Рішення № 35695450, 25.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19885/13 25.11.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Озеро»

До Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Пустомитівського відділення Львівської обласної філії

Про стягнення 205 756,11 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача Юзба В.О., довіреність № б/н від 20.11.2013

від відповідача Качур Л.А., довіреність № 2689 від 14.11.2012

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Озеро» (далі - позивач) подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Пустомитівського відділення Львівської обласної філії (далі - відповідач) про стягнення 205 756,11 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок неналежного виконання з боку відповідача, своїх договірних зобов`язань, позивачу було завдано збитків.

Ухвалою суду від 18.10.2013р. порушено провадження у справі № 910/19885/13 та призначено розгляд на 08.11.2013 р.

08.11.2013р. позивач подав через канцелярію суду документи, на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

08.11.2013р. представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по суті спору, підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представник відповідача заявив клопотання про припинення провадження у справі.

Суд відклав розгляд зазначеного клопотання та відклав розгляд справи на 25.11.2013р.

13.11.2013р. відповідач подав через канцелярію суду додаткові пояснення по справі.

25.11.2013р. позивач подав через канцелярію суду додаткові пояснення по справі.

25.11.2013р. представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення по справі.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Судом оголошено резолютивну частину рішення, про задоволення позовних вимог частково.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.03.2003р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», що в подальшому реорганізовано в ПАТ «УКРСОЦБАНК», в особі Пустомитівського відділення Львівської обласної філії АКБ «УКРСОЦБАНК» (далі - відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Озеро» (далі - позивач) укладено Договір № 605/21/012 на впровадження та використання електронної системи «Клієнт-Банк» (далі - Договір 1).

11.02.2005р. між відповідачем та позивачем укладено договір банківського рахунку №605/30-12 (далі - Договір-2)

20.09.2012р. відповідачем здійснено списання з поточного рахунку позивача № 26002000000793 грошових коштів на загальну суму 173259,31 грн., а саме на користь Буйріцького В.В. у сумі 73500,00 грн. та Мармоленка О.ГІ. на суму 99759,31 грн. відповідно.

З виписки про рух коштів на поточному рахунку від 20.09.2013р. вбачається, що переказ грошових коштів з поточного рахунку позивача, відповідач здійснив на підставі платіжного доручення № 617 від 20.09.2012р. о 16 год. 07 хв. на суму 735000,00 грн. та платіжного доручення № 616 від 20.09.2012р. о 16 год. 07 хв. на суму 99759,31 грн. Відповідно до згаданих платіжних доручень призначенням платежу є повернення коштів за договорами позики.

Позивач у своїх поясненнях стверджує про те, що жодні договори позики чи інші договори, між позивачем та Буйріцьким В.В., Мармоленком О.П. не укладалися, у жодні відносини позивач з зазначеними особами не вступав.

Встановлено, що позивач вказаних платіжних доручень не складав та не скеровував їх відповідачеві ні у паперовому вигляді, ні у електронному з використанням електронної системи Клієнт-Банк.

Відповідно до Постанови про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 13.10.2012р. порушено кримінальну справу за фактом вчинення шахрайства з використанням електронно-обчислювальної техніки за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 190 ч. 3 КК України.

Згідно вказаної Постанови встановлено, що в період часу з 20.09.2012 по 21.09.2012р. невідома особа, шляхом обману при незаконній операції з використання електронно-обчислювальної техніки, із електронного рахунку ТОВ «Озеро», заволоділа грошима ТОВ «Озеро» в сумі 173 259,31 грн.

В подальшому такі дії були перекваліфіковано за ст. 185 ч .1 КК України.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами щодо повернення помилково списаних з поточного рахунку грошових коштів, проте такі вимоги позивача лишилися без задоволення.

У позовній заяві позивач посилається на те, що йому було завдано збитків у розмірі 173 259,31 грн. внаслідок, на його думку, неналежного виконання відповідачем власних договірних зобов'язань, щодо забезпечення належного рівня функціонування електронної системи «Клієнт-Банк» та не забезпечення належного рівня безпеки грошових коштів клієнта, та просив стягнути суму збитків з відповідача.

Суд дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача завданих йому збитків у розмірі 173 259, 31 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до Договору-1, Система «Клієнт-Банк», або Система - комплекс програмно-технічних засобів, за допомогою яких відповідач здійснює віддалене розрахункове (в національній валюті) та інформаційне обслуговування позивача.

