Постанова № 35742892, 27.11.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2013 року Справа №904/5175/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М. - доповідача

суддів: Павловського П.П., Кузнецова В.О.,

при секретарі судового засідання: Любович В.Ю.,

представники сторін:

від позивача: Тараненко Г.Ю., представник, довіреність №93/13 від 28.08.13;

від відповідача: Каукалова І.А., представник, довіреність №б/н від 15.08.13;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стил-Інвест" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2013р. у справі №904/5175/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", в особі Дніпропетровської обласної дирекції, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стил-Інвест", м. Дніпродзержинськ

про стягнення 135 635,03 грн. за договором овердрафту,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2013р. у справі №904/5175/13 (головуючий суддя Мельниченко І.Ф.) позовні вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Стил-Інвест" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 100 000,00 грн. неповернутої суми овердрафту, 25 528,24 грн. несплачених відсотків, 10 106,79 грн. нарахованої пені.

Прийняте рішення суд першої інстанції мотивував відсутністю в матеріалах справи доказів належного виконання відповідачем умов договору овердрафту.

Не погодившись з зазначеним вище рішенням, ТОВ "Стил-Інвест" (відповідач) звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати, як таке, що прийнято з порушенням норм процесуального права.

Зокрема, апелянт наполягає на тому, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції безпідставно не витребував у позивача належні докази на підтвердження виконання ним своїх зобов'язань за договором овердрафту. Окрім того, апелянт наполягає на тому, що позивач в порушення умов п.п.7.3.1 договору не направив відповідачеві письмове повідомлення про скасування максимального/поточного ліміту, не повідомляв номери рахунків нарахованих доходів тощо. Натомість, на думку скаржника, місцевий господарський суд відсутність належних доказів відправлення відповідачу вищезгаданого повідомлення дослідив поверхнево, доводи ж відповідача взагалі залишив поза увагою, що у підсумку призвело до прийняття помилкового судового рішення.

В свою чергу, у відзиві на апеляційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" викладені в останній заперечення повністю відхиляє, вважає оскаржуване рішення правомірним, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачає.

Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, а також, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на викладене нижче.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 20 червня 2012 року між ПАТ „Райффайзен Банк Аваль", в особі Дніпропетровської обласної дирекції (позивач, кредитор) та ТОВ „Стил-Інвест" (відповідач, позичальник) був укладений договір №015/3133/78630 про надання овердрафту (далі-договір), відповідно до умов якого кредитор на умовах договору надає позичальникові можливість використання Овердрафту з поточного рахунку в межах діючого поточного ліміту, внаслідок чого за зазначеним поточним рахунком виникає дебетове сальдо (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2. договору овердрафту, кредитор надає позичальнику овердрафт в межах ліміту овердрафту, а позичальник, в свою чергу, зобов'язується отримати овердрафт, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму овердрафту, сплатити проценти за його користування та комісії. Згідно п.1.3 договору, максимальний ліміт складає 100 000, 00 грн.

За умовами договору погашення овердрафту здійснюється шляхом автоматичного погашення дебетового сальдо після зарахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника. При цьому, максимальний строк безперервного дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника не повинен перевищувати 30 календарних днів.

В свою чергу, в п.3.1. договору встановлена процентна ставка за користування овердрафтом, яка є фіксованою та становить 19% річних. У разі скасування максимального та поточних лімітів, відповідно до статті 7 договору, з дати скасування лімітів - фіксована процентна ставка становить 40% річних.

Згідно п.3.4. договору, позичальник сплачує проценти щомісяця в день, що відповідає календарному дню відкриття поточного рахунку, а саме 16 числа з врахуванням періодів визначених договором.

Отже, на виконання умов вищезазначеного правочину, позивач перерахував відповідачеві кредитні кошти в сумі 100 000,00 грн., про що свідчить заява №62 від 20.06.2012р. про переказ коштів (а.с.18).

Натомість, доказів повернення відповідачем зазначених вище кредитних коштів у розмірі 100 000,00 грн. та сплати відсотків за користування ними в сумі 25 528, 24 грн., останнім суду не надано (докази зворотного - відсутні).

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою ст.1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Окрім того, згідно статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В свою чергу, статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Зокрема, за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, сторони в договорі перебачили відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. (п.10.2.1 договору).

Згідно наданому позивачем розрахунку, який місцевий господарський суд першої інстанції обґрунтовано визнав вірним, сума пені за прострочення повернення відповідачем кредиту складає 9 041,10 грн., сума пені за несвоєчасне погашення процентів, складає 1 065, 69 грн.

Отже, проаналізувавши викладені вище обставини справи, надавши правову оцінку наведеним вище правовим нормам, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, заборгованість відповідача перед позивачем підтверджена належним чином наявними в матеріалах справи доказами, як-то: засвідченими належним чином копією договору овердрафту №015/3133/78630 від 20.06.2012р.; заявою №62 від 20.06.2012р. на переказ готівки; листом-вимогою щодо погашення заборгованості №114-0-3-0/144 від 08.04.2013р.; поштовим повідомленням про вручення останньої відповідачеві; розрахунком спірної заборгованості; повідомленням про скасування максимального /поточного ліміту позивачем на адресу відповідача від 21.08.2012р., що підтверджено фіскальним чеком Укрпошти від 21.08.2012р.

В той же час, викладені в апеляційній скарзі заперечення на спростування обґрунтованості позовних вимог в ході апеляційного провадження свого підтвердження не знайшли, належними доказами доведені не були.

Зокрема, факт порушення позивачем умов п.п.7.3.1 договору шляхом не направлення відповідачеві письмового повідомлення про скасування максимального/поточного ліміту, не повідомлення номерів рахунків нарахованих доходів тощо апелянтом не доведений та спростовується наявним в матеріалах справи повідомленням про скасування максимального /поточного ліміту, направленого позивачем на адресу відповідача 21.08.2012р., що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти від 21.08.2012р.

Окрім того, апелянтом не надано доказів, які спростовували б посилання позивача відносно неповернення відповідачем у передбачений договором овердрафту строк отриманої суми кредитних коштів в розмірі 100 000,00 грн. та процентів за користування нею.

Безпідставними колегія суддів вважає й посилання скаржника на неправомірне нарахування позивачем процентів у розмірі 40% від суми овердрафту, оскільки, як вже зазначалось вище, сторонами в договорі узгоджено, що максимальний строк безперервного дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника не повинен перевищувати 30 календарних днів, що відповідачем (апелянтом) також спростовано не було.

В той же час, колегія суддів зауважує на тому, що статтею 7 договору сторонами узгоджено, що у разі настання обставин невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором, максимальний ліміт/поточний ліміт скасовуються, а дата закінчення строку доступності овердрафту є такою, що настала. При цьому, з дати скасування лімітів фіксована процентна ставка становить вже 40% річних.

З огляду на викладене вище, доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються, як безпідставні та спростовані наявними у справі доказами, тоді як оскаржуване рішення апеляційний господарський суд вважає правомірним, таким, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, що виключає наявність передбачених ст.104 ГПК України підстав для його скасування.

Враховуючи відмову в задоволенні апеляційної скарги, витрати на апеляційне оскарження покладаються на ТОВ "Стил-Інвест", згідно вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2013р. у справі №904/5175/13 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стил-Інвест" - без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у двадцятиденний строк.

Повний текст постанови підписаний 03.12.2013р.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя П.П. Павловський

Суддя В.О. Кузнецов