Постанова № 35742839, 28.11.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2013 року Справа № 904/6112/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання: Губенко Ю.Е.,

за участю представників сторін:

від позивача: юрист юридичного відділу КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомості" Дніпропетровської міської ради Абрамов Д.В., довіреність № 4/8-19 від 04.01.2013р.,

від відповідача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2, довіреність № 835 від 11.10.2013р.,

від третьої особи: провідний юрисконсульт юридичного сектору Філімонова О.М., довіреність № 1711/01 від 01.10.2012р.,

за участю прокурора: прокурор відділу прокуратури Дніпропетровської області Волкогон Т.В., посвідчення №017508 від 05.06.13 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2013 року у справі № 904/6112/13

за позовом Прокурора Жовтневого району міста Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державна інспекція сільського господарства в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та стягнення 6 361, 24 грн. шкоди

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Жовтневого району м. Дніпропетровська звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про:

зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0, 0063 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, державі в особі Дніпропетровської міської ради, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення за власний рахунок розмішених на ній споруд;

стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки шкоди у розмірі 6 361, 24 грн. на користь держави в особі Дніпропетровської міської ради.

Позовні вимоги наведені з урахуванням заяви прокурора про уточнення позовних вимог, що надійшла до господарського суду Дніпропетровської області 07.10.2013р.

Ухвалою місцевого господарського суду від 27.08.2013р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Державну інспекцію сільського господарства в Дніпропетровській області.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2013р. у справі № 904/6112/13 (суддя Назаренко Н.Г.) позов задоволено повністю, зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 0, 0063 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, державі в особі Дніпропетровської міської ради та привести вказану земельну ділянку в придатний для використання стан шляхом знесення усіх розміщених на ній будівель та споруд, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь держави в особі Дніпропетровської міської ради шкоду, заподіяну державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, у сумі 6 361, 24 грн., стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України в особі Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області судовий збір в розмірі 2 867, 50 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача повернути самовільно зайняту земельну ділянку місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що позивач не надав належних доказів в підтвердження правомірності користування спірною земельною ділянкою. Вимоги щодо стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, задоволені судом на підставі ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України та положень Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. № 963.

Не погодившись з прийнятим рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Відповідач з посиланням на неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи рішення про стягнення з нього нібито заподіяних державі збитків внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, не вказав, в чому саме полягає така шкода, які об'єктивні дії, пов'язані з самовільним зайняттям земельної ділянки, було вчинено відповідачем та протягом якого періоду часу ці дії мали місце. Відповідач вважає, що судом не перевірено законність та обґрунтованість розрахунку заявленої до стягнення шкоди, його відповідність фактичним обставинам. Відповідач посилається на ті обставини, що постанова від 11.07.2013р. у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 53-1 КУпАП, яка покладена в основу оскаржуваного судового рішення, не встановлює період часу нібито самовільного використання земельної ділянки. Також, за доводами заявника апеляційної скарги, зобов'язуючи відповідача усунути будівлі та споруди, розташовані на спірній земельній ділянці, місцевий господарський суд не встановив, чи дійсно такі об'єкти встановлені на цій земельній ділянці, які саме ці об'єкти та чи дійсно вони належать відповідачу. Разом з тим, відповідач стверджує, що за адресою земельної ділянки, про повернення якої вирішувався спір, відсутні будь-які об'єкти, які можливо було б знести. Окрім того, на думку відповідача, рішення у справі про адміністративне правопорушення не підтверджує вчинення відповідачем неправомірних дій протягом відповідного періоду часу, що давало б законні підстави для прийняття до уваги розрахунку спричинення збитків та винесення оскаржуваного рішення.

Прокурор та позивач відзив на апеляційну скаргу не надали.

У судовому засіданні прокурор та представник позивача пояснили, що проти задоволення апеляційної скарги вони заперечують, рішення господарського суду Дніпропетровської області у даній справі вважають законним та обґрунтованим, просять його залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. За доводами як прокурора, так і представника позивача, факт самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки підтверджується належними доказами, правовстановлюючих документів щодо правомірності користування спірною земельною ділянкою відповідач не має, в незалежності від того, чи є об'єкт, розташований на земельній ділянці, малою архітектурною формою, право користування земельною ділянкою під таким об'єктом підлягає оформленню у встановленому законодавством порядку, а період часу самовільного користування спірною земельною ділянкою не має жодного значення при визначенні розміру шкоди, оскільки формула її розрахунку, передбачена Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, такий показник не враховує.

Третя особа проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що факт самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 05.07.2013р., актом обстеження земельної ділянки від 27.06.2013р. та приписом про усунення виявлених порушень від 05.07.2013р. Саме на підставі вказаних документів у відповідності до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, третьою особою і проведено розрахунок розміру шкоди у сумі 6 361, 24 грн. За доводами третьої особи, наведеною Методикою та Порядком планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.02.2013р. № 132, не визначено необхідності встановлення часового проміжку, протягом якого здійснено правопорушення, для визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки. Третя особа зазначає, що у зв'язку з виявленим порушенням щодо відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 53-1 КУпАП, а 11.07.2013р. винесено постанову про визнання відповідача винним у вчиненні зазначеного правопорушення та про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом про її скасування, однак останньому відмовлено в задоволенні позовних вимог. Згідно пояснень третьої особи 01.10.2013р. нею проведено повторну перевірку дотримання відповідачем вимог земельного законодавства щодо спірної земельної ділянки. В ході цієї перевірки встановлено, що частина земельної ділянки звільнена від споруд кафе, а інша частина площею 0, 0063 га самовільно зайнята відповідачем для розміщення літнього майданчика кафе. На думку третьої особи, зазначені обставини встановлені в оскаржуваному рішенні господарського суду та відповідають обставинам справи.

Суд відкладав розгляд справи з 12.11.2013р. на 28.11.2013р.

У судовому засіданні 28.11.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та третьої особи, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 24 по 27 травня 2013 року Державною інспекцією сільського господарства в Дніпропетровській області здійснено перевірку дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог земельного законодавства при користуванні земельною ділянкою площею 0, 0120 га за адресою: АДРЕСА_1, під улаштування літнього майданчика кафе, про що складено акт перевірки № 277/28 від 05.07.2013р.

Перевіркою встановлено, що земельна ділянка орієнтовно площею 0, 0120 га (за вимірами мірною стрічкою - рулеткою) по АДРЕСА_1, самовільно зайнята та використовується фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 під улаштування літнього майданчика кафе без правовстановлюючих документів, за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо вказаної земельної ділянки. Земельна ділянка використовується без державної реєстрації права власності на земельну ділянку, права постійного користування та права оренди земельної ділянки та документів, що посвідчують право на земельну ділянку, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Відповідальність за скоєне правопорушення передбачена ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та п. "б" ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України.

Ці ж обставини встановлені актом обстеження земельної ділянки № 54/28 від 27.06.2013р., складеним головним спеціалістом відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства управління контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області Манжулою О.В. В акті наведена план-схема самовільно зайнятої земельної ділянки

Як відповідно до змісту акту перевірки № 277/28 від 05.07.2013р., так і акту обстеження земельної ділянки № 54/28 від 27.06.2013р., перевірка та обстеження проведені у присутності відповідача, однак останній підписати акт перевірки відмовився, а також відмовився отримати копію акта обстеження, примірник акту перевірки та копія акта обстеження направлені відповідачу поштою 05.07.2013р.

Згідно розрахунку № 1 від 05.07.2013р., здійсненого головним спеціалістом відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства управління контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області - державним інспектором сільського господарства в Дніпропетровській області Манжулою О.В. у відповідності до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову (родючого) шару ґрунту без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. № 963, розмір шкоди, заподіяної відповідачем внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки становить 6 361, 24 грн.

У зв'язку з виявленим зазначеним порушенням вимог земельного законодавства фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 видано припис № 220/28 від 05.07.2013р., яким зобов'язано останнього привести використання самовільно зайнятої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства України у 30-ти денний термін.

Оскільки в діях фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 вбачались ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, 05.07.2013р. головним спеціалістом відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства управління контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області - державним інспектором сільського господарства в Дніпропетровській області Манжулою О.В. щодо відповідача складено відповідний протокол про адміністративне правопорушення № 28/12.

Постановою про накладення адміністративного стягнення № 183 від 11.07.2013р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та на вказану особу накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510, 00 грн.

Не погодившись із зазначеною постановою про накладення адміністративного стягнення, ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області про скасування цієї постанови.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.09.2013р. у справі № 201/8495/13-а ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову.

В період розгляду справи місцевим господарським судом та на виконання вимог ухвали суду від 16.09.2013р. 01.10.2013р. Державною інспекцією сільського господарства в Дніпропетровській області повторно проведено перевірку дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог земельного законодавства щодо спірної самовільно зайнятої земельної ділянки, про що складено акт перевірки № 534/28 від наведеної дати.

Відповідно до змісту вказаного акту перевірки під час повторної перевірки з виїздом на місце встановлено, що частина земельної ділянки площею 0, 0120 га звільнена від споруд кафе, а саме звільнена земельна ділянка площею 0, 0057 га. Іншу частину земельної ділянки площею 0, 0063 га фізична особа-підприємець ОСОБА_1 продовжує самовільно займати для розміщення літнього майданчика кафе. Враховуючи викладене, вказівки посадової особи - припис від 05.07.2013р. № 220/28 не виконано.

Згідно з ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 Земельного кодексу України).

Виходячи з встановлених вище обставин справи, відповідач користується земельною ділянкою площею 0, 0063 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, під улаштування літнього майданчика кафе.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Обстеження земельних ділянок, яким заподіяна шкода внаслідок їх самовільного зайняття, та розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, віднесено до компетенції Державної інспекції сільського господарства України (підпункти 12, 15 пункту 4 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 459/2011).

Як вбачається з вищенаведених актів Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області, відповідач самовільно займав земельну ділянку площею 0, 0120 га, а після часткового її звільнення від споруд кафе самовільно займає земельну ділянку площею 0, 0063 га для розміщення літнього майданчика кафе, тобто за відсутності для цього правових підстав, а саме за відсутності у нього права власності або права користування земельною ділянкою, набутого та оформленого у встановленому законом порядку. Протилежне відповідачем шляхом надання належних доказів не доведено.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки (ч.ч. 1, 2 ст. 212 Земельного кодексу України).

Оскільки матеріалами справи на дату прийняття місцевим господарським судом рішення у даній справі підтверджується, що земельна ділянка площею 0, 0063 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1, самовільно зайнята відповідачем під улаштування літнього майданчика кафе, господарським судом Дніпропетровської області правомірно задоволено позовні вимоги прокурора в частині зобов'язання відповідача повернути цю земельну ділянку державі в особі Дніпропетровської міської ради та привести вказану земельну ділянку в придатний для використання стан шляхом знесення усіх розміщених на ній будівель та споруд.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. № 963 затверджена Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - Методика).

Відповідно до п. 1 цієї Методики вона спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

На підставі наведеної Методики головним спеціалістом відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства управління контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області - державним інспектором сільського господарства в Дніпропетровській області Манжулою О.В. в межах передбачених законодавством повноважень здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної відповідачем внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 0, 0120 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Згідно розрахунку розмір заподіяної шкоди складає 6 361, 24 грн.

При цьому, як встановлено вище, площа самовільно зайнятої земельної ділянки, яка вказана в розрахунку, на дату складання розрахунку підтверджена належними доказами в розумінні ст. 34 ГПК України.

Кошти за шкоду, що заподіяна територіальним громадам, зараховуються до відповідних спеціальних фондів місцевих бюджетів.

Таким чином, враховуючи наведене вище, апеляційний господарський суд вбачає підстави вважати, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення заявлених прокурором вимог про стягнення з відповідача на користь держави в особі Дніпропетровської міської ради шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, у сумі 6 361, 24 грн. винесено з дотриманням вимог чинного законодавства та на підставі вірно встановлених обставин справи.

Також, з огляду на зазначене вище, апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідача, наведені в обґрунтування вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи відповідача щодо відсутності належним чином встановленого факту самовільного зайняття земельної ділянки останнім та факту наявності на спірній земельній ділянці об'єктів, що підлягають знесенню, оскільки акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства) та акт обстеження земельної ділянки, складені у відповідності з Порядком планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.02.2013р. № 132, є належними доказами підтвердження як факту самовільного зайняття земельної ділянки, розміру (площі) зайнятої ділянки, так і розташування на ній певних об'єктів. Окрім того, наявність об'єктів на спірній земельній ділянці та їх належність відповідачу підтверджується карткою обліку № 05202 об'єкта торговельного призначення, сфери послуг та з виробництва продуктів харчування, виданою Департаментом споживчого ринку і сфери послуг Дніпропетровської міської ради 23.04.2013р. строком дії до 01.10.2013р. (з урахуванням його продовження).

Також, вищенаведені документи є достатньою підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам, внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок.

При цьому апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що ордер та інші дозвільні документи на право торгівлі надають суб'єкту господарювання право на здійснення підприємницької діяльності, зокрема, на відповідній території, земельній ділянці або у приміщенні. При цьому такий документ не надає права на відповідну земельну ділянку як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування та з визначеними щодо неї правами в розумінні частини першої статті 79 ЗК України. Отже, розміщення малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій вона розміщена, може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки і тягнути за собою наслідки, визначені статтею 212 ЗК України.

Вказане узгоджується з п. 3.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідача щодо необхідності врахування при визначенні розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, періоду самовільного використання земельної ділянки у зв'язку з тим, що формулою, передбаченою Методикою для визначення розміру шкоди, врахування такого показника не передбачено.

Встановлення періоду самовільного зайняття земельної ділянки при перевірці дотримання вимог земельного законодавства не передбачено і Порядком планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства.

Таким чином, за наведеного вище, апеляційний господарський суд не вбачає підстав, передбачених статтею 104 ГПК України, для зміни або скасування рішення суду першої інстанції та, відповідно, підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2013 року у справі № 904/6112/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2013 року у справі № 904/6112/13 залишити без змін.

Повна постанова складена 03.12.2013р.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Суддя А.Є. Чередко