Договором-1 визначено, що електронний розрахунковий документ - документ на переказ грошей, що використовується для ініціювання переказу з рахунків платника на рахунок отримувача, інформація в якому представлена у формі електронних даних, включаючи відповідні реквізити документа, в тому числі і електронний цифровий підпис. Електронний розрахунковий документ може бути сформований, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму чи на папері. Електронний розрахунковий документ оформлюється позивачем відповідно до Інструкції та повинен відповідати встановлений законодавством формі.

Положеннями Договору-1 визначено, що операційний час - час роботи Банку з клієнтами (у межах Банківського дня) особливість якого в тому, що всі розрахункові документи, прийняті банківською установою протягом цього часу мають бути виконанні (перевірені, передані в Банк одержувача (платника), оформлені відповідними бухгалтерськими проводками за відповідними рахунками тощо) у той самий день.

Згідно Договору-1, електронний цифровий підпис - сукупність даних, отримана за допомогою криптографічного перетворення вмісту Електронного розрахункового документу, яка дає змогу підтвердити цілісність та ідентифікувати особу, яка його підписала.

Пунктом 1.1 Договору-1, визначено, що відповідач встановлює на технічних засобах Клієнта Систему та забезпечує її подальше обслуговування та функціонування.

У відповідності до п. 1.3. Договору-1, Система використовується для таких розрахункових документів: платіжних доручень, платіжних-вимог доручень (в тому числі з використанням платіжних карток). Не дозволяється формування розрахункових документів, в електронному вигляді на підставі розрахункових документів, які мають додатки (реєстр чеків, реєстр документів за акредитивом тощо), а також формування позивачем розрахункових документів в електронному вигляді на підставі платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів. Ці платіжні вимоги надсилаються позивачем до відповідача на паперових носіях у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

За приписами п. 2.1.5., п. 2.1.7., Договору-1, відповідач зобов'язаний приймати на виконання електронні розрахункові документи, оформленні та надані позивачем відповідно до Інструкції та чинного законодавства України; здійснювати розрахункові операції у межах залишку кошів на поточному рахунку позивача на Початок операційного дня з урахуванням надходжень та видатків протягом Операційного дня.

З наведених вище положень та наявних між сторонами договірних зобов'язань вбачається зобов'язання Відповідача забезпечити належний рівень захисту обміну інформації при використанні Системи «Кілєнт-Банк» під час здійснення розрахунково-касового обслуговування та право позивача безперешкодно розпоряджатися своїми коштами.

Відповідно до п. 1.1. Договору-2, відповідач зобов'язується відкрити Позивачу поточні

рахунки в українських гривнях, надалі за текстом «Рахунки», а кожен окремо «Рахунок», та надавати послуги з розрахунково-касового обслуговування, далі за текстом «Послуги», відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.

Пунктом 3.1.2. Договору-2 передбачено, що відповідач зобов'язується надавати Позивачу послуги відповідно до вимог чинного законодавства та умов цього Договору.

Згідно п. 3.2.1. Договору-2, відповідач має право у разі оформлення позивачем розрахункових документів з порушенням чинного законодавства, та, зокрема нормативних актів Національного банку України, повернути їх клієнту, з обов'язковим зазначенням підстав, передбачених чинним законодавством України, та обґрунтуванням причин їх невиконання.

У відповідності до п. 3.2.6. Договору-2, відповідач має право призупинити надання послуг позивачу, у разі його відмови надати документи та/або відомості, необхідні позивачу для здійснення заходів з фінансового моніторингу, в тому числі з'ясування суті його діяльності, фінансового стану тощо, до моменту надання позивачем відповідачу таких документів та/або відомостей.

За приписами п. 3.4.1. Договору-2, позивач має право вільно розпоряджатися коштами на рахунку відповідно до чинного законодавства України, за винятком випадків безспірного стягнення та безакцентного списання коштів.

Пунктом 4.3.1 Договору-2 визначено, що платіжні доручення позивача виконуються поточною датою валютування у разі наявності всіх необхідних реквізитів та за умови їх надходження до Відповідача (за київським часом) до 15:00 для перерахування в українських гривнях, в російських рублях, в доларах США.

У відповідності до ч. 2 ст. 341 Господарського кодексу України, для здійснення розрахунків суб'єкти господарювання зберігають грошові кошти в установах банків на відповідних рахунках.

Статтею 1066 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною 2 згаданої статті встановлено, що банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Приписами ч. З ст. 1066 ЦК України встановлено, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно ч. 4 наведеної статті, положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ч. 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Частиною 1 ст. 1071 ЦК України встановлено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Частиною 2 згаданої статті встановлено, що грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Статтею 1073 ЦК України встановлено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ст. 1089 ЦК України, за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Частиною 3 ст. 1092 ЦК України передбачено, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуї бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятис правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність

Представник відповідача у судових засіданнях заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що платіжні доручення були сформовані за допомогою таємних ключів та електронних цифрових підписів позивача, а тому відповідач не несе відповідальності за списання коштів позивача з його рахунку.

