Рішення № 40960665, 14.10.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/1979/14-ц 14.10.2014 14.10.2014 14.10.2014

Провадження № 22-ц/784/2821/14 Головуючий першої інстанції: Вуїв О.В.

Категорія: 58 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М..,

суддів: Кушнірвової Т.Б.,

Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання: Шпонарській О.Ю.

без участі осіб, які беруть участь у справі і належним чином повідомлені про час та місце судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скарга публічного акціонерного товариства

«Комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 вересня 2014 року за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області про зняття майна з-під арешту,

в с т а н о в и л а :

У травні 2014 р. публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк) звернулося з позовом до ОСОБА_3, відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області (далі - відділ ДВС) про зняття майна з-під арешту.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що відповідно до укладеного 06 серпня 2008 року кредитно-заставного договору №NKVZAD0000126120 ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 27632,13 доларів США зі сплатою 12 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості зі строком кінцевого погашення - 05 серпня 2013 р. В забезпечення виконання зобов'язань по погашенню кредиту ОСОБА_3 передав в заставу позивачу легковий автомобіль SKODA, модель SUPERB CLASSIC 1.8, 2007 року випуску, № кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.

02 листопада 2010 р., 26 серпня 2013 р., 30 серпня 2013 р., 10 вересня 2013 р. відділом ДВС накладено арешт на все рухоме майно боржника ОСОБА_3, в тому числі заставлений автомобіль.

Посилаючись на те, що накладений державним виконавцем відділу ДВС арешт перешкоджає реалізації прав Банку як заставодержателя вищевказаного автомобіля, оскільки розмір заборгованості позичальника перед Банком значно перевищує вартість автомобілю, між позичальником та позивачем досягнуто домовленість щодо передачі автомобілю в заклад Банку, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд звільнити з-під арешту, накладеному відділом ДВС в інтересах позивача, а також постановами від 20 березня 2014 р. за виконавчим провадженням № 42623200, від 20 березня 2014 р. за виконавчим провадженням № 42623011, від 20 березня 2014 р. за виконавчим провадженням № 42623250, від 20 березня 2014 р. за виконавчим провадженням № 42622937, від 03 квітня 2014 р. за виконавчим провадженням № 42806767, від 03 квітня 2014 р. за виконавчим провадженням № 42806914, від 03 квітня 2014 р. за виконавчим провадженням № 42806842, від 03 квітня 2014 р. за виконавчим провадженням № 42807004 належний ОСОБА_3 автомобіль.

Відділ ДВС заперечував проти задоволення позову, посилаючись на правомірність дій державного виконавця при винесенні постанови про арешт майна боржника.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 вересня 2014 р. позов задоволено частково: постановлено зняти арешт з автомобіля «SKODA SUPERB CLASSIC 1.8», 2007 року випуску, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що зареєстрований на праві власності за ОСОБА_3, що накладений постановами державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області Кирилова Ю.С., а саме:

- постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20 березня 2014 р. (виконавче провадження № 42623011, відкрите на підставі постанови від 19 березня 2014 р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь відділу Державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області витрат в розмірі 39 грн. 32 коп.);

- постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20 березня 2014 р. (виконавче провадження № 42622937, відкрите на підставі постанови від 26 серпня 2013 р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави збору в розмірі 296 грн. 77 коп.);

- постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 03 квітня 2014 р. (виконавче провадження № 42806842, відкрите на підставі постанови від 26 серпня 2013 р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави збору в розмірі 20 грн.);

- постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 03 квітня 2014 р. (виконавче провадження № 42807004, відкрите на підставі постанови від 24 березня 2014 р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь відділу Державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області витрат в розмірі 839 грн. 32 коп.);

- постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20 березня 2014 р. (виконавче провадження № 42623200, відкрите на підставі постанови від 26 серпня 2013 р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави збору в розмірі 29677 грн. 03 коп.);

- постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 03 квітня 2014 р. (виконавче провадження № 42806767, відкрите на підставі постанови від 19 березня 2014 р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь відділу Державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області витрат в розмірі 39 грн. 32 коп.);

- постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 03 квітня 2014 р. (виконавче провадження № 42806914, відкрите на підставі постанови від 26 серпня 2013 р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави збору в розмірі 7188 грн. 66 коп.);

- постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20 березня 2014 р. (виконавче провадження № 42623250, відкрите на підставі постанови від 19 березня 2014 р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь відділу Державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області витрат в розмірі 39 грн. 32 коп.).

Стягнуто з відповідачів на користь позивача по 80 грн. судового збору з кожного.

В апеляційній скарзі представник Банку, посилаючись на невідповідність висновків суду в частині відмови у знятті арешту, накладеного по виконавчим провадженням про стягнення боргу на користь позивача, нормам матеріального права, просить рішення суду скасувати в цій частині та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що відповідно до укладеного 06 серпня 2008 року між закритим акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 (позичальник) кредитно-заставного договору №NKVZAD0000126120 позичальник отримав кредит в розмірі 27632,13 доларів США зі сплатою 12 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості зі строком кінцевого погашення - 05 серпня 2013 р. В забезпечення виконання зобов'язань по погашенню кредиту ОСОБА_3 передав в заставу позивачу легковий автомобіль SKODA, модель SUPERB CLASSIC 1.8, 2007 року випуску, № кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.

12 серпня 2008 року за заявою представника Банку заставу автомобіля зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а.с. 16-20).

В зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 перед позивачем зобов'язань, що виникли з кредитного договору від 06 серпня 2008 р. та з інших кредитних правовідносин, рішеннями Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області та Октябрського районного суду м. Полтави з цього відповідача на користь позивача стягнуто відповідно 40558 грн. та 296770 грн. 25 коп. заборгованості.

Рішення були звернені до примусового виконання.

В процесі здійснення виконавчих дій на автомобіль «SKODA SUPERB», 2007 р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. в інтересах ПАТ КБ «ПриватБанк» накладено арешт (постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02 листопада 2010 р., від 26 серпня 2013 р., від 30 серпня 2013 р., від 10 вересня 2013 р.).

Крім цього з боржника на користь відділу ДВС на підставі постанов державного виконавця стягнуто виконавчі витрати та на користь держави в особі відділу ДВС - виконавчий збір.

В зв'язку з досягненням між позивачем та ОСОБА_3 домовленості про погашення кредитної заборгованості шляхом передачі боржником Банку права на реалізацію заставного автомобіля останній відмовився від примусового стягнення боргу, подавши через свого представника заяву до відділу ДВС про повернення виконавчих документів.

За заявою представника стягувача зведене виконавче провадження в частині стягнення з боржника кредитної заборгованості було припинене, виконавчі листи 19 березня 2014 р. повернуті стягувачеві, а виконання вимог щодо стягнення з ОСОБА_3 виконавчих витрат та виконавчого збору виділене в окреме зведене виконавче провадження.

Постановами про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20 березня 2014 року (чотири постанови) та від 03 квітня 2014 року (чотири постанови) з метою забезпечення вказаних вимог в інтересах держави та ВДВС Вознесенського МРУЮ накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника, в тому числі й на спірний автомобіль.

На вимоги позивача як заставодержателя спірного майна з найвищим пріоритетом, про зняття арешту з автомобілю відділ Державної виконавчої служби відповів відмовою, вказуючи на відсутність для цього законних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги та відмовляючи у знятті арешту на спірний автомобіль, який накладено для задоволення вимог стягувача-позивача, суд вважав, що для цього відсутні передбачені законом підстави і що позивачем обраний неналежний спосіб захисту, оскільки Банку необхідно було звернутися зі скаргою на дії державного виконавця в порядку, передбаченому Розділом VІІ ЦПК України..

Між тим, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки він ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права і неповно з'ясованих обставинах справи.

В силу ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на це майно і про зняття з нього арешту.

Частиною 5 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя, не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Згідно Закону України «Про заставу» (далі - Закон) застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, в силу якого кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до ч.3 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Крім того, Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18 листопада 2003 р. (далі - Закон №1255-IV) встановлено, що обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна. Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають права і обов'язки, встановлені законом та/або договором (ст. 3).

Згідно ст. 14 Закону №1255-IV пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Судом встановлено, що позивач є обтяжувачем спірного автомобіля з найвищим пріоритетом, вартість переданого в заставу транспортного засобу не перевищує загального розміру заборгованості заставодержателю.

За таких обставин у позивача як заставодержателя виникло право звернутися до суду з позовом про зняття арешту з майна як це передбачено ч. 4 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки арешт на заставлене майно боржника був накладений для задоволення саме його вимог.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що накладення державним виконавцем арешту на заставний автомобіль унеможливлює реалізацію позивачем його прав, що обмежує права Банку як заставодержателя, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо зняття арешту з цього майна.

За таких обставин, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зняття арешту зі спірного автомобіля підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення даних позовних вимог.

Рішення суду в частині задоволених позовних вимог не оскаржується і не є предметом апеляційного перегляду.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зняття арешту з автомобіля скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Зняти арешт з належного на праві власності ОСОБА_3 автомобіля марки SKODA, модель SUPERB CLASSIC 1.8, 2007 року випуску, № кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, накладений постановами державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області від 02 листопада 2010 року, 26 серпня 2013 року, 30 серпня 2013 року та 10 вересня 2013 року.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: