Рішення № 40934394, 14.10.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/1498/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Шершак М. І.Номер провадження 22-ц/788/1705/14 Суддя-доповідач - Бойко В. Б. Категорія - 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Бойка В. Б.,

суддів - Шевченка В. А. , Семеній Л. І.

за участю секретаря судового засідання -

Кияненко Н.М.,

розглянувши апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 31 липня 2014 року

в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства « Укрсоцбанк » до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу,

В С Т А Н О В И Л А :

в березні 2014 року Публічне акціонерне товариство « Укрсоцбанк » ( далі - ПАТ ) звернулось до суду з позовом, свої вимоги мотивувало тим, що 05 квітня 2006 року між ним та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №750/4-3893, відповідно до умов якого, відповідачу було видано кредит в сумі 107 829 грн. 00 коп., зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15,5% на рік, строком до 03 квітня 2012 року. Оскільки відповідачем не було виконано належним чином взяті на себе зобов'язання, станом на 21 листопада 2013 року утворилась заборгованість в сумі 56 419 грн. 07 коп., з них: 31 072 грн. 40 коп. - за кредитом; 21 751 грн. 01 коп. - за відсотками; 3 329 грн. 90 коп. - пені за несвоєчасне повернення відсотків; 155 грн. 36 коп. - інфляційні витрати за кредитом; 110 грн. 40 коп. - інфляційні витрати за відсотками, яку позивач і просить стягнути на свою користь.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 31 липня 2014 року позовні вимоги ПАТ задоволено, стягнуто з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором в сумі 56 419 грн. 07 коп.

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі представник відповідача - ОСОБА_5, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухваленого рішення, порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вказує, що судом першої інстанції, при винесення оскаржуваного рішення, не взято до уваги, що рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 11 грудня 2008 року, яке набрало законної сили, вже було стягнуто заборгованість по тілу кредиту в повному обсязі та по відсоткам, а отже відповідно до п. 2) ч. 1 ст. 205 ЦПК України, провадження по справі в частині стягнення вказаних сум заборгованості має бути закрито. Вважає, що на момент звернення ПАТ до суду з даним позовом, був пропущений строк позовної давності. Окрім того, зазначає, що нарахування суми інфляційних збитків було проведено з порушенням вказівок листа Верховного Суду України від 03 квітня 1997 року №62-97 « Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції про розгляді судових справ » та здійснено нарахування інфляційних витрат за період з 01.11.2012 року по 31.10.2013 року без врахування від'ємних значень індексу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку представника позивача Павленка А.А., який проти задоволення апеляційної скарги заперечує, думку представника відповідача - ОСОБА_5, який підтримав доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, матеріали цивільної справи №2-4152/08 Зарічного районного суду м. Суми, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.ст. 525-526, 530, 1050 ЦК України, зобов"язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов"язань не допускається, тому позичальник зобов"язаний своєчасно вносити плату за користування грошима.

З матеріалів справи вбачається, що 05 квітня 2006 року між ПАТ та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №750/4-3893, відповідно до умов якого, відповідачу було видано кредит в сумі 107 829 грн. 00 коп., зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15,5% на рік, строком до 03 квітня 2012 року ( а.с. 5 -7 ).

Оскільки відповідачем умови договору не виконувались, Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку « Укрсоцбанк » ( правонаступником якого є ПАТ ) в жовтні 2008 року звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованість за кредитним договором №750/4-3893 від 05 квітня 2006 року в сумі 37 993 грн. 26 коп., з них: 31 072 грн. 40 коп. - за кредитом; 862 грн. 10 коп. - за відсотками та 6 058 грн. 76 коп. - пені ( справа №2-4152/08, а.с. 3-5 ).

Рішенням Зарічного ройонного суду м. Суми від 11 грудня 2008 року, яке набрало законної сили, позовні вимоги ПАТ задоволено ( а.с. 44 ).

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області від 14.10.2014 року рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 липня 2014 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 31 072 гривень 40 копійок та відсотків за період з 31 липня 2008 року по 25 вересня 2008 року в сумі 862 гривні 10 копійок скасовано, а провадження у справі закрито.

