Ухвала суду № 35420876, 19.11.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/5530/13 Головуючий 1 інстанції Овдієнко В.В.

Справа № 2014/2-245/11 Доповідач - Коровін С.Г.

Категорія: кредитні

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2013 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі :

Головуючого: - Коровіна С.Г.

Суддів : - Довгаль А.П.

Коваленко І.П.

При секретарі: - Костенко Я.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 03 липня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2010 року ПАТ «ПроКредит Банк» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 солідарно заборгованості за кредитним договором №Х-5791/02.05 від 09.02.2005 року в розмірі 35907 грн. 29 коп. та судових витрат.

Позивач посилався на те, що зазначений договір було укладено з ОСОБА_6 За умовами договору відповідач отримав 16000грн. з процентною ставкою 33% річних. ОСОБА_6 повинен був повернути отримані кошти з відсотками за користування кредитом згідно доданого до договору графіку погашення.

На забезпечення виконання кредитного договору між банком та відповідачем ОСОБА_7 09.02.2005 року було укладено договір поруки. №Х-5791/2.05-ДП

ОСОБА_6 умови договору не виконував і 10.02.2009 року відповідачам було направлено вимогу про погашення кредиту. Вимога була залишена без задоволення і банк звернувся з позовом до суду.

В судове засідання відповідачі неодноразово не з'являлися. ОСОБА_6 проти позову заперечував і в листі на адресу суду просив врахувати, що кредитний договір не підписував, справу просив розглядати у присутності його представника.

Рішенням суду позовні вимоги задоволено.

Стягнуто солідарно з відповідачів на користь банку 35907 грн. 29 коп. - заборгованість за кредитним договором на 02.06.2010 року.

Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь банку судові витрати по сплаті судового збору - по 179 грн. і на інформаційно-технічне забезпечення - по 60 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове і у задоволенні позову відмовити.

Апелянт вважає, що суд не дав належної оцінки його доводам про те, що він не підписував договори, наполягав на тому, що підписи у договорах виконані невідомою особою, а на оплату почеркознавчої експертизи не має коштів. Крім того, він вважає, що суд не застосував до позову банку позовну давність. Позовна давність починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення його права або про особу, яка його порушила. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплинула і до додаткової вимог (стягнення неустойки, накладання стягнення на заставлене майно тощо). Апелянт вважає, що кредитний договір припинив свою дію 09 лютого 2008 року і з цього часу банк повинен був звернутися до суду з відповідним позовом.

ОСОБА_7 апеляційної скарги не подавав.

Сторони в судове засідання в черговий раз не з'явилися. ОСОБА_6 отримав повістку про виклик у судове засідання на 03.09.2013 року, але він в суд не з'явився. В судові засідання на 29.10.2013 року, 19.11.2013 року відповідачі повістки не отримали і їх повернуто до суду поштою у зв'язку із закінченням терміну зберігання. Враховуючи те, що апелянт ОСОБА_6 та другий відповідач ОСОБА_7 неодноразово не з'являлися до суду, справою без поважних причин не цікавилися, та враховуючи строки розгляду апеляційних скарг передбачені ст. 303-1 ЦПК України колегія вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідачів. Представник позивача подав до Апеляційного суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Заслухавши доповідача, перевіривши обставини справи колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 09.02.2005 року між ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір №Х-5791/02.05.

Згідно умов договору ОСОБА_6 отримав кредит в сумі 1600 грн. з процентною ставкою 33% річних, які ОСОБА_6 повинен виплачувати згідно з графіком погашення кредиту та сплати відсотків, передбачених Додатком №1 до кредитного договору.

На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_6 між банком та відповідачем ОСОБА_7 09.02.2005 року було укладено договір поруки №Х-5791/02.05-ДП.

Відповідно до п.4.1 кредитного договору ОСОБА_6 було вручено вимогу про погашення кредиту від 10.09.2009 року, але заяву задоволено не було.

Відповідно до п.2.1 договору поруки ОСОБА_7 було направлено вимогу про погашення кредиту від 10.02.2009 року. Заява задоволена не була.

Судом першої інстанції встановлено, що внаслідок невиконання зобов'язань за кредитним договором та договором поруки у відповідачів виникла прострочена заборгованість, розмір якої станом на 02.06.2010 року складає: борг по капіталу - 14208 грн.56 коп., борг за відсотками 6698 грн.73 коп.

Крім того, відповідно до п.2.2. кредитного договору нарахована пеня в розмірі 0,5% від прострочених зобов'язань за кожний день прострочення, що складає 15000 грн.

Заборгованість відповідачів підтверджується виписками з особистого рахунку ОСОБА_6 за період з 09.02.2005 року по 25.08.2010 року, копіям меморіальних ордерів, розрахунком заборгованості за кредитним договором.

У відповідності до вимог ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання згідно зі ст. 611 ЦК України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3)сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Позивач надав суду відповідні розрахунки заборгованості за договором, пенею та процентами за користування кредитними коштами. Відповідачі своїх розрахунків не надали, в судові засідання суду першої інстанції не з'являлися. Суд першої інстанції обґрунтовано погодився з розрахунками банку про розмір заборгованості.

У відповідності до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Договором поруки, укладеним між сторонами передбачено солідарну відповідальність боржника і поручителя. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачі повинні нести солідарну відповідальність перед позивачем по виконанню зобов'язань за кредитним договором.

Згідно ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідач ОСОБА_6 не довів, що не він підписував кредитний договір. Призначена за його клопотанням судова почеркознавча експертиза не проведена експертною установою з вини відповідача. Суд обґрунтовано визнав, що доводи ОСОБА_6 щодо не підписання ним кредитного договору є безпідставними.

З матеріалів справи вбачається, що сторони уклали кредитний договір 09.02.2005 року. Згідно графіку погашення боргу (а.с.10) заборгованість ОСОБА_6 зобов'язався повернути до 11.02.2008 року.

Згідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позивач звернувся до суду з позовом 11.07.2010 року, тобто, в межах позовної давності.

Посилання апелянта на те, що суд повинен був застосувати позовну давність до цих правовідносин безпідставні. Підстав до відмови у задоволенні позову з цих підстав у суду першої інстанції не було. Відсутні ці підстави і у апеляційного суду.

Суд першої інстанції дав належну оцінку наданим доказам і обґрунтовано задовольнив позовні вимоги. Доводи апеляційної скарги висновків суджу не спростовують.

Колегія погоджується з рішенням суду і відхиляє апеляційну скаргу.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 03 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді