Ухвала суду № 35454881, 19.11.2013, Київський районний суд м. Сімферополя

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 123/11907/13-ц

Номер провадження 4-с/123/157/2013

19.11.2013 року Київський районний суд м. Сімферополя в складі:

головуючого судді Тонкоголосюка О.В.,

при секретарі Бовт М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця про визнання дій державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції в АР Крим неправомірними, скасування постанови та акту державного виконавця,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеною скаргою. В обґрунтування якої зазначає, що на виконанні Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції в АР Крим знаходиться виконавчий лист про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження 18 квітня 2013 року заявнику стало відомо, що відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню рішення суду, проведена оцінка предмету іпотеки, квартира виставлена на прилюдні торги і відбулася її переоцінка, а потім була передана стягувачу в рахунок передачі боргу, заявник просить всі дії державного виконавця по примусовому виконання рішення суду визнати неправомірними та скасувати постанову та акт державного виконавця від 18 березня 2013 року про передачу предмету іпотеки- квартири № 91 по вул.. Кечкеметській 186 в м. Сімферополі- стягувачу ПАТ «МАРФІН БАНК», оскільки про всі виконавчі дії заявник, в порушення діючого законодавства, сповіщений не був.

Представник ПАТ «МАРФІН БАНК» скаргу не визнав, суду пояснив, що про всі виконавчі дії заявниця сповіщалась належним чином, про що свідчать наявні в виконавчому провадженні повідомлення.

Заявник ОСОБА_1 та заінтересовані особи в судове засідання не явилися, про дату та місце слухання справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Суд зі згоди осіб, що явилися в судове засідання, вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності останніх.

Заслухавши представника ПАТ «МАРФІН БАНК», дослідивши представлені докази, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Судовим розглядом встановлено, що 20.04.2012 року в межах виконавчого провадження при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-1472/2011 виданого Київським районним судом м.Сімферополя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «МАРФІН БАНК» суму в розмірі 544446,68 грн. було складено акт опису й арешту майна,а саме, АДРЕСА_2.(а.с.17-18.) Вказаний акт був підписаний державним виконавцем Мустафаєвою Д.Р., понятими, представниками торгуючої організації, стягувачем та ОСОБА_1, зауважень або заяв осіб, що були присутніми під час опису майна не поступало.

Згідно ст. 5 ЗУ «Про державну виконавчу службу» державний виконавець зобов'язаний своєчасно, повністю і неупереджено здійснювати примусове виконання рішень, передбачених законом, способом і порядком, вказаним в резолютивний частині виконавчого документа.

У відповідності до ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Як стверджує скаржник, 22.12.2011 року державним виконавцем Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Марфін Банк» заборгованості за кредитним договором у сумі 544 446. 68 грн.. 20.04.2012 року проведено опис майна, що належить боржнику ОСОБА_1 09.07.2012 року для проведення виконавчий дій притягнуто суб'єкт оцінювальної діяльності. 01.08.2012 року суб'єктом оцінювальної діяльності складено висновок ринкової вартості предмета іпотеки. Відповідно до висновку ринкова вартість квартири АДРЕСА_3 складає суму у розмірі 301 601,00 грн.. 15.10.2012 р. заставлене майно, квартиру АДРЕСА_3 передано на реалізацію шляхом проведення прилюдних торгів в Кримську філію приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство юстиція». На 22.11.2012 року призначені прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, які не відбулись у зв'язку з відсутністю потенційних покупців. 05.12.2012 державним виконавцем Центрального ВДВС проведено уцінку предмета іпотеки. Майно уцінено на 20 відсотків від вартості визначеної суб'єктом оцінювальної діяльності. Вартість майна після уцінки склала 241 280,80 грн. Повторні прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, що були призначені на 31.01.2013 року, які були визнані такими що не відбулись у зв'язку з відсутністю потенційних покупців. Постановою державного виконавця Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ від 18 березня 2013 року предмет іпотеки квартира АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_1 передано стягувану ПАТ «МАРФІН БАНК» в рахунок погашення заборгованості по виконавчому листу № 2-1472/2011 виданому Київським районним судом м. Сімферополя 02.121.2011 року, за ціною 301 601,00 грн.

Листом № 03/21/11/13681 від 09.08.2012 року, ОСОБА_1. було повідомлено, що 20.04.2012 року держвиконавцем було складено акт опису й арешту майна, згідно висновків субєкта оціночної діяльності ринкова вартість квартири АДРЕСА_4, складає 301601 грн.(а.с. 38). Вказаний лист з додатками (експертний висновок та копія акту опису та арешту майна) було направлено та вручено ОСОБА_1 під розписку (а.с.39,40).

Таким чином, ще в 2012 році ОСОБА_1 стало відомо про те, що між ОСОБА_1. та ПАТ «МАРФІН БАНК» є фінансово-кредитні відносини по яких ОСОБА_1 є боржником.

Згідно ст.ст. 1, 17, ч. 5 ст.18, ст. 19 Закону України „Про заставу" від 2 жовтня 1992 року N 2654-ХП: „Застава - це спосіб забезпечення зобов'язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає в силу договору чи закону". „За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави".

Відмовляючи у задоволенні скарги суд виходить з того, що при здійсненні виконавчих дій з примусового виконання рішення суду щодо звернення стягнення на квартиру, що належить на праві приватної власності боржнику, державним виконавцем відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, проведено опис майна за результатами якого складено акт де є підпис Нагаєвої, для встановлення ринкової вартості квартири проведено оцінку квартири АДРЕСА_5, квартиру виставлено на прилюдні торги за результатами яких квартиру передано стягувачу. Під час здійснення таких виконавчих дій, державний виконавець діяв в межах наданих йому Законом України «Про виконавче провадження» повноважень, при цьому права чи свободи заявника порушено не було, про всі виконавчі дії було повідомлено заявницю, про що свідчать її підписи, а також повідомлення про отримання поштової кореспонденції.

Керуючись ст.. 383 ЦПК України , суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця про визнання дій державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції в АР Крим неправомірними, скасування постанови та акту державного виконавця відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

СуддяТонкоголосюк О. В.