Рішення № 35695439, 27.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-23/11438-2012 27.11.13

За позовом Виконуючого обов'язки прокурора Шевченківського району міста

Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Шевченківської районної в місті Києві ради в особі ліквідаційної

комісії (відповідач-1);

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

(відповідач-2);

Управління з питань комунального майна, приватизації та

підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради

(відповідач-3).

про визнання недійсним додатку до рішення Шевченківської районної у

місті Києві ради, визнання недійсним додатку до наказу Управління

комунального майна, приватизації та підприємства Шевченківської

районної у місті Києві ради та визнання недійсним договору купівлі-

продажу.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від прокуратури: не з»явився

Від позивача : не з»явився

Від відповідача-1: Слободюк О.І. - по дов. №5 від 09.01.2013р.

Від відповідача -2: ОСОБА_4 - по дов. №б/н від 15.11.2013р.

Від відповідача -3: Слободюк О.І. - по дов. №1 від 14.01.2013р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Виконуючий обов'язки прокурора Шевченківського району міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради до ліквідаційної комісії Шевченківської районної у місті Києві ради та суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 про:

визнання недійсною позиції 5 Переліку об'єктів комунальної власності, який є додатком до рішення V сесії V скликання Шевченківської районної у місті Києві ради від 15.02.2007 року № 167;

визнання недійсною позицію 47 Переліку нежитлових приміщень, що підлягають приватизації шляхом викупу, який є додатком до наказу управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради від 21.03.2007 року №26-з;

визнання недійсним укладеного управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради та ОСОБА_2 12.10.2007 року договору купівлі-продажу нежилих приміщень №1а, з №1 по №18 (групи приміщень №163) загальною площею 310,00 кв. метрів будівлі у АДРЕСА_1 літера А застосування наслідків недійсності правочину.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2012 р. у справі № 5011-23/11438-2012 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень №1а, з №1 по №18 (групи приміщень №163) (в літ.А) загальною площею 310,0 кв. метрів за адресою: АДРЕСА_1 (літера А), укладений 12.10.2007 року управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Застосовано правові наслідки недійсності правочину та зобов'язати сторони повернути все одержане за недійсним договором купівлі-продажу нежилих приміщень №1а, з №1 по №18 (групи приміщень №163) (в літ.А) загальною площею 310,0 кв.метрів за адресою: АДРЕСА_1 (літера А), укладений 12.10.2007 року управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 р. у справі 5011-23/11438-2012 апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2012 у справі № 5011-23/11438-2012 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.10.2013 р. у справі № 5011-23/11438-2012 касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2013р, та рішення господарського суду міста києва від 23.10.2012р. у справі № 5011-23/11438-2012 скасовано. Справу № 5011-23/11438-2012 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Автоматичною системою документообігу Господарського суду міста Києва справу № 5011-23/11438-2012 передано на новий розгляд судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою від 30.10.2013р. суд прийняв справу до свого провадження та призначив розгляд даної справи у судовому засіданні за участю представників сторін на 27.11.2013р.

Представники прокуратури та позивача в судове засідання не з»явилися. Про час та місце розгляду справи судом повідомлені належним чином.

Через відділ діловодство Господарського суду міста Києва від прокуратури надійшли письмові пояснення, відповідно до яких позовні вимоги прокурор підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нежитлові приміщення №1а, з №1 по №18 (групи приміщень №163) загальною площею 310,00 кв. метрів будівлі у АДРЕСА_1 літера А відчужено у власність ОСОБА_2 в порушення вимог чинного законодавства, оскільки у останнього не виникло право на приватизацію вказаного приміщення шляхом викупу. Тому спірний договір є таким, що суперечить чинному законодавству, а також порушує майнові права та законні інтереси дійсного власника і, як наслідок, підлягає визнанню недійсним в судовому порядку з огляду на приписи ст. 16 ЦК України.

Представник відповідачів -1 та 3 проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що приймаючи рішення від 15.02.2007 №167 "Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва", яким був затверджений Перелік об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу, Шевченківська районна у м. Києві рада діяла у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, зокрема і відповідно до вищезазначених вимог п. 1 ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Представник відповідачап -2 проти задоволення позову заперечував посилаючисть на те, що на позов, в якому проти позову заперечив та пояснив, що на час спірних правовідносин, власником спірного нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 літера А була територіальна громада Шевченківського району м. Києва в особі Шевченківської районної у м. Києві ради, яка була суб'єктом права комунальної власності і мала право на власний розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися зазначеним приміщенням. В свою чергу відповідно до п.п.5, 6 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про приватизацію державного майна", враховуючи висновки постійної комісії з питань управління та приватизації комунального майна, Шевченківська районна у м. Києві рада прийняла рішення №167 від 15.02.2007 "Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва", яким був затверджений Перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу згідно додатку. Посилання позивача на п. 51 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації", є також безпідставним, оскільки даний пункт стосується приватизації орендованого державного майна, а спірне приміщення було об'єктом комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва, а не державної.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.05.2006 р. між Шевченківською районною у м. Києві радою ("Орендодавець") та Фівзиою особою підприємцем ОСОБА_2 ("Орендар") укладено Договір оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва № 1623/4, умовами якого передбачено, що відповідач-1 на підставі Розпорядження Шевченківської районної у м. Києві ради №123 від 10.04.2006 р. зобов'язується передати, а відповідач-2 - прийняти у тимчасове платне користування (оренду) нежиле приміщення (будівлю, споруду) загальною площею 310 кв.м. (п. 1.1. договору).

Рішенням V сесії V скликання Шевченківської районної у м. Києві ради від 15.02.2007 р. № 167 "Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва" вирішено затвердити перелік об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу згідно додатку.

Підпунктом 47 переліку в Додатку №1 до Рішення V сесії V скликання Шевченківської районної у м. Києві ради від 15.02.2007 р. № 167 визначено, що до переліку об'єктів комунальної власності Шевченківського району, що підлягають приватизації шляхом викупу включено нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, літ. А, загальною площею 310 кв.м

Наказом Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради від 21.03.2006 р. № 26-з "Про приватизацію нежитлових приміщень" вирішено приватизувати шляхом викупу нежитлові приміщення площею та за адресами зазначеними в додатку № 1.

Підпунктом 5 Додатку 1 до Наказу Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради від 21.03.2006 р. № 26-з визначено, що до переліку нежитлових приміщень, що підлягають приватизації шляхом викупу включено нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, літ. А, загальною площею 310 кв.м.

Як вбачається з матеріалів справи, в Київській міській щотижневій газеті "Шулявка" випуск № 13 (704), Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві Ради опубліковано інформацію про об'єкти комунальної власності району, які підлягають приватизації шляхом викупу. Зокрема, у випуску 13 (704) газети "Шулявка" зазначено, що підлягає приватизації шляхом викупу нежиле приміщення по вулиці АДРЕСА_1, літ. А, загальною площею 310 кв.м.

18 червня 2007 року суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Навчально - консалтинговий центр «Експерт-Л» складено Висновок про вартість майна нежилих приміщень, м. Київ, АДРЕСА_1, літ. А, загальною площею 310 кв.м ..

Відповідно до Висновку вартості майна нежилих приміщень, ринкова вартість нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, літ. А, загальною площею 310 кв.м , становить 1 275 883 грн.

Наказом Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної м. Києві ради № 49-з від 20.06.2007 "Про затвердження висновків вартості майна" затверджено висновки вартості нежилого приміщення, що орендує СПД ОСОБА_7 " за адресою: АДРЕСА_1, літ. А, загальною площею 310 кв.м у розмірі 1 531 059, 60 грн. (1 275 883 грн. + ПДВ 255 176,60 грн.).

Відповідно до Свідоцтва про право власності Серії САВ № 253813 від 25.04.2007 р., нежилі приміщення № 1а. з 31 по №18 загальною площею 310,00 кв.м., які розташовані в АДРЕСА_1, літ. А, належать територіальній громаді Шевченківського району міста Києва на праві комунальної власності та зареєстровані КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" в реєстровій книзі під реєстровим номером 895-П.

