Постанова № 35348387, 19.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2013 р. Справа№ 910/9888/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

За участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Мануілова Я.І. - за дов.

від третьої особи-1 на стороні позивача: не з'явився

від третьої особи-2 на стороні позивача: не з'явився

від третьої особи на стороні відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2013

у справі № 910/9888/13

за позовом Компанії ДРГН Лімітед (DRGN Limited)

до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Публічне акціонерне товариство «ІНГ Банк Україна»;

2) Спільне підприємство товариство з обмеженою відповідальністю «Драгон капітал»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Приватне акціонерне товариство «Фінансова компанія «Укрнафтогаз»

про стягнення дивідендів

ВСТАНОВИВ:

Компанія ДРГН Лімітед (DRGN Limited) (далі, позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі, відповідач, емітент або ПАТ «Укрнафта») дивідендів та трьох відсотків річних в сумі 2 787 871,28 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2013 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Приватне акціонерне товариство «Фінансова компанія «Укрнафтогаз» (далі, третя особа на стороні відповідача або ПрАТ «ФК «Укрнафтогаз»).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Публічне акціонерне товариство «ІНГ Банк Україна» (далі, третя особа-1 на стороні позивача або ПАТ «ІНГ Банк Україна») та Спільне підприємство товариство з обмеженою відповідальністю «Драгон капітал» (далі, третя особа-2 на стороні позивача або СП ТОВ «Драгон капітал»).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2013 у справі № 910/9888/13 позов Компанії ДРГН Лімітед (DRGN Limited) задоволено.

Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь Компанії ДРГН Лімітед (DRGN Limited) дивіденди в сумі 2 645 039 (два мільйони шістсот сорок п'ять тисяч тридцять дев'ять) грн. 16 коп., 3% річних в сумі 142 832 (сто сорок дві тисячі вісімсот тридцять дві) грн. 12 коп., а також судовий збір в сумі 55 757 (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот п'ятдесят сім) грн. 43 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2013 у справі № 910/9888/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» у справі № 910/9888/13 було передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Мартюк А.І.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/9888/13 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Зубець Л.П., Новікова М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 26.09.2013.

У судове засідання, призначене на 26.09.2013, представники позивача та третіх осіб не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, у зв'язку з чим ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2013 розгляд справи було відкладено на 17.10.2013.

Представники позивача, третьої особи-2 на стороні позивача та третьої особи на стороні відповідача у судове засідання, призначене на 17.10.2013, не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 у зв'язку з неявкою у судове засідання представників позивача, третьої особи-2 на стороні позивача та третьої особи на стороні відповідача розгляд справи було відкладено на 31.10.2013.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2013, враховуючи перебування судді Мартюк А.І. у відпустці, перебування судді Новікова М.М. на лікарняному та велику завантаженість судді Зубець Л.П. було вирішено здійснити розгляд справи № 910/9888/13 у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2013 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» прийнято до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І., розгляд справи вирішено здійснювати у судовому засіданні, призначеному на 31.10.2013.

У судове засідання, призначене на 31.10.2013, представники позивача та третіх осіб не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Представник відповідача у судовому засіданні 31.10.2013 надав суду копію постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 у справі № 910/11664/13 для огляду та долучення до матеріалів справи.

Зазначений документ був оглянутий колегією суддів та долучений до матеріалів справи.

У зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників позивача та третіх осіб, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2013 розгляд справи було відкладено на 19.11.2013.

15.11.2013 представник Приватного акціонерного товариства «Фінансова компанія «Укрнафтогаз» подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу відповідача задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2013 у справі № 910/9888/13 скасувати і прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Представники позивача та третіх осіб у судове засідання, призначене на 19.11.2013, не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як зазначено у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 N 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» та пункті 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 N 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення учасників судового процесу про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення позивачу, третій особі-2 на стороні позивача та третій особі на стороні відповідача, а також повідомлення про вручення поштового відправлення третій особі-1 на стороні позивача, яке повернулося на адресу суду з відміткою «за місцем обслуговування», колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши у судових засіданнях апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача, судова колегія встановила наступне:

Відповідно до Статуту ПАТ «Укрнафта» (далі, Статут), затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ «Укрнафта» від 20.12.2005 № 14 (редакція якого діяла на час прийняття рішення про виплату дивідендів) (том 1, а.с. 121-133), ВАТ «Укрнафта» засновано відповідно до наказу Державного комітету України по нафті і газу від 23.02.1994 № 57.

Вищезазначеним Статутом ПАТ «Укрнафта» визначено, що акціонерами товариства є юридичні та фізичні особи України та інших країн, що набули право власності на підставі чинного законодавства України (пункт 5.2. Статуту).

Відповідно до пункту 5.3.3. вказаного Статуту, акціонери мають право, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства та отримувати його частку (дивіденди); право на отримання частини прибутку (дивідендів) мають особи, які є акціонерами товариства на початок строку виплати дивідендів. Початок строку та термін виплати дивідендів визначається на підставі рішення загальних зборів акціонерів відповідно до Положення про порядок нарахування і виплати дивідендів у ВАТ «Укрнафта». Згідно з пунктом 8.5. Статуту дивіденди сплачуються за рахунок прибутку товариства отриманого за підсумками фінансового року. Виплати дивідендів здійснюються один раз на рік за підсумками календарного року згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів та відповідно до Положення про порядок нарахування і виплати дивідендів, яке затверджується Загальними зборами.

Згідно пункту 8.6. Статуту право на отримання дивідендів мають особи, які є акціонерами на дату початку строку виплати дивідендів.

Пунктами 6.1. та 6.2. Статуту визначено, що статутний фонд товариства становить 13 557 127,50 грн. та поділений на 54 228 510 шт. простих іменних акцій номінальною вартістю 25 копійок.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» акція - це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств і законодавством про інститути спільного інвестування.

Статтею 5 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» встановлено, що підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів.

Виходячи зі змісту виписки про стан рахунку DRGN Limited у цінних паперах № 007000 (том 1, а.с. 15), виданої позивачу СП ТОВ «Драгон капітал», станом на 28.01.2010 позивачу належало 25 570 шт. (код ISIN UA1004781001) цінних паперів емітента - ВАТ «Укрнафта».

Відповідно до виписки про стан рахунку DRGN Limited у цінних паперах № 401510 (том 1, а.с. 17), виданої позивачу ПАТ «ІНГ Банк Україна», станом на 28.01.2010 позивачу належало 52 332 шт. (код ISIN UA1004781001) цінних паперів емітента - ВАТ «Укрнафта».

Згідно виписки про стан рахунку DRGN Limited у цінних паперах № 007000 (том 1, а.с. 16), виданої позивачу СП ТОВ «Драгон капітал», станом на 30.07.2010 позивачу належало 19 499 шт. (код ISIN UA1004781001) цінних паперів емітента - ВАТ «Укрнафта».

Отже, станом на 29.01.2010 (дата початку виплат дивідендів за 2007 рік) та станом на 01.08.2010 (дата початку виплат дивідендів за 2006 рік) позивач був акціонером відповідача і у його власності станом на 29.01.2010 перебувало 77 902 шт. акцій відповідача, а станом на 01.08.2010 - 19 499 шт. акцій відповідача, які були знерухомлені та обліковувались на рахунках у цінних паперах наступних зберігачів: у СП ТОВ «Драгон капітал» станом на 29.01.2010 обліковувалось 25 570 шт. акцій, а станом на 01.08.2010 - обліковувалось 19 499 шт. акцій, а у ПАТ «ІНГ Банк Україна» станом на 29.01.2010 обліковувалось 52 332 шт. акцій.

Згідно із статтею 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

У відповідності до статті 88 Господарського кодексу України, статті 116 Цивільного кодексу України та статті 10 Закону України «Про господарські товариства» (приймаючи до уваги, що вказаний нормативно-правовий акт діяв під час виникнення між сторонами спірних правовідносин) учасники господарського товариства мають право, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди).

Статтею 10 Закону України «Про господарські товариства» також встановлено, що право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Так, як уже зазначалося вище, за приписами пунктів 5.3, 5.3.3 Статуту відповідача акціонери мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та отримувати його частку (дивіденди). Право на отримання частини прибутку (дивідендів) мають особи, які є акціонерами товариства на початок строку виплати дивідендів.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у Компанії ДРГН Лімітед (DRGN Limited) наявне право, у тому числі, брати участь у розподілі прибутку відповідача та одержувати його частку (дивіденди) в порядку, встановленому рішеннями загальних зборів акціонерів товариства, виходячи з виписок про стан рахунку у цінних паперах № 07000 від 21.01.2010, № 401510 від 28.01.2010 та № 07000 від 30.07.2010, виданих СП ТОВ «Драгон капітал» та ПАТ «ІНГ Банк Україна».

Відповідно до статті 41 Закону України «Про господарські товариства» затвердження порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) віднесено до компетенції вищого органу акціонерного товариства - загальних зборів.

Пунктом 9.5.6.5. Статуту відповідача передбачено, що до компетенції загальних зборів акціонерів віднесено затвердження річних результатів діяльності товариства, включаючи його дочірні підприємства, структурні одиниці, затвердження звітів та висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків.

З матеріалів справи вбачається, що 26.01.2010 відбулись загальні збори акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» (найменування якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» відповідно до рішення загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» від 22.03.2011), до порядку денного яких було віднесено питання розподілу прибутку товариства за 2006-2008 роки, затвердження строку та порядку виплати дивідендів.

Рішення, прийняті на вказаних загальних зборах, оформлені протоколом № 18 від 26.01.2010 (том 1, а.с. 134-136), за змістом пунктів 7.1.-7.3. якого загальні збори постановили наступне:

«7.1. Сто відсотків отриманого за підсумками фінансово-господарської діяльності у 2006 році чистого прибутку, що складає 2 412 560 000 грн., розподілити наступним чином: 2 412 084 124,80 грн. спрямувати на виплату дивідендів, 475 875,20 грн. спрямувати на розвиток товариства.

Розмір дивідендів, що припадає на 1 акцію становить 44,48 грн. Виплату дивідендів за 2006 рік акціонерам розпочати 01.08.2010 та закінчити 01.08.2011.

7.2. Сто відсотків отриманого за підсумками фінансово-господарської діяльності у 2007 році чистого прибутку, що складає 1 237 946 000 грн. розподілити наступним чином: 1 237 494 598,20 грн. спрямувати на виплату дивідендів, 451 401,80 грн. спрямувати на розвиток товариства.

Розмір дивідендів, що припадає на 1 акцію становить 22,82 грн. Виплату дивідендів за 2007 рік акціонерам розпочати 29.01.2010 та закінчити 01.08.2011.

Зобов'язати правління Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» перерахувати частину дивідендів, належних Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» за підсумками фінансово-господарської діяльності за 2007 рік, в сумі 81 201 073,44 грн. на рахунок Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» у строк до 05.02.2010 з одночасною сплатою авансового внеску з податку на прибуток, нарахованого згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» у розмірі 25% від зазначеної суми (що складає 20 300 268,36 грн.). Решта дивідендів за підсумками фінансово-господарської діяльності товариства за 2007 рік, що належить Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» виплачується у визначеному порядку та строки на рахунок Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

7.3. Сто відсотків отриманого за підсумками фінансово-господарської діяльності у 2008 році чистого прибутку, що складає 1 438 030 000 грн. розподілити наступним чином: 1 437 597 800,10 грн. спрямувати на виплату дивідендів, 432 199,90 грн. спрямувати на розвиток товариства.

Розмір дивідендів, що припадає на 1 акцію - 26,51 грн. Виплату дивідендів за 2008 рік акціонерам розпочати 29.01.2010, закінчити виплату 01.08.2010.

Зобов'язати правління Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» перерахувати дивіденди, належні Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України», в сумі 718798926,56 грн. на рахунок Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» у строк до 05.02.2010 з одночасною сплатою авансового внеску з податку на прибуток, нарахованого згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» у розмірі 25% від зазначеної суми (що складає 179 699 731,64 грн.)».»

