Постанова № 35859888, 04.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 року Справа № 5015/995/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мирошниченка С.В.,

суддів: Алєєвої І.В.,

Картере В.І. (доповідач)

за участю представників:

ФОП ОСОБА_2 - не з'яв.,

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - Пархоменка Є.О.,

арбітражного керуючого - не з'яв.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.08.2013

та на постанову господарського суду Львівської області від 25.04.2013

у справі № 5015/995/12

за заявою Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Львівської області від 16.03.2012. Порушуючи провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_2, місцевий господарський суд керувався, серед іншого, й ст.ст. 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності-громадянина) (далі - Закон про банкрутство), на які також посилався кредитор у поданій ним заяві про порушення справи про банкрутство.

Господарський суд Львівської області ухвалою від 16.10.2012, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2012, визначив розмір вимог ініціюючого кредитора до боржника в сумі 5028177,85 грн., увів судову процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначив арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича; зобов'язав ініціюючого кредитора подати до офіційних друкованих органів у десятиденний строк за власний рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство.

Постановою Вищого господарського суду від 28.02.2013 скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2012 та ухвалу господарського суду від 16.10.2012, справу № 5015/995/12 направлено на розгляд до господарського суду Львівської області. Вищий господарський суд України у постанові вказав, що ст.ст. 47, 48 Закону про банкрутство (в редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваних судових рішень), за якими порушено провадження у цій справі про банкрутство передбачено особливий (спеціальний) порядок здійснення такого провадження, який не було дотримано місцевим господарським судом у цій справі.

Матеріали справи № 5015/995/12 повернуто господарському суду Львівської області у березні 2013 року.

Постановою господарського суду Львівської області від 25.04.2013 (суддя Чорній Л.З.), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.08.2013 (колегія суддів у складі: суддя Гриців В.М. - головуючий, судді Кордюк Г.Т., Юрченко Я.О.), відмовлено в задоволенні заяви ФОП ОСОБА_2 про надання можливості сплатити кошти кредиторам чи заключити мирові угоди; фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича, якого зобов'язано відповідно до ст.ст. 90-92 Закону про банкрутство здійснити ліквідаційну процедуру та подати звіт про виконану роботу; а також подати суду докази публікації оголошення в офіційному друкованому органі про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

У касаційній скарзі боржник просить скасувати постанову господарського суду першої інстанції від 25.04.2013 та постанову апеляційної інстанції від 07.08.2013, а справу направити на новий судовий розгляд. Скарга мотивована порушенням судами норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 32 ГПК України та ст. 114 Закону про банкрутство.

У відзиві на касаційну скаргу ініціюючий кредитор просить постанову господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення обставин у справі та правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на таке.

Приймаючи оскаржувані судові рішення, суди дійшли висновку про те, що боржник нездатний задовольнити вимоги кредитора, оскільки безспірні вимоги кредитора до боржника складають 2605544,85 грн. та не забезпечені заставою майна боржника й не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

При цьому, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з положень Закону про банкрутство у редакції Закону від 22.12.2011.

В той же час, Вищий господарський суд України не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правильності застосування судами положень Закону про банкрутство у новій редакції Закону.

Відповідно до п. 11 розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 № 4212-VI положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

У пункті 40 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 вказано, що розгляд справи про банкрутство за новою редакцією Закону здійснюється згідно з постановою про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. При цьому правові підстави прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури визначаються відповідно до раніше чинної редакції Закону, а правові наслідки введення ліквідації процедури - за його новою редакцією.

Господарські суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, встановлюючи наявність правових підстав прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури помилково застосували норми редакції Закону про банкрутство (із змінами, що набрали чинності з 19.01.2013).

Внаслідок такого помилкового застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій всупереч приписів ст. 43 ГПК України не надано оцінку доказам у справі щодо наявності або відсутності підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття у справі ліквідаційної процедури відповідно до Закону про банкрутство у редакції, яка була чинною до 19.01.2013.

Крім того, як вбачається з поданої касаційної скарги, боржник вказує на те, що його не було належним чином повідомлено про розгляд справи 25.04.2013, оскільки у судовому засіданні від 11.04.2013 він чи його представник не були присутні, а ухвалу господарського суду від 11.04.2013, якою було відкладено розгляд справи на 25.04.2013 він отримав лише 07.05.2013.

Аналогічні доводи були наведені боржником в апеляційній скарзі. Відхиляючи вказані доводи боржника, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції належним чином повідомив сторони про розгляд справи 25.04.2013, оскільки ухвала суду від 11.04.2013 про відкладення розгляду справи на 25.04.2013 відправлена сторонам 15.04.2013. Доказів протилежного суду не надано.

Однак, такий висновок господарського суду апеляційної інстанції не ґрунтується на чинному господарському процесуальному законодавстві.

Зокрема, відповідно до ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Не зважаючи на те, на зворотному боці оригіналу ухвали про відкладення від 11.04.2013 є відмітка суду про направлення її сторонам у справі, в матеріалах справи відсутнє відповідне повідомлення про вручення вказаної ухвали боржнику.

Розглянувши справу без участі боржника за відсутності в матеріалах справи доказів про його належне повідомлення про час і місце засідання суду, господарський суд позбавив останнього можливості надати докази в захист своїх інтересів, що суперечить вимогам ст.ст. 42, 43, 22, 43 ГПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 11110 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, у тому числі, коли справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.

Вказані вище порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України Вищий господарський суд України не має права встановлювати або вважати встановленими обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарських судів попередніх інстанцій, а відтак прийняті у справі постанову господарського суду Львівської області від 25.04.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.08.2013, відповідно до п.3 ч.1 ст. 1119 ГПК України слід скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В ході нового розгляду господарському суду належить врахувати наведені недоліки, обґрунтовано встановити на підставі поданих доказів наявність або відсутність підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури, передбачених Законом про банкрутство у редакції, яка була чинною до 19.01.2013 і, в залежності від встановленого, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, якими врегульовано спірні правовідносини, та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1117-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.08.2013 та постанову господарського суду Львівської області від 25.04.2013 у справі № 5015/995/12 скасувати.

Справу № 5015/995/12 передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя:С. Мирошниченко Судді: І. Алєєва В. Картере