12.10.2007 р. між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві Ради ("Продавець") та ОСОБА_2 ("Покупець") укладено Договір купівлі-продажу нежилого приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований 12.10.207 року Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві Ради за № 000822/10.

Відповідно до п. 1.1. договору відповідач 3 зобов'язується передати у власність, а відповідач-2 зобов'язується прийняти нежилі приміщення загальною площею 297,10 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. АДРЕСА_1, літ. А, загальною площею 310 кв.м і зобов'язується сплатити за них грошову суму, визначену цим договором. Відчужуються нежилі приміщення з №1а з №1 по №18 (групи приміщень 163) загальною площею 310,00 кв.м. згідно з технічною документацією Київського міського бюро технічної інвентаризації.

10.12.2007 р. між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві Ради та ОСОБА_2 підписано Акт прийому-передачі приміщень, відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв згідно з договором купівлі-продажу нежилого приміщення від 12 жовтня 2007 року нежилі приміщення (в літ. А) з №1а з №1 по №18 (групи приміщень 163) загальною площею 310,00

З матеріалів справи вбачається, що у Київській міській щотижневій газеті "Шулявка" випуск № 43 (734) Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві Ради опубліковано інформацію про об'єкти комунальної власності району, що приватизовані шляхом викупу. Зокрема, у випуску газети "Шулявка" № 43 (734) зазначено, що приватизовано фізичною особою шляхом викупу нежиле приміщення по АДРЕСА_1, літ. А.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, прокурор зазначає, що з матеріалів приватизаційної справи нежитлового приміщення за адресою м. Київ, АДРЕСА_1, літ. А, вбачається, що відповідачем-2 жодного поліпшення вказаного орендованого приміщення взагалі не проводилось, отже вказані приміщення відчужено у власність ОСОБА_2 в порушення вимог чинного законодавства, оскільки у останнього не виникало право на приватизацію вказаного приміщення шляхом викупу. Також, Прокурор звертає увагу на те, що оспорюваний договір купівлі-продажу є таким, що суперечить чинному законодавству, а також порушує майнові права та законні інтереси дійсного власника (територіальної громади) і, як наслідок, підлягає визнанню недійсним в судовому порядку з огляду на приписи статті 16 Цивільного кодексу України. Крім того, Шевченківська районна в м. Києві рада, маючи повноваження щодо розпорядження майном територіальної громади Шевченківського районної в місті Києві ради, в тому числі нежилі приміщення (в літ. А) з №1а з №1, №І8 (групи приміщень №163) загальною площею 310,00 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, літ. А, приймаючи рішення про включення зазначених нежилих приміщень до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, повинна була діяти в інтересах територіальної громади, визначити спосіб приватизації в порядку, з підстав і умов, передбаченими законодавством України про приватизацію, чого дотримано не було.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 143 Конституції України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних Рішення та Наказу), територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, управляють майном, що є в комунальній власності.

Статтею 327 Цивільного кодексу України визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Частинами 1, 5, 6 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних Рішення та Наказу) визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Відповідно до частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних Рішення та Наказу), від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 2 статті 41 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних Рішення та Наказу), районні у містах ради (у разі їх створення) та їх виконавчі органи відповідно до Конституції України та законів України здійснюють управління рухомим і нерухомим майном та іншими об'єктами, що належать до комунальної власності територіальних громад районів у містах.

Місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради та їх виконавчі органи (стаття 6 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваних Рішення та Наказу).

Статтею 6 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» (в редакції, яка діяла на час спірних відносин) визначено, що місцеве самоврядування у місті Києві здійснбється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради та їх виконавчі органи.

Згідно з ч.2 ст.11 Закону України «Пролицю України - місто-герой Київ» (в редакції, яка діяла на ча спвірних відносин ) Київська міська рада може передавати районним у містах радам у власність або в управління об'єкти комунальної власності міста Києва в порядку, передбаченому законами України.

Київська міська рада своїм рішенням від 27.12.2001 №208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва» затвердила перелік об'єктів права комунальної власності територіальних громад районів міста Києва, зокрема додаток 11 до цього рішення визначав перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва.

Відповідно до п. 664 таблиці 7 додатку 11 до цього рішення власником нежилих приміщень площею 717,50 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 на час здійснення приватизаційних дій була територіальна громада Шевченківського району м. Києва в особі Шевченківської районної у м. Києві ради.

Вищезазначене рішення Київської міської ради в цій частині ніким не було оскаржене.

Враховуючи вищевикладені положення норм законодавства України та враховуючи те, що Відповідно до Свідоцтва про право власності Серії САВ № 253813 від 25.04.2007 р., нежилі приміщення № 1а з № 1 по №18 загальною площею 310,00 кв.м., які розташовані в АДРЕСА_1 (літера А), належать територіальній громаді Шевченківського району міста Києва на праві комунальної власності та зареєстровані КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" в реєстровій книзі, суд приходить до висновку, що на час винесення Рішення V сесії V скликання Шевченківської районної у м. Києві ради від 15.02.2007 р. № 167, Наказу Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради від 21.03.2006 р. № 26-з, укладення Договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 12.10.2007 р., власником нерухомого майна загальною площею 310,00 кв.м., яке розташоване в АДРЕСА_1 (літера А), була територіальна громада Шевченківського району міста Києва, а тому особою, наділеною правом визначення доцільності, порядку та умов приватизації спірного майна, була саме Шевченківська районна в місті Києві Рада.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних Рішення та Наказу), приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні, за конкурсом.

Згідно зі ст.4 Закону України "Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності, є органи приватизації, створені місцевими радами.

Частинами 1 та 3 статті 7 Закону України "Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних Рішення та Наказу) визначено, що Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом; викупу. За змістом п. 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 р. №14-рп/2000 доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається цим органом самостійно, окрім випадків, визначених законами. Зокрема, викуп застосовується у випадках, передбачених статтею 11 Закону та іншими законами, і є в такому разі обов'язковим для органів приватизації та органів, які затверджують переліки об'єктів малої приватизації.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних Рішення та Наказу), відповідний орган приватизації публікує в інформаційному бюлетені та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації, перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, який містить назву об'єкта приватизації та його місцезнаходження. Зазначений перелік публікується не пізніш як за 15 днів з дня прийняття рішення про затвердження переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних Рішення та Наказу), викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації: не проданих на аукціоні, за конкурсом; включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу; зданих в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України "Про оренду державного майна".

Враховуючи вищевикладені положення норм чинного, на час винесення оскаржуваних Рішення та Наказу, законодавства України, суд зазначає, що при прийнятті Шевченківською районною в місті Києві радою рішення від 15.02.2007 р. № 167 "Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва", остання була наділена правом самостійно на власний розсуд обирати той чи інший спосіб продажу спірного майна (в т.ч. включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу).

Суд не погоджується та не приймає до уваги посиланнями представника Прокуратури на те, що відповідачем-2, як орендарем нежитлового приміщення за адресою м. Київ, АДРЕСА_1 літ. А в порушення пункту 51 Закону України "Про державну програму приватизації", ніякого поліпшення орендованого приміщення взагалі проведено не було, то вказані приміщення відчужено у власність ОСОБА_2 в порушення вимог чинного законодавства, оскільки у останнього не виникало право на приватизацію вказаного приміщення шляхом викупу, з огляду на наступне.

Відповідно до Свідоцтва про право власності Серії САВ № 253813 від 25.04.2007 р., нежилі приміщення № 1а з № 1 по №18 загальною площею 310,00 кв.м., які розташовані в АДРЕСА_1 літ. А належать територіальній громаді Шевченківського району міста Києва на праві комунальної власності та зареєстровані КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" в реєстровій книзі.

Таким чином, суд зазначає, що оскільки об'єктом приватизації, що включений до відповідного переліку оспорюваним рішенням є майно комунальної власності, на вказаний об'єкт приватизації пункт 51 Державної програми приватизації на 2000-2002 року, затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації", не поширюється.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 26 березня 2008 року у справі № 4/147.

Отже, враховуючи вищевикладені положення норм чинного, на момент прийняття оскаржуваних Рішення та Наказу, законодавства України та враховуючи встановлені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що прокурором не наведено підстав щодо незаконності проведеної приватизації спірного майна шляхом викупу, а отже позовні вимоги В.о. прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради про визнання недійсною позицію 83 Переліку об'єктів комунальної власності Шевченківського району, що підлягають приватизації шляхом викупу, який є додатком до рішення V сесії V скликання Шевченківської районної у місті Києві ради від 15.02.2007 р. №167, відповідно до якої до переліку об'єктів, що знаходяться у власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва та підлягають приватизації шляхом викупу включено нежитлове приміщення площею 310,00 кв. м. за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 літ. А є необґрунтованим та не підлягають задоволенню.

Частиною 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних Рішення та Наказу) визначено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Як вбачається із Наказу Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради від 21.03.2006 р. № 26-з "Про приватизацію нежитлових приміщень", останній прийнято на виконання рішення Шевченківської районної в місті Києві ради від 15.02.2007 р. № 167.

Таким чином, враховуючи те, що судом під час розгляду даної справи не встановлено підстав для визнання недійсною позицію 47 Переліку об'єктів комунальної власності Шевченківського району, що підлягають приватизації шляхом викупу, який є додатком до рішення V сесії V скликання Шевченківської районної у місті Києві ради від 15.02.2007 р. №167, позовні вимоги В.о. прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради про визнання недійсною позиції 47 Переліку нежитлових приміщень, що підлягають приватизації шляхом викупу, який є додатком до Наказу Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради від 21.03.2007 р. №26-з до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу включено нежитлове приміщення площею 310,00 кв. м. за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 літ. А - не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою для визнання спірних правочинів недійсними позивач вбачає в положеннях ч.1 ст. 215 ЦК України, згідно якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Тож, відповідно до положень чинного законодавства України, визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства та актам органів державної влади.

Постановою пленуму Верховного суду України № 9 від 6 листопада 2009 року зазначено, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено, у зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205- 210, 640 ЦК тощо).

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що прокурор необґрунтовано стверджує про протиправність укладання спірного договору договір купівлі - продажу нежилого приміщення від 12.10.2007 р., оскільки за його змістом вбачається що він укладений на підставі вільного волевиявлення, не суперечить законодавству, не порушує права і охоронювальні законом інтереси громадян або суб'єктів господарювання, сторони досягли істотних його умов, а тому, в розумінні вимог ст. 638, 655 - 697 ЦК України, та вимог ст. ст. 180, 181 ГК України він вважається укладеним, а саме, подія та прагнення сторін на його укладення відбулося.

Таким чином, підстав для задоволення позову В.о. прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради щодо визнання недійсним договору купівлі - продажу нежилого приміщення від 12 жовтня 2007 р., укладеного між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської у місті Києві ради та ОСОБА_2 посвідчененого приватним нотаріусом Київського міського - нотаріального округу ОСОБА_5 щодо продажу нежилих приміщень №1 з №1 по №18 (групи приміщень №163) (в літ. А) загальною площею 310,00 кв.м. за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 (Літера А) судом не вбачається.

Що стосується позовних вимог про застосування наслідків недійсності правочину та повернення до комунальної власності територіальної громади міста Києва спірного майна, суд відзначає наступне.

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Втім, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні, оскільки не встановлено підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним договору купівлі - продажу нежилого приміщення від 16 серпня 2007 р.

Що стосується заявлених представниками відповідачів клопотань про застосування строків позовної давності до позовних вимог В.о. прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (стаття 261 Цивільного кодексу України).

Пунктами 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

З урахуванням наведеного, оскільки прав та охоронюваних законом інтересів Позивача щодо спірного майна, про захист яких він просить суд у позові, Відповідачами не порушено, і суд відмовляє Позивачу у позові по суті в зв'язку з безпідставністю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім, ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги В.о. прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, тобто на Київську міську раду.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову В.о. прокурора Шевченківського району м. Києва в особі Київської міської ради відмовити.

Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) до Державного бюджету України судовий збір у сумі 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 02.12.2013 р.

Суддя Трофименко Т.Ю.