Суд не погодився з таким запереченням відповідача, оскільки однією із складових банківських операцій є зберігання коштів, що знаходяться на рахунках осіб-клієнтів банку.

Списані 173 259,31 грн. перебували на поточному рахунку позивача у відповідача. При цьому згідно зі ст. 7 та п. 38.1 і 38.4 ст. 38 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", режим обслуговування клієнта банків полягає у зберіганні коштів, здійсненні розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів та створенні системи захисту інформації, яка повинна забезпечувати безперервний захист інформації щодо переказу коштів на усіх етапах її формування, обробки, передачі та зберігання.

Таким чином судом встановлено, що відповідач, крім функцій розрахунково-касового обслуговування позивача, також виконував функцію зберігання грошових коштів, які перебували на поточному рахунку позивача, і ніс відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і «грошових коштів»позивача.

Відповідно до п. 18.3 статті 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", при прийманні електронних документів на переказ має бути дотримана відповідна процедура перевірки електронного цифрового підпис що дає можливість пересвідчитися у цілісності та достовірності електронного документа. У разі недотримання зазначених вимог, банк або інша установа - член платіжної системи, несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу.

Як слідує з п. 39.2.3 ст. 39 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" відповідач не забезпечив дотримання вимог законодавства та не виконав зобов'язань за договором банківського рахунку від 11.02.2005 та договору № 605/21/012 від 18.03.2003р. на впровадження та використання електронної системи «Клієнт-Банк» на дистанційне обслуговування по каналах зв'язку щодо захисту інформації від несанкціонованої операції з даними особистого ключа підписувача (шляхом їх несанкціонованої генерації), з компонента власної платіжної системи, протягом її функціонування особами, які не мають на це права або повноваження визначених законодавством України, а також встановлених договором.

Крім того, позивач надавав відповідачу послуги електронного цифрового підпису та обслуговування сертифікатів відкритих ключів, у відповідності до норм чинного законодавства України.

Як слідує зі ст. 8 Закону України "Про електронний цифровий підпис" такі послуги в Україні мають право надавати центри сертифікації ключів (далі - ЦСК), тобто юридична особа, незалежно від форми власності або фізичні особи, які є суб'єктом підприємницької діяльності, що надає послуги електронного цифрового підпису і засвідчив свій відкритий ключ у центральному засвідчувальному органі (далі - ЦЗО) або засвідчувальному центрі (далі - ЗЦ) з дотриманням вимог ст. 6 цього Закону.

Отже, саме на ЦСК відповідача покладено зобов'язання забезпечувати захист інформації в автоматизованих системах відповідно до законодавства, встановлювати під час формування сертифіката ключа належність відкритого ключа та відповідної особистого ключа підписувача (Відповідача), своєчасно блокувати сертифікати ключів випадках, передбачених цим Законом.

Поміж іншого, відповідач посилався й на ту обставину, що не було встановлення єдиної ІР-адреси, тобто доступ до системи «Інтернет-Клієнт-Банк» не обмежувався якоюсь конкретною ІР-адресою, і за наявності дійсних ключів для електронного цифрового підпису можливий з будь- якої адреси. Такі доводи спростовуються наступним.

При забезпеченні розрахункових операцій позивача та зберіганні його коштів відповідач діяв на власних умовах і на власний ризик, оскільки у відповідності до ч. 2 ст. 341 Господарського кодексу України, для здійснення розрахунків суб'єкти господарювання зберігають грошові кошти в установах банків на відповідних рахунках. Питання попереднього узгодження відповідачем переліку ІР - адрес, виключно з яких позивачу буде дозволено робота з системою «Клієнт-банк», є одним із відомих відповідачеві способів автентифікації користувача (Позивача) під час здійснення розрахункових операцій через мережу - Інтернет, а тому відноситься до власних ризиків відповідача.

Несанкціоноване списання коштів з рахунку позивача здійснено внаслідок проникнення саме в банківську (платіжну) систему відповідача, а не комп'ютер позивача, тому невстановлення відповідачем обмежень ІР- адрес є вказівкою на одну із причин несанкціонованого проникнення невстановленої особи в платіжну систему відповідача та доказом неналежного виконання ним договірних зобов'язань при виборі і застосуванні на власних умовах та власний ризик відомих йому способів захисту власної платіжної системи, що призвело до заподіяння майнової шкоди позивачу. Вказані зобов'язання відповідача передбачені положеннями п.п. 38.1, 38.4 ст. 38 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Отже, відповідач неналежно виконав свої зобов'язання, що витікають із чинного законодавства на віддалене обслуговування по каналах зв'язку, оскільки не забезпечив систему дистанційного обслуговування рахунків "Клієнт-Банк" захистом, який унеможливлює втручання в неї сторонніх осіб.

