Ухвала суду № 38460003, 24.04.2014, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/485/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Бондаренко А.А.

Доповідач Савченко С. О.

УХВАЛА

Іменем України

24.04.2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої:Савченко С.О.

суддів: Суржика М.М., Чельник О.І.

при секретареві: Ткаченко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та його представників на рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2013 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Райфайзен банк Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості і звернення стягнення на майно та зустрічного позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Райфайзен банк Аваль» про розірвання іпотечного договору, - ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року ПАТ КБ «Райфайзен банк Аваль» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості і звернення стягнення на майно, а у липні 2013 року з зустрічним позовом до суду звернувся ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Райфайзен банк Аваль» про розірвання іпотечного договору. Позов банку обґрунтований тим, що 27 червня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Райфайзен банк Аваль», в послідуючому назва змінена на публічне акціонерне товариство «Райфайзен банк Аваль», та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №014-09.5-75312, згідно якого банк надав ОСОБА_4 кредит у розмірі 35000 дол. США, а в забезпечення зобов'язань за цим договором між позивачем та позичальницею укладено договір іпотеки 02.07.2007р., за яким предметом іпотеки був будинок АДРЕСА_1, але в подальшому заборона на продаж цього будинку була неправомірно знята. В 2010 році (23 березня) був укладений договір поруки між позивачем та ОСОБА_5, за яким останній поручився солідарно відповідати за борги ОСОБА_4

Крім того вищезазначений кредитний договір позичальниці був забезпечений також договором іпотеки від 02.07.2007 р., за яким ОСОБА_3 передав в іпотеку банку свою квартиру АДРЕСА_1

Відповідач за кредитним договором отримала 35500 дол. США зі сплатою 8.50% річних за користування кредитом з щомісячним погашенням кредиту за графіком платежів відповідно до 15 числа кожного місяця з кінцевим терміном погашення кредиту 26.06.2027 р.

Станом на 21.03.2013 року відповідач допустила прострочення чергових платежів утворивши заборгованість на загальну суму 31889.75 дол. США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 254894.77грн.

Банк просив стягнути на його користь солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором та судові витрати і звернути стягнення у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_4 на предмет іпотеки шляхом продажу квартири ОСОБА_3 на прилюдних торгах.

ОСОБА_3 в зустрічному позові до ПАТ «Райфайзен банк Аваль» просив розірвати іпотечний договір від 02.07.2007 року та зобов'язати приватного нотаріуса Гайворонського нотаріального округу ОСОБА_9 зняти заборону на відчуження його квартири, посилаючись на те, що заборона з будинку позичальника була знята неправомірними діями самої позичальниці та представника банку, наслідком чого відбувся дисбаланс співвідношення майнових інтересів, таких дій він не міг передбачити, не міг такі обставини усунути чи запобігти цим діям.

Рішенням Ульновського районного суду від 11.12.2013р. позов банку задоволено, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно на користь позивача стягнуто 254894грн.77 коп. Звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах квартири, належної ОСОБА_3. В задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 та його представники просили рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольни зустрічний позов в повному об'єм,і посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не дотримався вимог ч.2 ст.652 ЦК України, ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст.1054 ч.1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. За вимогами ст. 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Судом першої інстанції правильно та повно встановлені обставини справи. Зокрема встановлено, що 27 червня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Райфайзен банк Аваль», в послідуючому публічне акціонерне товариство «Райфайзен банк Аваль», та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №014-09.5-75312, за яким банк надав ОСОБА_4 кредит у розмірі 35000 дол. США (а.с.15-17), в забезпечення зобов'язань за цим договором між банком та позичальницею 02.07.2007р. укладено договір іпотеки, за яким предметом іпотеки був будинок АДРЕСА_1 (а.с.71-74), але в подальшому заборона на продаж цього будинку була неправомірно знята. 23 березня 2010 року був укладений договір поруки між позивачем та ОСОБА_5, за яким останній поручився солідарно з ОСОБА_4 відповідати за її борги по кредитному договору (а.с.24-26).

Крім того вищезазначений кредитний договір позичальниці був забезпечений також договором іпотеки від 02.07.2007 р., за яким ОСОБА_3 за згодою дружини передав в іпотеку банку свою квартиру АДРЕСА_1 (а.с.27).

Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала і станом на 21.03.2013 року допустила прострочення чергових платежів, утворивши заборгованість на загальну суму 31889.75 дол. США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 254894.77грн (а.с.10-13).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. За ч.1 і ч.2 ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки і у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (ч.1 ст.33 ЗУ «Про іпотеку»). Дана норма надає право (але не зобов'язує) іпотекодержателя у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки і не говорить про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки за одним із договорів повинно проводитись зверненням стягнення за іншими договорами, а тому банк як іпотекодерждатель, у разі невиконання боржником забезпеченого двома договорами іпотеки зобов'язання був вправі самостійно вирішувати питання про задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки та вправі вибирати договір іпотеки для задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду. Виходячи з викладеного, доводи ОСОБА_3 в тій частині, що зобов'язання позичальниці були забезпечені ще одним договором іпотеки, який був неправомірно розірваний, не можуть братись до уваги. На забезпечення зобов'язання дійсно було укладено два договори іпотеки, але кожний з них був самостійним, іпотекодержатель мав право захищати своє порушене право шляхом подачі позову до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру ОСОБА_3

Посилання ОСОБА_3 та його представників на порушення судом вимог ч.1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» в частині ненаправлення ОСОБА_3 письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання в якій зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж 30-денний термін та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Зміст вимоги банку до ОСОБА_3 від 21.03.2013р. (а.с.29) свідчить що вимога про усунення порушень в виконанні зобов'язань стосувались кредитного договору ОСОБА_4, забезпеченого іпотечним договором ОСОБА_3. Помилка в написанні номера кредитного договору та його дати, зазначена в заголовку вимоги, не може оцінюватись як не направлення вимоги.

Не можуть бути задоволеними і доводи апеляційної скарги в частині задоволення зустрічного позову. За змістом частини 2 ст. 652 ЦК України підставою розірвання судом договору у зв'язку з істотною зміною обставин у разі недосягнення про це згоди сторонами договору є одночасна наявність таких умов: в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від не ї вимагались; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Укладаючи договір поруки 02.072007р. ОСОБА_3 поручився своєю квартирою за виконання зобов'язання ОСОБА_4, тобто взяв на себе ризик невиконання зобов'язання з виплати кредиту позичальницею, цей договір є самостійним, незалежним від договору іпотеки банку з ОСОБА_4, припинення шлюбу між відповідачкою та сином ОСОБА_3 не є істотною зміною обставин за іпотечним договором між банком та ОСОБА_3

Суд, посилаючись на ст. 33 Закону України «Про іпотеку», дійшов правильного висновку про те, що в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 254894.77 грн. необхідно звернути стягнення не предмет іпотеки - зазначену квартиру шляхом проведення прилюдних торгів.

.Доводи апеляційної скарги колегією суддів не можуть братись до уваги як такі, що не ґрунтуються на нормах законодавства та суперечать матеріалам справи.

Виходячи з викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи.

.

Керуючись ст.ст. 209, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя :

Судді :