Постанова № 35843556, 03.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2013 р. Справа№ 911/406/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі Кобець М.О.

за участю представників:

від позивача: Лизуненко С.О. - представник за довіреністю від 20.07.2013 року;

від відповідача: Бєда В.Г. - представник за довіреністю від 06.03.2013 року,

розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвита"

на рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2013 року

у справі № 911/406/13-г (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвита"

про стягнення 28 709 134, 65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвита" про стягнення 28 709 134, 65 грн. заборгованості за договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/378к, укладеного між позивачем та відповідачем.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.04.2013 року у справі № 911/406/13-г позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом та штрафними санкціями у сумі 3 091 560, 03 дол. США (що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 18.01.2013 року становить 24 710 839, 32 грн.) та 3 998 295, 33 грн., а також 68 820, 00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просять рішення місцевого господарського суду скасувати в частині стягнення з нього 68 820, 00 грн. витрат по сплаті судового збору та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення, здійснив розподіл господарських витрат з порушенням принципу пропорційності розміру задоволених позовних вимог, встановленого ст. 49 ГПК України.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвита" по справі № 911/406/13-г передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Дідиченко М.А.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2013 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 911/406/13-г колегію суддів у складі Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2013 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвита" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2013 року прийнято до свого провадження колегією суддів: Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М. А., Пономаренко Є.Ю. та призначено до розгляду на 16.07.2013 року.

10.07.2013 року до Київського апеляційного господарського суду надійшла касаційна скарга від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвита" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2013 року зупинено провадження у справі № 911/406/13-г до вирішення питання щодо перегляду ухвали Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2013 року Вищим господарським судом України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.09.2013 року відмовлено ТОВ "Ольвита" у прийнятті касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 року поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 01.10.2013 року.

У судове засідання 01.10.2013 року представник відповідача не з'явився, однак через відділ документального забезпечення суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 01.10.2013 року не заперечував проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 року розгляд справи відкладено до 15.10.2013 року.

У судовому засіданні 15.10.2013 року представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з матеріалами справи.

Представник позивача у судовому засіданні 15.10.2013 року не заперечував проти відкладення розгляду справи та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції.

Крім того, представники сторін подали клопотання про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 року продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи до 22.10.2013 року.

Розпорядженням в. о. голови Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2013, у зв'язку із перебуванням суддів Дідиченко М. А., Пономаренка Є. Ю., Руденко М. А. у відпустці, справу № 911/406/13-г передано до розгляду колегії суддів у складі: Баранець О. М. - головуючий, Калатай Н. Ф., Пашкіна С. А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвита" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі Баранець О. М. - головуючий, Калатай Н. Ф., Пашкіна С. А.

У судовому засіданні 22.10.2013 року представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи, з метою витребування доказів у позивача.

Представник позивача у судовому засіданні 22.10.2013 року не заперечував проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 року відкладено розгляд справи до 19.11.2013 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 року, у зв'язку із перебуванням суддів: Баранця О. М., Калатай Н. Ф., Пашкіної С. А. у іншому судовому засіданні, справу № 911/406/13-г передано до розгляду колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча, Пономаренко Є. Ю., Ткаченко Б. О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвита" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі Дідиченко М.А. - головуюча, Пономаренко Є.Ю., Ткаченко Б.О.

Представник позивача у судовому засіданні 19.11.2013 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.11.2013 року підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив суд її задовольнити.

У судовому засіданні 19.11.2013 року оголошена перерва до 03.12.2013 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 року у зв'язку із участю судді Ткаченка Б.О. у розгляді інших судових справ, справу № 911/406/13-г передано до розгляду колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча, Руденко М. А., Пономаренко Є.Ю.

Представники сторін у судовому засіданні 03.12.2013 року підтримали свої правові позиції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 07.09.2006 року між Закритим акціонерним товариством «Внешторгбанк (Україна)» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» (надалі - позивач, банк, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ольвита» (надалі - відповідач, позичальник, боржник) укладено договір про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/378к (надалі - кредитний договір), за умовами якого позивач зобов'язувався надати ТОВ "ОЛЬВИТА" грошові кошти у тимчасове користування в межах максимального ліміту заборгованості 3 600 000 доларів США. Надання кредиту здійснювалось поетапно, окремими частинами (траншами) з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом 06.09.2010 року, зі сплатою 13,5 % відсотків річних за користування кредитом.

В подальшому, до кредитного договору були внесені зміни та доповнення шляхом підписання договорів про внесення змін. Вказані договори про внесення змін є невід'ємними частинами кредитного договору.

У договорі № 7 від 15.05.2012 року про внесення змін до договору про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/378к від 07.09.2006 року (надалі - договір № 7) сторони дійшли згоди про наступне: ПАТ "ВТБ БАНК" зобов'язувався на умовах кредитного договору надати ТОВ «Ольвита» кредит в сумі 2 955 000 доларів США та 3 758 000 грн., а ТОВ «Ольвита» зобов'язалось прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит не пізніше 28.12.2012 року, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки, визначені даним договором. Валютою кредитування за цим договором вважаються долари США та гривня.

У відповідності до п. 3.1.2. договору № 7 проценти за користування кредитом, розмір яких є базовим, встановлюється у розмірі 10 % процентів річних в доларах США та 18 % процентів річних в гривнях.

Кредитор та позичальник домовились, що базовий розмір процентів за користування Кредитом збільшується у випадках та на умовах встановлених п. 3.1.3. договору № 7.

Позивач належним чином виконав свій обов'язок за кредитним договором щодо надання позичальнику грошових коштів (кредиту) шляхом відкриття мультивалютної відновлювальної кредитної лінії в межах ліміту кредитування визначеного кредитним договором і додатковими угодами до нього та надав позичальнику кредит у сумі 2 955 000 доларів США та 3 758 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи.

Відповідно до п. 2.5.1 кредитного договору передбачено, що сплата процентів здійснюється позичальником щомісячно з 25 числа кожного місяця, але не пізніше останнього банківського дня того ж місяця включно - проценти, нараховані за період з 25 числа попереднього місяця по 24 число включно поточного місяця.

Однак, позичальник, користуючись коштами в межах кредитної лінії, свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, а саме, не сплачує прострочену заборгованість по кредиту, суму процентів, нарахованих за користування кредитними коштами.

Станом на 18.01.2013 року заборгованість позичальника перед позивачем внаслідок неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором становить:

- сума простроченої заборгованості за кредитом у доларах США становить 2 955 000,00 дол. США (еквівалент 23 619 315,00 грн.);

- сума простроченої заборгованості за кредитом у гривнях становить 3 758 000,00;

- сума поточної заборгованості по процентам за користування кредитом у доларах США за період 3 28.12.2012 року по 17.01.2013 року становить 24 132,50 дол. США (еквівалент 192 891,07 грн.);

- сума поточної заборгованості по процентам за користування кредитом у гривні за період з 28.12.2012 року по 17.01.2013 року становить 47 567,01 грн.;

- сума простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом у доларах США за період з 25.09.2012 року по 27.12.2012 року становить 79 842,97 дол. США (еквівалент 638 184,86 грн.);

- сума простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом у гривні за період з 25.09.2012 року по 27.12.2012 року становить 149 562,35 грн.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Крім того, колегією суддів встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору № 10-0604/378к від 07.09.2006 року між позивачем та відповідачем були укладені договір застави обладнання № 100.2.3-13/128з-11 від 24.06.2011 року та договір застави № 10-0604/466з від 10.11.2006 року. Однак, позивач не звертався до суду про звернення стягнення на предмети застави на підставі вищевказаних договорів.

До того ж, в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору № 10-0604/378к, 07.09.2006 року між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір. Позивач звернувся до відповідача із позовними вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки (справа № 911/404/13-г). Водночас, як встановлено колегією суддів, ухвалою Господарського суду Київської області від 16.04.2013 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/406/13-г.

Також, в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору № 10-0604/378к між позивачем та ТОВ «Агроаксепт» було укладено договір поруки від 24.06.2011 року, відповідно до якого останній поручився за виконання відповідачем зобов'язань по кредитному договору.

Колегією суддів встановлено, рішенням Господарського суду Київської області від 18.04.2013 року у справі № 911/407/13-г задоволені позовні вимоги ПАТ «ВТБ Банк» про стягнення з ТОВ «Агроаксепт» заборгованості за кредитним договором № 10-0604/378к.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, на день прийняття рішення у даній справі, рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/407/13-г законної сили не набрало, доказів виконання у добровільному порядку вказаного рішення сторони суду не надали.

Крім того, 20.07.2010 року в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору № 10-0604/378к між позивачем та ДП «Вортекс» був укладений договір поруки.

Апеляційним судом встановлено, що рішенням Господарського суду Київської області від 18.04.2013 року у справі № 911/405/13-г задоволені позовні вимоги ПАТ «ВТБ Банк» про стягнення з ДП «Вортекс» заборгованості за кредитним договором № 10-0604/378к.

Проте, на день прийняття рішення у даній справі, рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/405/13-г законної сили не набрало, доказів виконання у добровільному порядку вказаного рішення сторони суду не надали.

Також, в матеріалах справи наявний лист відділу примусового виконання рішень ДВС України № 13-0-35-2058/5-553/14 від 27.11.2013 року, відповідно до якого вбачається, що на день перегляду рішення в апеляційному порядку відкрито виконавче провадження від 03.07.2013 року по примусовому виконанню наказу Господарського суду Київської області у справі № 911/405/13-г. Однак, станом на 27.11.2013 року виконавчі дії не завершенні.

Беручи до уваги викладене, враховуючи відсутність доказів, що свідчили б про погашення відповідачем заборгованості по поверненню кредиту та сплаті процентів, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2. кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення плати за кредит згідно умов цього договору (крім заборгованості за кредит), позичальник сплачує банку пеню в гривні (для кредитів, наданих в гривні) та/або в гривні за офіційним курсом НБУ на дату нарахування (для кредитів, наданих в іноземній валюті) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) за кожен календарний день прострочення зазначених зобов'язань враховуючи день сплати з розрахунку факт/365.

Керуючись вказаними положеннями Цивільного кодексу України, умовами п. 7.2. Кредитного договору, а також враховуючи положення п.6 ст.232 Господарського кодексу України, ст. 258 Цивільного кодексу України, позивач нарахував позичальнику пеню на суму прострочених грошових зобов'язань.

Перевіривши розрахунок суми пені позивача, колегія суддів дійшла до висновку, що розрахунок позивача є обґрунтовано вірним, здійснений з дотримання законодавства та умов договору, а відтак, вимога позивача про стягнення пені за несвоєчасну сплату тіла кредиту, нарахованих в доларах США за період з 29.12.2012 року по 18.01.2013 року в сумі 25 502,05 дол. США (еквівалент 203 837,89 грн.), пені за несвоєчасну сплату тіла кредиту, нарахованих в гривні за період з 29.12.2012 року по 18.01.2013 року в сумі 32 432,05 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів, нарахованих в доларах США за період з 01.11.2012 року по 18.01.2013 року в сумі 1 589,05 дол. США (еквівалент 12 701,28 грн.) та пені за несвоєчасну сплату процентів, нарахованих в гривні за період з 01.11.2012 року по 18.01.2013 року в сумі 2 815,19 грн. визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню за розрахунком банку.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та збитків від інфляції позивача нарахованих на суми заборгованості по кредиту та процентам за фактичні періоди прострочення в межах передбачених законодавством строків, суд дійшов висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги позивача про стягнення:

- 3% річних за час прострочення сплати тіла кредиту в доларах США за період з 29.12.2012 року по 18.01.2013 року в сумі 5 171,25 дол. США (еквівалент 41 333,80 грн.);

- 3% річних за час прострочення сплати тіла кредиту в гривні за період з 29.12.2012 року по 18.01.2013 року в сумі 6 486,41 грн.;

- 3% річних за час прострочення сплати процентів в доларах США за період з 01.11.2012 року по 18.01.2013 року в сумі 322,21 дол. США (еквівалент 2 575,42 грн.);

- 3% річних за весь час прострочення сплати процентів в гривні за період з 01.11.2012 року по 18.01.2013 року в сумі 563,02 грн.;

- інфляційних по простроченому тілу кредиту за період з 29.12.2012 року по 18.01.2013 року в сумі 727,35 грн.;

- інфляційних по простроченим процентам за період з 01.11.2012 року по 18.01.2013 року в сумі 141,95 грн.

Також, апелянт звертаючись до суду апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано стягнув з нього 68 820, 00 грн. судових витрат.

У відповідності до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

А отже, позивачем у даній справі було сплачено судового збору 68 820, 00 грн., тобто 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Стаття 49 ГПК України визначає, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом першої інстанції у даній справі задоволені позовні вимоги в повному обсязі, а тому тому згідно ст. 4 Закону України "Про судовий збір" та на підставі ст. 49 ГПК України суд першої інстанції обгрунтовано стягнув з відповідача 68 820, 00 грн. судового збору.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвита" на рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2013 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2013 року у справі № 911/406/13-г - без змін.

3. Матеріали справи № 911/406/13-г повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко