Ухвала суду № 41145538, 23.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 вересня 2014 рокусправа № 804/1479/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Нагорної Л.М. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2014 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом. Позивач просив суд: скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.12.2013 року №0000681701 ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Не погодившись з вищевказаною постановою позивач подав апеляційну скаргу мотивуючи тим, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не доведено обставини справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2014 року та прийняти нову по суті заявлених вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області у період з 28.11.2013 р. по 29.11.2013 р. була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб фізичною особою ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1) по операціях з АТ "Райффайзен Банк Аваль" (код ЄДРПОУ 14305909) за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

Порушення виявлені під час перевірки знайшли своє відображення в акті перевірки від 03.12.2013 року № 2398/04-63-17-07/НОМЕР_1, а саме:

- п.176.1. ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) у результаті неподання податкової декларацій про майновий стан і доходи за 2012 рік;

- абз. "д" п.п.164.2.17. п.164.2. ст.164, п.167.1. ст.167 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) у результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб по операціям з отриманням додаткового блага за 2012 рік в розмірі 96 824,05 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі винесено податкове повідомлення-рішення від 20.12.2013 року №0000681707 з податку на доходи фізичних осіб, що сплачена фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 121 200,06 грн.

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 20.12.2013 року №0000681707 є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Відповідно до п.п «Д» п. 164.2.17 п.164.2. ст. 164 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації;

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на Лист АТ «Райффайзен Банк аваль», яким було повідомлено позивача про анулювання (прощення) заборгованості за пенею в розмірі 570815,56 гривень та нагадування про п. п.«д» 164.2.17 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України на якому позивач поставив особистий підпис.

Несплачені зобов'язання за кредитними договорами є доходом фізичної особи позивача та відповідно до п.177.6. ст.177 ПК України є іншим доходом, ніж дохід від підприємницької діяльності, та оподатковується за правилами, встановленими для фізичних осіб, та відповідно до пп.164.2.17. п.164.2. ст.164 ПК України такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено згідно відомостей центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Міністерства доходів і зборів України про суми виплачених доходів із сум доходу, отриманого від АТ "Райффайзен Банк Аваль" у розмірі 570 815,56 грн., податок з доходів фізичних осіб у джерела виплати не нараховувався та до бюджету не сплачувався.

Таким чином, в порушення п.п."д" п.п.164.2.17. п.164.2. ст.164 ПК України позивачем не перераховано податок на доходи фізичних осіб за 2012 рік у розмірі 121 200,06 грн.

Відповідно до постанови Національного банку України від 25.01.2012 р. № 23 "Про затвердження Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями" реструктуризація - це зміна істотних умов за первісним договором шляхом укладання додаткової угоди з боржником у зв'язку з фінансовими труднощами боржника (за визначенням банку) та необхідністю створення сприятливих умов для виконання ним зобов'язань за активом (зміна процентної ставки; скасування (повністю або частково) нарахованих і несплачених боржником фінансових санкцій (штрафу, пені, неустойки) за несвоєчасне внесення платежів за заборгованістю боржника; зміна графіка погашення боргу (строків і сум погашення основного боргу, сплати процентів/комісій); зміна розміру комісії).

Банком у процесі виконання кредитного договору нараховуються неустойка (пеня та/або штраф), яку, за умовами цього договору, боржник зобов'язаний сплатити. Отже, на час початку реструктуризації за кредитним договором у боржника є заборгованість як за основною сумою боргу (кредиту та нарахованих процентів за його користування), так і неустойкою, яку в результаті проведення реструктуризації банк за самостійним рішенням може анулювати.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено протиправності дій відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 20.12.2013 року №0000681701.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 21 лютого 2014 року у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: Д.В. Чепурнов