Ухвала суду № 39417192, 25.06.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/1720/14-к Головуючий у І інстанції Воробйова В.М.Провадження № 11-кп/780/553/14 Доповідач у 2 інстанції ШрольКатегорія 51 25.06.2014

УХВАЛА

Іменем України

24 червня 2014р. колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - судді В.Р.Шроля,

суддів - Р.М.Гайдай, А.І.Орла,

при секретарі А.В.Вороніній,

з участю прокурора О.Ю.Мельниченка,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16.05.2014 року про повернення обвинувального акту щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 прокурору Київської області,

В С ТА Н О В И Л А:

До суду надійшов обвинувальний акт з додатками за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК України.

Ухвалою суду зазначений обвинувальний акт повернутий прокурору у зв'язку з його невідповідністю КПК. Мотивуючи ухвалу, суд послався на недотримання при складанні обвинувального акту вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК, зокрема, процесуальний документ не містить конкретного формулювання обвинувачення щодо кожного з обвинувачених, що позбавляє можливості визначити межі судового розгляду, та не зазначено спосіб, мету, мотиви вчинення кримінальних правопорушень обвинуваченими ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та допущено порушення вимог ст.91 КПК України.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а обвинувальний акт з додатками повернути до суду першої інстанції для виконання вимог ст.ст.314-316 КПК України. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що при складанні обвинувального акту дотримані вимоги п.5 ч.2 ст.291 КПК, оскільки він містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Також звертає увагу на безпідставність висновку суду про невиконання вимог ст.91 КПК щодо обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки процес доказування має відбуватися у ході розгляду справи по суті, на недотримання вимог ст.314 КПК у частині не розгляду питання затвердження угоди про визнання винуватості, укладеною між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_1 та невідповідності ухвали вимогам ст.372 КПК.

В запереченні на апеляційну скаргу захисник обвинуваченого ОСОБА_2 зазначає про її безпідставність.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинувачену ОСОБА_1 та її захисника, які не висловили позиції щодо апеляційної скарги, обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх захисників, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити формулювання обвинувачення.

У відповідності до вимог п.13 ч.1 ст.3 КПК обвинуваченням є твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК.

Для формулювання обвинувачення необхідно, що б були встановлені всі елементи складу кримінального правопорушення (суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна та об'єктивна сторони).

Як випливає з обвинувального акту ОСОБА_2 та ОСОБА_3 висунуте обвинувачення у пособництві в одержанні службовою особою неправомірної вимоги для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням наданого їй службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, а ОСОБА_1 у одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням наданого їй службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди.

Проте, всупереч вимогам п.13 ч.1 ст.3 КПК України, кожній певній особі конкретне обвинувачення не висунуте, а обвинувачення, що стосується ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не сформульоване з розкриттям змісту пособництва, визначеного у п.5 ст.27 КК України.

Тому, висновок суду про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК, зокрема, ч.2 п.5 ст.291 КПК України, є вірним.

У той же час, посилання в ухвалі суду на порушення органом досудового розслідування ст.91 КПК України є неправомірним, оскільки суд може робити такі висновки лише за результатами судового розгляду кримінального провадження, а не у підготовчому судовому засіданні, тому ухвала підлягає зміні шляхом виключення з її змісту вищезазначеного посилання.

Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.404,405,407,419 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16.05.2014 року про повернення прокурору обвинувального акту щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 змінити.

Виключити з ухвали посилання на порушення органом досудового розслідування вимог ст.91 КПК.

У решті ухвалу залишити без зміни.

Суддя: Суддя: Суддя: