Рішення № 36768929, 21.01.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 348/2468/13-ц

Провадження № 22-ц/779/17/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Безбородько В.А. Віра Андріївна

Суддя-доповідач Васильковський В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Меленко О.Є., Проскурніцького П.І.

секретаря Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Надвірнянського районного суду від 11 вересня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

в серпні 2013 року ПАТ «Акцент-Банк» звернувся з даним позовом, мотивуючи його тим, що на підставі кредитного договору від 25.11.2010 року ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 11 900 грн., із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 % за рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Оскільки ОСОБА_2 вчасно взяті на себе зобов'язання не виконував, то станом на 19.07.2013 року загальна сума заборгованості по кредиту склала 75 508,28 грн., яку просив стягнути з відповідача та судові витрати.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 11 вересня 2013 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № AN31CC9FOE0021 від 25.11.2010 року в розмірі 16 957,45 грн. Стягнуто судовий збір в розмірі 229,40 грн.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Акцент-Банк» посилається на необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка», Тарифами складає між ним та банком кредитно - заставний договір. Судом не враховано, що банк має право на звернення стягнення у вигляді як штрафу, так і пені, оскільки укладений кредитний договір передбачає, що у випадку порушення відповідачем зобов'язання за договором, останній несе відповідальність у вигляді штрафу та пені. Включення до складу позовних вимог як суми пені так і суми штрафу є правомірними, висновок суду про подвійність стягнення з відповідача обставинам справи не відповідає. Судом не враховано, що штраф та пеня є окремими видами неустойки, що розрізняються за характером обчислення, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Вимоги позивача є цілком обґрунтованими та правомірними, а рішення суду в частині звільнення відповідача від сплати пені є таким, що прийнято внаслідок незастосування закону, що підлягав застосуванню. Тому просить оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ «Акцент-Банк» змінити та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В засідання апеляційного суду сторони, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, не з'явились, що згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає її розглядові.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене у справі судове рішення цим вимогам закону відповідає не в повному обсязі.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що на підставі кредитного договору № AN31CC9FOE0021 від 25.11.2010 року ОСОБА_2 отримав від банку кредит в сумі 11 900 грн., із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 % за рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Станом на 19.07.2013 року загальна сума заборгованості по кредиту склала 75 508,28 грн., яка складається з наступного: 6 920,27 грн. - заборгованість за кредитом; 15,36 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 5950 - заборгованість по комісії за користування кредитом; 58550,83 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також 500 грн. - штраф (фіксована частина), 3 571,82 грн. - штраф (процентна складова).

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив із того, що хоча зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, стягнення з відповідача одночасно штрафу та пені за порушення взятих на себе зобов'язань є необгрунтованим, оскільки пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій, тому не можуть бути одночасно нарахованими за порушення позичальником договірного зобов'язання.

Висновок суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_2 суми заборгованості по тілу кредиту - 6 920,27 грн.; 15,36 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 5 950 - заборгованість по комісії за користування кредитом, а також відповідно до п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 3 571,82 грн. - штраф (процентна складова) є правильним, підтверджується матеріалами справи та ґрунтується на положеннях ст. ст. 526, 1054 ЦК України.

Однак, із висновком суду про звільнення відповідача від сплати пені погодитись не можна.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі кредитного договору № AN31CC9FOE0021 від 25.11.2010 року ОСОБА_2 отримав споживчий кредит в сумі 11 900 грн. на 36 місяців з 25.11.2010 року по 24.11.2013 року, зі сплатою щомісячних платежів у сумі 569,18 грн. для погашення заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно з Умовами.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка», Тарифами складає між ним та банком кредитно - заставний договір.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно розрахунку заборгованості, відповідач порушив сплату щомісячних платежів (а. с. 5-6).

Відповідно до п. п. 1-4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Укладеним сторонами кредитним договором (п. 5.1 та п. 5.3 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам) передбачено, що у випадку порушення відповідачем зобов'язання за договором, останній несе відповідальність у вигляді штрафу та пені.

Згідно п. 5.5 цих Умов терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Аналіз правових норм, зокрема, ст. ст. 536, 549 ЦК України дає підстави для висновку про те, що проценти та неустойка є різними правовими інститутами, обмеження можливості одночасного застосування яких законом не встановлена.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про застосування положень ст. 61 Конституції України і ст. 549 ЦК України та неможливість покладення на відповідача подвійної цивільно-правової відповідальності одного і того ж виду за одне і те саме порушення договірного зобов'язання не ґрунтується на вимогах закону.

На порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України суд першої інстанції під час ухвалення рішення неправильно застосував вищевказані норми матеріального права та не врахував умови укладеного сторонами кредитного договору.

З огляду на викладене, вимоги ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення з ОСОБА_2 пені в розмірі 58 550,83 грн. є законними та обґрунтованими.

Оскільки неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені, то відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України судове рішення підлягає частковому скасуванню та ухваленню в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

Судові витрати згідно ч. 5 ст. 88 ЦПК України підлягають збільшенню відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

В решті оскаржуване рішення слід залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити.

Рішення Надвірнянського районного суду від 11 вересня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 пені та стягнення судових витрат скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» пеню в розмірі 58 550 грн. 83 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» 755 грн. 08 коп. судового збору.

В решті рішення Надвірнянського районного суду від 11 вересня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на рішення може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Меленко О.Є.

Проскурніцький П.І.