Представник відповідача також заперечував проти позовних вимог, з підстав того, що позивачем не надано доказів того, що ним не формувались спірні платіжні доручення, проте суд не може погодитись з таким твердженням відповідача, оскільки постановою про порушення кримінальної справи від 13.10.2012р. встановлено, що саме невідома особа, шляхом обману при незаконній операції з використанням електронно-обчислювальної техніки, заволоділа грошима позивача в сумі 173 259,31 грн., шляхом їх списання з електронного рахунку ТОВ «Озеро».

Також, відповідач заперечуючи проти позовних вимог, посилався на п. 3.2 договору № 605/31-16 від 29.10.2007р., та просив суд припинити провадження у справі, на підставі наявності третейського застереження.

Суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання, на підставі наступного.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір № 605/21/012 від 18.03.2003р. про впровадження та використання електричної системи «Клієнт - Банк» та договір № 605/30-12 від 11.02.2005р.

Відповідач посилається, що між сторонами 30.10.2007р. було укладено новий договір банківського рахунку № 605/31-16., згідно п. 3.2 якого визначено, що у випадку неможливості вирішення спору мирним шляхом переговорів, сторони домовились про те, що спір буде розглядатися одноособово третейським суддею Ярошовцем В.М. Постійно діючого Третейського суду про Асоціації українських банків, а тому розгляд справи підлягає припиненню, у відповідності до п.5 ст. 80 ГПК України.

Проте, як встановлено судом вказана угода від 30.10.2007р. не є новим договором. укладеним між сторонами, а є лише додатковою угодою до договору від 11.02.2005р., про що свідчать п.3 та п.4 статті 4 договору від 11.02.2005р. Крім цього, у вказаній додатковій угоді не зазначено про те, що дія п. 7.2 договору від 11.02.2005р., припинена чи/або змінена підписанням додаткової угоди від 30.10.2007р.

Крім того, судом взято до уваги й те, що спірні правовідносини між сторонами спору виникли не тільки у зв'язку з порушення відповідачем умов договору банківського мультивалютного рахунку № 605/30-12 від 11.02.2005р., а й договору № 605/21/012 від 18.03.2003р. на впровадження та використання електронної системи «Клієнт-Банк», при цьому, згаданим договорами не передбачено іншого порядку розгляду спорів між сторонами, як шляхом розгляду такого спору господарськими судами України.

У сторін існує виключно правова можливість, а не обов'язок на звернення до третейського суду. Для такого звернення, необхідна наявність волі обох сторін (тобто наявність угоди про передачу даного (саме цього) спору на розгляд третейського суду. Лише за наявності волі обох сторін про розгляд спору третейським судом, оформленої відповідним зверненням до суду, господарський суд зобов'язаний припинити провадження у справі. Проте, таке клопотання заявив лише відповідач. За відсутності волі на звернення до третейського суду у позивача чинне законодавство України не позбавляє його права на вирішення спору господарським судом. Згідно ст. 1 ГПК України юридичним та фізичним особам гарантовано право на звернення до господарського суду, згідно із встановленою підвідомчістю справ.

Така правова позиція суду першої інстанції кореспондується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові від 05.10.2010р. по справі № 5/56д/10.

А тому позивач також правомірно просить суд стягнути з відповідача пеню, яка передбачена п.6.1 договору-2, проте за розрахунком суду розмір пені який підлягає до стягнення становить 12923,44 грн., оскільки згідно чинного законодавства має нараховуватись за шість місяців, а не за 326 дні, як було нараховано позивачем.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог частково, з урахуванням перерахунку пені.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, пропорційно розмір задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019, адреса: 03150, м. Київ, вул. Ковпака 29) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Озеро» (код ЄДРПОУ 19163911, адреса: 81105, Львівська обл., Пустомитівський район, село Наварія) 173 259 (сто сімдесят три тисячі двісті п`ятдесят дев`ять) грн. 31 коп. - основного боргу, 12 923 (дванадцять тисяч дев`ятсот двадцять три) грн. 44 коп. - пені та 3703 (три тисячі сімсот три) грн. 61 коп. - судового збору.

3. В іншій частині, заявлених позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

(Повний текст рішення складено: 03.12.2013р.)

Суддя Мельник В.І.