Постанова № 36392236, 24.12.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.12.2013 р. справа №908/2716/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя: Дучал Н.М.

Судді: Склярук О.І., Ушенко Л.В.

при секретарі Сабада Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ ІНВЕСТ», м.Запоріжжя на рішення господарського судуЗапорізької областівід28.10.2013 р. (підписане 30.10.2013р.)у справі№ 908/2716/13 (суддя Алейникова Т.Г.)за позовомПублічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРАВЕКС-БАНК», м.Київдо Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ ІНВЕСТ», м.Запоріжжяпростягнення 897 585,73 грн.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК», м.Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ ІНВЕСТ», м.Запоріжжя про стягнення боргу у розмірі 897585,73 грн., в т.ч. суми простроченої заборгованості за кредитом - 780 817,01 грн.; суми простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом - 17 704,92 грн.; пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в сумі 96 680,08 грн.; пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в сумі 2 383,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на договір №2821-002/11 про відкриття кредитної лінії від 15.08.2011р.; невиконання ТОВ «ГАЗ ІНВЕСТ» зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом; право позивача на нарахування штрафних санкцій.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗ ІНВЕСТ» звернулося до суду з клопотанням від 28.10.2013р. про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені по процентах за період з 01.02.2012р. по 11.06.2013р. та пені по кредиту за період з 15.08.2012р. по 11.06.2013р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.10.2013р. у справі №908/2716/13 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРАВЕКС - БАНК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ ІНВЕСТ» задоволені частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ ІНВЕСТ», м. Запоріжжя на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРАВЕКС-БАНК», м. Київ суму простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 780 817 грн. 01 коп., суму простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 17704 грн. 92 коп., суму пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в розмірі 96680 грн. 08 коп., суму пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в розмірі 2203 грн. 30 коп. та 17 948 грн. 10 коп. - судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване невиконанням відповідачем зобов'язань за договором №2821-002/11 про відкриття кредитної лінії від 15.08.2011р. стосовно повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом; спливом строку позовної давності за вимогами про стягнення частини пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом.

Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗ ІНВЕСТ», м.Запоріжжя звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 28.10.2013р. по справі №908/2716/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ПАТ «ПРАВЕКС-БАНК» в частині стягнення пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в повному обсязі.

Апелянт вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що розрахунок пені здійснений позивачем з порушенням п.6 ст. 232 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим пеня по кредиту становить 59 500,35 грн., а пеня по процентах, з урахуванням спливу строку позовної давності, дорівнює нулю. Посилаючись на ст. ст. 263, 550, 617 Цивільного кодексу України, наполягає на наявності підстав для звільнення ТОВ «ГАЗ-ІНВЕСТ» від відповідальності у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин, які підтверджено висновками Торгово-промислової палати України. Додатково додає копію висновку №2607/05-4 від 29.10.2013р. Торгово-промислової палати України про форс - мажорні обставини, та просить долучити його до матеріалів справи. Вказує, що даний висновок не надавався суду першої інстанції, оскільки його отримано після прийняття господарським судом Запорізької області рішення по даній справі.

Запереченнями на апеляційну скаргу №26882/97-04 від 19.12.2013р. Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК» зазначило, що вважає доводи апеляційної скарги хибними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а рішення суду першої інстанції - прийнятим внаслідок повного, об'єктивного та всебічного вивчення всіх обставин справи. Вказує, що несприятливі погодні умови, які спричинили втрату урожаю, не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов'язань за кредитним договором, оскільки вказані обставини є типовими ризиками, притаманними виду діяльності відповідача. Стосовно доводів апелянта щодо нарахування пені, позивач зазначає, що у п. 9.1. кредитного договору за погодженням сторін було встановлено тривалість періоду, за який позивач має право нараховувати відповідачу пеню за неналежне виконання зобов'язання - за весь період, коли таке прострочення буде існувати, тобто до фактичного погашення заборгованості. Просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заявою про залучення доказів №26883/97-04 від 19.12.2013р. ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» просило долучити до матеріалів справи додаткові докази на підтвердження ведення відповідачем діяльності (та отримання доходів) не пов'язаної з сільським господарством, а саме: копію договору про закупівлю №КП-ТД-11 від 29.02.2012р.; копію контракту №RF/RR/26-12 від 11.01.2012р. (з додатками №№1,2); копію довідки АА №260159 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ); рекламні оголошення ТОВ «Газ Інвест» з мережі Інтернет з реалізації продукції та надання послуг. В обґрунтування клопотання про залучення доказів позивач зазначив, що вказані докази не надавались суду першої інстанції, оскільки при розгляді справи відповідачем не заперечувалось ведення інших видів діяльності та отримання доходів від такої діяльності, окрім сільського господарства.

За приписами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Враховуючи наведене, судом апеляційної інстанції вказані клопотання позивача та відповідача залишаються без задоволення, а надані документи: копія висновку №2607/05-4 від 29.10.2013р. Торгово-промислової палати України про форс - мажорні обставини, копія договору про закупівлю №КП-ТД-11 від 29.02.2012р., копія контракту №RF/RR/26-12 від 11.01.2012р. (з додатками №№1,2), копія довідки АА №260159 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), рекламні оголошення ТОВ «Газ Інвест» з мережі Інтернет з реалізації продукції та надання послуг, - не оцінюються.

Сторони не скористались правом участі представників в судовому засіданні апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Ухвалою суду сторони не зобов'язувалися забезпечити явку повноважних представників в судове засідання, тому згідно зі ст. 75, 99 ГПК України, скаргу розглянуто за наявними матеріалами, які є достатніми для розгляду апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.ст. 42, , 43 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.

15 серпня 2011 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПРАВЕКС-БАНК» (надалі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗ ІНВЕСТ» (надалі - Позичальник) було укладено договір №2821-002/11 про відкриття кредитної лінії.

Відповідно до умов цього договору, Банк має право надати Позичальнику відновлювальну кредитну лінію (надалі - кредит) у валюті, обумовленій в цьому договорі, у розмірі 800 000,00 грн., а Позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути його Банку в повному обсязі в порядку та строки, обумовлені цим договором, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, передбачені цим договором (п.1.1. кредитного договору).

Згідно з п.п.1.3., 4.1. кредитного договору, кредит надається Позичальнику для поповнення обігових коштів. Позичальник зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі в валюті кредиту в строк до 14 серпня 2012 року.

За домовленістю сторін процентна ставка погоджена в п.3.1. кредитного договору в розмірі 18 процентів річних.

Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно, виходячи із фактичної кількості днів користування кредитом у періоді. Проценти за користування кредитом нараховуються Банком протягом всього строку користування, вказаного в п.4.1. цього договору. Проценти за користування кредитом підлягають сплаті щомісячно у строк по останній банківський день місяця, а також на момент повернення кредиту в строк, вказаний у п. 4.1. цього договору. Проценти за користування кредитом нараховуються Банком із застосуванням методу «факт/факт» (п.п. 3.2., 3.3., 3.4. договору).

За умовами договору позичальник зобов'язався, зокрема, використовувати кредит на передбачені в цьому договорі цілі та забезпечити повернення кредиту та сплату нарахованих процентів (п.6.1.1.); своєчасно повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом (п.6.1.2.) тощо.

Згідно з п. 4.2. кредитного договору кошти на погашення заборгованості в першу чергу направляються на сплату витрат Банку, пов'язаних із виконанням зобов'язань за цим договором, у другу чергу - на погашення заборгованості за процентами за користування кредитом та неустойки за порушення строків сплати процентів, у третю чергу - на погашення заборгованості за кредитом та неустойки за порушення строків сплати кредиту, потім - на погашення іншої заборгованості (штраф, пеня і інша заборгованість за даним договором).

Пунктом 9.1. кредитного договору сторони погодили, що за порушення строків повернення кредиту та/або внесення процентів за користування кредитом Банк нараховує Позичальнику пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами до повного виконання зобов'язань за договором (п.12.3. кредитного договору).

З матеріалів справи вбачається виконання банком прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором. Факт отримання позичальником кредитних коштів на підставі договору №2821-002/11 про відкриття кредитної лінії від 15.08.2011р. підтверджується випискою банку по особовому рахунку за період з 16.08.2011р. по 22.05.2012р.

Неналежне виконання ТОВ «ГАЗ ІНВЕСТ» прийнятих на себе зобов'язань за договором №2821-002/11 про відкриття кредитної лінії від 15.08.2011р. стосовно повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом підтверджене наявними у справі банківськими виписками та не спростовується відповідачем.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За умовами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою договір №2821-002/11 про відкриття кредитної лінії від 15.08.2011р. є кредитним договором, згідно з яким, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

За умовами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивач наполягає та доводить банківськими виписками, що станом на 12.06.2013р. прострочена заборгованість ТОВ «ГАЗ ІНВЕСТ» за договором №2821-002/11 про відкриття кредитної лінії від 15.08.2011р. за кредитом становить 780 817,01 грн., за процентами за користування кредитом - 17 704,92 грн.

Доводи відповідача про сплату ним кредиту на загальну суму 23 182,99грн., зокрема 16.08.2011р. в сумі 4000 грн., у зв'язку з чим заборгованість за кредитом становить 776 817,01 грн., не підтверджені відповідачем жодними доказами та спростовуються Виписками банку за періоди з 16.08.2011р. по 22.05.2012р., з 01.03.2012р. по 11.06.2013р.

Відсутні в матеріалах справи й належні докази сплати відповідачем процентів за користування кредитом на загальну суму 148 870,03грн., у зв'язку з чим, як наполягає відповідач, заборгованість за процентами має становити 7 081,97 грн.

Наданий ТОВ «ГАЗ ІНВЕСТ» Графік оплати відсотків та кредиту за кредитним договором 2821-002/11 від 15.08.2011р., складений ним в односторонньому порядку, не є ані первинним бухгалтерським документом, ані документом про фінансову звітність, які містили б інформацію про рух грошових коштів товариства за певний період, а отже, не може підтверджувати сплату відповідачем кредиту та процентів за користування кредитом.

Тому, вірним є висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача та стягнення заборгованості за договором №2821-002/11 про відкриття кредитної лінії від 15.08.2011р. в сумі 780 817,01 грн. за кредитом, в сумі 17 704,92 грн. за процентами за користування кредитом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст.550 Цивільного кодексу України). Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі (ч. 1 ст. 552 Цивільного кодексу України).

За умовами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Право Банку за порушення строків повернення кредиту та/або внесення процентів за користування кредитом нараховувати позичальнику пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості, за весь період прострочення, обумовлено сторонами в п.9.1 кредитного договору.

Наведеним спростовуються доводи апелянта про нарахування позивачем пені з порушенням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

У зв'язку з невиконанням ТОВ «ГАЗ ІНВЕСТ» у строк прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором, позивачем, на підставі п. 9.1. кредитного договору нарахована та вимагається до стягнення пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 15.08.2012р. по 11.06.2013р. у сумі 96680,08 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом за період з 01.02.2012р. по 11.06.2013р. у сумі 2383,72 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було заявлено про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені (клопотання від 28.10.2013р.).

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України). До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України).

Враховуючи визначений в п.4.1. кредитного договору строк повернення кредиту - 14.08.2012р., право на нарахування пені на всю суму заборгованості за кредитом виникає у позивача з 15.08.2012 року, тобто вимоги позивача про стягнення пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 15.08.2012р. по 11.06.2013р. у сумі 96680,08 грн., заявлені позивачем в межах строку позовної давності.

Вимоги про стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом є правомірними за період з 12.08.2012р. по 11.06.2013р. в сумі 2 203,30грн., як заявлені в межах строку позовної давності при поданні позову 12.08. 2013р.

З огляду на викладене вірним є висновок суду першої інстанції про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ ІНВЕСТ» на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРАВЕКС-БАНК» пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в сумі 96680 грн. 08 коп., пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в сумі 2203 грн. 30 коп. та відмову в задоволенні вимог про стягнення іншої частини пені.

Не ґрунтуються на матеріалах справи та приписах чинного законодавства доводи апелянта про наявність підстав для звільнення ТОВ «ГАЗ ІНВЕСТ» від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань.

Частиною 3 ст. 550 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (стаття 617 цього Кодексу).

Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ст. 617 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин (ч. 4 ст. 219 Господарського кодексу України).

Договором №2821-002/11 про відкриття кредитної лінії від 15.08.2011р. сторонами не обумовлено положень щодо звільнення від відповідальності за його невиконання у випадку виникнення надзвичайних та непереборних обставин.

Непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Як підстава звільнення особи, що порушила зобов'язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками: по-перше, це зовнішня до діяльності сторін обставина, яку сторони, хоча б навіть і передбачили, але не могли попередити (до таких обставин, як правило, відносять стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо); по-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не рядова, звичайна обставина, яка хоча і може спричинити певні труднощі для сторін, але не виходить за рамки буденності (таяння снігу, щорічні сезонні дощі тощо), а екстраординарна подія, яка не є звичайною.

Висновками Торгово-промислової палати України №2096/05-4 від 11.09.2012р., №2650/05-4 від 14.11.2012р., №727/05-4 від 10.94.2012р., №983 від 17.05.2012р., №2221/05-4 від 25.09.2013р. про форс-мажорні обставини відповідач підтверджує, що несприятливі погодні умови, які спричинили пошкодження і загибель посівів сільськогосподарських культур на площах ТОВ «ГАЗ ІНВЕС» станом на 03.08.2012р., 15.10.2012р., 15.07.2011р. та 20.09.2011р., 12.04.2012р., 10.07.2013р. є форс-мажорними обставинами.

Втім, доказів, що внаслідок вищезазначених обставини фінансовий стан підприємства погіршився настільки, що виконання зобов'язання було об'єктивно неможливим, відповідачем до матеріалів справи представлено не було.

Отже, відповідачем не доведено, що порушення ним зобов'язань за договором №2821-002/11 про відкриття кредитної лінії від 15.08.2011р. сталось саме внаслідок дії форс-мажорних обставин, встановлених вищенаведеними висновками Торгово-промислової палати України.

З огляду на наведене, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються наявними в матеріалах справи документами.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Запорізької області від 28.10.2013 р. (підписане 30.10.2013р.) у справі №908/2716/13.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗ ІНВЕСТ», м.Запоріжжя.

За п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сума судового збору у розмірі 7985,22 грн. надмірно сплаченого згідно з квитанцією №125 від 08.11.2013р. підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю «ГАЗ ІНВЕСТ», м.Запоріжжя з Державного бюджету.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ ІНВЕСТ», м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області 28.10.2013 р. (підписане 30.10.2013р.) у справі №908/2716/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області 28.10.2013 р. (підписане 30.10.2013р.) у справі №908/2716/13 залишити без змін.

Повернути з Державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю «ГАЗ ІНВЕСТ», м.Запоріжжя 7985,22 грн. надмірно сплаченого судового збору згідно з квитанцією №125 від 08.11.2013р. за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: Н.М. Дучал

Судді: О.І. Склярук

Л.В. Ушенко

Надруковано 5 екз.: 1-позивачу,

1-відповідачу, 1-у справу,

1-ДАГС, 1-ГСЗО