Ухвала суду № 41485292, 19.11.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9135/14-ц

Провадження № 22-ц/779/2252/2014

Категорія 58

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Бойчука І.В., Проскурніцького П.І.

секретаря Гавриляк Є.М.

з участю представника апелянта ОСОБА_2, представника позивача Бегана Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Івано-Франківської ОД до ОСОБА_6, треті особи - Управління МВС України в Івано-Франківській області та ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції, про звільнення майна з-під арешту за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 вересня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 вересня 2014 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Івано-Франківської ОД. Знято арешт з нерухомого майна, що є предметом іпотеки, а саме: з нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 341,4 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (РПВН №19409442) та належать на праві власності ОСОБА_6, жительці АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, накладений ухвалою Івано-Франківського міського суду по справі №344/4490/13-к від 28 березня 2013 року.

Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Зокрема зазначає, що поза увагою суду залишився той факт, що на даний час на розгляді в Івано-Франківському міському суді перебуває кримінальне провадження №344/9413/13-к про обвинувачення її та ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. На стадії досудового розслідування даного кримінального провадження слідчим суддею Івано-Франківського міського суду була постановлена ухвала від 28.03.2013 року, якою накладено арешт на спірні нежитлові приміщення. Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25.05.2014 року вказану ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області залишено без змін. При цьому Апеляційний суд зазначив, що при розгляді клопотання слідчого про арешт майна підозрюваного слідчим суддею дотримано вимог ст.ст. 170-173 КПК України.

В порушення вимог п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України суд першої інстанції не зупинив провадження у даній цивільній справі до вирішення Івано-Франківським міським судом вищевказаного кримінального провадження №344/9413/13-к.

Також апелянт зауважує, що зі змісту ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» та роз'яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.08.1976 року №6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису», слідує, що в позовах про звільнення майна з-під арешту позивач має довести наявність юридичних фактів, з якими закон пов'язує право власності на арештоване майно чи право володіння ним на підставі закону чи договору з власником та факт порушення його права. Однак позивач не надав суду доказів, які б підтверджували, що він є власником арештованого майна або має право володіння ним. Обґрунтовуючи позов, банк зіслався на ст.ст. 572, 575 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 33 Закону України «Про іпотеку» та ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», якими врегульовано відносини щодо забезпечення виконання зобов'язань заставою (іпотекою) та звернення стягнення на заставлене майно в примусовому порядку. При цьому банк сам вказав, що нерухоме майно належить їй, ОСОБА_6, на праві власності. Зазначене суд до уваги не взяв, а тому оскаржуване рішення є передчасним та таким, що підлягає скасуванню.

З наведених підстав апелянт просить рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 вересня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Івано-Франківської ОД до неї відмовити.

У засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримала з наведених у ній мотивів.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечив, просив її відхилити. Рішення суду першої інстанції вважав законним та обґрунтованим.

Представники третіх осіб - Управління МВС України в Івано-Франківській області та ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції в засідання апеляційного суду не з'явились, про час та день розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Причину неявки суду не повідомили.

З урахуванням положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що в забезпечення виконання зобов'язань за генеральною кредитною угодою №102 від 02.08.2007 року, укладеною між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_6, за якою останньою отримано кредит в сумі 2 000 000 грн., 08.08.2007 року між сторонами було укладено договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за №1327, відповідно до п. 1.2. якого іпотекодавець ОСОБА_6 передала в іпотеку банку нежитлові приміщення першого поверху, що розташовані по АДРЕСА_2 загальною площею 341,4 кв.м, що належать їй на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.07.2007 року (а.с. 6-11).

Вказаний іпотечний договір 08.08.2007 року зареєстрований у Державному реєстрі іпотек за реєстраційним номером 5450683 (а.с. 62).

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06.02.2013 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №010/14-10-546 G102 від 02.08.2007 року та кредитним договором №010/14-10/415 G102 від 12.01.2009 року, укладеними в межах генеральної кредитної угоди №102 від 02.08.2007 року, а саме по основній сумі боргу 515 411,44 доларів США (4 119 683,64 грн.), по відсотках 252 577,53 доларів США (2 018 852,19 грн.) та по пені 89 482,52 долари США (715 233,78 грн.), звернуто стягнення на вищевказане нерухоме майно. Способом реалізації предмета іпотеки визначено проведення прилюдних торгів (а.с. 12-15).

12.06.2013 року відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області відкрито виконавче провадження по виконанню даного рішення суду (а.с. 16) та вчинено необхідні дії: описано та арештовано майно, призначено експерта, отримано звіт експерта та висновок оцінювача про вартість майна (а.с. 17-24).

Листом від 07.05.2014 року управління ДВС головного управління юстиції в Івано-Франківській області повідомило стягувача - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про вчинені дії в ході виконавчого провадження, а також про накладення обтяження МВС України в Івано-Франківській області на нерухоме майно - нежитлові приміщення першого поверху, що знаходяться в АДРЕСА_2 на підставі ухвали Івано-Франківського міського суду від 28.03.2013 року у справі №344/4490/13-к (а.с. 26-32).

Задовольняючи позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Івано-Франківської ОД, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки власник майна - відповідач по справі уклала в 2007 році договір іпотеки, згідно якого передано в іпотеку нерухоме майно та внесено відповідний запис в Державний реєстр іпотек, то позивач, як іпотекодержатель має пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 3 вказаного Закону у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Оскільки договір іпотеки від 08.08.2007 року, зареєстрований в реєстрі за №1327, укладений раніше, ніж накладено арешт на спірні нежитлові приміщення згідно ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28.03.2013 року, то суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» належить право вищого пріоритету задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки, а тому позовні вимоги є підставними і підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції і правильності рішення суду першої інстанції не спростовують.

За приписами ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази і їх не надано суду апеляційної інстанції, що давало б підставу для зміни чи скасування судового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Бойчук І.В.

Проскурніцький П.І.