустила заборгованість за кредитним зобов'язанням, поручителем за яким є ОСОБА_6, а тому у банку виникло право вимагати повернення від них суми відсотків по кредиту та пені за його несвоєчасне погашення.кредиту.

Колегія суддів вважає, що не можливо повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції.

У відповідності до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначених вимог суд першої інстанції не дотримався.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства в установлений строк відповідно до умов договору.

При порушенні зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, 24 вересня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ОСОБА_3 укладений договір № 014/9870/82/78025 за умовами п.1.1 якого кредитор надає позичальнику кредит у вигляді не відновлюваної кредитної лінії в сумі 90 000 грн. 00 коп., за п. 1.2. кредит надається на строк по 24 вересня 2017 року. Згідно п.1.4. договору за користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти, виходячи зі ставки 13,500% річних. Договір набуває чинності з часу його підписання сторонами та скріплення печаткою кредитора і діє до повного погашення кредитної заборгованості позичальника за цим договором (суми кредиту, процентів за користування, комісій, неустойок, відшкодування можливих збитків). За порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченного платежу за кожний день прострочки (а.с.11-13).

У забезпечення виконання умов кредитного договору ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_6 24 вересня 2007 року уклали договір поруки № 014/9870/82/78025. Згідно п. 1.2 Поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед Банком відповідати по боргових зобов'язаннях Боржника - ОСОБА_3, які виникають з умов Кредитного договору № 014/9870/82/78025 від 24 вересня 2007 року, а саме: повернути кредит в розмірі 90 000 грн. 00 коп., сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених Кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови Кредитного договору в повному обсязі.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 014/9870/82/78025 від 24 вересня 2007 року вбачається, що станом на 31 березня 2014 року заборгованість ОСОБА_3 складає 72 682, 76 грн., з яких 2 292,81 грн. - прострочена заборгованість за відсотками і 70389,95 грн. - пеня.

Рішенням Роменського міськрайонного суду від 02 серпня 2012 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у сумі станом на 22 травня 2012 року 82 157 грн., що складається з: 67 206,34 грн. суми основного боргу, 6 076,17 грн. суми відсотків та 8 874,49 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків (а.с.25,26) звернуто стягнення на предмет іпотеки - належну ОСОБА_3 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за початковою вартістю, яка буде визначена на підставі оцінки, проведеної відповідно юдо законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність.

З розрахунку заборгованості (а.с.7-10) вбачається, що 03 січня 2014 року за рахунок коштів від реалізації квартири була частково погашена заборгованість за кредитним договором. Зокрема, повністю погашене тіло кредиту - 64885 грн.11 коп., частково за рахунок залишку коштів від реалізації квартири погашена заборгованість по відсотках у розмірі 15507 грн.39 коп. Не погашеною залишилась заборгованість за відсотками у розмірі 2292 грн. 81 коп., пеня у розмірі 70389 грн. 95 коп., з приводу стягнення яких заявлений позов до суду.

Згідно ст. 553 ч.1, ст. 554 ч. ч. 1, 2 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У п. 4.1 договору поруки (а.с.16,17) зазачено наступне: «Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами (дата договору) і діє до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором. Відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов'язань в повному обсязі.

Також порука припиняється, якщо банк у межах трирічного терміну з дня настання строку виконання боргового зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя (п.4 ст. 559 ЦК України)».

Тобто, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, сторони у договорі поруки встановили трирічний строк для пред'явлення вимоги до поручителя, з дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Кредитним договором був передбачений строк виконання основного зобовязання - по 24 вересня 2017 року. Але в послідуючому, з ухваленням 02 серпня 2012 року судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором змінився, він повязується з датою ухвалення рішення суду.

А тому, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що Банк звернувся до суду у березні 2014 року, тобто у межах трирічного строку, встановленого сторонами відповідно до договору поруки, з позовом про стягнення у солідарному порядку з боржника та поручителя заборгованості за кредитним договором, що порука відповідача ОСОБА_6 за договором поруки, укладеним в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 014/9870/82/78025 від 24 вересня 2007 року, відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України не припинилсь.

В цій часині рішення суду не спростовується доводами апеляційної скарги, воно є законним та обґрунтованим.

Водночас, колегія суддів вважає таким, що підлягає зміні, рішення суду в часині стягнення пені.

Відповідно до статті 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язаня.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як вбачається з наданого суду розрахунку, заборгованість за відсотками по кредиту становить - 2 292 грн. 81 коп., в той час, як розмір боргу за неустойкою становить 70 389 грн грн. 95 коп., що значно перевищує розмір збитків кредитора.

Заслуговує на увагу і та обставина, що боржниця залишилася без житла - в рахунок погашення заборгованості реалізована належна їй квартира, вона та її чоловік, який є поручителем - солідарним з нею боржником за кредитним договором, мають поганий стан здоровя, що підтверджується медичною документацію, долученою до матеріалів цивільної справи.

Крім того, колегія суддів ураховує мотиви конституційно-правового аналізу правовідносин зі сплати пені, що виникають між фізичними особами - споживачами та банками у правовідносинах споживчого кредитування, викладені в п.3 Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013, і зокрема, про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

За таких обставин колегія суддів вважає, що розмір неустойки за рішенням суду можливо зменшити до 2500 грн., змінивши рішення суду першої інстанції в цій частині, стягнувши на користь Банку в солідарному прядку з відповідачів заборгованість за відсотками - 2292 грн. 81 коп., пені - 2500 грн., всього - 4792 грн. 81 коп., а не 72 682 грн.76 коп., як зазначено в рішенні суду першої інстанції.

З урахуванням ст. 88 ЦПК Україні підлягають стягненню з відповідачів на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» понесені останнім судові витрати, пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 50 грн. 87 коп, з кожного - по 25 грн. 44 коп., а не по 363 грн. 41 коп., як зазначено в рішенні суду першої інстанції (4792, 81 грн х100 : 72682,76 грн. = 7%; 726,82 х 7%=50,87 грн.)

Оскільки згідно ухвали апеляційного суду на задоволення клопотання ОСОБА_3 їй було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення, з урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги, положень ст. 88 ЦПК України, підлягає стягненню в прибуток держави з кожного з відповідачів судовий збір по 12 грн. 72 коп.(363,41 грн. х7% = 25 грн. 44 коп.:2 = 12 грн. 72 коп.), а з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» підлягає стягненню у прибуток держави судовий збір у сумі 337 грн. 97 коп. ( 363,41 грн. - 25,44 грн.)

Відповідно до п.3 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч.1,2 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першоїінстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.1,2,3,4, ч.2, ч.3, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Змінити рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11 вересня 2014 року.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/9870/82/78025 від 24 вересня 2007 року: за відсотками - 2292 грн. 81 коп., пені - 2500 грн., всього - 4792 грн. 81 коп., а не 72 682 грн.76 коп., як зазначено в рішенні суду першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» судові витрати по 25 грн. 44 коп. з кожного, а не по 363 грн. 41 коп., як зазначено в рішенні суду першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) , з кожного, судовий збір по 12 грн. 72 коп. в прибуток держави на наступними реквізитами:

Код бюджетної класифікації доходів 22030001

Рахунок 31211206780002

Одержувач УДКС у м. Суми (м.Суми), 22030001

Банк одержувача ГУДКУ у Сумській області,

ЄДРПОУ 37970593

МФО 837013

Стягнути Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір у сумі 337 грн. 97 коп. в прибуток держави за наступними реквізитами:

Код бюджетної класифікації доходів 22030001

Рахунок 31211206780002

Одержувач УДКС у м. Суми (м.Суми), 22030001

Банк одержувача ГУДКУ у Сумській області,

ЄДРПОУ 37970593

МФО 837013

Рішення набрало законної сили з моменту його проголошення і з цього дня на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: