Постанова № 35348400, 13.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2013 р. Справа№ 925/707/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Суліма В.В.

Тарасенко К.В.

розглянув апеляційну скаргу ТОВ « ПРАНА» на рішення господарського суду Черкаської області від 20.06.2013 року № 925/707/13 (суддя : Скиба Г.М.)

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАНА»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача

Черкаська міська рада

про розірвання договору про спільну діяльність та усунення

перешкод в користуванні земельною ділянкою

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 20.06.2013 року № 925/707/13 задоволений позов ФОП ОСОБА_2 про розірвання договору про спільну діяльність та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Не погоджуючись з рішенням відповідач, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати.

Представник відповідача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, вважає рішення суду таким, що підлягає скасуванню.

Представники позивача, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі відповідача заперечував, просив залишити їх без задоволення.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, причина суду не відома.

За змістом ст. 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (постанова Пленуму ВГСУ від 16.01.2013 р. N 3).

Враховуючи наявність у матеріалах справи поштових повідомлень про отримання ухвал апеляційного суду про призначення справи до розгляду, колегія суддів вважає що третя особа повідомлена про розгляд справи належним чином, що дає можливість розглядати справу у його відсутність.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 10.06.2006р. сторонами укладено договір про спільну діяльність, за умовами якого сторони домовились про організацію спільної діяльності на умовах дольової участі для досягнення наступних господарських і комерційних цілей: проведення проектних робіт з метою побудови 9-ти поверхової торгівельно-офісної споруди, в подальшому «Бізнес-центр» за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 44; підготовка будівельного майданчику під наступне будівництво: знесення тимчасових споруд та приміщень у відповідності до вимог ППР і ПОБ та проведення інших необхідних робіт згідно чинного законодавства; капітальне будівництво 9-ти поверхової споруди «Бізнес-центру» за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 44, загальною площею 9270м.кв.

Для досягнення мети за даним договором сторони зобов'язались обмінюватись інформацією, що знаходиться в їх розпорядженні, з тематики спільної діяльності, спільно проводити консультації для обговорення питань спільної діяльності.

Відповідно до п. 15.5 Договору цей договір діє з моменту його підписання і до 10.06.2009 року, не пізніше остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань і отримання усіх необхідних документів, які підтверджують право на офісні приміщення.

Так, за умовами укладеного договору, відповідач зобов'язався: прийняти на себе функції «Замовника будівельних робіт»; невідкладно приступити до здійснення комерційних проектів відповідно до програми робіт за договором: прийняти на себе його організацію та фінансування з повноваженням представництва перед третіми особами; замовити проектно-кошторисні роботи, забезпечити для виконання цих робіт необхідними матеріалами; прийняти на себе зобов'язання по веденню спільних справ у відповідності до чинного законодавства України; після завершення робіт та вводу «Бізнес-центру» в експлуатацію в установленому порядку передати Позивачу його частину нежилих приміщень.

В свою чергу позивач прийняв зобов'язання з надання земельної ділянкі на період з 10.06.2006р. по 10.06.2009р. за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 44 під будівельний майданчик для будівництва «Бізнес-центру», яка належить позивачу у відповідності до Рішення 9-ї сесії Черкаської міської ради від 09.03.2006р. та договору оренди землі від 28.04.2006р.

Відповідно договору, сторонами 20.10.2006р. та 13.06.2008р. укладені доповнення якими внесенно зміни, а саме: підпункт 1.1.1. викладено в такій редакції - «проведення проектних робіт з метою добудови до адміністративної будівлі 10-ти поверхової торгово-офісної споруди, в подальшому «Бізнес-центр» за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 44» та підпункт 1.1.3. викладено в такій редакції - «капітальне будівництво 10-ти поверхової споруди «Бізнес-центру» за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 44, загальною площею 9100 м.кв.». Продовжено термін дії договору до 10 червня 2010 року, не пізніше остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань і отримання усіх необхідних документів, які підтверджують право власності не офісні приміщення.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про розірвання договору про спільну діяльність та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, мотивуючи вимоги тим, що відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання по договору про спільну діяльність про забудову земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні позивача, а позивач не має можливості самостійно використовувати цю земельну ділянку і позбавлений права використовувати її на власний розсуд, оскільки на цій земельній ділянці знаходиться незакінчений будівництвом об'єкт - фундамент, який заважає позивачу використати цю земельну ділянку на свій власний розсуд.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, господарський суд виходив з того, що з 2008р. спільна діяльність не здійснюється в зв'язку з одностороннім припиненням відповідачем будівництва офісного центру; відповідач не завершив і не продовжує будівництво «Бізнес-центру», таким чином завдає перешкоди позивачу у користуванні земельною ділянкою.

Заперечуючи проти рішення, відповідач звертає увагу на те, що суд першої інстанції встановив, що позивач сам визнав факт припинення дії договору про спільну діяльність в зв'язку з закінченням строку на який його було укладено. Отже, на момент звернення позивача до суду договір вже припинив свою дію, тому у суда не було підстав визнавати договір розірваним.

Щодо здійснення демонтажу то наводить таки доводи: матеріали справи не містять доказів того, що земельна ділянка перебувала в користуванні у ТОВ "Прана", позивачем не надано доказів згоди інших співорендарів на передачу земельної ділянки відповідачу, не має підтверджень щодо власності на фундаменти, що розташовані на земле і чи було скасовано право власності на домоволодіння, що належало позивачу на підставі договору купівлі-продажу. Суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про витребовування додаткових доказів, що мають істотне значення для встановлення обставин, необхідних для вирішення справи по суті. Акт звірки по сплаті орендної плати не свідчать про те, що саме позивач несе витрати за оренду земельної ділянки при наявності інших співорендарів. Не взято до уваги неодноразові звернення до позивача про продовження строку дії договору про спільну діяльність, між тим саме позивач відмовівся від продовження дії договору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 Кодексу).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 08.10.2002р. та реєстраційного посвідчення Черкаського ОО БТІ, позивач є власником частини комплексу будівель по вул.Симілянської 44 м. Черкаси

Матеріали справи містять рішення Черкаської міської ради № 9-191 від 09.03.2006р. про надання ФОП ОСОБА_2 земельної ділянки по вул.Смілянський 44 м.Черкаси в розмірі 2 815,2ув.м. в спільне користування з ВАТ "Комплекс", ТОВ "Будівельник", ДПСПБ "Дніпроінвестпроект", строком на 49років.

Відповідно до рішення міськради, позивачем укладений договір оренди землі від 28.04.2006р., за умовами якого позивач прийняв земельну ділянку, що за цільовим призначенням відноситься до земель житлової та громадської забудови, в користування до 09.03.2055р..

Посилання відповідача про те, що позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено отримання позивачем згоди у інших співорендарів на передачу відповідачу земельної ділянки, колегія суддів вважає необгрунтованими з огляду на те, що у спільному користуванні ВАТ "Комплекс", ТОВ "Будівельник", ДПСПБ "Дніпроінвестпроект" та позивача перебуває лише 656,51кв.м. з наданих 2 815,5кв.м.

Крім того, відповідачем не надано доказів того, що відсутність у позивача згоди співорендарів перешкоджало відповідачу здійснювать діяльність, передбачену укладеному сторонами договору.

Відповідно до статті 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників. Стаття 1131 цього ж Кодексу зазначає, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі, умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Отже, зі змісту спірних договорів випливає, що сумісна діяльність сторін здійснюється на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство), тобто між сторонами по суті укладені договори простого товариства, за яким сторони-учасники беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети (ст. 1132 ЦК України).

Цивільний кодекс України детально регламентує договір простого товариства та визначає, що вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки (ст. 1133 ЦК України).

Місцевим судом встановлено, що позивач за власний рахунок здійснив демонтаж нежитлових будівель та споруд, зазначених вище, що підтверджується: договором №5 від 24.05.2007 року, укладеного між позивачем та підрядною організацією - приватне виробничо-комерційне підприємство «Лоск», договірною ціною на демонтаж будівель, зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за червень-серпень 2007 року, актом №1 приймання виконаних підрядних робіт за червень-серпень 2007 року і передав земельну ділянку для розміщення будівельного майданчику під будівництво «Бізнес-центру».

Заперечення відповідача про те, що земельна ділянка не перебувала у його користуванні спростовується, як матеріалами справи так і поясненнями відповідача, зокрема, з листа (а.с80) вбачається, що за договором про спільну діяльність відповідачем виконана частина договірних зобов'язань..

Відсутність заперечень відповідача на листи-звернення щодо неналежного виконання взятих зобов'язань вказує на те, що земельна ділянка перебувала у користуванні відповідача.

Щодо плати за землю, то колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Статтею 288 Податкового кодексу України також передбачено встановлення розміру орендної плати саме в договорі оренди з урахуванням відповідних меж.

У зв'язку з введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011 Закон України «Про плату за землю» втратив чинність, а питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою регулюється виключно цим Кодексом, згідно зі ст. 288 якого розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди.

За таких обставин, фактичне користування земельною ділянкою та внесення орендних платежів є обов'язком відповідача.

Отже, спростовуються доводи відповідача про те, що внесення плати за землю не є належним доказом того, що сме позивач несе витрати з утримання земельної ділянки.

Статтею 38 ГПК України передбачено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Між тим, господарський суд правомірно відхилив клопотання відповідача про витребовування доказів, що не мають значення для справи, оскільки встановлення права власності чи інших речових прав та обияжень на нерухомість, що знаходиться на земельній ділянці не входить до предмету доказування.

Крім того, слід зазначити що, до прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна в експлуатацію та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає; ст. 331 ЦК не передбачена можливість визнання права власності на недобудоване нерухоме майно в судовому порядку.

Таким чином, з'ясування належності того чи іншого майна ТОВ "Прана" на земельній ділянці не має значення для справи, оскільки річ йде про розірвання договору про спільну діяльність, за яким обов'язками відповідача є виконання робіт з будівництва "Бізнес Центру", грошові кошті, трудова участь, тоді як до обов'язків позивача - надання земельної ділянки.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 1141 Цивільного кодексу України договір простого товариства припиняється у разі відмови учасника від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників.

Пунктом 15.5 договору сторонами передбачено, що договір діє з моменту його підписання і до 10.06.2009, не пізніше остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань і отримання необхідних документів, які підтверджують право на офісні приміщення.

За таких обставин, не можна стверджувати що договір припинив свою дію з закінченням строку на якій його було укладено, таким чином, позивачем правомірно заявлено позов про розірвання договору про спільну діяльність, відповідно до п. 15.6 спірного договору.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Претензії позивача, направлені відповідачу залишени без задоволення.

Відповідно до ст. 1141 ЦК України учасник, який вніс у спільну власність річ, визначену індивідуальними ознаками, має право у разі припинення договору простого товариства вимагати в судовому порядку повернення йому цієї речі за умови додержання інтересів інших учасників і кредиторів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що власником будівельних матеріалів - фундаменту споруди офісного центру на спірному майданчику - є відповідач, оскільки за договором про спільну діяльність вкладом відповідача є грошові кошті, здійснення будівельних робіт. Відповідач не довів належними доказами прав власності інших осіб на фундамент та не спростував доводів позивача про виконання робіт саме відповідачем.

Тому і демонтаж фундаментів повинен здійснити відповідач.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст.99, ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ "Прана" залишити без задоволення, рішення господарського суду Черкаської області від 20.06.2013року по справі № 925/707/13 - без змін.

2. Матеріали справи повернути господарському суду Черкаської області.

Головуючий суддя Л.О. Рєпіна

Судді В.В. Сулім

К.В. Тарасенко