Виходячи зі змісту вказаного протоколу, колегія суддів приходить до висновку про те, що з моменту прийняття рішення про розподіл прибутку товариства за 2006-2008 роки відповідач прийняв на себе зобов'язання здійснити виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності товариства у 2006, 2007, 2008 роках, у тому числі, позивачу, у визначених загальними зборами порядку та строки.

Отже, ПАТ «Укрнафта» мало виконати рішення загальних зборів його учасників з виплати позивачу дивідендів за 2006 рік в сумі 867 315,52 грн. (19 499 штук акцій х 44,48 грн.) та за 2007 рік в сумі 1 777 723,64 грн. (77 902 штук акцій х 22,82 грн.), загалом у сумі 2 645 039,16 грн.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, всупереч вимог статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» не надано суду доказів перерахування заборгованості з виплати дивідендів на загальну суму 2 645 039,16 грн., що і стало причиною для звернення позивача до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів і підставою для задоволення позовних вимог позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що приймаючи оскаржуване рішення у даній судовій справі про стягнення з відповідача на користь позивача боргу з виплати дивідендів за 2006 та 2007 роки в сумі 2 645 039 грн., Господарський суд міста Києва прийшов до помилкового висновку про те, що зобов'язання з виплати дивідендів підлягає виконанню і поза межами строку, визначеного Загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» як строк виплати дивідендів (дивіденди за 2006 рік: з 01.08.2010 по 01.08.2011; дивіденди за 2007 рік: з 29.01.2010 по 01.08.2011).

Апелянт вважає, що місцевим господарським судом безпідставно не взято до уваги те, що на дату прийняття Загальними зборами акціонерів відповідача рішення про розподіл чистого прибутку товариства шляхом направлення його частини на виплату дивідендів за 2006 - 2007 роки (а це станом на 26.01.2010) не були відомі ні особи кредиторів (акціонерів відповідача, які мають право вимагати виплати дивідендів), ні сума грошового зобов'язання перед ними, оскільки особи кредиторів визначаються на дату початку строку виплати дивідендів (пункт б частини 1 статті 10 Закону України «Про господарські товариства» в редакції, чинній станом на 26.01.2010), тобто станом на 29.01.2010 та на 01.08.2010, а сума грошового зобов'язання визначається за кількістю акцій, якими володітимуть акціонери на дату початку строків виплати дивідендів (пункт б частини 1 статті 10 Закону України «Про господарські товариства» в редакції, чинній станом на 26.01.2010). Таким чином, на думку апелянта, зобов'язання відповідача по виплаті дивідендів за 2006, 2007 роки виникають під час реалізації учасниками товариства станом на 01.08.2010 та на 29.01.2010 встановленого законом права на отримання частини прибутку товариства - дивідендів за 2006 та 2007 фінансові роки.

На думку апелянта, позивач, з метою реалізації свого права на отримання дивідендів за 2006 та 2007 роки, повинен був звернутись безпосередньо до емітента - Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» з належно оформленими вимогами про виплату дивідендів за 2006 та 2007 роки, з повідомленням необхідних для виплати дивідендів реквізитів (реєстраційних та банківських) та підтвердженням права власності на цінні папери відповідача станом на дати початку виплати дивідендів за 2006 та 2007 роки протягом визначених вищим органом управління емітента строків.

За твердженнями апелянта, строки виплати дивідендів за 2006 та 2007 роки, встановлені рішенням Загальних зборів акціонерів відповідача від 26.01.2010, є саме присічними строками для учасників товариства, після спливу яких (01.08.2011), у разі відсутності відповідних звернень учасників Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» з вимогами про виплату дивідендів, зобов'язання емітента по їх виплаті припиняються.

З огляду на викладене, Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» вважає помилковою позицію місцевого господарського суду у даній справі, що право на отримання дивідендів за результатами господарської діяльності товариства учасник/акціонер має право реалізувати у будь-який час, бо відповідне право, як зазначено у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, наявне у акціонера протягом усього часу його участі у товаристві.

Окрім того, апелянт звертає увагу суду на те, що місцевий суд стягнув з відповідача дивіденди без урахування витрат на переказ/перерахування дивідендів, які, відповідно, здійснюються за рахунок акціонера.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вищезазначені заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог статей 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 11 Закону України «Про господарські товариства» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено обов'язки учасників товариства. Так, учасники товариства зобов'язані:

а) додержувати установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства;

б) виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами;

в) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства;

г) нести інші обов'язки, якщо це передбачено цим Законом, іншим законодавством України та установчими документами.

Відповідно до пункту 2.2. Положення про порядок отримання інвесторами доходів від володіння корпоративними правами в акціонерних товариствах, затвердженого Рішенням ДКЦПФР від 25 грудня 2001 № 386 (чинного на момент виникнення між сторонами спірних правовідносин), виплата нарахованих дивідендів відповідно до прийнятого рішення є обов'язком виконавчого органу акціонерного товариства перед його акціонерами.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що чинними на момент виникнення спірних правовідносин нормативно-правовими актами не передбачений обов'язок акціонера звертатись до емітента з належно оформленою вимогою про виплату дивідендів.

Окрім того, такий обов'язок на акціонера не покладався ні відповідно до Статуту ВАТ «Укрнафта», ні відповідно до рішення Загальних зборів відповідача від 26.01.2010 та повідомлень Правління ВАТ «Укрнафта» про строки і порядок виплати дивідендів за 2006-2008 роки (том 1, а.с. 18-19).

Так, у вищезазначених документах лише пропонувалося акціонерам звернутись до реєстратора ВАТ «Фінансова компанія «Укрнафтогаз» з листами, у яких зазначити (уточнити) усі необхідні реквізити для перерахування дивідендів.

Як вбачається із матеріалів справи, 16.01.2012 позивач звернувся до ПрАТ «ФК «Укрнафтагаз» з листом № 16/01 (том 1, а.с. 27), в якому просив перерахувати дивіденди за 2006, 2007, 2010 роки, а також вказав рахунок, на який можливо здійснити платіж.

У відповідь на лист позивача від 16.01.201 № 16/01, ПрАТ «ФК «Укрнафтагаз» листом № 1901/2 від 19.01.2012 (том 1, а.с. 28) повідомив позивача про те, що дивіденди за 2006, 2007 та 2010 роки відповідач зможе виплатити від імені та за рахунок емітента - ВАТ «Укрнафта», на надані реквізити після надання затверджених емітентом ВАТ «Укрнафта» дивідендних відомостей для виплати дивідендів та перерахування відповідних коштів на рахунок товариства.

Листом від 12.03.2012 № 33/02-30/99 (том 1, а.с. 26) відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «Укрнафта» від 26.01.2010 № 18 виплата дивідендів здійснювалась ПрАТ «ФК «Укрнафтагаз» за наявності достовірної інформації. У зв'язку з наявними неточностями в необхідних для виплати реквізитах акціонерів товариства, які обліковувались в реєстрах власників іменних цінних паперів ВАТ «Укрнафта» станом на 29.01.2010 та станом на 01.08.2010, акціонерами надавалась (уточнювалась) та надається ПрАТ «ФК «Укрнафтагаз» достовірна інформація, необхідна для перерахування / переказу належних дивідендів за 2006 - 2007 роки. Товариством вживаються заходи щодо вирішення питання з перерахування в найкоротший строк компанії DRGN Limited належної суми коштів.

02.04.2012 позивач звернувся до відповідача з листом № 02/04 (том 1, а.с. 20), в якому просив перерахувати дивіденди за 2006 - 2008 роки, а саме: 867 315,52 грн. - за 2006 рік, 1 777 723,64 грн. - за 2007 рік, 74 107,68 грн. - за 2010 рік, а також вказав реквізити, за якими необхідно здійснити виплати.

Також, у матеріалах справи містяться листи від 13.06.2013 № 06/13 вих-025 та від 17.06.2013 № 106 з витягами з облікових реєстрів власників цінних паперів ВАТ «Укрнафта» (том 1, а.с. 6-7), якими зберігачі позивача - ПАТ «ІНГ Банк Україна» та СП ТОВ «Драгон Капітал» підтвердили, що за запитом на реєстр від депозитарію ПрАТ «ВДЦП» (наразі-ПАТ «Розрахунковий центр») за емітентом ВАТ «Укрнафта» було відправлено реєстр з усіма реквізитами позивача, необхідними для виплати дивідендів. У зазначених реєстрах були вказані назва, країна реєстрації, код. місцезнаходження, банківські реквізити, тобто відомості були надані в повному обсязі і відповідали вимогам чинного на час прийняття рішення про виплату дивідендів Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 17.10.2006 № 999.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що ні відповідач, ні ВАТ «ФК «Укрнафтогаз» у жодній відповіді на адресу позивача чітко не зазначили, що їм невідомі адреса компанії, чи банківські рахунки, чи інші реквізити, необхідні для перерахування дивідендів за спірний період, а твердження відповідача про відсутність у нього необхідних для виплати дивідендів реквізитів позивача спростовуються, зокрема, листами позивача, направленими на адресу відповідача та третьої особи на стороні відповідача із зазначеними реквізитами та відправленням зберігачами позивача таких даних (реквізитів) депозитарію для внесення до облікового реєстру власників цінних паперів.

Крім цього, як зазначає позивач у своїх поясненнях, він отримав дивіденди за 2008-2009 роки без направлення жодних додаткових даних ані на адресу відповідача, ані на адресу третьої особи на стороні відповідача, лише відповідно до відомостей, що містились в обліковому реєстрі власників цінних паперів, випущених ВАТ «Укрнафта», що підтверджується банківськими виписками, долученими до матеріалів справи (том 1, а.с. 5).

Зазначеним також спростовуються твердження відповідача про те, що станом на 26.01.2010 Публічному акціонерному товариству «Укрнафта» не були відомі ні особи акціонерів, які мають право вимагати виплати дивідендів за 2006 - 2008 роки, ні сума грошового зобов'язання перед ними.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів необізнаності відповідача з «достовірною інформацією» щодо позивача, необхідною для своєчасної виплати дивідендів, а також зазначає, що у разі виникнення сумнівів щодо актуальності таких даних, відповідач мав можливість отримати необхідну інформацію шляхом надіслання відповідного запиту позивачу, чого останнім зроблено не було.

Стосовно тверджень апелянта щодо присічності строків, встановлених рішенням Загальних зборів, для звернення учасників товариства до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» з вимогами про виплату дивідендів, колегія суддів зазначає, що законодавством України передбачено саме право учасника/акціонера товариства на отримання дивідендів за результатами господарської діяльності товариства, рішення про що приймається вищим органом товариства, і відповідне право учасник/акціонер товариства має право реалізувати у будь-який час, адже відповідне право наявне у акціонера товариства протягом усього часу його участі у товаристві, а отже, при прийнятті Загальними зборами акціонерів ВАТ «Укрнафта» рішення, оформленого протоколом № 18 від 26.01.2010, про виплату акціонерам дивідендів за 2006 та 2007 роки у відповідача виник обов'язок сплатити позивачу дивіденди за 2006 - 2007 роки.

У апеляційній скарзі відповідач також зазначає, що місцевим господарським судом належним чином не було досліджене питання щодо оподаткування доходів позивача, який є резидентом Республіки Кіпр. Так, відповідач посилається на те, що позивач не надав йому, як податковому агенту, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), виданої в поточному 2013 році, про підтвердження статусу податкового резидента Республіки Кіпр, з якою укладено міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна. Таким чином, на думку відповідача, у нього існує зобов'язання щодо утримання податку з доходів нерезидентів при їх виплаті, у зв'язку з чим, присуджена місцевим господарським судом до стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» сума дивідендів за 2006 та 2007 роки - 2 645 039,16 грн., не може бути сумою до виплати.

Однак, твердження відповідача стосовно того, що заявлена до стягнення сума дивідендів підлягає зменшенню на суму податку (15%) в порядку норм статті 160 Податкового кодексу України, виходячи з того, що позивачем не підтверджено належним чином резидентство Республіки Кіпр, є необґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 14.1.122 Податкового кодексу України нерезиденти - це, зокрема, іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України.

Як свідчать матеріали справи, Компанія ДРГН Лімітед (DRGN Limited) зареєстрована 11.05.2000 згідно зі статтею 113 Закону Республіки Кіпр «Про компанії» в якості Товариства з обмеженою відповідальністю, про що видано свідоцтво про реєстрацію НЕ 111306 (том 1, а.с. 42).

У відповідності до свідоцтва від 08.10.2010 Департаменту реєстрації компаній та офіційної ліквідації (Нікосія) Міністерства торгівлі, промисловості та туризму Республіки Кіпр позивач зареєстрований на теперішній час у реєстрі вказаної установи.

Тобто, Компанія ДРГН Лімітед (DRGN Limited) зареєстрована в Республіці Кіпр та є нерезидентом України. Наразі, доказів зворотного матеріали справи не містять.

В силу норм статті 160.1 Податкового кодексу України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, у тому числі, дивіденди, які сплачуються резидентом.

За приписами статті 160.2 вказаного нормативно-правового акту резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Згідно зі статтею 103.2 Податкового кодексу України особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Наразі, у відповідності до частини 1 статті 7 Угоди від 29.10.1982 між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна, яка продовжує застосовуватись у відносинах між Україною та Республікою Кіпр, дивіденди, що виплачуються особою з постійним місцезнаходженням в одній договірній державі особі з постійним місцезнаходженням в іншій договірній державі, не підлягають оподаткуванню у першій державі.

Статтями 103.2, 103.4 Податкового кодексу України встановлено, що застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті. Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

За змістом свідоцтва від 18.01.2013 Департаменту внутрішніх податків Міністерства фінансів Республіки Кіпр (том 1, а.с. 57) Компанія ДРГН Лімітед (DRGN Limited) в м. Нікосія є резидентом Республіки Кіпр та відповідно до Конвенції між Урядом Республіки Кіпр та Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна, яка продовжує застосовуватись у відносинах між Україною та Республікою Кіпр, підлягає оподаткуванню на Кіпрі з 11.05.2000 по відношенню до всіх доходів, які одержані у 2013 році.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується статус позивача як податкового резидента Республіки Кіпр, дивіденди, які належать до сплати Компанії ДРГН Лімітед (DRGN Limited) на загальну суму 2 645 039,16 грн., не підлягають оподаткуванню в Україні.

Також, є безпідставними дії відповідача з відрахування від суми дивідендів, які належить сплатити позивачу, суми послуг банку за перерахування відповідних грошових коштів у розмірі 10 грн. за кожен із двох траншів, виходячи з того, що вказані зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» не є виконаними на теперішній час, а сума послуг банку не є достовірною та може змінитись за певних обставин.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 2 645 039,16 грн.

Стосовно стягнення з відповідача 3% річних у сумі 142 832 грн. 12 коп., останній зазначає, що вимога акціонера товариства про стягнення частини прибутку (дивідендів) апелянта, не є грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, а положення цієї норми не поширюються на корпоративні відносини. У зв'язку з цим, стягнення з відповідача 3% річних у порядку статті 625 Цивільного кодексу України є безпідставним.

Вказані твердження апелянта не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Отже, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони.

Оскільки, як встановлено судом вище, відповідач не перерахував на користь позивача гроші (дивіденди) у визначеному розмірі та строки, він вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, що тягне за собою наслідки, передбачені за прострочення виконання грошового зобов'язання, визначені статтею 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на зазначене, колегія суддів, перевіривши розрахунок 3 % річних, наданий позивачем, погоджується з ним і приходить до висновку, що позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню повністю, а з відповідача, відповідно, підлягає стягненню 142 832,12 грн. 3% річних за період прострочення з 02.08.2011 по 20.05.2013.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції задоволення позовних вимог Компанії ДРГН Лімітед (DRGN Limited) у повному обсязі, а заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймає до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2013 у справі № 910/9888/13 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2013 у справі № 910/9888/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/9888/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

Б.В. Отрюх