Ухвала суду № 41345591, 11.11.2014, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2655/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Шевченко І. М.

Спори, що виникають із договорів позики, кредиту Доповідач Кодрул М. А.

УХВАЛА

Іменем України

11.11.2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Кодрула М.А.

суддів: Чорнобривець О.С., Потапенко В.І.

за участю секретаря: Кечкіна А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Акцент-Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 вересня 2014 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2014 року Публічне акціонерне товариство „Акцент-Банк", яке є правонаступником ЗАТ „Акцент-Банк", (далі ПАТ „Акцент-Банк"), звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Банк зазначав, що 24.09.2008 року між ним та відповідачем ОСОБА_2. укладений кредитний договір, згідно якого Банк надав їй кредит у розмірі 4821,77 доларів США на термін до 23.09.2013 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,92 % річних на рік на суму залишку заборгованості по кредиту.

Відповідач належним чином умови договору не виконував, у зв'язку з чим станом на 18.04.2014 року виникла заборгованість в сумі 2995,65 доларів США, що становить 33611,20 грн.

В забезпечення виконання зобов"язань за цим кредитним договором Банк уклав договір поруки з ОСОБА_3

Просив суд стягнути вказану суму заборгованості з відповідачів солідарно та судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 вересня 2014 року позов задоволено, вирішено питання про розподіл судових витрат.

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права та зазначає, що з урахуванням вартості реалізованого автомобіля сума заборгованості є необгрунтованою, суд неправомірно стягнув заборгованість з поручителя, оскільки порука припинена.

Про час і місце розгляду справи відповідач ОСОБА_2 та її представник повідомлені у встановленому статтею 76 ЦПК України порядку, про що свідчить зворотнє повідомлення про отримання судової повістки представником ОСОБА_2 ОСОБА_4, який зазначений в апеляційній скарзі, в судове засідання вони не з'явилися, причину неявки не повідомили.

Враховуючи положення ч.2 ст.305 ЦПК України, згідно з якою неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, колегія суддів вирішила розглядати справу у відсутності відповідача та її представника.

Заслухавши доповідача, пояснення представника банку, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов суд виходив з встановленого, що позов доведений в судовому засіданні, вимоги базуються на нормах чинного законодавства і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Згідно частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.

Суд першої інстанції встановив і матеріалами справи підтверджується, що 24.09.2008 року між ЗАТ „Акцент-Банк" (назву змінено на ПАТ „Акцент-Банк") і ОСОБА_2. укладено кредитно-заставний договір № ABZQA80000144705 за умовами якого відповідач отримав кредит для купівлі автомобіля у розмірі 4821,77 дол. США і зобов'язався повернути його та сплати проценти за користування кредитом у розмірі 16,92 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, комісію, з кінцевим терміном повернення 24.09.2013 року.

Відповідно до умов укладеного договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, ОСОБА_2 повинна надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 152,06 доларів США для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. У випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, відповідач ОСОБА_2 сплачує банку відсотки за користування кредитом, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

В забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором куплений автомобіль передано в заставу та визначена його заставна вартість 29100 грн. (п.16.8).

Також між банком і ОСОБА_3 24.09.2008 року укладено договір поруки, згідно п.2 якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що й боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно п.12 вказаного договору порука припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.

23.09.2011 року між банком та ОСОБА_2 укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору, відповідно до якої дата остаточного погашення заборгованості за договором встановлена 15.09.2016 року, графік погашення викладений в новій редакції, встановлено розмір відсотків 0,12 % річних, заборгованість по відсотках, пені та комісії зменшена на 1763 долара США.

Банком на адресу боржника та поручителя були направлені письмові вимоги про наявну заборгованість, але вимоги залишились без задоволення.

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно позивних вимог станом на 18 квітня 2014 року відповідач має заборгованість в сумі 2995,65 доларів США, що становить 33611,20 грн., яка складається:

- 1705,95 доларів США - заборгованість за кредитом;

- 0,41 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 1125,42 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;

- 22,28 доларів США - штраф (фіксована частина);

- 141,59 доларів США - штраф (процентна складова).

Наявність такого боргу підтверджується наданим банком розрахунком, з якого

також вбачається, що банком на погашення заборгованості враховані суми, отримані від продажу заставного автомобіля.

Так, з наданого банком розрахунку та виписок з особового рахунку ОСОБА_2 вбачається, що станом на 16 лютого 2010 року заборгованість становила: 3956,57 доларів США заборгованість за кредитом не прострочена та 419,26 доларів США простроченої заборгованості, 372,95 доларів США заборгованість по процентам, 124,75 доларів США пені та 190,92 доларів США комісії, а всього 5064,46 доларів США.

Станом на 03 березня 2010 року заборгованість становила: 2244,07 доларів США заборгованість за кредитом не яка прострочена, простроченої заборгованості немає, 39,23 доларів США заборгованість по процентам, 14,81 доларів США пені, борг по комісії відсутній, а всього 2298,11 доларів США.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами і не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги представник банку надав до апеляційного суду копію звіту про експертну оцінку транспортного засобу від 09 жовтня 2009 року, автомобіля, який був переданий в заставу, відповідно до якого вартість автомобіля становить 22000 грн.

Крім того надав довідку банку, про те, що від реалізації заставного автотранспорту 03 березня 2010 року зараховано на транзитний рахунок 2816,11 доларів США, які розподілені для погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором в наступному порядку: 419,26 доларів США прострочена заборгованість по кредиту, 361,62 доларів США прострочена заборгованість по відсоткам, 190,92 доларів США прострочена заборгованість по комісії, 131,81 доларів США заборгованість по пені, 1712,50 доларів США поточна заборгованість по кредиту.

Наведе підтверджує, що в наданому до суду першої інстанції розрахунку, враховані кошти від продажу заставного автомобіля, а відповідно і правильність висновків суду.

Не грунтуються на нормах чинного законодавства доводи апеляційної скарги про те, що договір поруки є припиненим, тому у суду не було підстав для стягнення заборгованості з поручителя.

У п.22 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі № 6- 34цс12 від 21 листопада 2012 року, який в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів, у разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобов'язання за договором поруки, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України, таке право підлягає судовому захисту за позовом поручителя шляхом визнання поруки припиненою на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, виходячи із загальних засад цивільного законодавства і судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст. ст. 3, 12 - 15, 20 ЦК, ст. ст. 3 - 5, 11, 15, 31 ЦПК України).

Направивши вимогу про погашення заборгованості поручителю та пред'явивши до нього позов, банк не визнав право ОСОБА_3 на припинення зобов'язання за договором поруки.

Відповідач ОСОБА_3 з позовом про визнання поруки припиненою до суду не звертався, тому судом першої інстанції питання припинення поруки не розглядалось і у суду не було підстав для визнання поруки припиненою.

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та прийшов до правильного висновку про задоволення позову.

Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: