Рішення № 35697511, 25.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20150/13 25.11.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Асортимент»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Дивосвіт»простягнення 10 362,10 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:не з'явивсявід відповідача:Вашкулат В.В., Невідомський О.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Асортимент» (надалі - ТОВ «Торгова компанія «Асортимент») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Дивосвіт» (надалі - ТОВ «Компанія «Дивосвіт») про стягнення 10 362,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №91 від 05.03.2009 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 5 737,05 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 4 552,19 грн. та 3% річних у розмірі 72,86 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.10.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 25.11.2013 р.

В судове засідання представник позивача, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, не з'явився, на адресу господарського суду міста Києва 07.11.2013 р. направив клопотання, в якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд здійснювати розгляд справи за відсутності його представника.

Представники відповідача в судове засідання з'явилися, надали відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнав суму основної заборгованості, проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені та 3% заперечував. Крім того, у зв'язку з тяжким фінансовим становищем відповідач просив суд відстрочити виконання рішення суду строком на 9 місяців.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.03.2009 р. між ТОВ «Торгова компанія «Асортимент» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Диво - Світ», після зміни найменування - ТОВ «Компанія «Дивосвіт», (покупець) було укладено договір поставки №91 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити продукти харчування (продукція), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити таку продукцію.

Згідно з п. 7.1 Договору оплата товарів покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару.

На виконання умов Договору у період з 06.03.2013 р. по 26.04.2013 р. позивачем поставлена, а відповідачем прийнята продукції на загальну суму 10 329,19 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами у цей період.

Відповідачем частково сплачено вартість поставленої продукції на суму 4 594,14 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 5 737,05 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткові накладні, підписані сторонами у період з 06.03.2013 р. по 26.04.2013 р.) підтверджується передача відповідачу товару згідно умов Договору на суму 10 329,19 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 7.1 Договору, відповідач повинен був розрахуватися за поставлену продукцію протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем частково оплачена поставлена згідно Договору продукція на суму 4 594,14 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 5 737,05 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача грошових коштів у розмірі 5 737,05 грн. на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість визнана.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Компанія «Дивосвіт» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Торгова компанія «Асортимент» про стягнення з ТОВ «Компанія «Дивосвіт» заборгованості у розмірі 5 737,05 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 4 552,19 грн. та 3% річних у розмірі 72,86 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 27.04.2013 р. по 07.10.2013 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 8.2 Договору за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

При цьому, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, правомірною є вимога про стягнення з відповідачі пені, нарахованої за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня.

За перерахунком суду, враховуючи положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 346,49 грн. В іншій частині (4 305,70 грн.) пеня нарахована безпідставно.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 72,86 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Компанія «Дивосвіт» на користь ТОВ «Торгова компанія «Асортимент» заборгованість у розмірі 5 737,05 грн., пеню у розмірі 346,49 грн. та 3% річних у розмірі 72,86 грн.

В частині стягнення з відповідача пені у розмірі 4 305,70 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Стосовно клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду строком на 9 місяців, суд відзначає наступне.

Клопотання про відстрочення обґрунтоване тим, що відповідач на сьогоднішній день не зможе виконати прийняте судом рішення, оскільки знаходиться в скрутному фінансовому становищі.

У відповідності до частини 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Тобто, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського просувального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд відзначає, що відповідачем не надано належних доказів існування виняткових обставин, які перешкоджають виконанню рішення суду.

Крім того, доказів того, що у разі відстрочення виконання рішення на 9 місяців заборгованість буде погашена суду не надано, а тому клопотання ТОВ «Компанія «Дивосвіт» про відстрочення виконання рішення задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Асортимент» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Дивосвіт» (04210, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, 24/10, літ. А; ідентифікаційний код 25283737) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Асортимент» (02100, м. Київ, вул. Попудренка, 22; ідентифікаційний код 31455995) заборгованість у розмірі 5 737 (п'ять тисяч сімсот тридцять сім) грн. 05 коп., пеню у розмірі 346 (триста сорок шість) грн. 49 коп., 3% річних у розмірі 72 (сімдесят дві) грн. 86 коп. та судовий збір у розмірі 1 022 (одна тисяча двадцять дві) грн. 19 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.11.2013 р.

Суддя В.П. Босий