Рішення № 35885592, 08.11.2013, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

08.11.2013 Єдиний унікальний номер 205/3989/13-ц

Провадження №2/205/2202/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2013 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Альфа -Банк » (далі - Позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 18.06.2008 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк») та ОСОБА_1 (далі - Відповідач-1) був укладений Кредитний договір № 490077766 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 36 987, 96 доларів США, із розрахунку 16,99 % річних строком до 18.06.2015 року. В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором було укладено Договір поруки № 490077766-П від 18.06.2008 року (далі - Договір поруки ) між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк») та ОСОБА_2 (Відповідач- 2). Відповідно до умов якого Відповідач -2 взяла на себе на добровільних засадах зобов'язання відповідати перед Банком по зобов'язаннях Відповідача-1 в повному обсязі цих зобов'язань, які виникають з умов Кредитного договору. Позивач свої зобов'язання по кредитному договору виконав в повному обсязі, кредит надав, однак відповідачі свої зобов'язання не виконали, допустили прострочення виконання кредитних зобов'язань, внаслідок чого за ними, станом на 18.02.2013 року утворилась заборгованість у розмірі 698 811 грн. 84 коп., де: заборгованість за сумою кредиту - 34 934, 17 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 18.02.2013 року (7,993 грн. за 1 долар США) складає 279 228 грн. 81 коп., заборгованість за відсотками - 12 231, 86 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 18.02.2013 року (7,993 грн. за 1 долар США) складає 97 769 грн. 23 коп., пені за несвоєчасне погашення заборгованості - 321 813 грн. 80 коп. У зв'язку з виникненням заборгованості по оплаті передбачених кредитним договором платежів позивач неодноразово повідомляв відповідачів про факт виникнення заборгованості та її розмір, однак на даний час кредитна заборгованість відповідачами не погашена. У зв'язку з тим, що відповідачі добровільно здійснювати погашення заборгованості не бажають, позивач змушений був звернутись до суду та просити суд стягнути з відповідачів на свою користь суму заборгованості у розмірі 698 811 грн. 84 коп. та судовий збір у сумі 3 441 (три тисячі чотириста сорок одна) грн. 00 коп.

08 листопада 2013 року до суду надійшла заява від представника позивача, в якій він просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить їх задовольнити (а.с.74).

Відповідач -1 - ОСОБА_1, в судове засіданні не з'явився, про день та час розгляду справи сповіщався належним чином, про що свідчить його підпис в повідомленні про вручення судової повістки (а.с.72), але його представником суду були надані письмові заперечення, в яких вони просили застосувати позовну давність щодо стягнення пені за кредитним договором (а.с. 76-79). Відповідач -2 - ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, про що свідчить її підпис в повідомленні про вручення судової повістки (а.с.73).

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.06.2008 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк») та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 490077766, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 36 987, 96 доларів США, із розрахунку 16,99 % річних строком до 18.06.2015року (а.с.5-9).

Як вбачається із матеріалів справи, Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк», 19.08.2009 року, було приведене у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства» назву організаційно - правової форми, шляхом перейменування Закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк» в Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк».

Враховуючи те що відповідачі надали свої заперечення по суті позовних вимог, суд вважає за можливе ухвалити рішення на загальних підставах.

Задовольняючи позов суд виходив з наступного.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути заборгованість частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до приписів ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором. В свою чергу згідно кредитного договору, укладеного між сторонами, позичальник зобов'язаний: сплачувати заборгованість перед банком; сплачувати банку проценти за користування кредитом.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Оскільки відповідачем-1 ОСОБА_1 були порушені умови погашення заборгованості, позивач обґрунтовано поставив питання про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором № 490077766 від 18.06.2008 року на підставі п. 10 зазначеного кредитного договору і така вимога ґрунтується на нормах законодавства.

Судом встановлено, що в порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, допустив прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого станом на 18.02.2013 року за ним утворилась заборгованість у розмірі 698 811 грн. 84 коп., де: заборгованість за сумою кредиту - 34 934, 17 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 18.02.2013 року (7,993 грн. за 1 долар США) складає 279 228 грн. 81 коп., заборгованість за відсотками - 12 231, 86 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 18.02.2013 року (7,993 грн. за 1 долар США) складає 97 769 грн. 23 коп., пені за несвоєчасне погашення заборгованості - 321 813 грн. 80 коп.

Суд відхиляє заперечення представника відповідача ОСОБА_1 щодо відсутності у позивача індивідуальної ліцензії на використання в якості засобу платежу іноземної валюти, що начебто свідчить про неправомірність надання кредиту відповідачеві-1, з огляду на наступне.

Як було встановлено судом, укладаючи кредитний договір сторони за ним погодили, що кредитор надає позичальнику кредит в іноземній валюті на умовах його забезпеченості, строковості, повернення та плати за користування, та позичальник зобов'язався використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту, сплату нарахованих відсотків та інших платежів на умовах, передбачених цим договором.

У відповідності до ст. 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. За ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. При цьому згідно зі ст.2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу. Відповідно до ст.5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

В підпункті "в" п. 4 ст. 5 Декрету КМУ передбачена наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, але на цей час законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. Тому при наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України, що має місце й у даному випадку.

Суд зауважує, що виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України, відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику. Таким чином, укладаючи кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

З приводу заперечень представника відповідача щодо розрахунку пені позивачем без врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" щодо обмеження максимального розміру пені розміром подвійної облікової ставки НБУ, суд зазначає, що Конституційним Судом України прийнято рішення від 11.07.2013 № 7-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Рішення). Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення в аспекті конституційного звернення положення другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 № 543/96-ВР з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями статей 1, 3 цього Закону слід розуміти так, що обмеження пені у грошових зобов'язаннях подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, поширюється на правовідносини, суб'єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (підприємці).

В даному випадку учасниками правовідносин, що виникли між сторонами, є у тому числі фізичні особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, а відтак норми Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не можуть розповсюджуватись на спірні правовідносини, що виникли між сторонами по даній цивільній справі.

Також суд не сприймає доводів представника відповідача про неможливість проведення ним власного розрахунку пені, адже відповідний графік надходження платежів (із зазначенням календарних дат та суми окремих платежів) в рахунок погашення заборгованості є в матеріалах справи, відсоткова ставка, графік погашення та сума кредиту визначена договором, що міститься у сторін та в матеріалах справи, процедуру обчислення пені передбачено у нормативному порядку, та разом із процедурою нарахування відсотків є загальновідомими. Своїм процесуальним правом на призначення експертизи сторони не скористались.

Щодо застосування позовної давності до вимог про стягнення пені суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки ( штрафу, пені). Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідач-1 ОСОБА_1 до винесення рішення заявив клопотання про застосування позовної давності. Разом з тим, як вбачається з розрахунку пені, позивач її нарахував поза межами строку давності, в зв'язку з чим письмове клопотання відповідача-1 про застосування строку позовної давності має бути задоволено судом.

Разом з цим, перевіряючи розрахунок пені в межах строку позовної давності, суд приходить до висновку про необхідність врахування сум пені в межах цього строку, а саме з 18.05.2012 року по 18.02.2013 року в загальній сумі 1 942 522 грн. 78 коп., в той час як позивач просить стягнути із відповідачів пеню в розмірі лише 321 813 грн. 80 коп.

При розгляді справи та винесенні рішення по суті спору, суд керується вимогами ст. 11 ЦПК України відповідно до змісту якої суд розглядає справи виключно в межах заявлених вимог на підставі доказів, поданих сторонами. Таким чином, не зважаючи на те, що заявлена позивачем до стягнення сума пені є меншою, ніж це встановлено в ході судового розгляду, суд вважає, що вимоги позову в цих частинах мають бути задоволені саме в розмірі позовних вимог заявлених позивачем, що кореспондується із вказаними вимогами ст.11 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства та неприпустимості виходу судом за межі позовних вимог із власної ініціативи.

Також судом було встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором було укладено Договір поруки № 490077766-П від 18.06.2008 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк») та ОСОБА_2 (а.с.20). Відповідно до умов якого Відповідач -2 взяла на себе на добровільних засадах зобов'язання відповідати перед Банком по зобов'язаннях Відповідача-1 в повному обсязі цих зобов'язань, які виникають з умов Кредитного договору.

Відповідно до статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника, боржник і поручитель відповідають перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, аналізуючи здобуті у справі докази, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача за своєю правовою природою законні, обґрунтовані і підлягають задоволенню, а саме з відповідачів в солідарному порядку підлягає стягненню за Кредитним договором № 490077766 від 18.06.2008 року заборгованість у розмірі 698 811 грн. 84 коп., де: заборгованість за сумою кредиту - 279 228 грн. 81 коп., заборгованість за відсотками - 97 769 грн. 23 коп., пені за несвоєчасне погашення заборгованості - 321 813 грн. 80 коп.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідачів також слід стягнути на користь позивача судові витрати, що були ним понесені, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: судового збору у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. із кожного відповідача окремо.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 526, 527,530, 615, 625, 1052, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Альфа банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

2. Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, і.п.н. НОМЕР_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1), ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, і.п.н. НОМЕР_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (місце знаходження: 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, код ЄДРПОУ 23494714, МФО 300346) заборгованість за Кредитним договором № 490077766 від 18.06.2008 року у розмірі 698 811 (шістсот дев'яносто вісім тисяч вісімсот одинадцять) грн. 84 коп., де: заборгованість за сумою кредиту - 279 228 грн. 81 коп., заборгованість за відсотками - 97 769 грн. 23 коп., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості - 321 813 грн. 80 коп.

3. Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, і.п.н. НОМЕР_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (місце знаходження: 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, код ЄДРПОУ 23494714, МФО 300346) судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

4. Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, і.п.н. НОМЕР_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (місце знаходження: 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, код ЄДРПОУ 23494714, МФО 300346) судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Д.В. Мовчан