Відповідачем не надано доказів сплати стягнутих за судовим рішенням сум, а також, тієї заборгованості, яка виникла після ухвалення рішення,

Виходячи зі змісту ст.ст. 526, 599 ЦПК України та роз»яснень, які містяться у п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин », наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов»язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов»язання залишилось не виконаним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Згідно із ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки, відповідачем рішення суду виконано не було, та не сплачено заборгованості за кредитним договором, в період з 26 вересня 2008 року по 21 листопада 2013 року йому були нараховані проценти за користування кредитом.

Між тим, у відповіності до ст. 549 ЦК України, в разі порушення боржником зобов'язання, боржник повинен передати кредиторові неустойку ( штраф, пеня ). Пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.

Згідно п. 4.1 кредитного договору в разі прострочення строків сплати процентів позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ, що діє в цей період.

Визначаючи розмір пені, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, ПАТ обрахував її розмір не як 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, а як подвійну ставку НБУ, що є істотно меншим, є правом позивача, з чим колегія суддів погоджується.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 552, ч. 2 ст. 625 ЦК України, сплата неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків завданих невиконанням, або неналежним виконанням зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи те, що відповідачем умови договору виконано не було, станом на 21 листопада 2013 року, утворилась заборгованість, а саме:

31 072 грн. 40 коп. - заборгованість за кредитом ( стягнута повністю за рішенням суду по справі №2-4152/08 );

21 751 грн. 01 коп. - заборгованість за відсотками ( з них нараховані за період з 31.07.2008 р. по 25.09.2008 р. в сумі 862 грн. 10 коп. стягнуто за рішенням суду по справі №2-4152/08 ( 21751,01 грн. - 862,10 грн. = 20 888,91 грн. ));

3 329 грн. 90 коп. - пені за несвоєчасне повернення відсотків;

155 грн. 36 коп. - інфляційні витрати за кредитом;

110 грн. 40 коп. - інфляційні витрати за відсотками.

Дана заборгованість підтверджується наявним у справі розрахунком, який відповідачем не спростовано ( а.с. 8-10 ).

Посилання в апеляційній скарзі на незастосування судом першої інстанції строку позовної давності, не заслуговують на увагу, оскільки, у відповідності до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою стороною до винесення ним рішення.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що до ухвалення судом оскаржуваного рішення ані відповідач, ані його представник письмової заяви про застосування строку позовної давності не подавали. Не заявлялось таке клопотання і в судовому засіданні, що встановлено при прослуховуванні звукозапису судового засідання. Суд позбавлений права самостійно вирішувати питання про застостування строків позовної давності без підповідного клопотання сторони в справі.

Колегія суддів критично відноситься також і до доводів апеляційної скарги з приводу невірного нарахування інфляційних витрат, оскільки статті 625 та 1050 ЦК України, а також роз»яснення, які наведені у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року №6.2.-97 р. « Рекомендації щодо порядку застосування індексу інфляції при розгляду судових справи » ( на який посилається апелянт ) не містять вказівки про врахування від'ємних значень індексів інфляції. Розрахунок інфляційних витрат був здійснений у відповідності до вимог чинного законодавства, виходячи з індексу інфляції, за кожен місяць прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є : неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, зокрема не враховано, що спір з приводу стягнення з відповідача заборгованість по тілу кредиту та відсотків, нарахованих за період з 31 липня 2008 року по 25 вересня 2008 року, вже вирішено рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 11 грудня 2008 року, тому рішення в частині стягнення вказаних сум належить змінити.

Рішення суду підлягає зміні і в частині судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 1 та 5 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позов ПАТ було задоволено частково, на 43% від первісно заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, 242 грн. 60 коп. судових витрат по сплаті судового збору ( 564,19 грн.* 43% = 242,60 грн. ).

Також, з урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги відповідача ( на 57% від оспорюваної суми ), належить стягнути з ПАТ на його користь 69 грн. 43 коп. судового збору ( 121,80 грн. *57% ) за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 313-316 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 31 липня 2014 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства « Укрсоцбанк » заборгованість в сумі 24 484 гривні 57 копійок та судовий збір в сумі 242 гривні 60 копійок, а не у розмірах, визначених судом першої інстанції.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства « Укрсоцбанк » на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 69 гривень 43 копійки за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Рішення апеляційного суду набрало законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -