Рішення № 40990208, 09.10.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/2518/14 Головуючий 1-ї інстанції - Гаврилюк С.М.

Справа № 639/9508/13-ц Доповідач - Колтунова А.І.

Категорія: споживчі

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 09» жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: Колтунової А.І.,

суддів: Гальянової І.Г., Костенко Т.М.,

при секретарі: Попій Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 лютого 2014 року, додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 квітня 2014 року та ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 травня 2014 року за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про захист прав споживачів, визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

04 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») про захист прав споживачів, визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що 18 серпня 2005 року між нею та акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБ СР «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство ПАТ «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), укладено кредитний договір № 833/33-27/33/5-168, відповідно до умов якого вона отримала кредитні кошти на придбання квартири в сумі 81 120,00 грн. з відсотковою ставкою в розмірі 15 відсотків річних та строком повернення до 10 серпня 2020 року.

18 серпня 2005 року з метою забезпечення виконання умов кредитного договору між сторонами було укладено договір іпотеки № 833/34-27/33/5-295 (далі - договір іпотеки), відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала в іпотеку однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира).

З дозволу відповідача по справі вона здійснила дострокове погашення кредитної заборгованості. Останній платіж нею було здійснено 02 липня 2013 року в сумі 19 277,62 грн., квитанція № FIB 1318382000053.

Виконавши покладені на неї як на позичальника зобов'язання за кредитним договором, вона звернулася до Павлівського відділення Харківської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» з заявою про надання довідки про погашення кредиту та повернення правовстановлюючих документів на квартиру, яка була предметом договору іпотеки, оскільки іпотека припинилася внаслідок виконання зобов'язань за кредитним договором.

Проте, незважаючи на неодноразове звернення з зазначеною вимогою, відповідачем документи на квартиру повернуто не було.

Зважаючи на зазначене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт виконання нею як позичальником умов кредитного договору, факт припинення дії іпотечного договору, зобов'язати відповідача повернути правовстановлюючі документи на предмет іпотеки -квартиру, видати довідку про сплату кредиту та про зняття з застави предмета іпотеки, визнати неправомірними дії відповідача, що полягають у відмові повернення правовстановлюючих документів на квартиру, відмові підтвердження факту погашення кредиту та припинення іпотеки, стягнути моральну шкоду в сумі 3 000,00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 1 300,00 грн.

Під час розгляду справи судом першої інстанції представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав заперечення на позовну заяву ОСОБА_1, в якій зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Відповідач не заперечує факту погашення ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором та неодноразово пропонував їй забрати правовстановлюючі документи на квартиру. Таким чином, права, свободи та законні інтереси ОСОБА_1 відповідачем не порушено, зважаючи на що предмет спору відсутній.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 лютого 2014 року позовну заяву задоволено частково. Визнано неправомірними дії ПАТ «Укрсоцбанк» щодо неповернення ОСОБА_1 оригіналів правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_1. Зобов'язано ПАТ «Укрсоцбанк» повернути ОСОБА_1 оригінали правовстановлюючих документів на квартиру. Стягнено з ПАТ «Укрсоцбанк» на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 квітня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 229,40 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 травня 2014 року внесено виправлення до додаткового рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 квітня 2014 року, а саме, стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 229,40 грн.

Не погодившись з рішенням, додатковим рішенням та ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що під час ухвалення рішення судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам по справі. Крім того, не ґрунтуються на матеріалах справи висновки суду стосовно того, що заборгованість за кредитним договором нею була погашена 30 жовтня 2014 року та відповідачем видано довідку про погашення заборгованості. Судом першої інстанції не взято до уваги того факту, що на час розгляду справи, відповідно до умов договору, іпотека та заборона нотаріуса діють до 10 серпня 2020 року, зважаючи на що, вона не може розпоряджатися власним майном. Також не ґрунтуються на вимогах закону та зібраних по справі доказах висновки суду щодо відсутності правових підстав для стягнення моральної шкоди, заподіяної неправомірними діями відповідача.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала.

Представник ПАТ «Укрсоцбанк» в судове засідання неоднократно не з'являвся, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення апелянта, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується письмовими доказами та не заперечується сторонами, що 18 серпня 2005 року між ОСОБА_1 та АКБСР «Укрсоцбанк» укладено кредитний договір № 833/33-27/33/5-168 на отримання коштів в сумі 81 120,00 грн. зі сплатою 15 відсотків річних, строком повернення до 10 серпня 2020 року (а.с. 3-8).

18 серпня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (а.с. 10).

Також, 18 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та АКБСР «Укрсоцбанк» було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_1, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, передала в іпотеку квартиру, яку було придбано за кредитні кошти, видані відповідачем за цим кредитним договором (а.с. 11-14).

Пунктом 2.1.11 іпотечного договору передбачено, що іпотекодавець зобов'язаний передати іпотекодержателю на зберігання за актом приймання-передачі оригінали правовстановлюючих документів на предмет іпотеки (а.с. 12).

Пунктом 3.4.1 кредитного договору передбачено право позичальника на дострокове погашення кредиту (а.с. 7).

01 лютого 2013 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «Укрсоцбанк» з листом-попередженням про намір дострокового погашення кредитної заборгованості (а.с.15).

06 лютого 2013 року ПАТ «Укрсоцбанк» на адресу позивача було надіслано лист № 09.6-03/91-2953, в якому роз'яснено, що з питаннями, які виникають стосовно дострокового погашення кредитної заборгованості необхідно звертатися до Павлівського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» (а.с. 16).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 надано докази, які підтверджують, що 15 лютого 2013 року та 02 липня 2013 року нею здійснено платежі в рахунок погашення кредитної заборгованості (а.с. 19,20).

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 було надано розрахунок погашення заборгованості, а також оригінали квитанцій, з яких вбачається, що останній платіж в рахунок погашення кредитної заборгованості було здійснено 02 липня 2014 року.

Факт погашення ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором відповідач не заперечує, про що зазначив в письмових запереченнях на позов, наданих під час розгляду справи в суді першої інстанції. Також відповідач визнав факт припинення договору іпотеки, який було укладено в забезпечення основного зобов'язання (а.с. 41-44).

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що додатково встановлювати факти виконання умов кредитного договору та припинення договору іпотеки не вимагається.

Разом з тим, відповідач зазначив, що зобов'язання за кредитним договором були виконані позивачем 30 жовтня 2014 року. Як зазначено вище ОСОБА_1 надано докази, з яких вбачається, що останній платіж за кредитним договором нею було погашено 02 липня 2014 року.

Таким чином, між сторонами по справі виник спір щодо періоду погашення заборгованості, зважаючи на що, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції стосовно відсутності взагалі спору між сторонами щодо виконання зобов'язань за кредитним договором та відсутності письмових звернень позивача до ПАТ «Укрсоцбанк» щодо видачі довідок про сплату кредиту та зняття з застави предмету іпотеки.

01 серпня 2014 року ОСОБА_1 звернулася з заявою на ім'я голови Правління ПАТ «Укрсоцбанк» щодо письмового підтвердження факту погашення кредиту в повному обсязі та повернення оригіналів правовстановлюючих документів на квартиру, яка є предметом іпотеки (а.с. 17).

Листом від 12 вересня 2013 року ОСОБА_1 було повідомлено, що для отримання оригіналів правовстановлюючих документів на квартиру їй необхідно звернутися до обслуговуючого відділення, яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Отакара Яроша, 26 (а.с. 18).

Під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 було надано розшифровку дзвінків з телефонного номеру, що їй належить (752-77-49), за період з 20 вересня 2013 року по 19 жовтня 2013 року. З зазначеної розшифровки телефонних дзвінків вбачається, що ОСОБА_1 у вказаний період неодноразово телефонувала до Павлівського відділення Харківської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» (а.с. 22).

Зважаючи на те, що відповідачем на вимогу ОСОБА_1 вищезазначених документів не надано, 04 листопада 2013 року остання звернулася з позовом до суду (а.с. 1,2).

На час ухвалення рішення судом першої інстанції було встановлено, що правовстановлюючі документи на квартиру позивачеві повернуто не було. У зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності дій відповідача в цій частині та зобов'язання його повернути ОСОБА_1 правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки.

В обґрунтування зазначеного висновку суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором виконані, зважаючи на що, договір іпотеки припинено, оскільки відповідно до п.6.3. іпотечного договору він діє до припинення основного зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що зазначені висновки суду першої інстанції суперечать висновкам в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання ПАТ «Укрсоцбанк» надати довідку про сплату кредиту у повному обсязі та довідку про зняття з застави предмета іпотеки.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, зазначив, що в листах ПАТ «Укрсоцбанк», що були направлені на адресу ОСОБА_1 28 листопада 2013 року та 10 грудня 2013 року, відповідачем підтверджено факт погашення заборгованості за кредитним договором.

Проте, матеріали справи не містять даних, що свідчать про отримання ОСОБА_1 цих листів.

Крім того, з листів № 4015-03/96-15317 від 28 листопада 2013 року та № 4015-02196-15773 від 10 грудня 2013 року вбачається, що ОСОБА_1 пропонується забрати листи про повне погашення заборгованості за кредитним договором та правовстановлюючі документи на квартиру, яка була предметом іпотеки (а.с. 43, 44).

Більш того, ці листи було направлено на адресу ОСОБА_1 лише після її звернення до суду з позовом (а.с. 43-46).

За таких обставин, на час ухвалення рішення ОСОБА_1 не були повернуті правовстановлюючі документи на квартиру та не надані довідки про сплату у повному обсязі кредиту і про зняття з застави предмету іпотеки.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності у суду першої інстанції правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в даній частині.

Зважаючи на зазначене, на підставі вимог п.п. 3,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 в даній частині задовольняє та зобов'язує ПАТ «Укрсоцбанк» надати останній довідку про сплату у повному обсязі кредиту та довідку про зняття з застави предмету іпотеки.

Що ж стосується рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з ПАТ «Укрсоцбанк» на її користь суми у відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального закону.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року, з подальшими змінами та доповненнями, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених нормами ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону "Про інформацію", ст. 44 Закону "Про авторське право і суміжні права"; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій не було встановлено законних підстав для покладення на ПАТ «Укрсоцбанк» зобов'язання щодо відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог про відшкодування заподіяної моральної шкоди ОСОБА_1 посилається на Закон України «Про захист прав споживачів».

Разом з тим, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до встановлених п.5 ч.1 ст. 4, ч.2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» вимог, відшкодування моральної шкоди передбачається лише у випадку заподіяння небезпечної шкоди життю і здоров'ю людей.

Позивачем доказів, що свідчать про заподіяння небезпечної шкоди її життю і здоров'ю, надано не було.

З кредитного договору не вбачається обов'язку відшкодування сторонами за договором моральної шкоди у випадку порушення передбачених ним зобов'язань.

Законодавство, що регулює правовідносини, які виникають між суб'єктами кредитного договору, також не передбачає відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення в цій частині відсутні.

Що ж стосується апеляційної скарги ОСОБА_1 на додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 квітня 2014 року, яким з ОСОБА_1 стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 грн., то воно підлягає скасуванню, оскільки ухвалено з порушенням вимог п.7 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого від сплати судового збору звільняються споживачі за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.

Відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково стягнув з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір.

Судовий збір підлягає стягненню з ПАТ «Укрсоцбанк» в дохід держави пропорційно до задоволеної частини позову, про що судом першої інстанції було зазначено в резолютивній частині заочного рішення (а.с. 61-66).

Зважаючи на скасування додаткового рішення суду першої інстанції, також підлягає скасуванню ухвала Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 травня 2014 року, якою було виправлено помилку у резолютивній частині додаткового рішення (а.с. 115).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст. 307, п.п. 3,4 ч.1 ст. 309, ст. 313, ч.2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 квітня 2014 року та ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 травня 2014 року - скасувати.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 лютого 2014 року змінити, скасувавши його в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про видачу довідок про сплату кредиту у повному обсязі та про зняття з застави предмета іпотеки.

В цій частині вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Зобов'язати публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» видати ОСОБА_1 довідку про сплату кредиту та довідку про зняття з застави предмета іпотеки.

В іншій частині заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 лютого 2014 року залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: