Ухвала суду № 39419576, 24.06.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 377/152/14-ц Головуючий у І інстанції Малишенко Т.О.Провадження № 22-ц/780/3864/14 Доповідач у 2 інстанції ІгнатченкоКатегорія 26 24.06.2014

УХВАЛА

Іменем України

24 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Малорода О.І., Волохова Л.А.,

при секретарі : Лопатюк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 8 травня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості та пені за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2014 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 14 червня 2012 року між ПАТ «КРЕДОБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 91-12, за умовами якого, відповідачу було надано кредит в сумі 168 715 грн. з терміном користування до 13 червня 2019 року та з виплатою 16,9 % річних винагороди за користування кредитом, для здійснення оплати за договором купівлі-продажу транспортного засобу та для оплати страхування від нещасних випадків.

Починаючи з вересня 2013 року позичальник перестав належним чином виконувати умови кредитного договору, тому позивач надіслав йому лист з вимогою про дострокове погашення кредиту в повному обсязі, сплату процентів і комісії за користування ним та штрафних санкцій.

Враховуючи, що позивачем проігноровано вимоги, які викладені в листі про дострокове погашення кредиту, станом на 12 грудня в нього існує заборгованість за кредитним договором № 91-12 в розмірі 162 313,05 грн., яку ПАТ «КРЕДОБАНК» просить стягнути з ОСОБА_1 в судовому порядку.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 8 травня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто ОСОБА_1 на користь ПАТ «КРЕДОБАНК» за кредитним договором № 91-12 від 14 червня 2012 року прострочену сплату відсотків за користування кредитними коштами у сумі 9 591,70 грн., пеню за прострочення виконання зобов'язання у сумі 867,09 грн., неповернуту суму кредиту у розмірі 151 854, 26 грн., понесені судові витрати у розмірі 1 623,13 грн., а всього 163 936,18 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 16 травня 2014 року позивач подав апеляційну скаргу, в якій просять його скасувати, з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 вказав, що позивачем не надано жодних доказів того, що ним була отримана вимога про дострокове погашення кредиту, що давало б підстави для дострокового повернення кредиту. Вважає, що судом необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Деснянським судом м. Києва його позову до ПАТ «КРЕДОБАНК» про визнання кредитного договору недійсним.

16 червня 2014 року від ПАТ «КРЕДОБАНК» на адресу апеляційного суду надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому, з посиланням на обставини справи та наявні докази, порушено питання про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив умови взятого на себе зобов'язання щодо своєчасного погашення суми кредиту та відсотків за його користування в порядку і на умовах зазначених в кредитному договорі, а позивач має право вимагати дострокового погашення заборгованості.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що міський суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так судом встановлено, що між 14 червня 2012 року між ПАТ «КРЕДОБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 91-12, відповідно до умов якого, банк надав відповідачу кредит в розмірі 168 715 грн. з терміном користування до 13 червня 2019 року для здійснення оплати за договором купівлі-продажу транспортного засобу марки Ford Trend Sport та для оплати страхування від нещасних випадків в сумі 4 115 грн.

Відповідно до п. 3.2. - 3.4. кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує процентну винагороду щомісячно, в розмірі 16,9 % річних, не пізніше останнього робочого дня місяця за який нараховані проценти, починаючи з дня надання кредиту до моменту повного погашення заборгованості за кредитом.

Згідно з п. 4.2. кредитного договору, повернення суми кредиту здійснюється щомісячно не пізніше останнього робочого дня поточного місяця рівними частинами по 3 420 грн.

У відповідності до п. 4.10. кредитного договору у разі несвоєчасної сплати відповідачем процентів та/або повернення кредиту (частину кредиту), позивач має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування ним, комісій та інших платежів передбачених кредитним договором, про що письмово повідомляє відповідача.

Згідно до п. 4.11. кредитного договору позичальник зобов'язаний протягом 30 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги банку достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за кредитним договором.

З наданого розрахунку вбачається, що починаючи з вересня 2013 року позичальник перестав виконувати належним чином умови кредитного договору, у зв'язку з чим 6 грудня 2013 року позивачем на адресу відповідача надіслано лист вих. № 5-0612/2013 з вимогою про дострокове погашення кредиту в повному обсязі, що підтверджується реєстром поштових відправлень та фіксальним чеком.

Внаслідок ігнорування ОСОБА_1 даних грошових договірних зобов'язань, станом на 12 грудня 2013 року у нього існує заборгованість в розмірі 161 445,96 грн., з яких: 4 498,66 грн. - прострочена сплата кредитних коштів, 9 591,70 грн. - прострочена сплата відсотків за користування кредитними коштами; 147 355,60 грн. - строкова заборгованість по виплаті кредиту.

Пунктом 5.1. кредитного договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань кредитним договором позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної процентної ставки, вказаної в п. 3.2. кредитного договору, але не меншу 1 гривні за кожен день прострочення.

У зв'язку з порушенням строків повернення кредитних коштів банком ОСОБА_1 також нарахована пеня в розмірі 867,09 грн.

Таким чином всього заборгованість відповідача перед позивачем станом на 12 грудня 2013 року складає суму в розмірі 162 313,05 грн., що також підтверджується наданими розрахунками, з якими погоджується судова колегія, так як вони грунтуються на вимогах закону та підтверджуються матеріалами справи, при цьому порядок нарахування пені узгоджується із ст. 549 ЦК України та порядком, передбаченим кредитним договором № 91-12 від 14 червня 2012 року.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 1049 Цивільного кодексу передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, та самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Оскільки відповідачем порушено умови взятого на себе зобов'язання щодо своєчасного погашення суми кредиту та відсотків за його користування в порядку і на умовах зазначених в кредитному договорі, а позивач, виконавши умови договору, має право вимагати дострокового погашення заборгованості, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КРЕДОБАНК» підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором в розмірі 162 313,05 грн. в повному обсязі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем вимога про дострокове погашення кредиту не отримувалася, тому немає підстав для дострокового погашення заборгованості не приймаються до уваги судової колегії як необґрунтовані, адже спростовуються реєстром поштових відправлень та фіксальним чеком «Укрпошти», а також долученою до заперечення на апеляційну скаргу випискою з електронного ресурсу «Укрпошти».

Посилання апелянта про неможливість розгляду даної справи до вирішення справи за участю тих же сторін про визнання кредитного договору № 91-12 від 14 червня 2012 року недійсним також є безпідставними, оскільки суду не наведено доказів щодо визначення преюдиціальних фактів, які можуть бути встановлені іншим судом і не можуть бути дослідженні судом першої інстанції.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про те, що судом при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313 - 315, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Славутицького міського суду Київської області від 8 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: