Рішення № 40960670, 16.10.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/1660/13-ц 16.10.2014 16.10.2014 16.10.2014

Провадження № 22ц/784/2770/14 Суддя першої інстанції Закревський В.І.

Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 жовтня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Царюк Л.М., Мурлигіної О.Я.,

при секретарі Кудрі В.М.,

за участю представника позивача - Люльки О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (надалі - Банк) на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 липня 2014 року за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-

В С Т А Н О В И Л А:

9 квітня 2013 року Банк звернулвся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 13 червня 2008 року між Банком та ОСОБА_4, було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 18 449.79 дол. США.

В той же день для забезпечення виконання умов кредитного договору між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки.

У зв'язку з невиконанням позичальником та його поручителем умов кредитного договору станом на 13 лютого 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 385632 грн. 11 коп.

Посилаючись на викладене, Банк просив стягнути з ОСОБА_3 зазначену заборгованість.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 липня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Банк просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким вимоги позову задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника Банку, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Зобов'язання виникають із підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема кредитів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надавати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (чч. 1,2 ст. 554 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 13 червня 2008 року між закритим акціонерним товариством «Альфа Банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 490077152, за яким боржник (а відтак і поручитель) первинно взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з процентною ставкою 15.99% річних до 13 червня 2014 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів (а.с.8).

Отже, сторонами була встановлена номінальна процентна ставка у розмірі 15.99% річних, що входить до змісту зобов'язання, яке виникло на основі вказаного договору.

Відповідно до п. 6.2 зазначеного кредитного договору Банк має право змінити розмір процентів за користування кредитом в разі зміни ситуації на світових фінансових ринках або на фінансовому ринку України, облікової ставки НБУ, індексу інфляції, загально визначених внутрішньодержавних та/або міжнародних грошових та/або фондових індексів, змін в діючому законодавстві, тощо. Про зміну процентної ставки по кредиту та внесення у зв'язку із цим змін в додаток № 1 до договору Банк повідомляє позичальника за 7 днів до моменту настання таких змін шляхом направлення рекомендованого листа на адресу позичальника. Останній цим надає згоду на винесення змін до додатку № 1 до договору та викладення додатку № 1 в новій редакції. Сторони погоджуються, що оновлений додаток № 1 набуває чинності з дати зміни розміру процентної ставки. Оновлений розрахунок сукупності вартості кредиту та графік платежів по кредиту, який скасовує попередній і стає невід'ємною частиною з дати зміни договору, позичальник отримує в Банку самостійно.

13 червня 2008 року в забезпечення виконання ОСОБА_4, умов кредитного договору, між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 490077152-П, відповідно до якого остання поручилася за виконання зобов'язання ОСОБА_4 за кредитним договором.

За змістом п. 5.4 цього договору у разі збільшення обсягу відповідальності боржника за основним договором передбачена цим договором порука діє тільки у випадку, якщо поручитель надасть свою згоду на таке збільшення (а.с.12).

Відповідно до рішення постійного діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 11 квітня 2013 року з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Альфа-Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 490077152 в сумі 385 632 грн. 11 коп. Цим рішенням встановлено, що 1 вересня 2008 року Банк в односторонньому порядку збільшив розмір процентної ставки по кредиту до 17.50%, про що повідомив позичальника рекомендованим листом на його адресу (а.с.58-61).

Згідно ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 8 липня 2013 року на примусове виконання зазначеного рішення видано виконавчий лист(а.с.108-109).

3 жовтня 2013 року відкрито виконавче провадження за цим виконавчим листом, а постановою державного виконавця від 25 березня 2014 року цей же виконавчий документ повернуто стягувану -Банку у зв'язку відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки за рішенням третейського суду з позичальника вже стягнута зазначена заборгованість за кредитним договором та це рішення примусово виконується державною виконавчою службою, то правові підстави для стягнення цієї ж заборгованості з поручителя, відсутні.

Проте, з огляду та положення ст. 554 ЦК України та умови договору поруки у разі порушення боржником своїх зобов'язань за кредитним договором Банк має право звернутися як до боржника так і до поручителя щодо повернення суми кредиту.

Однак районний суд цих вимог закону не врахував.

Твердження суду першої інстанції про неналежність примусового виконання рішення суду щодо стягнення боргу з позичальника, не є підставою для відмови у стягнення цього боргу з поручителя.

За такого, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково відмовив в задоволенні позовних вимог Банку до поручителя про стягнення заборгованості за договором кредиту саме з підстав наявності виконавчого документа про примусове стягнення такої заборгованості з позичальника.

Між тим, з огляду на положення ст.ст. 553,554 ЦК України порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до зміни умов щодо предмету, місця, строків виконання тощо (ч. 1 ст. 653 ЦК України).

У справі встановлено, що згідно до п. 6.2 кредитного договору Банк в односторонньому порядку з 1 вересня 2009 року збільшив розмір процентної ставки по кредиту з 15.99% річних за користування кредитом до 17.50%.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього.

Суд першої інстанції цих вимог закону при розгляді справи не врахував, що призвело до порушення норм матеріального права.

Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі: збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення) розміру неустойки тощо.

У зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2014 року у справі № 6-70цс14.

Будь-яких доказів про те що, ОСОБА_3 дала свою згоду на підвищення процентної ставки за кредитним договором суду не надано.

Посилання Банку на те, що направлений на адресу відповідачки лист про збільшення процентної ставки за кредитним договором та факт залишення цього листа без відповіді є згодою поручителя на збільшення його відповідальності, не заслуговують на уваги з огляду на таке.

По-перше, Банком не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 взагалі отримала такого листа.

По-друге, зазначений лист за змістом передбачає наявність особистого підпису поручителя, який засвідчив би ознайомлення ОСОБА_3 зі зміною умов кредитного договору та новою редакцією додатку № 1, а також її згоду на такі зміни.

Таким чином, оскільки Банк, внаслідок збільшення процентної ставки за користування кредитними коштами без згоди поручителя - ОСОБА_3 збільшив обсяг її відповідальності, то відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука є припиненою.

З огляду на викладене, рішення суду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав поруки припиненою.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 липня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді