Ухвала суду № 41345579, 11.11.2014, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2885/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Панфілова А. В.

Доповідач Авраменко Т. М.

УХВАЛА

11.11.2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді :Авраменко Т.М.

суддів : Суржика М.М., Суровицької Л.В.

при секретарі : Крисановій Ю.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Кіровського районного суду м.Кіровограда від 16 жовтня 2014 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

В жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики.

Зазначала, що 15 квітня 2014 року відповідач отримав від неї в позику 52275 дол. США, які зобов'язався повернути до 01 жовтня 2014 року, що підтверджується його розпискою, проте борг не повернув. Просила стягнути з відповідача суму боргу 677234 грн. 02 коп. та судові витрати у справі.

09 жовтня 2014 року подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, яке складається з квартири АДРЕСА_1, автомобіля ВАЗ 21104 та корпоративних прав в ТОВ «Анді»( а.с.8).

Ухвалою Кіровського районного суду м.Кіровограда від 16 жовтня 2014 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено, оскільки суду не надано доказів належності майна відповідачу.

В апеляційній скарзі представник в інтересах позивача просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, постановлену з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нову ухвалу про забезпечення позову. Зазначає, що суд формально підійшов до розгляду заяви про забезпечення позову, чинним законодавством не передбачено обов'язок особи, яка подає заяву про забезпечення позову надати докази належності майна відповідачу, крім того, позивач в своїй заяві просила накласти арешт в тому числі і на все майно відповідача.

В засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_2, які під розписку повідомлені про розгляд справи 11 листопада 2014 року о 10 год. (а.с.29-30, 31,32-33) не прибули.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ч.3 ст.151 ЦПК України).

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ч.2 ст.151 ЦПК України). Визи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.152 ЦІПК України).

Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, викладених у п. 4 постанови Пленуму від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.151 ЦПК України позов може бути забезпечено накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб

З аналізу вказаних положень статей 151,152 ЦПК України випливає, що арешт, як вид забезпечення позову, може бути накладений лише на майно або грошові кошти, які належать саме відповідачу по справі (є власністю відповідача), тому відомості чи належать об'єкти нерухомого майна на праві власності відповідачу та про вартість майна, на яке накладається арешт, є необхідними для забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.10 ЦПК України), обов'язки доказування і подання доказів покладається на сторони (ст.60 ЦПК УКраїни), тому суд не вправі за власною ініціативою збирати докази.

За таких обставин вірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про право власності відповідача на рухоме та нерухоме майно, на яке позивач просив накласти арешт.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи також відсутні відомості про вартість цього майна, що унеможливлює встановити співмірність виду забезпечення позову позовним вимогам.

Доводи апеляційної скарги, що суд може вирішити питання про арешт невизначеного майна відповідача, не грунтуються на законі і таке забезпечення позову фактично робить неможливим виконання ухвали суду.

Наведене свідчить, що в межах заяви про забезпечення позову та доводів апеляційної скарги підстав для скасування ухвали суду не встановлено.

Відмова в задоволенні цієї заяви не перешкоджає позивачу повторно звернутися із заявою про забезпечення позову, оскільки забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи.

Керуючись п.1 ч.2 ст.307, п.1 ч.1 ст.312, п.4 ч.1 ст.314,ст. 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити, а ухвалу Кіровського районного суду м.Кіровограда від 16 жовтня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя :

судді :