Ухвала суду № 36475024, 18.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2013 року м. Київ К/9991/14074/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.01.2010 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011 р.

у справі №2а-10925/09/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»

до Державної податкової адміністрації України

та Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання нечинними та скасування рішень, податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової адміністрації України та Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі - відповідачі) про визнання нечинними та скасування рішень, податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.01.2010 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено невиїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасного виконання платіжного доручення клієнта позивача за III квартал 2008 року, про що складено акт від 26.01.2009 р. №17/43-10/21685166, яким встановлено порушення позивачем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, передбаченого п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні», п.п. 16.5.1 п. 16 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.02.2009 р. №0000074310/0, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 4 781,70 грн. за платежем податки, не віднесені до інших категорій 16030000. Також позивачу було нараховано пеню у розмірі 18,44 грн. за несвоєчасне перерахування банком платежів до бюджету за платіжним документом його клієнта, що підтверджується повідомленням про нарахування пені від 04.02.2009 р. №1221/10/43-110.

За результатом розгляду первинної скарги позивача, вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Рішенням податкової адміністрації від 03.06.2009 р. №2114/10/25-214 скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.02.2009 р. №0000074310/0 в частині 95,70 грн., в іншій частині - залишено без змін, про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.06.2009 р. №0000584310/2, а також залишено без змін повідомлення від 04.02.2009 р. №1221/10/43-110 про нарахування пені.

В подальшому, у результаті адміністративного узгодження, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.08.2009 р. №0000584310/3, аналогічне за змістом попередньому.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Актом перевірки позивача встановлено порушення строків сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів клієнта банку за ІІІ квартал 2008 р. у розмірі 47 817,00 грн., у зв'язку з чим у останнього виникла недоїмка з вказаного податку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ЗАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» 14.10.2008 р. подано до позивача платіжне доручення №7419 на суму 47 817,00 грн., про що свідчить відмітка банку. Однак, позивачем несвоєчасно проведено вказану суму платежу, а саме: 15.10.2008 р., про що під час судового розгляду справи не заперечувалося сторонами.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник зазначив, що відповідальність банків при здійснені переказів визначається положеннями ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», а не п.8.2 ст.8 вказаного Закону та п.п.16.5.1 п.16.5 ст.16, п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які застосовані податковим органом у спірних правовідносинах, що призвело до неправомірного застосування до позивача штрафу.

Пунктом 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів. Ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів, зокрема як платіжне доручення (п. 22.1 ст. 22 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Згідно з п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Водночас, відповідно до п.п. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених п.п. 16.4.1 п. 16.4 ст. 16, та штрафні санкції, встановлені п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду.

При цьому, платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

З огляду на викладене, позивач зобов'язаний був здійснити перерахунок коштів щодо сплати узгодженого податкового зобов'язання податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів згідно з платіжним дорученням від 14.10.2008 р. №7419 ЗАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» на відповідний рахунок в день надходження платіжного доручення.

При цьому, судами обґрунтовано не взято до уваги посилання позивача на п. 2.4 постанови Правління Національного банку України «Про додаткові заходи щодо діяльності банків» від 11.10.2008 р. №319, за яким у сфері проведення активно-пасивних операцій банки приймають платіжні доручення на переказ коштів до виконання в межах залишку на рахунку на момент отримання платіжного доручення та перераховувати їх одержувачу на наступний робочий день після отримання платіжного доручення, оскільки положення вказаної Постанови суперечить відповідним вимогамЗакону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені податковим органом та наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.01.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011 р. у справі №2а-10925/09/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.