Ухвала суду № 36475026, 25.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2013 року м. Київ К/800/43630/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Сича Є.Ю.,відповідача:Ступака Р.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013 р.

у справі №810/884/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технічний центр «Анкомтех»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технічний центр «Анкомтех» (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013 р., позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.02.2013 р. № 0000562301 та № 0000552301, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 2294,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фахівцями податкового було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Стар Лайн Груп» за квітень - липень 2011 року, за підсумками якої складено акт від 01.02.2013 р. №57/22-2/34702857.

У ході проведеної перевірки контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог:

ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених із ТОВ «Стар Лайн Груп»;

п. 185.1, ст. 185, п. 188.1 ст.188, пп. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, пп. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за квітень, травень, червень та липень 2011 року на загальну суму 1 700 794,00 грн.;

пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 1 955 913,00 грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем були прийняті оскаржувані у даній справі податкові повідомлення-рішення від 14.02.2013 р.: №0000562301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 955 913,00 грн., та №0000552301, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на загальну суму 1 946 412,00 грн., з них 1 700 794,00 грн. - за основним платежем, 245 618,00 грн. - за штрафними санкціями.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши та обговоривши наведені сторонами доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновків, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку фактичним обставинами справи, дійшли висновку стосовно необґрунтованості доводів податкового органу щодо наявності у діях позивача порушень вимог податкового законодавства, зафіксованих в акті перевірки.

Зокрема, суди вказали на безпідставність доводів відповідача у частині отримання позивачем товарів від ТОВ «Стар Лайн Груп» за договором, який, на переконання контролюючого органу, суперечить пп. 1, 2 ст. 215, п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, тобто є нікчемним, а тому не створює юридичних наслідків.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що наведені висновки податкової інспекції ґрунтуються на результатах документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Стар Лайн Груп», проведеної ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС, з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість з ТОВ «ТЦ «Анкомтех» та ТОВ «Марадор» за квітень 2011 року, що оформлена актом від 07.07.2011 р. №719/3/23-70-36134984, акті від 04.11.2011 р. №1317/3-23-40-36134984 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Стар Лайн Груп» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Марадор» за травень 2011 року та акті від 03.02.2012 р. №106/3-23-30/36134984 про проведення зустрічної звірки ТОВ «Стар Лайн Груп» щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Марадор» за червень 2011 року та липень 2011 року, у ході яких виявлено ознаки фіктивності та не встановлено реального здійснення господарських операцій ТОВ «Стар Лайн Груп» за квітень, травень, червень та липень 2011 року, що, на думку відповідача, свідчить про те, що правочини укладені між ТОВ «Стар Лайн Груп» та контрагентами-покупцями та постачальниками мають ознаки нікчемності.

Крім того, контролюючий орган посилається на матеріали кримінальної справи №73-00209, порушеної за фактом ухилення від сплати податків громадянином ОСОБА_8, яка перебуває в провадженні СВ ПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС, у ході якої виявлено, що названою особою створено ряд підприємств, у тому числі ТОВ «Марадор», діяльність яких спрямована на надання реально діючим суб'єктам господарювання незаконних послуг з мінімізації податкових зобов'язань, що наносить шкоду державі у вигляді недоотриманих коштів, що підлягають сплаті в державний бюджет України.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем, як покупцем, та ТОВ «Стар Лайн Груп», як постачальником, було укладено договір б/н від 09.07.2009 р., за яким останній передав покупцеві у власність товар, а той його оплатив. Додатковими угодами №1 та №2 до цього договору від 10.07.2010 р. та від 10.07.2011 р., відповідно, термін дії основного договору було продовжено його сторонами до 09.07.2012 р. без зміни інших умов.

На виконання умов вказаного договору, сторонами у квітні - липні 2011 року проводились господарські операції з купівлі-продажу запасних частин для різного роду техніки, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних із зазначенням кількості, асортименту, одиниць виміру та ціни товару, що поставляється. Ці накладні підписані представниками сторін та скріплені печатками організацій.

За наслідками проведених поставок, постачальником - ТОВ «Стар Лайн Груп» було виписано позивачу відповідні податкові накладні, що за своєю формою відповідають вимогам, встановленим ст. 201 Податкового кодексу України.

Фактичні розрахунки за вказаними господарськими операціями підтверджуються відповідними банківськими виписками.

Аналізуючи у їх сукупності наявні в матеріалах справи докази, судові інстанції визначились із тим, що господарські операції за договором, укладеним між ТОВ «Стар Лайн Груп» та позивачем, відповідають їх змісту та передбачали настання реальних юридичних наслідків.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз. 1 цього пункту.

Водночас, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, з наведених законодавчих приписів можна зробити висновок, що будь-які документи мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону, господарську операцію визначено, як дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Зазначене кореспондує нормам Податкового кодексу України, зокрема - п. 138.2 ст.138, відповідно до якого витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і збереження яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, положеннями п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку заставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З правового аналізу наведених нормативних приписів вбачається, що валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У свою чергу, виконання спірного договору позивачем належним чином підтверджено долученими до матеріалів справи первинними документами, як то - розрахунковими документами, видатковими та податковими накладними, тощо, щодо яких відповідачем не було надано зауважень з приводу оформлення та змісту таких документів.

Посилання відповідача на наявність кримінальної справи №73-00209, порушеної за фактом ухилення громадянина ОСОБА_8 від сплати податків і за фактом створення фіктивного підприємництва, шляхом створення (придбання), зокрема, ТОВ «Марадор» і іншими за ознаками складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, суди також правомірно відхилили, при цьому правомірно вказали на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 16.07.2012 р. у справі № 2602/1248/12, якою скасовано постанову слідчого СВ ПМ ДПІ у Дарницькому району міста Києва від 28.05.2012 р. про порушення кримінальної справи відносно громадянина ОСОБА_8 за умисне ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах.

Як аргументовано спростовано і доводи відповідача щодо анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Стар Лайн Груп», зважаючи на те, що таке анулювання, згідно акта перевірки, мало місце 31.10.2012 р., тоді як спірні господарські операції відбувались у квітні, травні, червні та липні 2011року, тобто, коли контрагент позивача був зареєстрований належаним чином платником податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які були покладені ним в основу висновків про заниження позивачем податкових зобов'язань за спірний період, а відтак висновок судів попередні інстанцій стосовно наявності правових підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 14.02.2013 р. №0000562301 та №0000552301, якими позивачу такі зобов'язання донараховані, відповідає правильному застосуванню положень Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013 р. у справі №810/884/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:О.М. Нечитайло Судді:Л.В. Ланченко Н.Г. Пилипчук