Рішення № 35297257, 18.11.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Феодосія)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа №: 22-ц/191/1489/13Головуючий суду першої інстанції:Кисельов Є.М. Доповідач суду апеляційної інстанції:Моісеєнко Т. І. РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія в складі:

головуючого суддіМоісеєнко Т.І., суддівРедько Г.В., Романової Л.В. при секретаріМартиненко М.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» на заочне рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 вересня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Альфа - Банк» (далі - ПАТ «Альфа - Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вимоги позову мотивовані тим, що 29.05.2008 р. між ЗАТ «Альфа - Банк» та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № 700007105 (далі - кредитний договір). Відповідно до умов договору боржнику ОСОБА_7 був наданий кредит у сумі 20526, 28 доларів США на строк до 30.05.2015 року. 29.05.2008 р. між ЗАТ «Альфа - Банк» та ОСОБА_6 було укладено договір поруки № 700007105-П , згідно якого остання поручилась відповідати перед кредитором за виконання обов'язків за кредитним договором в тому ж обсязі, що і боржник (далі - договір поруки).

На 30.12.2011 р. розмір простроченої заборгованості за кредитним договором склав 19 759, 68 доларів США, що за курсом НБУ складає 157 875, 89 грн., за відсотками - 8224, 95 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 65 715, 69 грн., неустойка у вигляді пені становить - 108316, 74 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку - 865 429, 08 грн.

У зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_7 належним чином не виконав, позивач просив стягнути з поручителя заборгованість за кредитним договором.

Уточнивши позовні вимоги позивач просив стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 157 875, 89 грн., відсотки - 22809, 87 грн., пеню - 865 429, 08 грн., судові витрати - 3219 грн.

Ухвалою Керченського міського суду АР Крим від 22 липня 2013 року до участі у справі залучено в якості співвідповідача ОСОБА_7

Заочним рішенням Керченського міського суду АР Крим від 23 вересня 2013 року у задоволенні позову ПАТ «Альфа - банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 було відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові суд першої інстанції виходив з того, що в договорі поруки не зазначений строк, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення її поруки, оскільки суперечить частині 1 статті 251 ЦК України та частини 1 статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Звернення позивача до третейського суду із позовом до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення банку до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за кредитним договором свідчить про те, що банк застосував своє право на дострокове повернення кредиту, проте у встановлений зконом строк з вимогами до поручителя не звернувся.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду ПАТ «Альфа - Банк» подало апеляційну скаргу та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «Альфа - Банк» повністю.

На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про процесуальний статус ОСОБА_7, як співвідповідача по справі, оскільки клопотання про залучення спвіввідповідача Банком не заявлялось.

Також в скарзі зазначено, що висновок суд першої інстанції про те, що вимога до поручителя була пред'явлена поза межами строку встановленого ч. 4 статті 559 Цивільного кодексу України є необґрунтованим та спростовується укладеним між сторонами договором поруки від 29.05.2008 року та кредитним договором.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтями 6, 627,629 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом першої інстанції встановлено, та це вбачається з матеріалів справи, що 29 травня 2008 року між ЗАТ «Альфа - Банк» та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір № 700007105, згідно з яким ЗАТ «Альфа - Банк» надав позичальнику строковий кредит на придбання транспорту в розмірі 20 526, 28 доларів США зі сплатою за користування кредитом 13,50 % річних, а позичальник зобов'язався повернути отриманий кредит і сплатити відсотки , встановлені договором, до 30.05.2015р , а також виконати інші зобов'язання згідно з цим договором у повному обсязі (а.с.6-7).

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 29 травня 2008 року між ЗАТ «Альфа - Банк» та ОСОБА_6 укладено договір поруки № 700007105-П (а.с.21-22), відповідно до якого ОСОБА_6 зобов'язалася перед Банком відповідати за виконання обов'язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Відповідно до пункту 3.1 договору поруки у випадку невиконання боржником обов'язків за кредитним договором поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник.

Також встановлено, що ОСОБА_7 не виконав обов'язків за кредитним договором і станом на 30.12.2011 року сума заборгованості складала 19 759, 68 доларів США, що за курсом НБУ на 30.12.2011 року складає 157875, 89 грн., за відсотками - 8224, 95 доларів США.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо неправильного визначення судом першої інстанції строку закінченя договору поруки та кредитного договору, визначення моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні.

Згідно з ч. 2 ст. 252, ст. 253 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до п. 2.3 кредитного договору від 29 травня 2008 року дата остаточного повернення кредиту встановлена 30.05.2015 року. (а.с. 6)

З підпункту «а» п 2.1. договору поруки від 29 травня 2008 року вбачається, що обов'язок повертати банку кредит рівними частинами, у терміни, визначені основним договором та додатком № 1 до Основного договору, але в будь-якому випадку не пізніше 30.05.2015 р.(а.с. 21)

В п. 6.3 договору поруки зазначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печаткою банку і до повного виконання зобов'язань боржника за основним договором. (а.с. 22)

Враховуючи наведені норми закону та аналізуючи положення договору поруки, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо не встановлення строку, після якого порука припиняється, є помилковим.

Також колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги до поручителя ОСОБА_6 пред'явлені ПАТ «Альфа - Банк» за межами строку, встановленого ч. 4 статті 559 Цивільного кодексу України.

Частиною 1, 4 статті 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. Порука також припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до 6.1 Кредитного договору від 29 травня 2008 року Банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань.

Строк повернення кредиту у кредитному договорі визначений 30.05.2015 р.(а.с. 6).

З матеріалів справи вбачається, що 07 жовтня 2009 року Шахтарським міськрайонним судом Донецької області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_7 на користь ЗАТ «Альфа - банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 152 110, 01 грн., по процентам - 15 401, 14 грн., пені в сумі 31 967, 10 грн., - усього 199 478, 25 грн. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 700007105 звернено стягнення на предмет застави - автомобіль Mitsubishi lancer, 2008 року випуску, колір - красний, державний номер НОМЕР_1 Наказ набрав чинності 11.11.2009 року. (а.с. 60-62)

З уточненої позовної заяви встановлено, що на підставі вищезазначеного судового наказу відділом державної виконавчої служби Керченського міського управління юстиції в рамках виконавчого провадження було реалізовано автомобіль Mitsubishi lancer, 2008 року випуску та погашено кредит у розмірі 42 905 грн. 82 коп. та суму позову( відсотків за кредитом) зменшено на вказану суму. (а.с. 58-59, 64)

Позивач звертався до третейського суду про стягнення з ОСОБА_7 заборгованості за кредитним договором, однак ухвалою від 01 грудня 2011 року Новозаводського районного суду міста Чернігова в задоволені заяви ПАТ «Альфа - Банк» про видачу виконавчого документа на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 01.09.2011 року про стягнення з ОСОБА_7 заборгованості за кредитним договором, відмовлено. (а.с. 86) Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 07 березня 2012 року ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 грудня 2011 року залишено без змін (а.с. 87-88)

Висновки суду про те, що звернувшись до третейського суду із позовом до ОСОБА_7 та звернувшись до міського суду із заявою про видачу судового наказу позивач застосував своє право на дострокове повернення кредиту, є помилковими, оскільки позивач стягував заборгованість за певний період на час звернення із заявою до відповідного суду у час, коли строк дії кредитного договору, а саме 30.05.2015 р., ще не настав, і тільки звернувшись у серпні 2012 року до Керченського міського суду АРК із позовом до ОСОБА_6 ПАТ «Альфа-банк» застосував своє право на дострокове повернення кредиту.

Відповідно до статей 553, 554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Обов'язок виконувати зобов'язання належним чином та заборона односторонньої відмови від зобов'язання передбачені статтями 525, 526 ЦК України.

На підставі наведеного, доводи апеляційної скарги стосовно помилкового висновку суду першої інстанції про визначення кінцевого строку виконання кредитного договору, договору поруки, дня настання строку виконання основного зобов'язання, колегія суддів вважає обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції таким, що не відповідає фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства.

Обгрунтованими є і доводи апелянта про те , що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про процесуальний статус ОСОБА_7 по вказаній справі, оскільки позивач його визначив як третю особу, а суд самостійно без клопотання позивача залучив його до участі у справі в якості співвідповідача, чим порушив частину 1 статті 33 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Цивільного кодексу України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 був залучений в якості співвідповідача по справи ухвалою Керченського міського суду АРК від 23 липня 2013 року за клопотанням представника відповідача (а.с. 130)

З огляду на вищенаведене колегія суддів погоджується з доводами апелянта в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо визначення статусу ОСОБА_7, як співвідповідача, оскільки такого клопотання позивачем , в порядку ч.1ст.33 ЦПК України, не заявлялось.

Відповідно до ч. 3 статті 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

В пункті 3 кредитного договору № 700007105 від 29.05.2008 р. зазначено, що позичальник зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені даним договором повертати кредит, виплачувати банку проценти за користування кредитом, сплачувати комісії за дії банку, які вчиняються на користь позичальника з метою сприяння останньому у виконанні ним своїх зобов'язань за договором, сплачувати неустойки та інші передбачені договором платежі та виконувати інші обов'язки, що передбачені договором.

Відповідно до ч.1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В пункті 3.4 розділу № 2 «Загальні умови кредитування фізичних осіб», який є невід'ємною частиною кредитного договору згідно п. 5 кредитного договору, зазначено, що в разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов'язання в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно умов договору позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1 % (один) відсоток від простроченої суми за кожний день прострочення.

В пункті 11 розділу № 2 «Загальні умови кредитування фізичних осіб», який є невід'ємною частиною кредитного договору згідно п. 5 кредитного договору, зазначено, що сторони реалізуючи свої права, що встановлені статею 259 ЦК України, домовилися про те, що позовна давність за спорами, що випливають із договору, включаючи, але не обмежуючись, відшкодуванням збитків, сплати неустойки (штрафів, пені) тощо, становить 50 (п'ятдесят) років. Сторонами встановлено, що вказане застереження до договору є договором про збільшення позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З кредитного договору, а саме пункту 2.4 вбачається, що метою взяття кредиту було придбання транспортного засобу, таким чином це є споживчим кредитом.

Згідно п. 7 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Як роз'яснено у п. 31 постанови ВССУ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» враховуючи положення статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Колегія суддів критично оцінює встановлений в кредитному договорі строк позовної давності у 50 років, оскільки такі умови є несправедливими відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».

З наданої довідки щодо розрахунку заборгованості за кредитним договором від 30.12.2011 року встановлено, що заборгованість, проценти та пеня нараховані за період 1125 днів, а саме з 30.11.2008 року по 30.12.2011 року, однак Банк звернувся із позовом 02 серпня 2012 року, тобто з пропуском строку позовної давності у три роки. Таким чином розглядові підлягає вимоги про стягнення заборгованості, відсотків та пені з 02 серпня 2009 року по 30.12.2011 року, тобто в межах заявлених позовних вимог.

Аналогічної позиції щодо строку позовної давності підтримується Верховний суд України ( потанова по справі №6-116цс13 від 06.11.2013 р).

Відповідно до ч. 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З матеріалів справи вбачається, що суд вирішив справу у заочному порядку, тобто за відсутності відповідачів.

Відповідачем ОСОБА_6 до суду було надано заперечення на позов від 24.01.2013 року в якому вона не згодна із сумою нарахованої пені. (а.с. 70)

Відповідно до пункту 27 Постанови № 5 від 30.03.2012 р. Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка.

Враховуючи принцип справедливості, розумності, та те, що сума нарахованої пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, що пред'явлена до стягнення за період з серпня 2009 по 30.11.2011 р. складає 823 913, 77 грн. (а.с. 89) та значно перевищує як саму суму кредиту (164 000,87 грн. - а.с. 89) так і розмір заборгованості за кредитним договором, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір пені за несвоєчасне виконання зобов'язань до 100 000 грн.

З наданого Банком розрахунку вбачається, що сума заборгованості по відсоткам ( в межах строку позовної давності) за період з серпня 2009 року по 30.12.2011 року складає 47 954, 70 грн. (а.с. 89)

Вказана сума заборгованості по відсоткам підлягає зменшенню на суму 42 905, 82 грн., що складає вартість реалізованого автомобіля Mitsubishi lancer, державний номер НОМЕР_1 , про що зазначено позивачем в уточненій позовній заяві. (а.с. 58-59).

Таким чином, з урахуванням погашеної суми по відсоткам за рахунок реалізованого автомобілю, сума заборгованості по відсотками за період з серпня 2009 року по 30.12.2011 року, складає 5 048,88 грн. ( 47 954, 70 - 42 905, 82)

Згідно п. 2, 4 ч. 1 статті 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 5 ст. 88 ЦПК України апеляційний суд постановляючи нове рішення здійснює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 статті 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки ціна позову складала 1046114, 84 грн., тому відсоток від задоволеної суми позову складає 24 %, отже судовий збір, який підлягає стягненню з відповідач на користь позивача складає 773 грн.

Керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 2 частиною 1 статті 309, частиною 2 статті 314 та статтею 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» - задовольнити частково.

Заочне рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 вересня 2013 року - скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким визначити статус ОСОБА_7 як 3 особи по справі.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» до ОСОБА_6, 3 особа - ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 (і.н. НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа- банк» ( код в ЄДРПОУ 23494714) заборгованість за кредитним договором №700007105 від 29 травня 2008 року за період з серпня 2009 року по 30 грудня 2011 року в сумі 144 785 грн. 88 коп. (сто сорок чотири тисячі сімсот вісімдесят п'ять грн. вісімдесят вісім коп), заборгованість по відсоткам у сумі 5 048 грн. 88 коп. (п'ять тисяч сорок вісім грн. вісімдесят вісім коп.), пеню у розмірі 100 000 грн. (сто тисяч грн.), а всього - 249 834 грн. 76 коп (двісті сорок дев'ять грн. вісімсот тридцять чотири тисячі грн. сімдесят шість коп.).

Стягнути з ОСОБА_6 (і.н. НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа- банк» ( код в ЄДРПОУ 23494714) судові витрати у розмірі 773 грн. (сімсот сімдесят три грн.).

В задоволенні решти позовни вимог Публічного акціонерного товариства «Альфа- банк» відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді

Т.І. Моісеєнко Г.В. Редько Л.В. Романова