Постанова № 35641891, 04.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 листопада 2013 року 08:05 № 826/14591/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:

головуючого судді Шулежка В.П., судді Іщука І.О., судді Погрібніченка І.М.

при секретарі судового засідання Пасічнюк С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до Державної реєстраційної служби України, Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство «Український Професійний Банк» (далі - позивач, ПАТ «Український Професійний Банк») до Державної реєстраційної служби України (далі - відповідач 1), Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області (далі - відповідач 2) про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Корюк Т.В. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на об'єкт нерухомого майна від 09.08.2013 року № 4886885 та зобов'язання Державну реєстраційну службу України (код ЄДРПОУ 37508344) здійснити реєстрацію права власності ПАТ «Український Професійний Банк» (код ЄДРПОУ 19019775) на об'єкт нерухомого майна, а саме земельну ділянку загальною площею 0,1914 га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, Білогородської сільської ради, вул. Таємнича, 25 цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; кадастровий номер земельної ділянки 3222480401:01:111:0007.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приймаючи оскаржуване рішення державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Т.В. діяв з порушенням вимог законодавства, оскільки останнім необґрунтовано зроблено висновок про те, що подані документи не відповідають вимогам встановленим законодавством та не дають можливості встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Окрім цього, позивачем зазначено, що до Реєстраційної служби ним було подано всі необхідні документи для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, Білогородської сільської ради, вул. Таємнича, 25.

А тому, враховуючи викладене, на думку позивача, дії відповідача при прийнятті рішення про відмову у державній реєстрації права власності від 09.08.2013 року № 4886885 є протиправними, а вказане рішення таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач 1 в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав.

В матеріалах справи містяться письмові заперечення, в яких відповідач 1 просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач 1 зазначив, що відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації, в тому числі, й Державна реєстраційна служба України. Щодо зобов'язання Державної реєстраційної служби України провести державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, на думку відповідача 1, не відноситься до компетенції адміністративного суду.

Відповідач 2 в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав. Подав до суду письмові заперечення проти позову, в яких просив суд в задоволенні адміністративного позову ПАТ «Український професійний банк» відмовити повністю, оскільки при винесенні рішення діяв в межах, на підставі та у спосіб, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних доказів у матеріалах справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ПАТ «Український Професійний Банк» подано до реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності, до якої було додано наступні документи:

рішення Господарського суду Київської області від 08.04.2013 року по справі № 911/874/13-г, що набрало законної сили, яким визначено, серед іншого, за ПАТ «Український професійний банк» право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с Білогородка Білогородської сільської ради, вул. Таємнича, 25;

нотаріально посвідчену копію статуту ПАТ «Український Професійний Банк»;

нотаріально посвідчену копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

нотаріально посвідчену копію довідки АБ № 332189 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;

нотаріально посвідчену копію довідки про взяття на облік платника податків;

засвідчену копію витягу з Протоколу № 2 Загальних зборів акціонерів від 29.09.2005 року щодо обрання голови Правління;

нотаріально посвідчену копію довіреності представника позивача (оригінал для огляду);

копія паспорта представника позивача та реєстраційного номера облікової картки платника податку (оригінали для огляду);

документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав;

документ, про сплату державного мита.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Т.В. від 09.08.2013 року № 4886885 відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень на об'єкт нерухомого майна, а саме на земельну ділянку, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с Білогородка Білогородської сільської ради, вул. Таємнича, 25, кадастровий номер земельної ділянки 3222480401:01:111:0007 у зв'язку з тим, що подані документи не відповідають вимогам та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, яке, на думку позивача, є незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує права позивача, ПАТ «Український Професійний Банк» звернувся до суду з відповідним позовом.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації врегульовано нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV (далі - Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Приписами ч. 2 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що орган державної реєстрації прав зобов'язаний надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703 (далі - Порядок № 703) державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).

Орган державної реєстрації прав проводить, зокрема, державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме майно за місцем розташування такого майна.

Згідно п. 7 Порядку № 703 для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Відповідно до п. 8 Порядку № 703 орган державної реєстрації прав, нотаріус приймає заяви про державну реєстрацію в порядку черговості їх надходження шляхом реєстрації у базі даних про реєстрацію заяв і запитів з автоматичним присвоєнням їм реєстраційного номера, фіксацією дати та часу їх реєстрації.

Орган державної реєстрації прав, нотаріус видає заявникові картку прийому заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, форму та вимоги до оформлення якої встановлює Мін'юст.

Відповідно до п. 12 Порядку № 703 під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 26 Порядку № 703 для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є:

1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат;

2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати;

5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку;

6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком;

8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою;

10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно;

13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно;

14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;

15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації (п. 16 Порядку № 703).

Відповідно до п. 23 Порядку № 703 державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З матеріалів справи встановлено, що підставою для подачі позивачем заяви для державної реєстрації прав та їх обтяжень було рішення Господарського суду Київської області від 08.04.2013 року по справі № 911/874/13-г, що підтверджує перехід права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222480401:01:111:0007 за ПАТ «Український Професійний Банк» з метою погашення боргів перед кредитором.

За наслідками дослідження вказаного письмового доказу встановлено, що судове рішення не містить в собі відомостей щодо набрання ним законної сили.

З приводу встановлених фактів, суд зазначає, що відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом (ч. 5 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, згідно ч. 1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Таким чином, аналізуючи вказані норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що судове рішення набирає законної сили, якщо не було подано апеляційну скаргу, через десять днів з дня їх оголошення судом або з дня її підписання.

Відсутність в рішенні відмітки щодо набрання ним законної сили не дає можливості встановити державному реєстратору відповідність заявлених прав, документам що їх посвідчують.

В п.5 ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пп.10 ч.1 п.27 Порядку №703 визначено, що документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Крім того, із системного аналізу положень Порядку №703 та норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» можна зробити висновок, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, зокрема, наявність підстав з якими закон та/або договір пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно.

Натомість, як вбачається із резолютивної частини рішення Господарського суду Київської області від 08.04.2013 року по справі №911/874/13-г в ній не зазначено відомостей про цільове призначення земельної ділянки кадастровим номером 3222480401:01:111:0007.

При цьому, позивачем не подавалось до Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області та не надано до суду укладеного в установленому законом порядку договору іпотеки від 28.01.2009 року, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 0,1914 га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с Білогородка Білогородської сільської ради, вул. Таємнича, 25, кадастровий номер земельної ділянки 3222480401:01:111:0007, що належить ТОВ «Консерви» на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.12.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріально округу ОСОБА_3 за реєстровим №2052 та Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 221385, виданого 17.10.2008 року Білгородською сільською радою; кадастровий номер земельної ділянки 3222480401:01:111:0007, права щодо якої підлягають державній реєстрації.

Водночас, суд критично ставиться до твердження позивача стосовно того, що в описовій частині рішення Господарського суду Київської області від 08.04.2013 року по справі №911/874/13-г містяться відомості щодо цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3222480401:01:111:0007, оскільки висновки щодо розгляду всіх вимог по суті, які були предметом позову відображаються у резолютивній частині судового рішення.

Відповідно до п.23 Порядку №703 визначено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, крім іншого, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених обставин та норм діючого законодавства України, колегія суддів приходить до висновку, що рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Т.В. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на об'єкт нерухомого майна від 09.08.2013 року № 4886885 прийнято у відповідності та у межах чинного законодавства, а тому підстав для його скасування у суду немає.

Окрім цього, суд зазначає, що вимога позивача щодо зобов'язання Державну реєстраційну службу України (код ЄДРПОУ 37508344) здійснити реєстрацію права власності ПАТ «Український Професійний Банк» (код ЄДРПОУ 19019775) на об'єкт нерухомого майна, а саме земельну ділянку загальною площею 0,1914 га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, Білогородської сільської ради, вул. Таємнича, 25 цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; кадастровий номер земельної ділянки 3222480401:01:111:0007, яка є похідною від попередньої, також задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачами доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення, а позивачем не надано достатньо доказів на обґрунтування позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя В.П. Шулежко

Суддя І.О. Іщук

Суддя І.М. Погрібніченко